Справа № 466/7049/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“ 06“ березня 2020 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої – судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

секретар БАЛКОВИЙ Н.Д.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача КАТИНСЬКОЇ Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 до Львівського національного медичного університеті імені Данила Галицького про стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 02.09.2019р. звернувся в суд з позовом до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2002р. по січень 2019р. ( по певних місяцях) в загальній сумі 26104,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постійно працював у Львівській обласній державній стоматологічній поліклініці, правонаступником якої є Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, на роботі з шкідливими умовами праці, на посаді зубного техніка. При зверненні до Пенсійного фонду ним було виявлено, що протягом певних місяців йому не нараховувалась зарплата та не сплачувались пенсійні внески.

Вказує, що відповідно до вимог ст.111 КЗпП України, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Також зазначає, що неодноразово з метою врегулювання даного питання звертався до відповідача, однак ним не було вчинено жодних дій.

Він звернувся в Головне управління Держпраці у Львівській області, де визнали його вимоги обґрунтованими, однак вказали, що на даний час це не належить до їх компетенції та дане питання може бути розглянуто лише судом.

Ухвалою від 09.09.2019р. провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач 22.01.2020р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з врахуванням довідки про посадовий оклад та виконання виробничого плану, просить суд стягнути з відповідача 13151грн. невиплаченої заробітної плати за ряд місяців в період з листопада 2002р. по січень 2019р.

У відзиві на позов від 10.10.2019р. відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує на те, що ОСОБА_3 з 06.08.1990 року працював на посаді зубного техніка ортопедичного відділення Львівської обласної стоматологічної поліклініки. 21.09.2005 року Львівську обласну стоматологічну поліклініку було перейменовано у Львівську обласну державну стоматологічну поліклініку. 05.05.2010 року Львівська обласна державна стоматологічна поліклініка була реорганізована шляхом приєднання до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. У зв`язку із реорганізацією Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки, ОСОБА_3 був переведений до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, де працював зубним техніком зуботехнічної лабораторії № 2 Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на умовах неповного робочого дня (0, 5 ставки).

28.02.2019 року ОСОБА_3 було звільнено з займаної посади за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП – (скорочення штату працівників) у зв`язку із низькою продуктивністю праці.

Ортопедичне відділення Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки та зуботехнічна лабораторія №2 Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, де працював зубним техніком ОСОБА_3 , утримуються з коштів спеціального фонду, так званих спецкоштів - доходів, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності. Заробітна плата працівникам ортопедичного відділення та зуботехнічної лабораторії № 2 виплачувалася зі спеціального фонду за рахунок наданих послуг із зубопротезування. У даних відділеннях зубним технікам встановлена відрядно-преміальна система оплати праці. Оскільки ОСОБА_3 регулярно не виконував виробничий план в повному обсязі, за той період, коли ОСОБА_3 виконував виробничий план на 0%, заробітна плата йому не нараховувалася.

Роботодавцем усі умови праці позивачу були забезпечені, інші працівники відділень спецкошів виконували план, отже простою підрозділу у зазначені періоди не було. Невиконання виробничого плану відбувалося не з вини роботодавця. ОСОБА_3 про особистий простій не заявляв. Тому відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького є правонаступником Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки, тому позовні вимоги заявлені до відповідача за весь період невиплати заробітної плати. Також вказує, що він працював без простоїв, бували періоди невиконання виробничого плану не з його вини, оскільки він не міг вплинути на кількість роботи, яку йому надавали.

Крім того, позивачем подано письмове пояснення щодо заявленого позову, в якому він обґрунтував зменшення позовних вимог. Зазначив, що відповідач створював йому перешкоди у здійсненні трудових обов`язків, у зв`язку з чим він не міг належним чином виконувати свою трудову функцію, після чого відповідач періодично не виплачував заробітну плату.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 і представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали, зважаючи на вказані в позовній заяві та уточненнях до неї обставини. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 проти задоволення позову заперечила, з підстав, наведених у відзиві на позов, зазначивши, що у вказані у позовні періоди позивач фактично жодної роботи не виконував, це відбувалося не з вини відповідача, який забезпечив позивача всіма необхідними умовами праці. Кількість нарядів на виконання робіт, які виписують лікарі стоматологи, залежить від професійності зубних техніків. Позивач про відсутність нарядів та особистий простій не з власної вини не заявляв. Просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши надані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту ч.2 ст.233 КЗпП України, яка визначає строки звернення до районного, районного у місті міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів, в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати не обмежується будь-яким строком. Це стосується усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст.2 КЗпП України право громадян на працю, це право на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Положеннями ст.94 КЗпП України, ст.ст.1,2,4 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. В структуру заробітної плати входить основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; та додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності. Для установ і організацій, що фінансуються з бюджету, - це кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, грантів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел.

У відповідності до ст.95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.

Відповідно ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Статтею 90 КЗпП визначено, що при відрядній оплаті праці розцінки визначаються виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу). Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Відповідно до вимог ст.111 КЗпП України, при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

Встановлено, що ОСОБА_3 з 06.08.1990 року працював на посаді зубного техніка ортопедичного відділення Львівської обласної стоматологічної поліклініки. 21.09.2005 року Львівську обласну стоматологічну поліклініку було перереєстровано у Львівську обласну державну стоматологічну поліклініку. З 09.08.2006р. ОСОБА_3 переведений на 0,5 ставки. 05.05.2010 року Львівська обласна державна стоматологічна поліклініка у зв`язку із реорганізацією приєднана до Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. З ОСОБА_3 продовжувалися трудові відносини, він працював зубним техніком зуботехнічної лабораторії № 2 Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на умовах неповного робочого дня (0, 5 ставки).

28.02.2019 року ОСОБА_3 було звільнено з посади зубного техніка зуботехнічної лабораторії №2 Стоматологічного медичного центру за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП – (скорочення штату працівників).

Дані обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача, копією наказу № 128/к від 22 листопада 2010 року «Про поновлення на роботі», копією наказу № 99/к від 22 листопада 2010 року «Про поновлення на роботі», копією наказу №42кз від 25.02.2019 року «Про звільнення з роботи».

Звертаючись в суд з даним позовом, ОСОБА_3 на підставі ст.111 КЗпП України, просить ухвалити рішення про стягнення з відповідача 2/3 посадового окладу за ряд місяців з листопада 200р. по січень 2019р., у яких ним не було виконано норми виробітку.

Ортопедичне відділення Львівської обласної державної стоматологічної поліклініки та зуботехнічна лабораторія № 2 Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, діють на основі госпрозрахунку, самофінансування і самоокупності по реалізації результатів своєї діяльності.

Фінансовим джерелом їх діяльності є спеціальні кошти - доходи, які вони отримують від надання платних послуг, виконання робіт, реалізації продукції чи іншої діяльності.

Відповідно до п.п.9,1 розділу І постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.1996р. (зі змінами станом на 2019р.) «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах», до таких платних послуг належать зубне протезування, стоматологічна допомога, що подається населенню госпрозрахунковими відділеннями, кабінетами закладів охорони здоров`я.

Заробітна плата зубним технікам ортопедичного відділення та зуботехнічної лабораторії № 2 виплачувалася зі спеціального фонду за рахунок наданих послуг із зубопротезування.

У даних відділеннях була встановлена відрядно-преміальна система оплати праці.

Ця система оплати праці для зубних техніків передбачена наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України «Про впорядкування та затвердження умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» №161/137 від 06.04.2001р.

Відповідно до п.5.4 даного наказу: «Оплата праці працівників закладів (відділів, відділень, лабораторій, кабінетів) зубопротезування проводиться: у закладах, які перебувають на госпрозрахунку або утримуються за рахунок кошторису спеціальних коштів, - за погодинно-преміальною системою, за винятком зубних техніків, полірувальників, ливарників та інших робітників, зайнятих на зуботехнічних роботах, оплата праці яких проводиться за відрядно-преміальною системою».

За відрядно-преміальної системи оплати праці заробітна плата працівнику нараховується за кількість продукції (робіт, послуг), яку було вироблено у встановлений час. Тобто, розмір винагороди визначається пропорційно обсягу виконаної роботи.

Для зубних техніків при відрядній оплаті праці норми виробітку пов`язані з виконанням плану виробітку, а заробітна плата безпосередньо залежить від обсягу виконаних робіт та відсотків виконання виробничого плану, що становить 1656 виробничих одиниць в рік (138 виробничих одиниць в місяць).

У наданих суду копіях колективних договорів між адміністрацією і профспілковим комітетом Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького на 2013р., 2015р., 2016р., 2018р. 2019р. передбачено, що лікарям і зубним технікам відділення ортопедичної стоматології №2 стоматологічного медичного центру ЛНМУ імені Данила Галицького нарахування і виплату заробітної плати проводити за відрядною формою оплати праці згідно положення про відрядну форму оплати праці на основі укладених договорів.

Тарифні розцінки за одну виробничу одиницю щорічно затверджувалися наказом ректора Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Це підтверджується копіями наказів №31-з від 02.01.2018р, №3760-з від 30.12.2016р, №2412-з від 12.09.2011р.

Відповідно до довідки №22/10 від 22.10.2019р. про посадовий оклад та виконання виробничого плану зубним техніком ОСОБА_3 , наданої суду відповідачем, у ряді місяців з листопада 2002р. по січень 2019р., за котрі позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, відсоток виконання ним виробничого плану складав 0%.

Відповідачем також надана довідка про виконання виробничого плану зубним техніком ОСОБА_3 у 2011р., 2017р., 2018р. за якою ОСОБА_3 не виконував виробничий план в повному обсязі, періодично виконував виробничий план на 0 %.

За місяці, у яких відсоток виконання виробничого плану складав 0%, заробітна плата ОСОБА_6 не нараховувалася. У ті місяці, де виконання виробничого плану виконувалося не в повному обсязі, ОСОБА_6 заробітна плата нараховувалася та виплачувалася пропорційно до відсотка виконання виробничого плану.

Отже, норми виробітку при відрядній оплаті праці зубним технікам прив`язані до виконання ними плану умовних одиниць праці, а заробітна плата позивача безпосередньо залежала від обсягу виконаних робіт та відсотків виконання виробничого плану. Розміри нарахованої та виплаченої позивачеві заробітної плати у період часткового виконання виробничого плану були нижчим за законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати (прожиткового мінімуму) лише у зв`язку з не виконанням ним місячної норми праці. Позивач не оспорює нарахування і виплату йому заробітної плати в період виконання виробничого плану в неповному обсязі відповідно до фактично виконуваного ним плану.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач покликається на те, що роботодавцем, відповідно до ст.88 КЗпП України, позивачеві було забезпечено нормальні умови праці, зокрема: зуботехнічні машини працівників відділу ортопедичної стоматології та зуботехнічної лабораторії № 2 були у справному стані, сертифіковані медичні матеріали подавалися працівникам щомісячно, у медичному закладі не було перебоїв з постачанням електроенергії чи газопостачанням. Невиконання виробничого плану відбувалося з вини самого ОСОБА_3 , який не був зацікавленим у його виконанні.

Таким чином, зубний технік, будучи забезпеченим роботодавцем всіма необхідними умовами праці, якому встановлено відрядно-преміальну оплату праці, для отримання встановленого розміру заробітної плати зобов`язаний був виконувати виробничий план (норми виробітку).

Закон України «Про оплату праці», який є спеціальним законом у цих правовідносинах, передбачає, що розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника (частина 2 статті 21).

Вимоги позивача про нарахування і виплату йому заробітної плати за ряд місяців у період з листопада 2002р. по січень 2019р. не можуть бути задоволені, оскільки судом встановлені, що у зазначені позивачем місяці він не те, що не виконував у повному обсязі норми виробітку, а показник його трудової діяльності складав 0%.

Суд вважає, що такі вимоги суперечать суті ст.43 Конституції України, яка гарантує право кожного заробляти собі на життя своєю працею, та суті самого поняття заробітної плати, як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові саме за виконану роботу ( ст.94 КЗпП України, ст.ст.1,2 Закону України «Про оплату праці»).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки за нормальних умов праці, що були забезпечені позивачеві роботодавцем у відповідності до ст. 88 КЗпП України, виконання ОСОБА_3 виробничого плану складало 0%, отже жодної роботи він, як зубний технік зуботехнічної лабораторії № 2 Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, не виконував, правових підстав для стягнення за цей період заробітної плати і задоволення позовних вимог немає.

Керуючись ст.ст. 5,10,12,13,76,81,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) до Львівського національного медичного університеті імені Данила Галицького (м.Львів, вул.Пекарська, 69) про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з листопада 2002р. по січень 2019р. в сумі 13 151грн. – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.03.2020 року.

Суддя

Н. Л. Луців-Шумська