ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. Справа№ 911/2656/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Буравльова С.І.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019

у справі № 911/2656/18 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом ОСОБА_1

до: 1. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос»;

2. ОСОБА_2 ;

3 ОСОБА_3 ;

4. ОСОБА_4 ;

5. ОСОБА_5 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1. ОСОБА_6 ;

2. ОСОБА_7 ;

3. ОСОБА_8 ;

4. ОСОБА_9 ;

5. ОСОБА_10 ;

6. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сіті-Інвест»

про визнання недійсним загальних зборів учасників товариства, визнання недійсним статуту товариства, скасування реєстраційного запису про реєстрацію права власності на частку у статутному капіталі товариства, витребування частки у статутному капіталі товариства, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА _1 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (надалі - відповідач 1, СТОВ «Колос»), ОСОБА_2 (надалі - відповідач 2, ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , (надалі - відповідач 3, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (надалі - відповідач 4, ОСОБА_4 ), ОСОБА_11 (надалі - відповідач 5, ОСОБА_12 ) про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформленого протоколом загальних зборів №16 від 31.01.2014; визнання недійсним статуту СТОВ «Колос» в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 31.01.2014; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису №1381050011000421 від 03.02.2014, вчиненого державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації Башевою Юлією Валеріївною, про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу СТОВ «Колос»; витребування у ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 частки у розмірі 60% статутного капіталу СТОВ «Колос», що становить 33 750,00 грн; по відношенню до відповідача ОСОБА_3 визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у розмірі 20% статутного капіталу СТОВ «Колос», що становить 11 250,00 грн; по відношенню до відповідача ОСОБА_4 визнання за ОСОБА_1 права власності на частку у розмірі 20% статутного капіталу СТОВ «Колос», що становить 11 250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос» від 31.01.2014 були прийняті з порушенням чинного законодавства, оскільки зі сторони відповідача-2 залишились невиконаними зобов`язання щодо укладення договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та його нотаріального посвідчення, а також здійснення розрахунку за відчужену частку у розмірі 300 000 доларів США; статут СТОВ «Колос» у редакції 2014 року також підлягає визнанню недійсним у зв`язку з його затвердженням відповідачем-2 як особою, яка на дату підписання протоколу №16 від 31.01.2014 про затвердження нової редакції статуту СТОВ «Колос» не набула прав учасника товариства; враховуючи, що ОСОБА_2 неправомірно набув право власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу товариства, яка вибула з власності позивача поза його волею, у відповідачів 3,4,5 як в учасників подальших правочинів щодо придбання цієї ж частки, прав на неї не виникало, відповідно у позивача наявне право на витребування цієї частки.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.01.2019 до участі у даній справі залучено у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Сіті-Інвест».

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог з огляду на те, що оспорювані рішення були прийняті загальними зборами товариства із дотриманням положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та інших нормативно-правових актів України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлених законодавством та статутом товариства, зміст та положення якого, у свою чергу, також відповідали вищенаведеним законам та нормативно-правовим актам у редакціях, що діяли на момент затвердження статуту. Посилання позивача на незаконність оспорюваних рішень зборів учасників через відсутність укладеного між ним та відповідачем 2 договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства суд відхилив, зважаючи на те, що сама лише відсутність цивільно-правової угоди щодо відступлення частки не може бути безумовною підставою для визнання таких рішень недійсними. З огляду на те, що вибуття належної позивачеві частки з власності відбувалося за його волевиявленням, відсутні підстави для задоволення вимог про іі витребування у відповідачів та визнання за собою права власності. Суд також зазначив додатковою підставою для відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог пропущення останнім строку позовної давності.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_13 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним та неправильним з`ясуванням обставин, що мають значення для вирішення справи та невірним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

За твердженням скаржника, суд, мотивуючи своє рішення, послався на преюдиціальність фактів, встановлених у рішенні Господарського суду Київської області від 25.08.2018 у справі №911/3773/17, яким за ОСОБА_3 було визнано право власності на частку в статутному капіталі СТОВ «Колос» в розмірі 60%, що є помилковим; дійсне волевиявлення позивача щодо передачі своєї частки у статутному капіталі СТОВ «Колос» на користь ОСОБА_2 обумовлювалось відкладальною умовою, а саме, необхідністю укладення в подальшому нотаріально посвідченого правочину; досягнення саме таких домовленостей між позивачем та відповідачем-2 підтверджується рішенням №16 від 03.02.2014, якому суд належної правової оцінки не надав; нотаріально засвідчена заява позивача від 31.01.2014, яка була надана державному реєстратору, не містила вказівки про перехід чи передачу права власності у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 , однак суд жодним чином цих обставин не спростував; при вирішенні спору суд мав керуватись правовими позиціями Верховного Суду, висловленими в аналогічних правовідносинах у справі №909/1294/15 щодо неможливості відчуження частки у статутному капіталі товариства без укладення відповідної цивільно-правової угоди; висновок суду про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим з огляду на заяву свідка ОСОБА_2 , який підтвердив свій намір на укладення договору купівлі-продажу частки з наданням позивачеві про це розписки, а тому визнання відповідачем-2 невиконаних перед позивачем зобов`язань та відстрочення їх виконання до 16.05.2015 є обставиною, яка вказує на переривання перебігу строку позовної давності для звернення до суду, проте суд заяву позивача щодо визнання причин пропущення такого строку поважним не розглянув, чим порушив принцип рівності учасників справи перед законом і судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Жук Г.А., Дикунської С.Я. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі № 911/2656/18 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

27.09.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі № 911/2656/18, розгляд скарги призначено на 20.11.2019.

Відповідачі 3,4,5 скористались правом, наданим ст. 263 ГПК України, надали відзив на апеляційну скаргу, в якому просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 - без змін. До відзиву також долучено копію свідоцтва про шлюб на підтвердження зміни прізвища відповідача-5 з ОСОБА_14 на ОСОБА_15 .

Заперечуючи проти апеляційних доводів, відповідачі 3,4,5 наголошували на законності прийнятого судом рішення, зазначаючи, що волевиявлення позивача на відчуження своєї частки у статутному капіталі товариства на користь відповідача-2 підтверджується його заявою, скріпленою підписом, в якій повідомляється про відсутність у нього претензій до товариства; підписами позивача на рішенні загальних зборів учасників товариства від 31.01.2014 про затвердження нової редакції статуту, на заяві від 03.02.2014 про відступлення частки, а також на аркушах реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.02.2014 в частині проведення зміни засновників з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , а також усним договором купівлі-продажу між останніми, вчинення якого підтверджується розпискою; в контексті положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» перехід чи передача частки учасника у статутному капіталі товариства допускається як за заявою, так і за договором чи будь-яким іншим документом, зміст яких би свідчив про перехід частки від одного учасника товариства до іншого; оскільки позивач не надав оригіналу рішення загальних зборів учасників товариства №16 від 03.02.2014 про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос», зміст якого б свідчив про наявність відкладальної обставини, копія такого рішення не може мати доказового значення з огляду на те, що воно є відмінним за своїм змістом від Рішення №16 від 03.02.2014, наданого суду в оригіналі, факт підписання якого позивач в ході розгляду справи не ставив під сумнів та не оспорював; редакція статуту, яка оскаржується позивачем, затверджена саме Рішенням №16 про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос» від 31.01.2014; позивач не надав належних доказів тому, що частка у статутному капіталі товариства вибула з його володіння поза його волею, а тому відповідачі 3,4,5 є законними власниками часток у статутному капіталі СТОВ «Колос», що підтверджується відповідними договорами, які є чинними та слугують належною підставою виникнення в останніх права власності на частки; оскільки обставини, встановлені у судових рішеннях у справах №911/2218/18 та№911/3773/18 є преюдиціальними, вимоги до останніх позивачем заявлені безпідставно; посилання скаржника, як на підтвердження своїх доводів, на ухвалу Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №909/1294/15 є помилковим, оскільки обставини у цій справі є відмінними від обставин у справі №911/2656/18; позивач звернувся до суду з позовом із суттєвим пропуском строку позовної давності, адже йому, як директорові та одноосібному учаснику товариства було достеменно відомо про прийняття оскаржуваного рішення зборів та затвердження нової редакції Статуту у зв`язку з переходом частки у статутному капіталі товариства до третьої особи з 31.01.2014.

14.11.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду повноважним представником скаржника надано додаткове обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18.

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 266 ГПК України, відповідно до якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, з огляду на подання додаткових обґрунтувань скарги поза межами встановленого процесуальним законом строку, колегія суддів дійшла висновку про залишення таких обґрунтувань без розгляду в порядку ч.2 ст.207 ГПК України.

20.11.2019 судове засідання у справі було відкладено на 16.12.2019 у зв`язку із задоволенням клопотання уповноваженого представника скаржника про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні, призначеному на той же час в Господарському суді м. Києва.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/4965/19 від 13.12.2019, у зв`язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 12.12.2019 про звільнення судді ОСОБА_16 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2656/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2019 апеляційну скаргу у справі №911/2656/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Дикунської С.Я., Кропивної Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду та призначено до розгляду на 15.01.2020.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/103/20 від 13.01.2020 у зв`язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному з 13.01.2020, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2656/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 апеляційну скаргу у справі №911/2656/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Кропивної Л.В., Буравльова С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 прийнято до провадження вищевказаним складом суду.

15.01.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надішли клопотання про виклик в судове засідання в якості свідка відповідача ОСОБА_3 та визнання його явки в судове засідання обов`язковою.

15.01.2020 судове засідання у справі №911/2656/18 не відбулось у зв`язку з відсутністю у залі судового засідання №9 Північного апеляційного господарського суду технічної можливості здійснення фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до вимог ст. 222 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 призначено на 05.02.2020.

05.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.219 у справі №911/2656/18.

05.02.2020 в судовому засіданні після надання пояснень представником скаржника по суті апеляційної скарги, розгляд справи було відкладено у зв`язку з виникненням технічного збою програмного забезпечення «Оберіг», повної втрати фонограми судового засідання від 05.02.2020, про що відділом адміністрування баз даних та захисту інформації суду апеляційної інстанції складено відповідний акт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 відкладено на 27.02.2020.

27.02.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від адвоката Посохова В.С., представника ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю прийняття ним участі в ході проведення слідчих дій за участю його клієнта, з метою захисту прав останнього.

Того ж дня через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшли клопотання про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_2 та визнання явки останнього в судове засідання обов`язковою.

Поставивши на обговорення клопотання представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, вислухавши думку учасників справи, які поклались при його вирішенні на розсуд суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання з огляду на відсутність доказів, які б підтверджували належним чином об`єктивні обставини, на які посилається представник відповідача 2 у клопотанні.

Щодо необхідності виклику в судове засідання апеляційної інстанції в якості свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_2 , визнання явки вказаних осіб обов`язковою, представники скаржника, яким ініційовані такі клопотання, підтримали у повному обсязі; представник відповідачів 1,3,4,5 проти задоволення клопотання заперечив, вказуючи, що такі спрямовані на затягування розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників справи, вважає дані клопотання такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що покази ОСОБА_2 в якості свідка оформлені відповідною нотаріально посвідченою заявою, наявною в матеріалах справи.

27.02.2020 в судовому засіданні представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги, вказуючи на обґрунтованість її доводів, просили скаргу задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідачів 1,3,4,5 проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, у зв`язку з чим просив оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Відповідач 2 та треті особи у справі в судове засідання не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином.

27.02.2020 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та повноту встановлення обставин в ній, дослідивши правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, залишення рішення суду першої інстанції без змін, як законного, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 на момент складання заяви про вихід зі складу учасників СТОВ «Колос» від 31.01.2014, був єдиним його учасником, останньому одноособово належав внесок у розмірі 56 250,00 грн, що становив 100% статутного капіталу товариства, що підтверджується п.п. 5.1., 6.1. статуту СТОВ «Колос», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 04.10.2011, оформленим протоколом №4 від 04.10.2011, зареєстрованого державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації від 24.11.2011 та відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

31.01.2014 ОСОБА_1 звернувся до СТОВ «Колос» із заявою, в якій, вказуючи про своє власне волевиявлення, повне усвідомлення значення своїх дій, без будь-якого фізичного чи морального примусу, заявив про намір вийти зі складу учасників (засновників) СТОВ «Колос», а припиняючи свою участь у складі засновників (учасників) товариства, має намір відступити належну йому частку у статутному капіталі цього товариства у повному обсязі - 100%, що у грошовому вираженні становить 56 250,00 грн, на користь ОСОБА_2 . Даною заявою позивач одночасно підтвердив, що жодних претензій, у тому числі майнових до СТОВ «Колос» він немає. Водночас вказаною заявою позивач просив загальні збори Товариства розглянути дану заяву та з урахуванням викладеного в ній затвердити відповідні зміни до статутних документів товариства.

Дану заяву та справжність підпису ОСОБА_1 нотаріально посвідчено державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С. В. за реєстровим № 244 (а.с. 19 т. 1).

Рішенням № 16 від 31.01.2014 засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос», оригінал якого долучено до матеріалів справи, вирішено: корпоративні права засновника СТОВ «Колос» передати ОСОБА_2 ; у зв'язку із внесеними змінами затвердити нову редакцію статуту СТОВ «Колос»; обов'язки по державній реєстрації нової редакції статуту покласти на ОСОБА_18 (а.с.76 т.3).

03.02.2014 СТОВ «Колос» в особі директора ОСОБА_1 сформовано лист № 16 про те, що товариство доручає ОСОБА_18 вчинити дії, пов`язані з реєстрацією статуту СТОВ «Колос» у зв`язку з уступкою ОСОБА_1 своєї частки в Статутному капіталі ОСОБА_2 (а.с.79 т.1).

03.02.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю.В. на підставі рішення № 16 від 03.02.2014 засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос» та інших документів, поданих особисто ОСОБА_1 , проведено державну реєстрацію статуту СТОВ «Колос», про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено реєстраційний запис № 13381050011000421.

Відповідно до п.п. 5.1., 6.1. статуту СТОВ «Колос», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.01.2014, оформленим протоколом № 16 від 31.01.2014 та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю.В. від 03.02.2014, та відомостей з ЄДРЮОФОП, станом на 03.02.2014 учасником товариства був ОСОБА_2 . Останньому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 56 250,00 грн, що становило 100 % статутного капіталу товариства.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП станом на 12.03.2014 до реєстру внесено відомості про належність ОСОБА_2 частки в статутному капіталі товариства в розмірі 100 % - в сумі 56 250,00 грн.

Судом також встановлено, що в період з 03.02.2014 по 30.10.2017 склад учасників товариства змінювався, учасниками СТОВ «Колос», згідно даних реєстраційної справи станом на 30.10.2017 значились: СТОВ «Сіті Інвест», ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8

Втім, 30.10.2017 між ОСОБА_4 , як покупцем, та ОСОБА_10 , як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ «Колос», за умовами якого відповідач-4 набув у власність частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» розміром 13 146,08 грн, що становить 20 % статутного капіталу товариства (а.с. 98-100 т.1).

30.10.2017 р. між ОСОБА_19 змінено прізвище на ОСОБА_20 , як покупцем, та ТОВ «Компанія з управління активами «Сіті-Інвест», як продавцем, було укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі СТОВ «Колос», відповідно до якого відповідач-5 набула у власність частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» розміром 13 146,08 грн, що становить 20 % статутного капіталу товариства (а.с.101-103 т.1).

30.10.2017 між ОСОБА_3 , як покупцем та ОСОБА_7 , як продавцем було укладено договір, за умовами якого відповідач-3 придбав частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» у розмірі 13 146,08 грн, що становить 20 % статутного капіталу (а.с.104-105 т.1).

На підставі договору купівлі-продажу частки від 30.10.2017, ОСОБА_3 (покупець за договором) було придбано в ОСОБА_9 (продавець за договором), частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» у розмірі 13 146,08 грн, що становить 20 % статутного капіталу товариства (а.с.106-107 т.1).

30.10.2017 між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 було укладено договір, за умовами якого ОСОБА_3 , як покупцем було придбано частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» у розмірі 13 146,08грн, що становить 20 % статутного капіталу (а.с.108-109 т.1).

Рішенням загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформлених протоколом № 30/10/2017 від 30.10.2017, погоджено та затверджено продаж учасниками товариства часток у статутному капіталі, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , затверджено новий склад учасників та нову редакцію статуту СТОВ «Колос», відповідно до якого учасниками товариства є:

- ОСОБА_3 - 60 % статутного капіталу, що складає 39 438,22 грн;

- ОСОБА_4 - 20 % статутного капіталу, що складає 13 146,07 грн;

- ОСОБА_12 - 20 % статутного капіталу, що складає 13 146,07 грн (а.с.110-111 т.1).

03.11.2017 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів СТОВ «Колос», а саме, змінено склад учасників товариства (реєстраційний запис № 13381050029001030), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1003325282 від 04.12.2017, згідно з яким станом на 04.12.2017 засновниками СТОВ «Колос» значились ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

Місцевим господарським судом також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 10.11.2017, на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 04.12.2017, Міністерством юстиції України було прийнято наказ № 3898/5 від 07.12.2017 про скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб реєстраційної дії від 03.02.2014 за № 13381050011000421, вчиненої державним реєстратором на підставі оспорюваного позивачем рішення СТОВ «Колос» №16 від 03.02.2014 (а.с.143 т.1).

З інформації, викладеної в листі Міністерства юстиції України від 15.02.2018 вих.№ 5380/489-26-18/19.2.2 слідує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нотари О.І. 08.12.2017 було проведено актуалізацію реєстраційних дій (№№ 13381050028001030, 13381050029001030) відносно СТОВ «Колос», в результаті чого єдиним учасником товариства вказано ОСОБА_1 (а.с.150-152 т.1),

Наступного дня, 09.12.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_21 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_21 частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» у розмірі 100%, яка становить в грошовому еквіваленті 56 250,00 грн (а.с.154-155 т.1).

Рішенням єдиного учасника (засновника) СТОВ «Колос» № 1 від 09.12.2017 ОСОБА_1 :

1. Передано ОСОБА_21 частку у розмірі 100% статутного капіталу СТОВ «Колос»;

2. Затверджено, що Товариство діє на підставі модельного статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182;

3. Звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_1 ;

4. Призначено на посаду директора Товариства Рибалка В.В. та доручено останньому оформити належним чином в органах державної реєстрації відповідні зміни до відомостей про юридичну особу, а також отримати усі необхідні документи Товариства (а.с.153 т.1).

26.12.2017 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ «Колос», ОСОБА_21 відчужив на користь ТОВ «Агрохолдинг «Легіон» частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» у розмірі 100%, що у грошовому еквіваленті складає 56 250,00 грн (а.с.164-165 т.1).

Рішенням позачергових загальних зборів СТОВ «Колос», оформленим протоколом від 26.12.2017 б/н, вирішено здійснити ОСОБА_21 продаж частки в статутному капіталі товариства та затвердити новий розподіл часток, за яким учасником товариства є ТОВ «Агрохолдинг «Легіон» з часткою у статутному капіталі СТОВ «Колос» 100%, що в грошовому еквіваленті складає 56 250,00 грн (а.с.163 т.1).

Судом першої інстанції також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/3773/17 за позовом ОСОБА_3 до СТОВ «Колос», ОСОБА_21 , ТОВ «Агрохолдинг «Легіон» та ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників, договору купівлі-продажу, скасування реєстраційних дій та визнання права власності на частку у статутному капіталі позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформлене рішенням № 1 єдиного учасника (засновника) СТОВ «Колос» від 09.12.2017; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ «Колос», укладений 09.12.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_21 ; скасовано реєстраційні дії у ЄДРЮОФОП від 12.12.2017 за №№ 13381050034001030, 1338106003500103, 13381070033001030, проведені державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради «Комунальна служба реєстрації речових прав»; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ «Колос» від 26.12.2017, укладений між ОСОБА_21 та ТОВ «Агрохолдинг «Легіон»; визнано за ОСОБА_3 право власності на частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» та здійснено розподіл судових витрат між учасниками справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі №911/3773/17, залишеною без змін постановою Верховного суду від від 24.10.2018, рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у даній справі в частині вимог про визнання за ОСОБА_3 права власності на частку у статутному капіталі СТОВ «Колос» змінено, викладено частину 6 резолютивної частини вказаного рішення в наступній редакції:

« Визнати за ОСОБА_3 право власності на частку у статутному капіталі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» у розмірі 60 %, що становить 39 438,22 грн, в іншій частині рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2018 у справі № 911/3773/17 - залишити без змін».

Поряд з цим, рішенням Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 911/2218/18 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_11 до ОСОБА_1 , ОСОБА_21 , ТОВ «Агрохолдинг «Легіон», за участю третьої особи СТОВ «Колос» про визнання права власності на частки в статутному капіталі та поновлення відомостей в реєстрі відмовити повністю.

Однак, постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.10.2019 рішення Господарського суду Київської області від 29.01.2019 у справі № 911/2218/18 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково та визнано право власності на частки у статутному капіталі СТОВ «Колос» за ОСОБА_4 та ОСОБА_11 у рівних частинах - у розмірі 20 %, що становить по 13 146,07 грн за кожним; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вищевказані обставини є неспростованими, доведеними у зв`язку з чим не підлягають доказуванню повторно, посилаючись на ч.ч. 4, 5, 7 ст. 75 ГПК України.

Отже, судом першої інстанції встановлено та з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 05.07.2019 та на момент розгляду даної справи, учасниками СТОВ «Колос» є ОСОБА_3 з часткою у розмірі 60% статутного капіталу товариства, що становить 39 438,22 грн, ОСОБА_4 - з часткою у розмірі 20% статутного капіталу товариства, що становить 13 146,07 грн та ОСОБА_5 - з часткою у розмірі 20% статутного капіталу товариства, що становить 13 146,07 грн.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на неправомірності застосування судом норм процесуального права та визнання преюдиціальними фактів, встановлених рішеннями судів у справах № 911/3773/17 та № 911/2218/18, аргументуючи це тим, що в ході їх розгляду правовідносини, що склалися між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо передачі прав на частку в статутному капіталі товариства, не були предметом розгляду.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими твердженнями апелянта, зважаючи на те, що у зазначених справах судами, в тому числі судом касаційної інстанції, висловлені правові висновки стосовно одного й того ж самого спірного майна, з постановленням остаточних рішень.

При цьому колегія звертає увагу, що причиною виникнення спорів у справах № 911/3773/17 та № 911/2218/18 стали саме дії позивача ОСОБА_1 , яким було ініційовано звернення до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою на неправомірні дії державного реєстратора, за наслідками розгляду якої наказом Міністерства юстиції України №3898/5 від 07.12.2017 в ЄДРЮОФОП був скасований реєстраційний запис від 03.02.2014 №13381050011000421 щодо перереєстрації права власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу СТОВ «Колос» з позивача на відповідача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що в контексті ч.3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» заява учасника про передачу своєї частки іншій особі мала містити вказівку про перехід чи передачу частки у статутному капіталі товариства, у його ж заяві від 31.01.2014, адресованій загальним зборам товариства лише повідомлялось про намір відступити належну йому частку відповідачеві-2. В той же час, в рішенні відповідача-1 №16 від 03.02.2014 про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос» умовою передачі ОСОБА_2 корпоративних прав був визначений момент виконання останнім зобов`язань по укладенню з позивачем нотаріально посвідченого договору. Оскільки така відкладальна обставина не настала, у відповідача-2 не виникло прав та обов`язків щодо частки у розмірі 100% у статутному капіталі СТОВ «Колос», у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсними оспорюваного рішення загальних зборів, статуту товариства в редакції, затвердженій зборами учасників 31.01.2014 та скасування реєстраційного запису про реєстрацію за відповідачем-2 права на частку.

Отже, судом першої інстанції правильно визначено, що предметом позову у даній справі є вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос», оформлених протоколом загальних зборів №16 від 31.01.2014 та статуту товариства в редакції, затвердженій цими зборами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

Аналогічні приписи містить ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідно до якої установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Частиною 2 ст. 87 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 цього ж Кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Норми діючого законодавства, зокрема, частини 1, 2 ст. 147 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) надають учаснику товариства з обмеженою відповідальністю право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частинами 1, 2 ст. 148 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Згідно з ч. 1-3 ст. 53 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Як вбачається з положень п.п. 7.1., 7.2. статуту СТОВ «Колос», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 04.10.2011, оформленим протоколом № 4 від 04.10.2011, та зареєстрованого державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації від 24.11.2011, учасник товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

7.2. Відчуження учасником товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.

Частинами 1, 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи;

примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів;

оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів;

два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції;

документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі внесення змін до установчих документів, які пов`язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів:

рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників);

заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників);

заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства;

рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Позивач ОСОБА_1 своєю заявою від 31.01.2014 повідомив товариство про намір вийти зі складу учасників СТОВ «Колос», при цьому, припиняючи свою участь у складі засновників (учасників) товариства, у нього є намір відступити належну йому частку у статутному капіталі товариства у повному обсязі - 100%, що у грошовому виразі становить 56 250,00 грн на користь ОСОБА_2 , при цьому будь-яких претензій до СТОВ «Колос» не має, а також просив загальні збори учасників товариства розглянути дану заяву та, з урахуванням викладеного в ній, затвердити відповідні зміни до статутних документів товариства.

Справжність підпису ОСОБА_1 на цій заяві нотаріально посвідчено державним нотаріусом Ржищівської міської державної нотаріальної контори Отькало С. В., а заяву зареєстровано в реєстрі за № 244.

Рішенням засновника СТОВ «Колос» № 16 від 31.01.2014 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос» вирішено корпоративні права засновника СТОВ «Колос» передати ОСОБА_2 , а у зв'язку із внесеними змінами затвердити нову редакцію статуту СТОВ «Колос»; обов'язки по державній реєстрації нової редакції статуту покласти на ОСОБА_18 , Вказане рішення не містить жодної відкладальної умови, про яку зазначає позивач, підписано ним особисто, а підпис на вказаному рішенні скріплено печаткою товариства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив та не визнав допустимим та належним доказом рішення засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 № 16 від 03.02.2014 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос», вказуючи на відсутність у матеріалах реєстраційної справи відповідача-1 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» та ненадання в ході розгляду справи учасниками справи оригіналу вказаного письмового доказу, а тому правомірно прийняв в якості належного та достовірного і допустимого доказу - рішення № 16 від 31.01.2014 засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос», з огляду на наявність у матеріалах справи оригіналу вказаного письмового доказу (а.с.76 т. 3).

Так, позивач в ході розгляду справи не ставив під сумнів це рішення, не оспорював його підписання зі свого боку.

При цьому, місцевий господарський суд слушно зауважив, що з матеріалів реєстраційної справи відповідача-1 - СТОВ «Колос», на статуті СТОВ «Колос», зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю. В. від 03.02.2014, наявна відмітка, яка вказує про його затвердження саме рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.01.2014, оформленим протоколом № 16 від 31.01.2014.

Відповідно до ч.6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні доводи скаржника про неправильну оцінку судом першої інстанції доказів та неправомірне відхилення в якості такого копії рішення засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 . №16 від 03.02.2014 про передачу ОСОБА_2 частки у статутному капіталі товариства за відкладальної умови - укладення нотаріально посвідченого договору та виконання за ним зобов`язань.

Водночас, колегія вважає за необхідне зазначити, що з огляду на те, що позивач, приймаючи та підписуючи оспорюване рішення №16, діяв одноособово як учасник та засновник товариства, останнім не спростовано існування двох редакцій такого рішення та не надано оригіналу спірного рішення загальних зборів учасників, редакція якого містить відкладальну умову.

Отже, в ході розгляду справи місцевим господарським судом встановлено, що на загальних зборах учасників СТОВ «Колос», що відбулись 31.01.2014, був присутнім єдиний учасник товариства - ОСОБА_1 , якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 56 250,00 грн, що становило 100 % статутного капіталу товариства, а тому суд дійшов правильного висновку, що спірні загальні збори учасників товариства, що відбулись 31.01.2014, були повноважними та правомочними, на яких позивачем було здійснено волевиявлення та прийнято відповідне рішення про передачу своїх корпоративних прав у СТОВ «Колос» на користь ОСОБА_2 та, відповідно, про затвердження нової редакції статуту товариства.

Відтак, у відповідності до заяви ОСОБА_1 від 31.01.2014, рішення № 16 від 31.01.2014 засновника СТОВ «Колос» ОСОБА_1 «Про внесення змін до установчих документів СТОВ «Колос» та статуту СТОВ «Колос», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.01.2014, оформленого протоколом № 16 від 31.01.2014, та зареєстрованого державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю.В. від 03.02.2014, відбувся вихід ОСОБА_1 зі складу учасників СТОВ «Колос», відповідно, припинились його корпоративні права у товаристві та одночасно ОСОБА_2 набув статусу учасника товариства та був включений до складу учасників СТОВ «Колос» за наслідками передачі йому вказаних корпоративних прав.

Як правильно зазначив суд в оскаржуваному рішенні, наведені обставини визнаються і безпосередньо відповідачем-2 ОСОБА_2 , свою позицію останній висловив у своєму відзиві б/н від 25.01.2019 на позовну заяву та в заяві свідка від 22.04.2019, що наявні в матеріалах справи.

Так, у нотаріально посвідченій заяві, адресованій суду першої інстанції відповідач-2 повідомив, що ним надана позивачеві розписка про проведення розрахунку за відступлення частки у статутному капіталі СТОВ «Колос» у строк до 16.01.2015, однак пояснив, що станом на час подачі заяви свідка розрахунок з позивачем не проведено через фінансові труднощі.

Пунктами 2.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України «Про господарські товариства», статті 41 та 42 Закону України «Про акціонерні товариства», стаття 15 Закону України «Про кооперацію»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України «Про акціонерні товариства»);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України «Про господарські товариства»);

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Пунктом 2.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 04 від 25.02.2016 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» передбачено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України.

Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути:

- невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства;

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів;

- позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Пунктами 5.1. - 5.4 цієї ж Постанови Пленуму Вищого господарського суду України передбачено, що під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов`язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України «Про господарські товариства», статтею 13 Закону України «Про акціонерні товариства».

Якщо до прийняття судом рішення про визнання установчих документів недійсними їх було приведено у відповідність до закону, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів недійсними.

Під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оспорювані рішення загальних зборів, оформлені протоколом №16 від 31.01.2014 загальних зборів учасників СТОВ «Колос» були прийняті з дотриманням положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про господарські товариства» та інших нормативно-правових актів України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - за наявності відповідних підстав та повноважень і у порядку та у спосіб, встановлених законодавством та статутом товариства.

В оскаржуваному рішенні суд правомірно не погодився з доводами позивача про незаконність прийнятого відповідачем-1 рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос» №16 від 31.01.2014 через відсутність укладеного між позивачем та відповідачем-2 договору про відступлення частки у статутному капіталі товариства, вказуючи, що законодавством допускаються різні форми відступлення корпоративних прав, а виключно відсутність цивільно-правової угоди щодо відступлення частки у статутному капіталі товариства третім особам не може бути безумовною підставою для визнання відповідного рішення загальних зборів учасників товариства недійсним.

Висловлюючи таку правову позицію, суд зауважив, що вона узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17.

Аналогічна позиція була висловлена раніше і Верховним Судом України у постанові від 22.12.2009 у справі №33/45-09-1388.

Однак, після ухвалення господарським судом оскаржуваного ОСОБА_1 рішення від 16.07.2019, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15 вирішено відступити від зазначеного висновку і зроблено висновок про те, що відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України «Про господарські товариства», є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування, тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства.

Таким чином, апелянт у скарзі стверджує, що за відсутності укладеного між позивачем та відповідачем-2 правочину, спрямованого на відчуження частки у статутному капіталі товариства, відсутні підстави для переходу права власності на таку частку до відповідача-2.

Колегія суддів з такими апеляційними доводами повністю погодитись не може, оскільки сукупність зібраних у справі доказів вказує на наявність волевиявлення ОСОБА_1 щодо передачі своєї частки у статутному капіталі СТОВ «Колос» на користь ОСОБА_2 .

Волевиявлення позивача на це підтверджується його послідовними діями, а саме: підписом на нотаріально посвідченій заяві від 31.01.2014 до Загальних зборів учасників СТОВ «Колос»; підписом ОСОБА_1 на аркушах Реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.02.2014; усним договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі СТОВ «Колос», укладеним між позивачем та відповідачем-2, вчинення якого підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою останнього від 11.03.2014 (а.с.63 т.4).

Як вбачається зі змісту даної розписки, ОСОБА_2 визнає за собою заборгованість перед ОСОБА_1 , яка виникла в результаті переоформлення на нього частки статутного капіталу СТОВ «Колос».

Таким чином, вищенаведене свідчить про наявність волевиявлення у обох сторін на вчинення такого правочину, що має правове значення для справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції правовій позиції Верховного Суду, викладеній в ухвалі від 27.02.2019 у справі №909/1294/15 не заслуговують на увагу.

Місцевий господарський суд, досліджуючи статут (у новій редакції) СТОВ «Колос», затверджений рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.01.2014, оформлений протоколом №16 від 31.01.2014, та зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю. В. від 03.02.2014, дійшов правильного висновку що його зміст та положення не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства» та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент затвердження статуту.

Оскільки оспорюване рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос», результати якого оформлені протоколом №16 від 31.01.2014 загальних зборів учасників СТОВ «Колос», статут СТОВ «Колос» (у новій редакції), затверджений вищевказаним рішенням та зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Кагарлицького районного управління юстиції Київської області Башевою Ю.В. від 03.02.2014, а також державна реєстрація за ОСОБА_2 права власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу СТОВ «Колос» не суперечать положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та інших нормативно-правових актів України, в редакції, що діяли на момент їх прийняття та на момент затвердження статуту товариства, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги позивача до відповідачів-1, 2 про визнання недійсними загальних зборів учасників СТОВ «Колос», результати яких оформлені протоколом загальних зборів №16 від 31.01.2014; визнання недійсним статуту СТОВ «Колос» в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 31.01.2014; скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційного запису № 1381050011000421 від 03.02.2014, який вчинений державним реєстратором Кагарлицької районної державної адміністрації Башевою Ю.В. про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на частку у розмірі 100% статутного капіталу СТОВ «Колос», є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, у зв`язку з чим прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Крім визнання недійсними рішення загальних зборів учасників СТОВ «Колос» від 31.01.2014, ОСОБА_1 також заявлено вимогу про витребування у свою власність від ОСОБА_3 частки у розмірі 60 % статутного капіталу СТОВ «Колос», що становить 33 750,00 грн; визнання за ОСОБА_1 права власності на дві частки у розмірі по 20 % статутного капіталу СТОВ «Колос», що становить 11 250,00 грн за кожну, вказуючи, що через вибуття належної йому частки з власності поза його волевиявленням, він вправі витребувати її собі у власність у відповідача 3 шляхом віндикації. До відповідачів 4,5, за якими зареєстровано частки у статутному капіталі товариства, ним обрано спосіб захисту невизнаного права - шляхом визнання права власності на частки.

Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 330 цього ж Кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Стаття ст. 387 цього ж Кодексу надає власникові право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оскільки, як зазначалось вище та правильно встановлено судом, за результатами поданої позивачем заяви від 31.01.2014 про намір вийти зі складу учасників СТОВ «Колос», припинити участь у складі засновників (учасників) товариства та відступити свою частку у статутному капіталі товариства на користь третьої особи, а відповідними зборами розглянуто та задоволено заяву ОСОБА_1 , державним реєстратором проведено реєстрацію статуту СТОВ «Колос» у новій редакції, затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 31.01.2014, оформленим протоколом № 16 від 31.01.2014, відбувся юридичний факт виходу ОСОБА_1 зі складу учасників СТОВ «Колос» , відповідно припинились його корпоративні права у товаристві.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що частка ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства із володіння позивача безпідставно не вибувала, а тому права позивача у спірних відносинах на підставі ст.ст. 388,392 Цивільного кодексу України захисту в судовому порядку не підлягають у зв`язку з відсутністю в останнього порушеного права.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, відмова у задоволенні позовних вимог Господарським судом Київської області також вмотивована пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права, про застосування якого просили відповідачі 3,4,5 у своєму відзиві на позовну заяву, з огляду на те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 26.11.2018, хоча як одноособовий учасник (засновник) СТОВ «Колос» був обізнаний про прийняте загальними зборами учасників товариства рішення з 31.01.2014, на яких він був присутнім та підписував протокол загальних зборів учасників.

В апеляційній скарзі позивач не погодився з такою позицією суду та вказав на безпідставне застосування судом наслідків пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав та ненадання судом оцінки обставинам, які достеменно свідчили про переривання такого строку.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України, за приписами якої особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Отже, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.

Втім, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Таким чином, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, наслідки спливу строку позовної давності не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому зі змісту судового рішення має бути виключено висновок суду про додаткову підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом позовної давності.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010, в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийняття судом оскаржуваної рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 16.07.2019 у справі №911/2656/18 ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі № 911/2656/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.07.2019 у справі № 911/2656/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2656/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.03.2020.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.І. Буравльов

Л.В. Кропивна