ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/5305/19

(суддя Голобутовський Р.З. м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання Чорнова Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства енергетики та захисту довкілля України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №160/5305/19 за позовом приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Міністерство енергетики та захисту довкілля України про визнання протиправним та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дніпровський металургійний завод" 07 червня 2019 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Міністерства екології та природних ресурсів України, правонаступником якого є Міністерство енергетики та захисту довкілля України в якому, просить визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 187 від 24.05.2019 року «Про анулювання ліцензії».

Позов обґрунтовано тим, що позивачем було надано допуск посадовим особам Міністерства екології та природних ресурсів України до перевірки та надано ліцензію № 596077 від 14.04.2011 на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України), дозвіл №1210138100-1034, який видано Міністерством екології та природних ресурсів 12.05.2016 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та інші документи на проведення господарської діяльності. Позивач зазначає, що жодної письмової вимоги від посадових осіб Міністерства екології та природних ресурсів України Стеценко А.О. та Анциферової А.О. на ПрАТ «ДМЗ» не надходило. На спростування висновків акта № 27/19-1 від 17.05.2019 «Про відмову ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами» позивач посилається на складений посадовими особами Міністерства екології та природних ресурсів України акт № 27/19 від 17.05.2019 про проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчить про допуск до проведення перевірки та надання документів.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов задоволено повністю.

Рішення суду мотивовано тим, що в акті № 27/19-1 від 17.05.2019 «Про відмову «ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами» зазначено, що 14 травня поточного року члени комісії здійснили виїзд за адресою підприємства, яка вказана в матеріалах Ліцензійної справи: 49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маяковського, де зазначено про порушення ліцензійних умов, що свідчить про те, що позивачем не було відмовлено відповідачу у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами. Порушення ліцензійних умов зазначених в акті № 27/19 від 17.05.2019 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його до апеляційного суду, з підстав неповного з`ясування судом обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ненадання відповіді на всі аргументи відповідача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що оскаржуваний наказ є законним та виданим у зв`язку з відмовою позивача у проведенні перевірки шляхом неподання витребуваних документів на письмову вимогу. Крім того зазначено, що суд першої інстанції прирівняв ліцензію на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин до висновку з оцінки впливу на довкілля.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які заперечувалл щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 17.05.2019 року посадовими особами відповідача вручено позивачу два акти № 27/19 від 17.05.2019 року та № 27/19-1 від 17.05.2019 року.

Акт № 27/19 від 17.05.2019 року складений відповідачем за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

У вищевказаному акті зазначено про порушення позивачем:

- абзацу 5 п. 16 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 445 - наявною матеріальною базою не забезпечено очищення газових викидів;

- абзацу 1 ч. ст. 3, п. 3 ст. 17 ЗУ від 23.05.2017 року № 2059-VIII - ліцензіатом не надано висновок державної екологічної експертизи/з оцінки впливу на довкілля;

- частини 3 ст. 21 ЗУ від 14.10.1992 року № 2694-Х11; додаток 6 до Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 року № 445 - ліцензіатом не надано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (а.с.17-26).

В акті № 27/19-1 від 17.05.2019 року, що складений відповідачем, зазначено про те, що цей акт складено на підставі частини другої пункту 8 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», зокрема, недопуску уповноважених осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки) (а.с.27-28).

Позивачем подано заперечення від 21.05.2019 року № 107/2351 на акт № 27/19-1 від 17.05.2019 року і заперечення № 107/2352 від 21.05.2019 року на акт № 27/19 від 17.05.2019 року.

На підставі пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та акта від 17.05.2019 року №27 відповідачем винесено наказ № 187 від 24.05.2019 «Про анулювання ліцензії» (а.с.36).

Законність та обгрунтованість вищезазначеного наказу є предметом спору переданого на вирішення суду.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об`єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки).

Як вбачається з акта № 27/19-1 від 17.05.2019 «Про відмову «ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами» 14 травня поточного року члени комісії здійснили виїзд за адресою підприємства, яка вказана в матеріалах Ліцензійної справи: 49064, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Маяковського, 3. Також в акті вказано про порушення ліцензійних умов, а саме: наявною матеріально-технічною базою не забезпечено очищення газових викидів; ліцензіатом не надано висновок державної екологічної експертизи/з оцінки впливу на довкілля; ліцензіатом не надано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Враховуючи те, що перевіряючи особи мали можливість та виявили порушення з боку позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було відмовлено відповідачу у проведенні планової перевірки додержання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з поводження з небезпечними відходами.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що доводи відповідача в апеляційній скарзі про відмову позивача у проведенні перевірки шляхом неподання витребуваних документів на письмову вимогу є необгрунтованими, оскільки письмова вимога №27/19 від 13.05.2019 року не містить вимоги щодо надання таких документів як висновок державної екологічної експертизи з оцінки впливу на довкілля та дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (а.с.104).

В акті № 27/19 від 17.05.2019 вказано про порушення:

- абзацу 5 п. 16 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445 - наявною матеріальною базою не забезпечено очищення газових викидів;

- абзацу 1 ч. ст. 3, п. 3 ст. 17 ЗУ від 23.05.2017 № 2059-VIII - ліцензіатом не надано висновок державної екологічної експертизи з оцінки впливу на довкілля;

- частини 3 ст. 21 ЗУ від 14.10.1992 № 2694-Х11; додаток 6 до Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445 - ліцензіатом не надано дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Згідно з наявним в матеріалах справи дозволом №1210138100-1034 Міністерства екології та природних ресурсів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, його видано 12.05.2016 року, термін його дії - 7 років, з 11.04.2016 року по 11.04.2023 року (а.с.38).

Проте, на підтвердження зазначеного в актах № 27/19 від 17.05.2019 та № 27/19-1 від 17.05.2019 порушення абзацу 5 п. 16 Ліцензійних умов, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 445, а саме незабезпечення позивачем очищення газових викидів, відповідачем суду жодних доказів не надано.

Отже, суд першої інстанції враховуючи те, що позивач має дозвіл №1210138100-1034 від 12.05.2016 (строк дії якого визначений до 11.04.2023 року), та який є чинним, дійшов вірного висновку про здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, із забезпеченням очищення газових викидів шляхом роботи встановленого газоочисного обладнання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Що стосується доводів відповідача про ненадання позивачем в ході проведення перевірки висновку державної екологічної експертизи з оцінки впливу на довкілля, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні позитивні висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 2/8-11-3-82 від 27.01.2011 року і № 2/8-11-3-83 від 27.01.2011 року, де зазначено, що виробництво особливо небезпечних хімічних речовин - смоли кам`яновугільної та бензолу сирого кам`яновугільного згідно з ТУ У 24.1-00190443-003-2003 відповідає вимогам чинного санітарного законодавства України. Такі висновки видані Міністерством охорони здоров`я України позивачу у 2001 році при отриманні ліцензії (а.с.136, 137).

Також наявні позитивні висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області №4-1002-11-1 від 28.03.2011 року та № 4-1003-11-1 від 28.03.2011 року, згідно з якими відсутні заперечення проти отримання ПАТ «Євраз-ДМЗ ім. Петровського» ліцензії на виробництво бензолу сирого кам`яновугільного, за умови дотримання норм природоохоронного законодавства.

Строк дії ліцензії № 596077 від 14.04.2011 на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин (згідно з переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України), що видана Міністерством промислової політики України, - до 14.04.2016 року (а.с.37).

Згідно з наказом № 38 від 01.02.2016 року Міністерства екології та природних ресурсів України переоформлено ПАТ "Євраз - ДМЗ ім. Петровського" (ЄДРПОУ 05393056) ліцензію серії АГ № 596077 від 14.04.2011 року на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин на безстрокову.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» у разі зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат: у разі доповнення переліку новими документами - повинен подати до органу ліцензування документи, якими доповнено перелік, протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни; у разі зміни форми відомостей, що додаються до заяви про отримання ліцензії і складаються здобувачем ліцензії, - подає органу ліцензування відомості, форму яких змінено, за новою формою протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 128 від 23.01.2019 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України», а саме в абз. 13 п. 12 замінено слова «висновок державної екологічної експертизи» на «висновок з оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», які набрали чинності з 28.02.2019 року та відповідно не розповсюджуються на період видачі ліцензії позивачу в 2011 році, а також на період переоформлення в 2016 році.

Згідно з пунктом 3 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Аналізуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що оскільки додаток № 6 до постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України» не було доповнено новим переліком документів, зміни в технології виробництва смоли кам`яновугільної та бензолу сирого кам`яновугільного не відбулись, позитивні висновки Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області №4-1002-11-1 від 28.03.2011 та № 4-1003-11-1 від 28.03.2011 є чинними.

Зміни до абз. 13 п. 12 постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України» набрали чинності з 28.02.2019 року, відтак, позивач здійснює господарську діяльність з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин - смоли кам`яновугільної та бензолу сирого кам`яновугільного на підставі ліцензії № 596077 від 14.04.2011, яка переоформлена на безстрокову наказом № 38 від 01.02.2016 Міністерства екології та природних ресурсів України, й необхідність отримання висновку з оцінки впливу на довкілля відсутня.

Відтак, оскільки у позивача наявна чинна ліцензія № 596077 від 14.04.2011 року на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, витребування висновку державної екологічної експертизи з оцінки впливу на довкілля, який подається для отримання (переоформлення) відповідної ліцензії, є протиправним.

Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем ч. 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці», додаток 6 до Ліцензійних умов, затверджених постановлю Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 3 ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Як визначено пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України», ці Ліцензійні умови встановлюють вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України (далі - ліцензія), а також визначають вичерпний перелік організаційних, кадрових, технологічних вимог, обов`язкових для виконання під час провадження зазначеної діяльності.

Пунктом 6 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 № 445, визначено, що здобувач ліцензії для її отримання подає у спосіб, передбачений частиною першою статті 10 Закону, до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії згідно з додатком 1.

До заяви про отримання ліцензії, крім документів, передбачених частиною третьою статті 11 Закону, додаються:

- відомості за підписом здобувача ліцензії про наявність матеріально-технічної бази, необхідної для провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин (за формою згідно з додатком 2), разом із копіями підтвердних документів, засвідченими печаткою (за наявністю) та підписом керівника суб`єкта господарювання, що дають можливість її ідентифікувати, а також копіями документів, що підтверджують право власності або оренди, засвідченими печаткою (за наявності) та підписом керівника суб`єкта господарювання, на зазначену матеріально-технічну базу;

- відомості за підписом здобувача ліцензії про наявність власних або орендованих виробничих площ (приміщень), необхідних для провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, за формою згідно з додатком 3;

- відомості про наявність декларації безпеки та плану локалізації та ліквідації аварії на об`єкті (у разі внесення об`єкта до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки) у довільній формі;

- відомості про наявність документів дозвільного характеру за формою згідно з додатком 6;

- копії, засвідчені печаткою (за наявності) та підписом керівника суб`єкта господарювання:

- технологічного регламенту;

- карти даних небезпечного фактора.

Таким чином, при подачі заяви про отримання ліцензії, відповідно до додатку № 6 постанови Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 445, зазначаються відомості про наявність документів дозвільного характеру, а саме позитивний висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, висновок з оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, дозвіл на спеціальне водокористування, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Також постановою Кабінету Міністрів України № 445 від 13.07.2016 року встановлені кадрові вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, організаційні вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин та технологічні вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин.

Однак, актами № 27/19 від 17.05.2019 та № 27/19-1 від 17.05.219 будь-яких порушень щодо здійснення ліцензійної діяльності не встановлено.

Відтак, оскільки позивач має чинну ліцензію № 596077 від 14.04.2011 року на виробництво особливо небезпечних хімічних речовин, витребування у позивача дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які подаються для отримання (переоформлення) відповідної ліцензії, під час проведення заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва особливо небезпечних хімічних речовин є безпідставним.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики та захисту довкілля України - залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року у справі №160/5305/19 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 12 березня 2020 року.

Повне судове рішення складено 13 березня 2020 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя С.М. Іванов

суддя О.М. Панченко