ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 р.

Справа № 440/4127/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 16.12.19 року по справі № 440/4127/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 13.06.2019 №20, яким відмовлено у переведенні з одного виду пенсійного забезпечення на інший та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком на пенсію довічного грошового утримання судді, починаючи з 22.01.2019;

- зарахувати до загального трудового стажу судді строкову військову службу в Радянській Армії за період з травня 1973 року по травень 1975 року, половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є.Дзержинського за період з 01.09.1975 по 29.06.1979, роботу на посаді стажиста Октябрського районного суду м. Полтави з 01.08.1979 по 19.05.1980, роботу народним суддею Октябрського районного суду м. Полтави з 19.05.1980 по 21.06.1982 та роботу народним суддею Київського районного суду м. Полтави з 21.06.1982 по 12.06.1986.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на неправомірні, як на його думку, висновки відповідача щодо відсутності підстав для переведення його з пенсії за віком на довічне грошове утримання судді у відставці, так як він має право на зарахування до загального трудового стажу часу його роботи на посадах стажиста судді, народного судді, а також служби в Радянській армії та навчання у вищому навчальному закладі.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.06.2019 №20.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному судовому рішенні.

В решті позов залишено без задоволення.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 частину грошових витрат, що пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 153 грн 68 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окрудного адміністративного суду вд 16.12.2019 скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що йому повинно бути зараховано до загального трудового стажу роботи на посаді судді календарний період строкової військової служби, половину строку навчання за денною формою в ВУЗі, робота стажистом судді, робота на посаді судді Октябрського та Київського районного судів м. Полтави, що в загальному складає трубовий стаж роботи 18 років 9 міс. 16 дн., а відтак має право на довічне грошове утримання суддів з урахуванням доплат за вислугу років пропорційно відпрацьованому стажу роботи на посаді судді за період роботи з 01.08.1979 року по 16.12.1993. Також вказує, що звільнення судді з посади за власним бажанням або у відставку є тотожними поняттями при розгляді справ про призначення довічного грошового утримання суддей у відставці.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що у період з 19.05.1973 по 28.05.1975 ОСОБА_1 , відповідно до записів військового квитка серії НОМЕР_1 , проходив службу в Збройних Силах СРСР.

У період з 01.09.1975 по 01.07.1979 ОСОБА_1 навчався в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського за спеціальністю "правознавство", де отримав кваліфікацію юриста.

З 01.08.1979 по 18.05.1980 позивач працював стажистом народного суду Октябрського району м. Полтави, до якого зачислений наказом т.в.о начальника відділу юстиції Полтавського облвиконкому №89 від 01.08.1979, виданим на підставі повідомлення Міністерства юстиції УРСР №89 від 31.05.1979.

З 19.05.1980 ОСОБА_1 на підставі протоколу виконкому Октябрської районної Ради народних депутатів м. Полтави від 18.05.1980 про результати виборів народного судді зачислено на посаду народного судді Октябрського районного народного суду міста Полтави, про що начальником відділу юстиції Полтавського облвиконкому видано наказ №52 від 19.05.1980 (а.с. 21).

З 21.06.1982 ОСОБА_1 на підставі протоколу Київської районної виборчої комісії м. Полтави з виборів народних суддів від 21.06.1982 про результати виборів народного судді зачислено на посаду народного судді Київського районного народного суду міста Полтави, про що начальником відділу юстиції Полтавського облвиконкому видано наказ №60 від 21.06.1982.

Наказом начальника відділу юстиції Полтавського облвиконкому №47 від 11.05.1986 на підставі заяви ОСОБА_1 та постанови Президії Верховної Ради УРСР №2146-ХІ від 30.04.1986 позивача звільнено з посади народного судді Київського районного народного суду міста Полтави з 11.05.1986 у зв`язку з обранням його членом Полтавського обласного суду.

Рішенням сесії Полтавської обласної Ради народних депутатів від 10.04.1986 народний суддя Київського районного народного суду м. Полтави Іванченко І.І. обраний членом Полтавського обласного суду. На підставі цього рішення наказом голови Полтавського обласного суду №34 від 12.05.1986 т. ОСОБА_1 зачислений членом судової колегії з кримінальних справ Полтавського обласного суду з 12.05.1986.

Наказом голови Полтавського обласного суду №76 від 16.12.1993 ОСОБА_1 виведено із штату суду у зв`язку із звільненням за власним бажанням з 16.12.1993 (ст. 38 КЗпП України).

Постановою Верховної Ради України від 24.12.1993 №3803-XII ОСОБА_1 увільнено від обов`язків судді Полтавського обласного суду до закінчення строку повноважень за власним бажанням.

Відповідно до довідки Головного територіального управління юстиції у Полтавській області від 06.06.2019 №08-29/3888 ОСОБА_1 має стаж роботи на посаді стажиста народного судді 0 років 09 місяців 18 днів, на посадах народного судді - 5 років 11 місяців 23 дні (а.с. 65).

Згідно з довідкою Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2019 №01-43/18/2019 стаж роботи позивача на посаді судді Полтавського обласного суду станом на 16.12.1993 складає 07 років 07 місяців 05 днів (а.с. 66).

22.01.2019 позивач звернувся із заявою довільної форми на ім`я начальника регіонального управління Пенсійного фонду України виконкому Шевченківської районної у м. Полтаві ради про перерахунок та призначення йому пенсії або довічного грошового утримання, виходячи із загального трудового стажу роботи на посаді судді (державного службовця) 18 років 5 місяців 24 дні (а.с. 13).

Дану заяву розглянуто відповідно до Закону України "Про звернення громадян" та надано письмову відповідь листом від 13.02.2019 №61/І-14 .

Іншим листом від 02.05.2019 №254/І-14/2 позивача повідомлено про те, що рішення про відмову у призначенні довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" не виносилося, оскільки документи та заяву встановленого зразка для проведення перерахунку ОСОБА_1 не подавав.

У зв`язку з цим 10.06.2019 позивач звернувся до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із пакетом документів та заявою встановленого зразка про перехід на інший вид пенсії - довічне грошове утримання згідно із Законом України "Про статус суддів" (а.с. 61).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.06.2019 №20 ОСОБА_1 відмовлено у переведенні з пенсії за віком на загальних підставах на довічне грошове утримання судді у відставці згідно із заявою від 10.06.2019 у зв`язку з відсутністю підстав (а.с. 7-8).

Вказане рішення мотивоване тим, що чинним законодавством не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді роботу на посаді стажиста народного судді, народного судді у відділі юстиції обласного виконавчого комітету, члена обласного суду. Крім того зазначено, що відповідно до статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402, право на щомісячне довічне грошове утримання мають судді у відставці, а згідно довідки Апеляційного суду Полтавської області від 30.05.2019 №01-43/18/2019 ОСОБА_1 звільнений з посади за власним бажанням (а.с. 59-60).

Не погоджуючись із правомірністю рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.06.2019 №20, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування та зарахування до загального трудового стажу судді часу несення строкової військової служби в Радянській Армії за період з травня 1973 року по травень 1975 року, половини часу навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Є.Дзержинського за період з 01.09.1975 по 29.06.1979, часу роботи на посаді стажиста Октябрського районного суду м. Полтави з 01.08.1979 по 19.05.1980, часу роботи народним суддею Октябрського районного суду м. Полтави з 19.05.1980 по 21.06.1982 та народним суддею Київського районного суду м. Полтави з 21.06.1982 по 12.06.1986.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню період роботи ОСОБА_1 з 19.05.1980 по 20.06.1982 на посаді народного судді Октябрського районного народного суду міста Полтави, а з 21.06.1982 по 11.05.1986 на посаді народного судді Київського районного народного суду міста Полтави підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді. Також, підлягає скасуваню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.06.2019 №20 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України передбачено, що підставами для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 112 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон №1402-VІІІ) суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених ч. 6 ст. 126 Конституції України.

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища Рада Правосуддя у порядку, встановленому Законом України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя".

Як передбачено у ч. 1 ст. 116 Закону №1402-VIII, суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до ст. 137 цього Закону, має право подати у відставку.

До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді, судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу (ст. 137 Закону № 1402-VIII).

Як передбачено абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, за суддями, призначеними чи обраними на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігається визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Питання судоустрою на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді визначалися Конституцією СРСР, Конституцією Української РСР, Основами законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій в СРСР і видаваними відповідно до них іншими законодавчими актами Союзу РСР.

Так, у грудні 1958 року Верховною Радою СРСР було затверджено "Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік", згідно з якими третьою сесією Верховної Ради УРСР п`ятого скликання 30.06.1960 прийнято Закон "Про судоустрій Української РСР".

Відповідно до вказаного Закону, правосуддя в Українській РСР здійснювалось Верховним судом Української РСР, обласними судами і районними (міськими) народними судами.

Даним Законом встановлювалися вимоги до посади судді, у відповідності до ст. 21 якого, народні судді обирались громадянами району на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п`ять років.

Законом УРСР від 05.06.1981 №2022-X "Про судоустрій" було збережено раніше існуючий порядок обрання суддів та передбачалось, що районний (міський) народний суд утворювався в районі, місті (крім міст районного підпорядкування), районі в місті. Народні судді районних (міських) народних судів обиралися громадянами району, міста, району в місті на основі загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п`ять років. При цьому статтею 55 вказаного Закону були визначені єдині вимоги, що ставляться до кандидатів у судді і народні засідателі, відповідно до положень якої суддею і народним засідателем може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років.

При цьому питання обчислення суддівського стажу вказаними законами не регулювалися, оскільки трудовий стаж на той час визначався загальними нормами трудового законодавства.

Таким чином, законодавством, яке діяло на момент призначення ОСОБА_1 суддею, не встановлювалося жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді при обранні на посаду вперше, як і не визначалося спеціального порядку обчислення суддівського стажу.

Крім того, пунктом 10 Постанови Ради міністрів СРСР від 18.07.1972р. №535 "Про заходи щодо подальшого удосконалення вищої освіти в країні" №535 визначалось, що випускники вищих навчальних закладів для набуття необхідних практичних навичок проходять за місцем розподілення на підприємствах і установах стажування строком до одного року, під час якого виконують посадові обов`язки і отримують заробітну платню відповідно штатного розкладу. Загальне керівництво стажуванням покладається на галузеві міністерства і відомства, в веденні яких перебувають ці підприємства, організації та установи.

Таким чином, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що посада стажиста була наявна в штаті апарату Октябрського районного суду м. Полтави та доказів того, що позивач фактично виконував обов`язки судді, то правові підстави для зарахування до стажу судді ОСОБА_1 періоду роботи на посаді стажиста Октябрського районного суду м. Полтави з 01.08.1979 по 19.05.1980 відсутні.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновку відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді часу роботи ОСОБА_1 на посадах народного судді в Октябрському районному народному суді міста Полтави та Київському районному народному суді міста Полтави, оскільки це прямо суперечить приписам статті 55 Закону УРСР від 05.06.1981 №2022-X "Про судоустрій".

Відтак, період роботи ОСОБА_1 з 19.05.1980 по 20.06.1982 на посаді народного судді Октябрського районного народного суду міста Полтави, а з 21.06.1982 по 11.05.1986 на посаді народного судді Київського районного народного суду міста Полтави підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.

При цьому та обставина, що організаційне керівництво (в тому числі і питання кадрового забезпечення) районними (міськими) народними судами у розглядуваний період здійснювалося відповідними відділами юстиції виконавчих комітетів відповідних обласних рад чи обласних державних адміністрацій, факт наявності у позивача статусу судді у вказаний період не спростовує, оскільки діючим на той час законодавством кадрова політика в судах визначалася на засадах державної вертикалі з напускною видимістю народовладдя. Так, Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 18.09.1973 №2049-VIII Закон про судоустрій Української РСР було доповнено статтею 191 "Організаційне керівництво судами Української РСР", відповідно до змісту якої організаційне керівництво судами Української РСР у межах і порядку, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, здійснюється: Міністерством юстиції Української РСР - щодо обласних і районних (міських) народних судів; відділами юстиції виконавчих комітетів обласних Рад депутатів трудящих - щодо районних (міських) народних судів.

Аналогічно, період роботи ОСОБА_1 з 12.05.1986 по 16.12.1993 (дата виведення із штату суду) на посаді члена Полтавського обласного суду підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді, оскільки приписами частини першої статті 29 Закону УРСР від 05.06.1981 №2022-X "Про судоустрій" було передбачено, що обласні суди, Київський міський суд обираються відповідно обласними, Київською міською Радами народних депутатів строком на п`ять років у складі голови, заступників голови, членів суду і народних засідателів.

Тобто, член суду, у розумінні даного Закону, це і є суддя даного суду.

Стосовно права позивача на переведення з пенсії за віком на загальних підставах на довічне грошове утримання судді у відставці згідно з його заявою від 10.06.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, увільнення ОСОБА_1 від обов`язків судді Полтавського обласного суду до закінчення строку повноважень відбулося на підставі постанови Верховної Ради України від 24.12.1993 №3803-ХІІ (а.с. 17).

Відтак, правове регулювання питань пов`язаних зі звільненням позивача має здійснюватися на підставі положень Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів".

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, незалежність суддів забезпечується, зокрема, встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень та звільнення з посади.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що повноваження судді припиняються органом, який його обрав, у випадках, зокрема, письмової заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Вищезазначеною постановою Верховної Ради України від 24.12.1993 №3803-ХІІ ОСОБА_1 увільнено від обов`язків судді Полтавського обласного суду до закінчення строку повноважень за власним бажанням.

Право судді на відставку врегульовано статтею 43 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII "Про статус суддів".

Відповідно до приписів даної норми, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров`я, що перешкоджає продовженню виконання обов`язків.

Суддя, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на загальних підставах. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, сплачується за його вибором пенсія на загальних підставах або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді або, за його вибором, призначається пенсія на загальних підставах.

З вищенаведених положень Закону випливає висновок про те, що довічне грошове утримання виплачується лише тим суддям, які набули право на відставку.

У рішенні від 19.11.2013 №10-рп/2013 Конституційний Суд, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Всупереч наведеному, ОСОБА_1 такого права не набув, так як звільнився з посади судді за власним бажанням.

Посилання позивача в апеляційній скарзі, що поняття звільнення з посади за власним бажанням або у відставку судді є одинаковим за розумінням при розгляді справ про призначення довічного грошового утримання суддей у відставці, колегія суддів вважає помилковим, оскільки в залежності від обставин звільнення, ці підстави в подальшому мають різні підстави для правового регулювання щодо пенсійного забезпечення судді.

Відтак, висновок відповідача про відсутність підстав для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на загальних підставах на довічне грошове утримання судді у відставці є правильним.

Підсумовуючи встановлені у справі фактичні обставини та висновки сторін з приводу спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення відповідача є правильним, однак з метою приведення у відповідність вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини слід зарахувати до стажу роботи судді ОСОБА_1 період з 19.05.1980 по 11.05.1986 на посаді народного судді Октябрського районного народного суду міста Полтави та народного судді Київського районного народного суду міста Полтави підлягає зарахуванню до стажу роботи на посаді судді.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з метою захисту порушеного права позивача, підлягає скасуваню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.06.2019 №20 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.06.2019 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, сформульованих у даному судовому рішенні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 440/4127/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя

(підпис)

А.О. Бегунц

Судді

(підпис) (підпис)

В.В. Старостін С.С. Рєзнікова