ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

13 березня 2020 року

м. Дніпро

справа № 0440/5326/18

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 0440/5326/18

за позовом Приватного будівельно-монтажного підприємства "СТРОЇТЕЛЬ-П"

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, надати докази сплати судового збору в сумі 5013,46 грн., надати оригінал довіреності або засвідченої в установленому порядку копії довіреності на підтвердження повноважень Потапова О.О.

До апеляційного суду повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником 05 лютого 2020 року копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, отже десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 15.02.2020 року (субота).

Відповідно до ч. 6 ст. 120 КАС України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи наведене, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 17.02.2020 року.

20.02.2020 року до суду надійшло клопотання скаржника, в якому він просить визнати поважними причини для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, а також продовжити строк для сплати судового збору. Також в клопотанні скаржником обґрунтовано неможливість подання довіреності або належним чином оформленої копії на підтвердження повноважень Потапова О.О. у зв`язку із звільненням останнього, проте надано апеляційну скаргу з копіями, яка підписана іншим повноважним представником - Солодовою А.О., на підтвердження повноважень якої надано довіреність.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник зазначив, що апеляційною скаргою від 30.09.2019 року вперше оскаржив рішення суду першої інстанції. Разом зі скаргою були подані клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження та відстрочення сплати судового збору. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року було відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги; також скаржнику необхідно було надати належні докази на підтвердження дати отримання копії судового рішення 29.08.2019 року. Скаржником було заявлене клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та у зв`язку з несплатою судового збору скаргу повернуто. 19.12.2019 року скаржник вдруге оскаржив рішення суду від 28.12.2019 року.

Скаржник зазначив, що неодноразово звертався до суду першої інстанції щодо направлення повідомлення щодо стану розгляду справи на адресу Дніпропетровського управління Офісу ВПП ДФС, проте суд направив копію рішення на адресу Офісу великих платників податків ДФС у м. Київ. Вказує, оскаржене рішення було одержано 29.08.2019 року, перша апеляційна скарга була подана в межах строку, передбаченого КАС України.

Клопотання про продовження строку усунення недоліків в частині сплати судового збору обґрунтована тим, що на підставі виконавчих проваджень відносно Офісу великих платників податків ДФС органом державної казначейської служби зупинені операції з бюджетними коштами, що унеможливлює сплату судового збору. Фінансування скаржника здійснюється виключно з Державного бюджету України, виділення коштів Міністерством фінансів України потребує певного часу, скаржник вживає послідовні та регулярні дії, спрямовані на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування.

Розглянувши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення ухвалено 28.12.2018 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. а.с 94-96).

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного тексту рішення.

Отже, враховуючи наведене вище, початком перебігу встановленого чинним процесуальним законодавством строку апеляційного оскарження рішення суду є дата складання повного тексту судового рішення, останнім днем подання апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України є 28.01.2019 року.

Копію рішення суду від 28.12.2018 р. скаржник отримав 29.08.2019 року.

Вперше апеляційна скарга була подана 30.09.2019 р., тобто з пропуском строку, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України, проте в межах строку, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.10.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору та необхідності надання доказів, які підтверджують дату отримання копії рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 року апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з неналежним виконанням скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

21.12.2019 року скаржник вдруге звернувся до апеляційного суду зі скаргою, тобто після спливу строків, встановлених ч.1 та ч.2 ст. 295 КАС України.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 р. набрала законної сили та в касаційному порядку не скасована.

Крім того, згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду, копію ухвали від 07.11.2019 року скаржник одержав 28.11.2019 року, а апеляційну скаргу вдруге подав лише 21.12.2019 року, що не свідчить про подання апеляційної скарги без зайвих зволікань.

Отже, наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 299 КАС України).

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0440/5326/18 за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року.

Розглянувши клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

На думку суду, держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

З урахуванням викладеного, скаржник не навів суду поважних підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, тому клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 121, 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 0440/5326/18 за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2018 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко