ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/1275/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Літовченко Л.Р.

представника відповідача - Заяць Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як працівнику освіти при призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 як працівнику освіти одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.10.2019 позивач звернулася до відповідача з заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, як працівнику освіти. Проте, 17.10.2019 відповідач відмовив позивачу у призначенні відповідної допомоги з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Позивач не погоджується із таким рішенням відповідача, оскільки у неї наявний страховий стаж більше 30 років на посаді вчителя-логопеда. На переконання позивача, вона має право на отримання одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тому просить позов задовольнити.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з мотивів, вказаних у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що первинними документами, наявними у позивача не підтверджено, що у період з 25.07.1987 по 10.03.2001 остання працювала на посаді вчителя-логопеда. Вказує, що без урахування цього періоду страховий стаж, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, становить 28 років 3 місяці 7 днів. Таким чином, у позивача відсутній необхідний стаж (30 років) на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, тому підстав для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 14.02.2020 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Заслухавши доводи позивача та її представника, доводи представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які позивач та відповідач посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі правовідносини.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», перебуває на обліку у ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області.

04.10.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За результатами розгляду цієї заяви 17.10.2019 ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області надало відповідь позивачу листом № 11024/181/К-20/11.03-06, у якому повідомило, що підстави для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 відсутні, оскільки у позивача відсутній необхідний страховий стаж 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Позивач не погодившись із таким рішенням відповідача звернувся з даним позовом до суду.

Згідно із ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі, не менший, ніж мінімальний страховий внесок.

Пунктом «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Відповідно до п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За приписами ст. 4 Закону України «Про позашкільну освіту» позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України «Про освіту», цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

На підставі п. 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 433 від 06.05.2001 року, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші), відносяться до позашкільних навчальних закладів.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах передбачені посади: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Відповідно до трудової книжки позивач працювала:

з 01.09.1977 по 24.08.1987 - на посаді вихователя у дитячій установі № 79 м. Львова;

з 25.08.1987 по 19.03.2000 - на посаді логопеда дитячої установи № 155;

з 20.03.2000 по 10.03.2001 - на посаді логопеда у дошкільному закладі №70;

з 11.03.2001 по 31.08.2008 - на посаді вчителя-логопеда у дошкільному закладі № 70;

з 01.09.2004 по 30.06.2019 - на посаді вчителя-логопеда у дошкільному навчальному закладі № 153.

У період з 25.08.1987 по 10.03.2001 ОСОБА_1 працювала логопедом у дошкільних закладах. При цьому, запис про перейменування посади логопеда на вчителя-логопеда проведено 01.11.2001 відповідно до наказу від 11.03.2001 № 161.

Відділом освіти Галицького та Франківського районів видано накази від 05.12.2018 № 01-20/387 та від 11.01.2019 № 01-20/04 «Про внесення змін у записи трудової книжки ОСОБА_1 », а саме про те, що з 25.08.1987 та з 20.03.2000 ОСОБА_1 переведено на посаду вчителя-логопеда дитячої установи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що педагогічний стаж позивача становить понад 30 років.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що первинними документами, наявними у позивача не підтверджено, що у період з 25.07.1987 по 10.03.2001 остання працювала на посаді вчителя-логопеда, оскільки у копіях відомостей по нарахуванню заробітної плати з 1987-1999 посада ОСОБА_1 - логопед, а відповідно до витягу з наказу № 52 від 08.06.2000 надавалась основна відпустка логопеду ОСОБА_1 , з огляду на таке.

Так, згідно зі ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Спеціальний стаж - це період роботи в певних умовах праці чи на посадах, з якими законодавець пов`язує пільгове (або за особливими правилами) пенсійне забезпечення.

Вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред`являють особливі вікові, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, у зазначених нормативно-правових актах відсутнє застереження щодо призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти виключно з урахуванням стажу за основним місцем роботи, таке право надається і гарантується особі за виконання специфічної роботи, що в даному випадку підтверджується записами трудової книжки позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 було затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років. Посада викладача цим переліком не була передбачена, однак, за дорученням Кабінету Міністрів України від 06.01.1995 № 397/21 дія зазначеної постанови поширена, в тому числі і на викладачів шкіл мистецтв без внесення змін до постанови, що підтверджується листом Міністерства соціального захисту населення України від 01.02.1995 року №01-3/133-02-2.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 затверджений Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів належать до категорії педагогічних працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 затверджений Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати.

Відповідно п. 2 вказаного Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Згідно з п. 5 цього Порядку грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Положеннями п. 6 вказаного Порядку для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення.

Згідно з п. 7 вказаного Порядку виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно не зарахував позивачу до спеціального стажу період її роботи з 25.07.1987 по 10.03.2001, відтак необґрунтовано відмовив у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, з огляду на що порушене право позивача підлягає судовому захисту.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, її посади відносяться до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, а тому вона має право на нарахування та виплату грошової допомоги, яка передбачена п. 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191.

У силу ч.4 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов`язку доказування, закріпленому у ч.2 ст.77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови позивачу у призначенні грошової допомоги згідно з п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв`язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України (повноваження суду при вирішенні справи), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як працівнику освіти при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 як працівнику освіти одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі 10 місячних пенсій на день її призначення відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020.

Суддя Р.М. Брильовський