ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2020 року

Луцьк

Справа № 140/3588/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Журомській І.М.,

за участі представника позивача Губар Н.В.,

представника відповідача Решетника О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гелікон» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Гелікон») звернулося із позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 № 0009731401, № 0009741401 та № 0009761401 від 02.09.2019.

Ухвалою від 11.12.2019 провадження у справі було відкрито та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

На підставі наказу №1199 ГУ ДФС у Волинській області від 29.03.2019 головними державними ревізорами-інспекторами відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Волинській області, на підставі направлень № 1327, 1328, 1329, 1330 від 22.04.2019 була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Компанія Гелікон» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Згідно Акту перевірки від 14.06.2019 № 12612/143-01/352445211 (далі - Акт перевірки № 12612/143-01/352445211) службовими особами податкового органу зроблено висновок про порушення при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент», а також щодо господарських операцій по суборенді нежитлових приміщень в результаті чого донараховано ПДВ в розмірі 3 282 116 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки № 12612/143-01/352445211 позивач направив на адресу контролюючого органу 04.07.2019 заперечення за №51/01-1383 Г. З підстав, викладених у запереченні, податковий орган провів повторну перевірку на підприємстві позивача.

За результатами повторної перевірки ГУ ДПС у Волинській області було складено Акт від 16.08.2019 за № 16838/14-01/35245211 (далі - Акт перевірки № 16838/14-01/35245211).

Згідно акту повторної перевірки податковим органом зроблено висновок про такі порушення:

1. Завищено доходи в загальній сумі 1 502 875 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 1 045 001 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 457 874 грн. та завищено витрати всього в сумі 947 064 грн. , в т.ч. 2016 рік в сумі 580 975 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 366 089 грн., внаслідок чого завищено збиток у бухгалтерському обліку всього в сумі 555 811 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 464 026 грн. , за 1 квартал 2017 року в сумі 91 785 грн., внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ- Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент».

Дані порушення не вплинули на визначення показника у рядку 2 декларації з податку на прибуток за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, оскільки ТОВ «Компанія Гелікон» при уточненні звітів про фінансові результати не було проведено уточнення декларацій з податку на прибуток підприємств. Тобто платник самостійно задекларував дану суму податку у рядку 2 декларації.

2. Встановлено завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту з ПДВ у наступному звітному періоді всього в сумі - 184 535 грн., в т.ч. за травень 2017 року -146 622 грн., квітень 2018 року в сумі 9 056 грн., грудень 2018 року в сумі 28 857 грн., та заниження податку на додану вартість всього в сумі 805 120 грн, в т.ч. в травні 2017 року в сумі 21 263 грн., в червні 2017 року в сумі 179 328 грн., в липні 2017 року в сумі 23 134 грн,, в серпні 2017 року в сумі 67 631 грн., в вересні 2017 року в сумі 40 694 грн., в жовтні 2017 року - 63 935 грн., в листопаді 2017 року - 45 620 грн., в грудні 2017 року - 45 620 грн., в січні 2018 року - 28 857 грн., в лютому 2018 року - 28 857 грн, в березні 2018 року - 28 857 грн., в квітні 2018 року - 19 801 грн., в травні 2018 року - 37 913 грн., в червні 2018 року - 28 857 грн., в липні 2018 року - 28 857 грн., в серпні 2018 року - 29 307 грн., в вересні 2018 року - 28 857 грн., в жовтні 2018 року - 28 857 грн., в листопаді 2018 року - 28 857 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту № 16838/14-01/35245211 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 за №0009731401, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 805 120 грн. та штрафні санкції в розмірі 201 280 грн, а всього 1 006 400 грн. № 0009741401 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 184 535 грн, та № 0009761401 яким зменшено податкове зобов`язання на суму 296 575 грн., та зменшено податковий кредит на суму 189 412 грн.

З даними висновками перевірки та прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач не погоджується, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, виходячи з наступного.

Всі первинні документи по господарських операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ- Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент» відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підтверджують, що господарська операція між контрагентами відбулася.

Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих. З цих підстав твердження податкового органу, що дані операції мають ознаки фіктивності не відповідає дійсності.

Щодо господарських операцій по суборенді нежитлових приміщень позивач зазначає, ним протягом 2016-2018 років укладено ряд договорів суборенди, відповідно до яких здавало нежитлові приміщення в оренду іншим суб`єктам господарювання.

Податковим органом нараховано податок на додану вартість в розмірі 805 120 грн. та штрафні санкцій в сумі 201 280 грн. через невідповідність (відхилення), на його думку, у договорах суборенди звичайної (договірною) ціни, визначеної сторонами, ринковій ціні.

Відповідно до підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податку і здійснюються, зокрема з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Кодексу. Отже, господарські операції між резидентами не підпадають під визначення контрольованих, незалежно від того, чи є вони пов`язаними особами, чи ні. Таким чином, господарські операції між ТОВ «Компанія «Гелікон» та суборендарями, про які вказував податковий орган у Акті перевірки є контрольованими, оскільки вчинені між суб`єктами господарювання - резидентами.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» від 28.12.2014 № 72-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, були внесені зміни до підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, згідно з якими контрольованими операціями визначалися лише операції з нерезидентом.

Відповідно з вказаними змінами метод порівняльної неконтрольованої ціни передбачений пунктом 39.3.3 ПК України та стосується лише до трансферного ціноутворення.

Трансферне ж ціноутворення відповідно до норм ПК України застосовується з 2015 року по даний час виключно до контрольованих операцій і передбачає певні методи такого ціноутворення..

Отже, термін «звичайна ціна» було відокремлено від сфери трансфертного ціноутворення, і тепер він має застосовуватися у межах свого визначення, без розширеного тлумачення. А тому звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Така ціна апріорі відповідає рівню ринкових цін, бо договірні ціни - це і є ринкові, бо саме за цими цінами проводиться постачання/отримання товарів (робіт, послуг).

В Акті перевірки не зазначено на підставі яких правових норм та у відповідності до чиїх кваліфікованих, експертних висновків обрахування вартості окремого приміщення повинно бути здійснено виходячи із арифметичного обрахування вартості 1 кв.м. предмету оренди, адже ціна формується не тільки із використанням арифметичних показників собівартості, а й із врахуванням економічних та ринкових даних, під впливом яких формується ціна конкретного індивідуально визначеного майна.

Податковий же орган встановлює «звичайну ціну» порівнюючи постійно два об`єкти суборенди, де орендодавцем є ТОВ «Компанія «Гелікон» а суборендарем - інші юридичні пов`язані і непов`язані особи , а також фізичні особи, донараховуючи при цьому до меншої ціни різницю, яка утворилася в результаті порівняння.

Таким чином, податковим органом самовільно, на власний розсуд, без будь-яких посилань на норми законодавства та встановлений законом метод визначено звичайну ціну за 1 м. кв. орендованої площі по окремих договорах суборенди, при чому ця ціна не є ідентичною для всіх приміщень, а по кожному окремому договору суборенди визначена окрема звичайна ціна.

А тому, позивач вважає, що перерахунок ціни реалізованих послуг оренди до рівня звичайної (ринкової) ціни зроблено не у спосіб, передбачений законодавством. ПК України не містить норм про визначення процедури доведення невідповідності (відхилення) між договірною та ринковою ціною, а тому винесене податкове повідомлення рішення про стягнення податку на додану вартість в сумі 805 120 грн. та штрафні санкцій в сумі 201 280 грн. є незаконним та порушує права позивача.

Щодо суми зменшення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 184 535 грн. позивач зазначає таке.

Дана сума виникла як наслідок проведеної перевірки та нарахування податку на додану вартість на суму 805 120 грн. по операціях суборенди нежитлових приміщень за період з 2016 по 2018 рік.

При нарахуванні податку на додану вартість у відомості Зведені дані щодо задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов`язань, податкового кредиту податку на додану вартість внесені відповідні суми. І як наслідок перевіряючими податок в сумі 184 535 грн. рахують як завищення залишку від`ємного значення що включається до податкового кредиту з податку на додану вартість у наступному звітному періоді і виносять податкове повідомлення-рішення про зменшення суми від`ємного значення в розмірі 184 535 грн. В акті перевірки вказано, що завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту припадає на травень 2017 року в сумі 146 622 грн., квітень 2018 року - 9056 грн. та грудень 2018 року - 28 857 грн.

Враховуючи, що податок на додану вартість в розмірі 805 120 грн. нарахований у спосіб не передбачений законодавством, відповідно податкове повідомлення-рішення № 0009731401 має бути скасованим. Відповідно підлягає скасування податкове повідомлення-рішення № 0009741401 на суму 184 535 грн.

20.12.2019 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтовано наступним.

Згідно з висновками акта перевірки, в порушення пункту 44.1, пункту 44.2, пункту 44.6 статті 44, пункту 134.1 статті 134, статті 135 ПК України, завищено доходи в загальній сумі 1 502 875 грн. внаслідок завищення доходів та витрат по операціях з придбання пшениці 5-6-го класу врожаю 2016 та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітенс». Дані порушення не вплинули на визначення показника у рядку 2 декларації з податку на прибуток за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, оскільки ТОВ «Компанія Гелікон» при уточненні звітів про фінансові результати не було проведено уточнення декларацій з податку на прибуток підприємств, тобто платник самостійно задекларував дану суму прибутку у рядку 2 декларації.

В ході проведення перевірки неможливо підтвердити факт транспортування товару від постачальника до покупця, з`ясувати походження придбаного товару, також встановлено внесення неправдивих даних у первинні документи, що підтверджується даними ДП «Держреєстри України», що свідчить про нереальність фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, не можливо підтвердити надання послуг по збору урожаю пшениці, транспортування його до елеватора (ТОВ СП «Богодухівський комбікормовий завод»), а також його зберігання на елеваторі у зв`язку з відсутністю його походження.

Згідно з висновками акта перевірки, в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 ПК України ТОВ «Компанія Гелікон» завищено податкові зобов`язання на загальну суму 296 575 грн. податку на додану вартість, в порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 1986. статті 198 пункту 201.10 статті 201 ПК України та встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 189 412 грн.

Перевіркою встановлено, що за період 2016 - 2018 роки ТОВ «Компанія Гелікон» надавало послуги суборенди нежитлових приміщень (виробничих та адміністративних), що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1.

З метою з`ясування рівня цін було використано договори суборенди нежитлових приміщень (виробничих та адміністративних), згідно з якими ТОВ «Компанія «Гелікон» здає такі приміщення не пов`язаним особам (юридичним та фізичним особам) в тих же виробничих та адміністративних корпусах, де знаходяться приміщення, які ТзОВ «Компанія «Гелікон» здає в суборенду пов`язаним особам.

Згідно з висновками акта перевірки на порушення пункту 188.1 статті 188 ПК України ТзОВ «Компанія Гелікон» занижено базу оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації послуг оренди на 5 484 000 грн. (ПДВ на 1 096 800 грн.).

28.12.2019 позивачем було подано до суду відповідь на відзив, 17.01.2020 відповідачем - заперечення на відповідь, які обґрунтовано доводами викладеними, відповідно, в адміністративному позові та відзиві на нього.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав наведених в письмових заявах по суті справи, які були подані до суду та просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що підставою для складання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були матеріали документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Гелікон» за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань, що стали предметом заперечення, про що ГУ ДФС у Волинській області складено акт перевірки 16.08.2019 №16838 /14-01/35245211 (далі - Акт перевірки №16838 /14-01/35245211).

Згідно вказаного акту повторної перевірки податковим органом зроблено висновок про такі порушення:

1. Завищено доходи в загальній сумі 1 502 875 грн. в т.ч. за 2016 рік в сумі 1 045 001 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 457 874 грн. та завищено витрати всього в сумі 947 064 грн. , в т.ч.2016 рік в сумі 580 975 грн., за 1 квартал 2017 року в сумі 366 089 грн., внаслідок чого завищено збиток у бухгалтерському обліку всього в сумі 555 811 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 464 026 грн. , за 1 квартал 2017 року в сумі 91 785 грн., внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ- Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент».

Дані порушення не вплинули на визначення показника у рядку 2 декларації з податку на прибуток за 2016 рік та 1 квартал 2017 року, оскільки ТОВ «Компанія Гелікон» при уточненні звітів про фінансові результати не було проведено уточнення декларацій з податку на прибуток підприємств. Тобто платник самостійно задекларував дану суму податку у рядку 2 декларації.

2. Встановлено завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту з ПДВ у наступному звітному періоді всього в сумі - 184 535 грн., в т.ч. за травень 2017 року -146 622 грн., квітень 2018 року в сумі 9 056 грн., грудень 2018 року в сумі 28 857 грн., та заниження податку на додану вартість всього в сумі 805 120 грн, в т.ч. в травні 2017 року в сумі 21 263 грн., в червні 2017 року в сумі 179 328 грн., в липні 2017 року в сумі 23 134 грн,, в серпні 2017 року в сумі 67 631 грн., в вересні 2017 року в сумі 40 694 грн., в жовтні 2017 року - 63 935 грн., в листопаді 2017 року - 45 620 грн., в грудні 2017 року - 45 620 грн., в січні 2018 року - 28 857 грн., в лютому 2018 року - 28 857 грн, в березні 2018 року - 28 857 грн., в квітні 2018 року - 19 801 грн., в травні 2018 року - 37 913 грн., в червні 2018 року - 28 857 грн., в липні 2018 року - 28 857 грн., в серпні 2018 року - 29 307 грн., в вересні 2018 року - 28 857 грн., в жовтні 2018 року - 28 857 грн., в листопаді 2018 року - 28 857 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту № 16838/14-01/35245211 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 за №0009731401, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 805 120 грн. та штрафні санкції в розмірі 201 280 грн, а всього 1 006 400 грн. № 0009741401 яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 184 535 грн, та №0009761401 яким зменшено податкове зобов`язання на суму 296 575 грн., та зменшено податковий кредит на суму 189 412 грн.

З наявного в матеріалах справи Розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за результатами перевірки вбачається, що податкове повідомлення рішення №0009761401, яким зменшено податкове зобов`язання на суму 296 575 грн., та зменшено податковий кредит на суму 189 412 грн. внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ- Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент» в період липень-вересень 2016 року.

Водночас із вказаного Розрахунку вбачається, що завищення позивачем від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 184 535 грн. мало місце в звітних періодах з травня 2017 року по листопад 2018 року, що мало наслідком винесення податкового повідомлення рішення № 0009741401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на відповідну суму, та податкового повідомлення рішення №0009731401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1006400 грн. (в тому числі фінансові санкції) за звітні періоди з травня 2017 року по листопад 2018 року. Таким чином, зважаючи на періоди зафіксованих порушень, підставою винесення вказаних повідомлень-рішень стали господарські операції позивача по здачі останнім нежитлових приміщень за договорами суборенди.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

01.07.2016 між позивачем, ТОВ «Динеро-Капітал» та ТОВ «БКЗ-Інвест» укладений договір застави №3-ДК-БКЗІ-КГ-001/07-2016, копія якого наявна у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору ТОВ «БКЗ-Інвест», з метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Динеро-Капітал» перед ТОВ «Компанія «Гелікон», передало у заставу позивачу зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 тон, оціночною вартістю 637897,19 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 1.5 договору застави, предмет застави має знаходитися у приміщеннях зернового складу ТОВ «Сільськогосподарське підприємство «Богодухівський комбікормовий завод» (далі - ТОВ «СП «БКЗ») за адресою Харківська область, Богодухівський район, с. Губарівка, вул. Гутянська, б.179, та підлягає передачі у володіння заставодержателю (позивачу).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 11.07.2016 до договору застави, копія якого наявна в матеріалах справи, ТОВ «БКЗ-Інвест» передано у володіння позивачу предмет застави, а саме зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 тон.

На підтвердження передачі зерна позивачем надано, відповідні накладні видані зерновим складом - ТОВ «СП «БКЗ», у період із 01.07.2016 по 11.07.2016, де володарем зерна (в якості заставодержателя) визначений ТОВ «Компанія «Гелікон», та видану зерновим складом складську квитанцію №1 від 11.07.2016, відповідно до якої на зберігання було передано зерно пшениці озимої 6-го класу.

Зберігання зазначеного зерна на користь позивача відбувалося на умовах договору складського зберігання зерна №01/07-16 від 01.07.2016, укладеного між зерновим складом - ТОВ «СП «БКЗ», та ТОВ «Компанія «Гелікон», копія якого наявна у матеріалах справи.

Надалі, у зв`язку з невиконанням боржником - ТОВ «Динеро-Капітал», обов`язків перед позивачем, ТОВ «Компанія «Гелікон» звернулося до ТОВ «БКЗ-Інвест» з листом від 12.07.2016, копія якого наявна у матеріалах справи, щодо факту такого порушення та наявності підстав для задоволення вимог позивача за рахунок предмету застави.

13.07.2016 між позивачем та ТОВ «Аквітенс» було укладено договір комісії №К-КГ-КА-001/07-16, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідно до якого позивач передав на реалізацію, на умовах комісії, пшеницю 5-6 класу. На підтвердження чого позивачем надано акт приймання-передачі від 18.07.2016 про передачу комітенту ТОВ «Аквітенс» 200 тон пшениці та акт приймання-передачі від 10.08.2016 про передачу 148,5 тон пшениці. При цьому, згідно вказаних актів приймання-передачі, позивачем було передано зерно пшениці 5-го класу групи Б та 6-го класу врожаю 2016 року.

За наслідками вказаних правочинів позивачем виписані податкові накладні та коригуюча накладна, копії яких з квитанціями про реєстрацію в ЄРПН, наявні у матеріалах справи.

Зазначена пшениця була реалізована ТОВ «Аквітенс» на користь УАСП ТОВ «КАІС», що підтверджується звітом комітенту від 05.08.2016 та звітом комітенту від 10.01.2017, копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов договору комісії позивачем отримані відповідні грошові кошти від комітента (ТОВ «Аквітенс»), що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Із наведеного вбачається, що згідно договору застави позивачем від ТОВ «БКЗ-Інвест» було отримано зерно пшениці 6 класу врожаю 2016 року в кількості 348,5 тон, на зберігання ТОВ «СП «БКЗ» було передано зерно пшениці озимої, а на реалізацію ТОВ «Аквітенс» згідно договору комісії було передано зерно пшениці 5-го класу групи Б та 6-го класу врожаю 2016 року загальною кількістю 348,5 тон.

Крім того, податковим органом під час перевірки було направлено запит (вих. №18604/10/03-20-14-01 від 07.06.2019) до ДП «Держреєстри України», щодо надання інформації, яка міститься у складській квитанції на зерно №1 від 11.07.2016 (бланк АЦ№385852).

Згідно відповіді на вищезазначений запит (вих. №471 від 12.06.2019,) наданої суду відповідачем, складська квитанція на зерно №1 від 11.07.2016 (бланк АЦ №385852), в основному реєстрі складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, відсутня.

05.09.2016 між позивачем та ТОВ «БКЗ-Інвест» було укладено договір поставки №КП-КГ-БИ-001/09-16, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідно до умов якого позивачем було придбано 50 тон сої. На підтвердження цієї господарської операції позивачем надано тристоронній (за участю зернового складу) акт приймання-передання сої від 06.09.2016. Позивачем сплачено за придбану сою у повному обсязі, що підтверджується банківською випискою за період 07.09.2016.

Крім того, позивачем надано складську квитанцію №125 від 06.09.2016, видану зерновим складом на факт прийняття від позивача 50 тон сої на зберігання.

Надалі, відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ «Аквітенс» договором комісії №К-КГ-КА-002/09-16 від 06.09.2016 зазначена соя була передана ТОВ «Аквітенс» на реалізацію на умовах комісії, що також підтверджується актом приймання-передачі від 06.09.2016. Також на підтвердження наведеного позивачем було надано суду копію складської квитанції №126 від 06.09.2016, виданої зерновим складом - ТОВ «СП «БКЗ».

Позивачем виписана податкова накладна за наслідком передання товару до ТОВ «Аквітенс».

Надалі зазначена соя була реалізована ТОВ «Аквітенс» на користь УАСП ТОВ «КАІС», що підтверджується звітом комітенту від 07.09.2016.

На виконання умов договору комісії позивачем отримані відповідні грошові кошти від комітента (ТОВ «Аквітенс»), що підтверджується банківською випискою за період 07.09.2016, копія якої наявна в матеріалах справи.

Водночас, під час проведення перевірки податковим органом було направлено запит від 22.05.2019 №16400/10/03-20-14-01 до ДП «Держреєстри України», щодо надання інформації про наявність складських квитанцій виданих зерновими складами для зерновласників, а саме: ТОВ «Компанія «Гелікон», ТОВ «БКЗ-Інвест» та ТОВ «Компанія «Аквітенс» період з липня 2016 року по грудень 2016 року.

З наявної в матеріалах справи відповіді на вищезазначений запит (вих. №439 від 28.05.2019) вбачається, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, інформація щодо реєстрації складських квитанцій зерновим складом на адресу зерно власнику (ТОВ «Компанія Гелікон») відсутня.

Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» від 04 липня 2002 року № 37-IV (далі - Закон № 37- IV) визначено державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Приписами статті 1 Закону № 37- IV встановлено наступне.

· інфраструктура ринку зерна - комплекс виробничих і невиробничих формувань, які забезпечують умови виробництва зерна, його заготівлі, зберігання, переробки, реалізації, страхування, кредитно-фінансові та інші послуги;

· зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна;

· зерновий склад - суб`єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов`язань за складськими документами на зерно;

· складські документи на зерно - товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження приймання зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов`язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа;

· реєстр складських документів на зерно - система обліку інформації про видані зерновими складами складські документи на зерно та володільців таких документів.

Відповідно до положень статті 37 Закону № 37- IV зерновий склад на підтвердження приймання зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію.

Згідно вимог статті 45 Закону № 37- IV, зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно.

Статтею 46 вказаного закону встановлено, що після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - "погашено". Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

Таким чином, реєстрація виданих складських документів в реєстрі складських документів на зерно відповідного зернового складу є обов`язковою складовою комплексу заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

На виконання статей 36, 45 Закону № 37- IV Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.08.2005 № 374, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.09.2005 за № 1098/11378, було затверджено Порядку ведення основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, і реєстру зернового складу (далі - Порядок № 374).

Відповідно до пункту 1.2 Порядку № 374, основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - Реєстр), електронна база даних, що формується на основі реєстрів, які ведуться на зернових складах, що містить відомості про зерно (заставне зерно), прийняте зерновими складами зберігання у визначеному обсязі й до визначеного строку, та про видані ними складські документи на зерно та про держателів таких документів.

Адміністратор Реєстру - державне підприємство «Держреєстри України», що здійснює створення Реєстру, забезпечує його функціонування, технічне, технологічне та програмне забезпечення ведення Реєстру, відповідає за збереження відомостей та захист від несанкціонованого доступу до Реєстру та від руйнування, має повний прямий доступ до структури єдиної комп`ютерної бази Реєстру, здійснює замовлення, облік, постачання і контроль за використанням реєстраторами бланків складських документів на зерно, бланків витягів з Реєстру, технічне навчання реєстраторів, здійснює інформаційно-довідкове обслуговування Реєстру та виконує інші функції, передбачені цим Порядком.

Таким чином, реєстр складських документів на зерно зернового складу будучи локальним реєстром є складовою частиною Основного реєстру складських документів на зерно та зерна, а відтак відсутність інформації про реєстрацію певного складського документу в Основному реєстрі свідчить про відсутність такої реєстрації і в реєстрі відповідного зернового складу, що в свою чергу ставить під сумнів реальність господарської операції щодо передачі зерна на складське зберігання та подальше його повернення володільцю.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996), а також іншими нормативно-правовими актами виданими на підставі та на виконання вказаних законодавчих актів.

Статтею 2 Закону № 996 визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною другою статті 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що встановлені в ході розгляду справи невідповідності в документальному оформлені зазначених правочинів в сукупності з відсутністю передбаченої чинним законодавством реєстрацією складських квитанцій свідчать на користь висновку про нереальний характер проведення (вчинення) вказаних господарських операцій.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0009761401 від 02.09.2019, яким зменшено податкове зобов`язання на суму 296 575 грн., та зменшено податковий кредит на суму 189 412 грн. внаслідок завищення доходів та витрат при операціях з придбання пшениці 5-6 класу врожаю 2016 року та сої у ТОВ «БКЗ-Інвест» та продажу шляхом передачі на комісію ТОВ «Компанія «Аквітент» в період липень-вересень 2016 року, винесене відповідачем обґрунтовано та з врахуванням всіх істотних обставин, які мають значення для прийняття такого рішення, а відтак є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем в період 2016-2018 було укладено ряд договорів суборенди нежитлових приміщень (виробничих та адміністративних), що знаходяться за адресою: Волинська область, м. Ковель, вул. Варшавська, 1. У вказаних договорах позивач виступає орендодавцем.

Внаслідок аналізу вказаних договорів податковий орган дійшов висновків щодо заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Такі висновки відповідача базуються на аналізі цін за метр квадратний аналогічних орендованих приміщень для різних контрагентів відповідача, а саме: відповідачем встановлено, що вартість оренди для пов`язаних з позивачем суб`єктів господарювання є істотно нижчою ніж для інших орендарів. При цьому податковим органом з метою порівняння брались приміщення, що знаходяться в одній будівлі майнового комплексу із врахуванням цільового призначення конкретного приміщення. Детальні детальний аналіз вказаних договорів наведено в додатках 16, 17, 18 до Акту перевірки №16838/14-01/35245211, наявних в матеріалах справи.

На підставі наведеного відповідачем встановлено невідповідність вартості оренди для пов`язаних з позивачем суб`єктів господарювання рівню ринкових цін, зважаючи на що контролюючим органом здійснено перерахунок ціни реалізованих послуг оренди до рівня звичайної (ринкової) ціни - вартості послуг оренди встановленої в укладених договорах суборенди між позивачем та непов`язаними з ним контрагентами. Тобто відповідачем було перераховано вартість послуг оренди до рівня вищої ціни за квадратний метр (з врахуванням розташування конкретного приміщення та його цільового призначення) зафіксованої в укладених позивачем договорах.

За результатами здійсненого перерахунку, встановлено заниження податкових зобов`язань на суму 1 096 800 грн.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України, контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:

а) господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами - нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту;

б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;

в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав;

г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відтак, спірні правовідносини не відносяться до контрольованих операцій.

Підпунктом 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ринкова ціна - ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що поняття «звичайна ціна», «договірна ціна» та «ринкова ціна» не є тотожними.

Так, в підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України закладено презумпція того, що прописані в договорі ціни є звичайними, тобто яку б ціну платник не встановив у договорі, вона вважається звичайною, а, отже, і відповідає ринковій доти, поки не буде доведено зворотне.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд. В окремих випадках, визначених законом, в договорах застосовуються ціни, що встановлені або регулюються уповноваженими на те органами. Тобто держава або уповноважені нею органи можуть встановлювати фіксовані ціни у вигляді граничного рівня цін або рівня рентабельності тощо.

Термін «ринкова ціна» при його буквальному тлумаченні, на думку суду, свідчить, що ціни між незалежними (юридично і фактично) сторонами договору, що проінформовані та діють на добровільній основі, повинні вважатися ринковими і покупець послуг забажав отримати їх за такою ціною, саме на добровільній основі.

Доведення факту невідповідності договірної і звичайної цін, покладено на контролюючий орган.

При цьому, суд звертає увагу, що податкове законодавство не містить положень, які б передбачали методику спростування відповідності договірної ціни - ринковій. Цей факт, зокрема, визнає і ДФС України, зазначаючи в податковій консультації від 12.06.2017 №583/6/99-99-15-03-02-15/ІПК, що положення ПК України не містять норм щодо визначення формалізованої процедури доведення факту, що договірні ціни не відповідають ринковим цінам.

Відповідач з метою доведення факту завищення позивачем суми від`ємного значення ПДВ та заниження податкових зобов`язань з ПДВ використав метод, встановлений у підпункті 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 ПК України - тобто зіставлення ціни на послуги пов`язаним з позивачем суб`єктами господарювання з вартістю послуг оренди для інших контрагентів позивача.

Проте, зазначений метод не може бути застосований, оскільки регулює трансфертне ціноутворення.

Так, відповідно до підпункту 39.1.1. пункту 39.1 статті 39 ПК України платник податку, який бере участь у контрольованій операції, має визначати обсяг його оподатковуваного прибутку за принципом «витягнутої руки». Обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає цьому принципу, якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях (підпункт 39.1.2 Податкового кодексу України)

При цьому, якщо умови в одній чи більше контрольованих операціях не відповідають принципу «витягнутої руки», прибуток, який був би нарахований платнику податків в умовах контрольованої операції, що відповідає зазначеному принципу, включається до оподатковуваного прибутку платника податку (підпункт 39.1.3 ПК України).

Таким чином, відповідач не мав права для визначення бази оподаткування з податку на додану вартість застосовувати законодавчу норму, що регулює обчислення податку на прибуток.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

З Акту перевірки №16838/14-01/35245211, заяв по суті справи та пояснень наданих відповідачем в судових засіданнях вбачається, що податковим органом було проаналізовано рівень вартості послуг оренди, що надаються позивачем різним контрагентам в лише розрізі розміщення конкретних приміщень в одній будівлі та їх цільового призначення, однак на переконання суду для визначення ціни оренди мають істотне значення і інші характеристики приміщення, як то: стан приміщення, його площа, наявність та стан комунікацій та під`їзних шляхів, терміну договору, а також інші фактори, що однозначно впливають на визначення вартості оренди такого приміщення.

Відтак, при визначені відповідності договірних цін рівню звичайної (ринкової) ціни контролюючим органом не було взято до уваги чинників, що мають істотний вплив на визначення вартості оренди відповідних послуг

При цьому, на переконання суду не здійснення контролюючим органом відповідних дій по визначенню рівня ринкових цін або відсутність встановленої законом методики, не можуть бути обставинами, що створюють негативні наслідки для платника податків.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими частиною другою статті 2 КАС України, так у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення від 02.09.2019 № 0009741401, № 0009731401 винесені відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень та всупереч чинного законодавства, а відтак є протиправними та підлягають до скасування.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Волинській області на користь ТзОВ «Компанія Гелікон» слід стягнути судовий збір в сумі 17 864 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 06.12.2019 № 3426.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 вересня 2019 року №0009731401.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 02 вересня 2019 року №0009741401.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 43143484) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Гелікон» (Волинська область, м. Ковель, вулиця Варшавська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 35245211) судові витрати у розмірі 17 864 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або приймання постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Повний текст судового рішення складено 13 березня 2020 року.