печерський районний суд міста києва

Справа № 757/9633/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2020 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С. В., розглянувши матеріали позовної заяви Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в особі Наглядової Ради, третя особи без самостійних вимог: Член Правління Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розірвати трудовий договір та звільнити з посади,

ВСТАНОВИВ:

27 лютого 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої визначено суддю у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), та передано, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, як зазначено у частинах першій, другій статті 55 Конституції України.

Саме суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості звернутися з відповідною заявою до компетентного суду.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55, статті 124 Конституції України.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Разом з тим при зверненні до практики ЄСПЛ (справа «Марченко М. В. проти України») у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо «права» як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; повинно йтися про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру, щоб спір був дійсним та серйозним і щоб предмет провадження напряму стосувався відповідного права цивільного характеру.

За приписами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Указані норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з цим позовом, посилається на протиправні дії відповідача, які полягають у невиконанні вимоги Первинної профспілкової організації співробітників банку від 22 листопада 2019 року про розірвання трудового договору з членом Правління з питань управління ризиками ОСОБА_1 за порушення Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та трудового законодавства; і просить також зобов`язати відповідача в особі його Наглядової Ради розірвати трудовий договір з ОСОБА_1 , звільнити її із займаної посади.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Пленум Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові від 01 березня 2013 року № 3 вказав, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 81 Господарського кодексу України та частини першої статті Закону України «Про акціонерні товариства», Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Відповідно до змісту частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи у управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з частиною третьою статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини визначаються як відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Пунктами 7-10 Статуту AT КБ «Приватбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 року № 594 «Деякі питання діяльності AT «КБ «Приватбанк», який перебуває у загальному доступі на офіційному веб-сайті банку https://privatbank.ua/about/management/corp та інформація, яку містить є загальновідомою, визначено, що єдиним акціонером банку, якому належить 100 % відсотків акцій статутного капіталу банку, є Держава. Функції з управління корпоративними правами держави в Банку здійснює Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України виконує також функції вищого органу Банку. Статут Банку та зміни до нього затверджуються вищим органом. Рішення вищого органу оформлюються актами Кабінету Міністрів України, проекти яких готуються і вносяться на розгляд Кабінету Міністрів України Мінфіном та не підлягають погодженню з іншими заінтересованими органами.

Пунктом 91 Статуту передбачено, що Члени наглядової ради призначаються вищим органом у порядку, визначеному законодавством, цим Статутом та положенням про наглядову раду.

В свою чергу, пунктами 107 та 108 Статуту, передбачені повноваження вищого органу щодо дострокового припинення повноважень членів наглядової ради.

Відтак, можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена наглядової ради міститься у нормах Закону України «Про акціонерні товариства», Закону України «Про банки та банківську діяльність» і у положеннях Статуту, і, відповідно, не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів наглядової ради стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Відтак, заявник Первинна профспілкова організація хоч і обґрунтовує свій позов нормами трудового права, правильним є віднесення даного спору до категорії господарського, оскільки визначальними за наведених у ньому обставин є корпоративні правовідносини.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суд відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-19, 186, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовом Первинної профспілкової організації співробітників Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» в особі Наглядової Ради, третя особи без самостійних вимог: Член Правління Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» ОСОБА_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання розірвати трудовий договір та звільнити з посади.

Роз`яснити позивачу його право на звернення з позовом у порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя С. В. Вовк