Провадження № 3/946/59/20

У К Р А Ї Н А

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

^{___________________________________________________________________________________________________________________________}

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2020 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Яковенко І.І., за участю секретаря судового засідання Яковенко І.А., притягуваної ОСОБА_1 , захисника Щербакова С.Ю., потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , представника потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_6 , законних представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянув справу про адміністративне правопорушення у відношенні

ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ізмаїл Одеської області, громадянки України, працюючої вчителем української мови та літератури загальноосвітньої школи №11 І – ІІІ ступенів міста Ізмаїл Одеської області (далі – ЗОШ № 11), зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 173^{4 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),}

встановив:

В період часу з 23 січня по 13 грудня 2019 року, більш точного часу встановити не надалось можливим, учасник освітнього процесу – вчитель української мови та літератури ЗОШ № 11 ОСОБА_1 систематично здійснює психологічне насильство, цькування відносно учнів спочатку 8-А класу, а згодом і 9-А класу ЗОШ № 11 неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , в результаті чого ОСОБА_3 була заподіяна шкода психічному здоров`ю, а потерпілим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_10 могла бути заподіяна шкода психічному здоров`ю, чим вчинила булінг (цькування), та чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173^{4 КУпАП.}

^{Притягувана ОСОБА_1 під час судового розгляду вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1734 КУпАП не визнала, та пояснила, що відсутні висновки експертів про доведеність перебування потерпілих у стані відсутності друзів, страху йти до школи, низької самооцінки, намагань собі фізично нашкодити, сумного та затравленого вигляду, нездатність себе захистити, відчуття страху та невпевненості, що є ознаками булінгу. Це потерпілі постійно порушують стандарти школи, виступають проти вчителів, вони відкрито використовують ненормативну лексику на уроках, під час перерв на її адресу, ображають та принижують на дитячому сайті школи.}

^{Батьки підтримують дітей та постійно скаржаться на неї. Наприклад, коли у ОСОБА_2 були виявлені ознаки педикульозу, та її направили додому для лікування, оскільки її необхідно було ізолювати від інших дітей, на що її мати звинувачувала її та медичну сестру в приниженні гідності її дитини. Вона виконувала свої службові обов`язки, коли намагалася вплинути на потерпілих на прохання інших учителів. Булінг вчиняє не вона, а ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та сестри ОСОБА_11 по відношенню до своїх учителів, і як наслідок – до інших учнів.}

^{Навесні 2019 року вона дійсно сказала ОСОБА_3 , що в неї з рота вилітають фекалії, але у неї були на це причини, під час чергування вони принижували іншу дівчинку. Хоча вона, як вчитель не мала права так висловлюватися.}

^{Вона не взяла у ОСОБА_3 пояснювальну записку з причиною пропуску уроків у зв`язку з тим, що в цей момент вона промовляла інформацію для класу, після цього ОСОБА_3 не намагалася передати їй цю записку, те, що вона чотири дні ігнорувала та не приймала записку не відповідає дійсності.}

^{З її боку не було приниження честі і гідності потерпілих. ОСОБА_12 вона нікому не давала.}

^{Однак, незважаючи на невизнання своєї вини притягуваною ОСОБА_1 , її винність у вчиненні булінгу (цькуванні) повністю підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.}

^{Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.}

^{З даних наказу № 203 від 29.08.2019 р. випливає, що класним керівником 9-А класу є ОСОБА_1 , і за цим класом закріплена аудиторія № 22 (т. 1 а.с. 38).}

^{Відповідно до даних протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №236138, від 13.12.2019 р., у період часу: з січня 2018 року по 13 грудня 2019 року учасник освітнього процесу – вчитель української мови та літератури ЗОШ № 11 ОСОБА_1 – кожного навчального дня здійснює психологічне насильство, цькування відносно учнів 9-А класу ЗОШ № 11 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в результаті чого їм була заподіяна шкода психічному і фізичному здоров`ю, чим вчинила булінг (т. 1 а.с. 4).}

^{Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.}

^{Адміністративна відповідальність за булінг (цькування) запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» від 18 грудня 2018 року шляхом доповнення статтею 1734 КУпАП. Зазначений закон набрав чинності 19 січня 2019 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 підлягає відповідальності за статтею 1734 КУпАП виключно за вчинені нею дії, починаючи з 19 січня 2019 року, і тільки за ті діяння, які будуть доведені під час судового розгляду.}

Тому суд критично оцінює і не приймає до уваги дані протоколу про адміністративне правопорушення, а також інших доказів в частині зазначення про обставини, що мали місце до 19 січня 2019 року. Разом з цим суд не знаходить підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення для належного оформлення з цих підстав, оскільки суд, діючи в межах висунутого обвинувачення згідно протоколу, не позбавлений можливості самостійно уточнити фактичні обставини справи, що знайдуть своє підтвердження в ході судового розгляду.

Обставини, про які зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення про цькування, що полягало у систематичному застосуванні притягуваною ОСОБА_1 психологічного насильства до потерпілих, повністю підтверджуються показаннями потерпілих.

Так, потерпіла ОСОБА_2 під час судового розгляду пояснила, що їй п`ятнадцять років. ОСОБА_1 постійно говорить погано про її подруг, зокрема про ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кажучи, що вони не достойні її дружби, і що їй непотрібно з ними дружити. Однак вона не відмовлялася від подруг, через що ставлення ОСОБА_1 до неї погіршувалося. ОСОБА_1 вичитувала її перед усім класом, кажучи, щоб вона опустила очі, що не хоче з нею розмовляти, не дозволяючи казати будь-що на свій захист. Так само вона принижує багатьох дітей, не дозволяє щось казати на свій захист всім дітям. ОСОБА_1 погрожує їй та іншим потерпілим соціальною службою та, якщо вони будуть чинити опір, то їх виженуть зі школи. ОСОБА_1 прискіпується до одягу учнів, до дівочих зачісок. Якось вона примусила її піти вмиватися, оскільки запідозрила, що у неї були пофарбовані брова та вії, хоча цього не було, бо у неї від природи брова та вії мають такий темний колір. Коли дівчата відмовляються йти вмиватися, то ОСОБА_1 кричить на дітей. Погрожує, що напише погані характеристики і їх нікуди не візьмуть вчитися. У 2019 році ОСОБА_1 пустила плітки по школі про те, що в неї педикульоз, про що вона дізналась від подруги з іншого класу. Вона принесла до школи довідку про те, що педикульозу в неї немає, однак ОСОБА_13 все одно казала, що він в неї є, і коли вона підійшла до неї із щоденником, то ОСОБА_1 сказала не підходити до неї, образливо натякаючи таким чином на те, що у неї педикульоз. Незважаючи на її поганий зір, що підтверджували наданням вчителю відповідних довідок, ОСОБА_1 посадила її на останню парту подалі від інших дітей. ОСОБА_1 посадила її та сестер ОСОБА_14 окремо від інших дітей, зробивши ізгоями в класі, каже іншим учням, що вони погані діти. ОСОБА_1 також дала учню ОСОБА_5 прізвисько «Таксист». ОСОБА_1 погрожує, що не дозволить їй перейти в десятий клас та залишитися в школі. В кінці минулого учбового року ОСОБА_1 не занесла до журналу декілька оцінок 12 балів, які були виставлені їй в щоденник, або ж в щоденнику виставлена одна оцінка, а в журналі інша – значно нижча.

Через постійний стрес в неї сильно погіршився зір, вона не хотіла ходити до школи через конфлікти з ОСОБА_1 . Внаслідок дій ОСОБА_1 їй була заподіяна психічна шкода.

Показання потерпілої ОСОБА_2 про проблеми із зором підтверджуються даними консультації офтальмолога від 09.01.2020 р., відповідно до якої гострота зору ОСОБА_2 знизилася внаслідок постійного збільшення зорових навантажень, стресових ситуацій (т. 1 а.с. 141).

А показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що до журналу не було занесено декілька позитивних оцінок, а також про заниження оцінок, що виставляються в журналі порівняно з тими, що виставлені в щоденнику, підтверджується дослідженими копіями щоденника ОСОБА_2 за 8-А та 9-А клас та копіями класних журналів. Так, судом була встановлена розбіжність оцінок у щоденнику ОСОБА_2 з класним журналом в бік їх заниження в класному журналі з української мови – за 13 вересня 2019 року (9-А клас), за 18 жовтня 2019 р. (9-А клас), з української літератури – за 23 січня 2019 року (8-А клас), за 18 вересня 2019 року (9-А клас), а також судом встановлена відсутність оцінки в класному журналі з української мови за 17 вересня 2019 року (9-А клас), тоді як в щоденнику ОСОБА_2 позитивна оцінка занесена (т. 2 а.с. 4 – 33).

Зазначені обставини, встановлені шляхом дослідження письмових доказів дають змогу суду встановити, що після 19 січня 2019 року, тобто з моменту запровадження адміністративної відповідальності за боулінг, перші протиправні дії притягуваною були вчинені 23 січня 2019 року, і цю дату необхідно вважати початком здійснення притягуваною ОСОБА_1 триваючого правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_3 під час судового розгляду пояснила, що їй чотирнадцять років. ОСОБА_1 казала, що вони погані та заслуговують на ув`язнення. Вона всім розповідала, що вона палить електронну цигарку, хоча це не відповідає дійсності. Після чого вчинила скандал і викликала з цього приводу завуча, на що той пояснив, що від них запаху цигарок не було чути, на території школи з цигарками вони помічені не були, а що вони роблять за межами школи стосується їхніх батьків. ОСОБА_1 розповідала про них погане, просила інших вчителів писати на них доповідні записки. В квітні та травні 2019 року ОСОБА_1 кричала на них, ображала, називаючи дебільними, та казала, що зробить все можливе, щоб їх забрали в дитячий будинок. Їй було погано після таких конфліктів, коли поверталася зі школи додому, вона вживала заспокійливе. 17 листопада 2019 року на уроці географії ОСОБА_1 ображала та кричала на неї, говорила, що вона небезпечна для суспільства, після чого їй стало погано та вони з батьками звернулися до лікарні, в якій їй було поставлено діагноз – астено-невротичний синдром. У подальшому, протягом двох тижнів, вона знаходилась на стаціонарному лікуванні в лікарні. Їй була заподіяна психічна шкода. Це був нервовий зрив. Фізичне насильство ОСОБА_1 до неї не застосовувала.

Показання потерпілої ОСОБА_3 про лікування через нервовий зрив підтверджуються даними виписки з медичної карти та копією медичної картки стаціонарного хворого № 1634, відповідно до якої ОСОБА_3 з 20 по 29 листопада 2019 року проходила лікування в КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» з діагнозом ВСД астено-невротичний синдром (т. 1 а.с. 35, 205 – 215).

Потерпіла ОСОБА_4 під час судового розгляду пояснила, що їй чотирнадцять років. Вона навчається в 9-А класі школи № 11. ОСОБА_1 постійно висловлює, що вона та її подруги погані та заслуговують на ув`язнення, налаштовує інших учнів проти них. Постійно прискіпується до їхнього зовнішнього вигляду, звинувачуючи, що вони неохайні. ОСОБА_1 погрожувала, що вони будуть виключені зі школи, що вона напише погані характеристики, через які їх нікуди не візьмуть навчатися. ОСОБА_1 запропонувала учням здійснити поїздку до м. Білгород-Дністровськ, але сказала, що вона, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ними не поїдуть, тому що ганьблять її, клас та школу. ОСОБА_1 говорила їй та її сестрі про те, що з їх рота вилітають фікалії, їх місце в клітці, тому що вони небезпечні для суспільства. Протягом 2019 року ОСОБА_1 просила вчителів писати на неї та її сестру ОСОБА_3 доповідні записки про те, що вони погано себе ведуть та зривають уроки, що не відповідало дійсності. Крім того, ОСОБА_1 вмовляла вчителів ставити їм погані оцінки. На початку учбового року у 2019 році вона отримала 12 балів по українській літературі, а в журналі була виставлена оцінка «1». Після того, як між учнями та ОСОБА_1 спір почав розглядати суд, то ОСОБА_1 кожного дня нагадувала про це. ОСОБА_1 ображала її зовнішність. ОСОБА_1 часто, майже кожного дня, коли у них були уроки, ображала їх. Також, у випадку, коли вона була на уроці фізкультури без спортивного одягу, то ОСОБА_1 казала, що їй потрібно зняти спідню білизну і бігати без неї. Внаслідок дій ОСОБА_1 їй була заподіяна психологічна шкода.

Потерпілий ОСОБА_5 під час судового розгляду пояснив, що йому п`ятнадцять років. Він навчається в 9-А класі школи № 11. ОСОБА_1 постійно погано висловлювалась відносно сестер ОСОБА_14 та їхніх батьків, чим налаштовувала клас проти них. Переконувала його не спілкувались з дівчатами, мотивуючи це тим, що вони погано на нього впливають, влаштовуючи конфлікти, бійки та принижуючи інших учнів, хоча такого за дівчатами він не вбачав. Також, коли ОСОБА_1 під час уроку, починає відчитувати когось з класу, то погрожує тим, що вони не перейдуть до іншого класу та їх виженуть зі школи. ОСОБА_1 часто жартувала над ним, знаючи, що він не любить конфліктів та не може їй відповісти. Вона брала його щоденник та зошит, перед усім класом вказувала на помилки та сміялась над оцінками. Під час розмови з ним ОСОБА_1 може давити та підвищувати голос, через що він починає заїкатися та не може нормально розмовляти.

ОСОБА_1 дала йому прізвисько « ІНФОРМАЦІЯ_2 », через те, що одного дня восени 2019 року він затримався після уроків та його друг сказав, що вони поїдуть до дому на таксі. Також, коли між ним та ОСОБА_1 відбулася бесіда з приводу того, що в нього забрали телефон, він розплакався та сподівався, що це залишиться між ними. Після цього вона розповіла про це перед усім класом. Внаслідок дій ОСОБА_1 йому була заподіяна психологічна шкода.

Отже, з показань потерпілих, підтверджених наведеними письмовими доказами, випливає, що ОСОБА_1 протягом 2019 року, починаючи, як мінімум з 23 січня 2019 року, будучи учасником освітнього процесу, а саме вчителем української мови та літератури, а також класним керівником систематично вчиняє діяння, які полягають у психологічному насильстві стосовно неповнолітніх учнів, а саме у словесних образах та висловлюваннях принизливого характеру на адресу неповнолітніх, заниженні або не занесенні оцінок у класний журнал, вигадуванні прізвиська учню, розголошення конфіденційних розмов з неповнолітніми, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілих. Висловлювання принизливого характеру відносно ОСОБА_3 навесні 2019 року підтвердила сама ОСОБА_1 , визнавши той факт, що вона дійсно сказала ОСОБА_3 , що в останньої з рота вилітають фекалії, навивши обґрунтування своєму вчинку.

Крім того, про систематичність цькування потерпілих, яке здійснювала ОСОБА_1 , свідчать також періодичні та численні звернення потерпілих та їхніх батьків, а також дані, надані адміністрацією ЗОШ № 11.

Так, відповідно до заяв на ім`я директора школи № 11 ОСОБА_15 : ОСОБА_16 від 08.11.2019 р. (т. 1 а.с. 7), ОСОБА_8 від 05.11.2019 р. (т. 1 а.с. 9–10), батьки звертаються з проханням звернути увагу на поведінку ОСОБА_1 , яка постійного цькує та принижує їх дітей та учнів класу, безпідставно погрожує соціальною службою та виключенням зі школи, чим наносить психологічну травму їх дітям.

Батьки потерпілих: ОСОБА_8 (мати ОСОБА_2 ), ОСОБА_16 (мати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), ОСОБА_17 (мати ОСОБА_5 ), ОСОБА_18 (мати ОСОБА_19 ) ІНФОРМАЦІЯ_3 зверталися на адресу голови Ізмаїльської міської ради, керівника відділу освіти Ізмаїльської міської ради та прокурора Ізмаїльської місцевої прокуратури з повідомленням про те, що ОСОБА_1 систематично принижує честь та гідність дітей, а саме: під час уроків у принизливій та образливій формі обговорює, хто із дітей в чому одягнений та як виглядає; навмисно підмовляє дітей не дружити з окремими учнями класу, через що цим учням нанесена психологічна травма, вони стали ізгоями у класі (т. 1 а.с. 6).

Учні 9-А класу, в тому числі потерпілі, 13 грудня 2019 року звернулися зі спільною заявою на ім`я директора школи № 11 ОСОБА_15 , в якій повідомили про те, що ОСОБА_1 , яка є їх класним керівником, у своїх діях відносно них використовує психологічний терор, залякування, цькування, погрози, підвищує голос, дає своїм учням прізвиська глузливого характеру, намовляє інших дітей та вчителів проти певної групи класу. В підтвердження цього в заяві учні наводять ситуацію, в якій ОСОБА_1 придумала ОСОБА_20 прізвисько «Таксист» та неодноразово називала його так у присутності інших учнів. Також вона безпідставно погрожувала дітям свого класу соціальною службою та позбавленням їхніх батьків батьківських прав (т. 1 а.с. 11 – 13).

З характеристики, виданої директором ЗОШ №11 27.11.2019 р., вбачається, що вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи №11 І-ІІІ ступенів м. Ізмаїла ОСОБА_1 характеризується негативно, як конфліктна людина, яка не прислухається до рішень адміністрації школи, вступає в конфлікти не лише з учнями свого класу, а й з учителями (т. 1 а.с. 37).

У своїх письмових поясненнях директор школи ОСОБА_21 (т. 1 а.с. 18) підтверджує те, що у ОСОБА_1 є дійсно неприязне відношення до потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_22 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . З січня 2018 року до теперішнього часу ОСОБА_1 принижує, ображає та психологічно давить на цих учнів. Вищезазначена інформація їй стала відома з ряду скарг учнів та їхніх батьків. Вона, як директор школи, намагалася вплинути на поведінку ОСОБА_1 шляхом бесід, зібрань, пропонувала їй змінити класне керівництво, але вона постійно відмовлялась та надалі мала до неї упереджене та неприязне відношення.

Обставини конфлікту ОСОБА_1 з ученицями 9-А класу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 були предметом обговорення під час бесід згідно даним відповідних протоколів від 31.01.2019 р. та від 08.11.2019 р. (т. 1 а.с. 39, 40), в яких ОСОБА_1 підтверджує, що в 9-А класі загострені відносини між учнями та класним керівником.

Абзацом 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про охорону дитинства» до системи заходів щодо охорони дитинства в Україні віднесено забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім`ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991 р., встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 16 зазначеної Конвенції, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність, дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. А статтею 28 вказаної Конвенції передбачено, що Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів, щоб шкільна дисципліна була забезпечена методами, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини та відповідно до цієї Конвенції.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 53 Закону України «Про освіту» гарантовано здобувачам освіти право на повагу людської гідності, та відповідно абзацами 7, 8 ч. 2 ст. 54 вказаного Закону на педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників покладено обов`язки поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства.

Отже чинним національним та міжнародним законодавством з огляду на неповнолітній вік, психологічний та розумовий розвиток встановлений особливий порядок ставлення до дітей та їх виховання із застосуванням методів, що ґрунтуються на повазі до людської гідності дитини.

При цьому, суд звертає увагу, що жодним законодавчим актом не передбачена можливість відступлення від вказаних гарантій для дітей під час освітнього процесу, навіть їх неналежна поведінка не може слугувати підставою порушення людської гідності дитини.

Однак, сукупність досліджених доказів дає суду підстави зробити висновок, що притягувана ОСОБА_1 , як учасниця освітнього процесу, в порушення вимог чинного законодавства не забезпечила дисципліну і порядок у навчальному закладі – ЗОШ №11 – на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі та справедливості, і застосувала приниження честі та гідності дітей. Враховуючи, що жодний законодавчий акт не надає права та можливості для відступлення від перелічених принципів поводження з дітьми під час освітнього процесу, суд відкидає усі посилання ОСОБА_1 , наведені нею як обґрунтування своєї поведінки. ОСОБА_1 , як педагог, учитель та як класний керівник, в силу чинного законодавства була зобов`язана обрати належний метод виховання дітей, в межах наданих законодавством їй повноважень, не застосовуючи при цьому прямо заборонені законодавством поводження з дітьми.

Частиною 1 ст. 173^{4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров`ю потерпілого.}

^{Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту», типовими ознаками булінгу (цькування) є:}

^{– систематичність (повторюваність) діяння;}

^{– наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);}

^{– дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.}

^{Отже, з наведених норм законодавства, які визначать поняття та склад булінгу (цькування), випливає, що для наявності складу вказаного правопорушення достатнім є підтвердження систематичності (повторюваності) такого цькування незалежно від кількості потерпілих, стосовно яких воно було направлено, наявності сторін, а також дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.}

^{Згадування в п. 31 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про освіту» як ознака булінгу (цькування) наявність потерпілого (жертви булінгу) в однині, не може розцінюватись як обов`язковість наявності лише одного потерпілого, оскільки вказана норма визначає лише типові ознаки булінгу (цькування) та визначає поняття потерпілого, та не містить прямої вказівки про обов`язковість систематичного (повторюваного) застосування цькування лише стосовно однієї особи (одного потерпілого).}

^{Крім того, при розгляді даної категорії справ значення мають саме дії особи, яка притягується до відповідальності, і дії якої оцінюються на предмет наявності ознак булінгу (цькування), а також наслідки, які можуть полягати як у заподіянні шкоди психічному або фізичному здоров`ю потерпілого так і у можливості заподіяння такої шкоди.}

^{Про можливість заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого може свідчити приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.}

^{Саме тому, суд при прийнятті рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності враховує дані наданих доказів не лише в частині, що стосуються періоду з 19 січня по 13 грудня 2019 року, а й дій притягуваної, що стосуються всіх потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у сукупності, цькування яких знайшло своє підтвердження під час судового розгляду з боку ОСОБА_1 . Отримані судом докази, а саме медичні документи про лікування ОСОБА_3 , пояснення потерпілих, чисельні скарги як потерпілих, їх батьків, інших учнів, з яких випливає, що діти після впливу на них з боку притягуваної ОСОБА_1 постійно перебувають у пригніченому стані, не бажають відвідувати школу, навіть виказують суїцидальні вислови, безумовно свідчать про наявність у них відчуття приниження, страху, тривоги та спричинення їх соціальної ізоляції. Вказане є підставою для висновку про наявність наслідків внаслідок дій притягуваної ОСОБА_1 не тільки у виді заподіяння шкоди психічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_3 , а й про наявність наслідків у виді можливого заподіяння такої шкоди на тільки ОСОБА_3 , а й усім потерпілим.}

^{Таким чином, аналіз сукупності вищенаведених досліджених у суді доказів дає змогу суду дійти висновку про наявність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1734 КУпАП, та про доведеність винності ОСОБА_1 в його вчиненні.}

^{Разом з цим, грамоти ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 201, 202) та ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 203, 204) – не містять даних про обставини, які підлягають доказуванню у даній справі, тобто є неналежними доказами, у зв`язку з чим суд не приймає їх до уваги.}

^{Суд також не приймає до уваги аудіозаписи (т. 1 а.с. 216), надані під час судового розгляду представником потерпілих ОСОБА_6 , оскільки вони є недопустимим доказом.}

^{Так, відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.}

^{Вказаним положенням частин першої та другої ст. 32 Конституції України, Конституційним Судом України надано офіційне тлумачення в його рішенні № 2-рп/2012 від 20.01.2012 р., згідно якому вказані положення Конституції слід розуміти так:}

^{– інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов`язані з особою та членами її сім`ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною;}

^{– збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.}

^{Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 не займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, та відповідно на наданих аудіозаписах не міститься інформація, що стосується здійснення нею посадових або службових повноважень, як особи, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, то відповідно збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про її особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, що прямо заборонено Конституцією України, окрім як винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.}

^{Чинним КУпАП не передбачена можливість втручання в особисте та сімейне життя особи без її згоди, така можливість передбачена виключно в порядку кримінального судочинства у кримінальному провадженні щодо тяжких та особливо тяжких злочинів.}

^{Отже, враховуючи, що в межах розглядуваної справи вирішується питання про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а не до кримінальної, а також відсутність згоди притягуваної ОСОБА_1 на втручання у її приватне спілкування, то суд вважає, що аудіозаписи були здобуті з порушенням однієї з конституційних гарантій невтручання в особисте життя особи, у зв`язку з чим вони підлягають визнанню недопустимими доказами. Крім того, суд погоджується зі стороною захисту, що з аудізаписах неможливо встановити час їх здобуття, на яких пристроях вони записані, а також те, що на них зафіксований голос саме притягуваної ОСОБА_1 , яка піддала сумніву те, що на двох з трьох записах голос належить саме їй.}

^{Крім того, стороною захисту також було надано низку документів, які підлягають оцінці судом.}

^{Так, відповідно до даних наказу № 405 від 24.12.2019 р. про підсумки проведення ІІ етапу ХХ Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра ОСОБА_23 в 2019/2020 навчальному році, учениці ОСОБА_1 ОСОБА_24 та ОСОБА_25 посіли ІІ та ІІІ місце (т. 1 а.с. 154).}

^{Крім того, згідно з даними наказу № 406 від 24.12.2019 р. про підсумки проведення ІІ етапу Х Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка у 2019/2020 навчальному році, була відзначена робота ОСОБА_1 з обдарованими учнями (т. 1 а.с. 155).}

^{Однак ці відомості не виключають винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення відносно потерпілих, тобто є неналежними доказами, а тому будуть враховані судом як відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , у якої є досягнення на роботі.}

^{Разом з тим, суд не приймає дані трудової книжки (остання подяка 27.10.2017 р.) (т. 1 а.с. 66), про результати атестації від 28.03.2016 р. (т. 1 а.с. 67), від 06.04.2016 р. (т. 1 а.с. 156), від 06.04.2011 (т. 1 а.с. 157), від 20.03.2006 р. (т. 1 а.с. 158), від 11.04.1995 р. (т. 1 а.с. 159), від 03.05.2001 р. (т. 1 а.с. 160), підсумки конкурсів: 12.12.2016 р. (т. 1 а.с. 68) від 25.04.2017 р. (т. 1 а.с. 69), від 06.12.2017 р. (т. 1 а.с. 70), від 04.12.2017 р. (т. 1 а.с. 71), від 19.04.2016 р. (т. 1 а.с. 72 – 73), а також грамот від 25.10.2017 р. (т. 1 а.с. 75), від 17.10.2003 р. (т. 1 а.с. 76) оскільки не відносяться до розглядуваної події як за колом осіб, так у часі, оскільки правопорушення вчинене у період часу з 23 січня по 13 грудня 2019 року, а надані документи відносяться до подій, що мали місце до цього періоду.}

^{Звернення ОСОБА_1 до Ізмаїльської місцевої прокуратури (т. 1 а.с. 81 – 86), а також дані доповідних записок зі скаргами на погану поведінку учнів 9-А класу, зокрема потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 87 – 94, 106 – 110, 112 – 115, 161) підтверджують наявність конфлікту між учителем ОСОБА_1 та учнями, серед яких потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також свідчать про наявність у ОСОБА_1 причини для неприязних відносин з потерпілими, однак ці обставини не виключають адміністративну відповідальність за вчинені самою притягуваною ОСОБА_1 дії.}

^{При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушниці, її майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.}

^{Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що вона вчинила грубе правопорушення.}

^{Обставин, які відповідно до ст. ст. 34, 35 КУпАП пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд не вбачає.}

^{Отже, враховуючи зазначені обставини справи, приймаючи до уваги особу ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про те, що для її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання нових правопорушень, буде достатнім застосування адміністративного стягнення у виді штрафу в межах передбаченої санкції, оскільки в даному випадку таке стягнення повністю досягне мети його застосування, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворого стягнення, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 1734 КУпАП, а саме такого стягнення, як громадські роботи.}

^{В силу ч. 1 ст. 401 КУпАП, з ОСОБА_1 має бути стягнутий судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» – 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2020 року, що складає 420,40 грн.}

^{Керуючись ст. ст. 283 – 285 КУпАП, суд –}

постановив:

ОСОБА _1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173^{4 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень.}

^{Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 420,40 грн (чотириста двадцять гривень сорок копійок).}

^{Повний текст постанови виготовлений 13 березня 2020 року.}

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду І.І. Яковенко