ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2020 року м. Київ № 640/19292/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлова, 8А) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернуся ОСОБА_1 (надалі також - позивач) з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (надалі також - відповідач), в якому просить суд: дії Київської міської митниці Державної фіскальна Службу України (Код ЄДРПОУ 39422888), щодо відмови продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу «HYNDAI SOLARIS» VIN: НОМЕР_6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2 ), визнати - неправомірними; зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної Служби України (Код ЄДРПОУ 39422888) продовжити строк тимчасового ввезення транспортного засобу «HYNDAI SOLARIS» VIN: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_1 , до 26 (двадцять шостого) квітня 2019 року; зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної Служби України (Код ЄДРПОУ 39422888) внести відповідні зміни до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «HYNDAI SOLARIS» VIN: НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що відповідач в порушення вимог законодавства не продовжив строк тимчасового ввезення транспортного засобу, який на праві власності належить позивачу до завершення проведення екстрадиційної перевірки щодо позивача.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що митним органом вже було продовжено строку тимчасового ввезення транспортного засобу на територію України більше як на 60 днів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, що 06.10.2017 р. Київською міською митницею ДФС було видано посвідчення про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , марки - HYUNDAI, модель - SOLARIS, номер кузова НОМЕР_4 , який належить громадянину-нерезиденту ОСОБА_1 та був ввезений ним 05.10.2017 р. з Російської Федерації в зоні діяльності Чернігівської митниці ДФС з метою особистого користування в митному режимі тимчасового ввезення до 1 року, а саме, в строк до 04.10.2018 р.

До митного оформлення транспортного засобу громадянином ОСОБА_1 подані наступні документи: зобов`язання без номера від 06.10.2017 р.; посвідка на тимчасове проживання НОМЕР_5 від 12.07.2017 р.; технічний паспорт НОМЕР_7 від 15.09.2017 р.; паспорт громадянина Російської Федерації НОМЕР_8 від 04.04.2012 р.

Громадянин ОСОБА_1 звернувся до митного органу з заявою 06.09.2018 р. (вхд. №2733/інше) про продовження терміну перебування транспортного засобу на території України, оскільки гр-ну ОСОБА_1 судом обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Листом від 17.10.2018 р. митний орган повідомив заявника, що строк тимчасового ввезення транспортного засобу продовжено на 60 днів, до 03.12.2018 р., згідно ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України.

Позивач звернувся з новою заявою до митного органу (вхд. від 17.10.2018 №3153/інше) щодо продовження строку тимчасового ввезення транспортного засобу особистого користування в строк до 26.04.2019 р., оскільки заявнику продовжено судом обраний запобіжний захід

Київською міською митницею ДФС листом № 8456/10/26-70-64-02, у відповідь на вищевказане звернення громадянина ОСОБА_1 надана відповідь щодо не можливості подовження строку.

Позивач вважає вищезазначену відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно вимог ст. 74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Частиною 4 статті 75 Митного кодексу України передбачено, що якщо іноземні товари після ввезення їх на митну територію України були пошкоджені або втрачені внаслідок аварії чи дії обставин непереборної сили або внаслідок протиправних дій третіх осіб, що підтверджується документально, за рішенням декларанта вони можуть бути заявлені органу доходів і зборів у митний режим імпорту в пошкодженому стані чи у фактичній кількості з додержанням щодо них встановлених відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. У разі втрати товарів після ввезення їх на митну територію України внаслідок протиправних дій третіх осіб митні платежі, встановлені на імпорт таких товарів, підлягають сплаті в повному обсязі у порядку, встановленому цим Кодексом. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення пошкоджених товарів в інші митні режими.

Вимогами ст. 103 Митного кодексу України передбачено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частиною 1 статті 380 МК України встановлено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Суд звертає увагу, що у даній справі відповідачем надано відповідні докази та доведено правомірність прийняття ним рішення про відмову у продовженні строку перебування транспортного засобу більше ніж на 60 днів, оскільки законодавством чітко визначено термін надання даного дозволу.

Крім того, Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що транспортний засіб, який належить йому на праві власності не може покинути територію України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, що позивач не позбавлений права передати управлінні третій особі на підставі нотаріальної довіреності.

За змістом ч. 5 ст. 380 Митного кодексу України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем не вчинено жодних дій, які зокрема і передбачені ч. 5 ст. 580 Митного кодексу України щодо переміщення транспортного засобу, який належить позивачу на праві власності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що митний орган діяв у відповідності до вимог законодавства, а отже підстав для визнання протиправності дій останнього не вбачається.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання вчинити митним органом певних дій, оскільки вони є похідними від вищезазначених вимог.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а отже, понесені позивачем судові витрати (адвокатські послуги) не підлягають відшкодуванню.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій