Справа № 420/1419/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа – приватний нотаріус Шевиріна Алла Олексіївна, про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо невиплати суми заборгованості пенсії померлого ОСОБА_2 у розмірі 24 657,12 грн; стягнути з ГУ ПФУ в Одеській області на користь позивача недоплачену суму пенсійних виплат в розмірі 24 657,12 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який був пенсіонером органів внутрішніх справ. В травні 2018 р. на його ім`я був виданий розрахунок заборгованості в розмірі 24 657,12 грн, які чоловіком за життя отримані не були. В січні 2019 р. позивач звернулася до приватного нотаріуса Шевиріної А.О. за відкриттям спадщини, в межах чого нотаріус подала запит до ГУ ПФУ в Одеській області щодо наявності невиплачених на користь ОСОБА_2 сум. В лютому 2019 р. орган ПФУ надав відповідь, згідно з якою невиплачені суми підлягають виплаті, якщо за їх отриманням надійшло звернення не пізніше 6 місяців після смерті чоловіка. При цьому звернення позивачки нотаріуса відбулося у встановлений законодавством для відкриття спадщини строк – 6 місяців. 21.08.2019 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого чоловіка, на що 04.09.2019 органом ПФУ надано відповідь, згідно з якою строки на звернення позивачкою пропущені, що зумовило її звернутись за судовим захистом.

Ухвалою судді від 25.02.2020 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України.

04.03.2020 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ та з 15.07.2005 отримував пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як працівник органів внутрішніх справ. Пенсія ГУ ПФ ОСОБА_2 виплачувалась щомісячно та без затримок, остання виплата здійснена в серпні 2018 р., після чого виплата пенсії зупинена через смерть пенсіонера. Останній зроблений ОСОБА_2 перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 на підставі постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 та на умовах постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 призвів до виникнення доплати пенсії за період 01.01.2016-01.04.2016 в розмірі 13 869,63 грн. З зазначеної суми пенсіонеру в квітні 2018 р. разом з вже перерахованим розміром пенсії було виплачено доплату за січень, лютий, березень 2018 р., а отже остаточна сума доплати наразі складає 12 328,56 грн. Зазначена сума повинна була виплачуватись, починаючи з 01.01.2019 у визначеному постановою КМУ № 103 порядку (з 01.01.2019 – 50%; з 01.01.2020 – 100% різниці), однак у зв`язку зі смертю пенсіонера виплата зазначеної доплати не проводилась. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 2262 сума недоотриманої пенсіонером в результаті зробленого перерахунку пенсії не може бути включена до складу спадщини, а може бути виплачена лише на підставі особистої заяви дружини, тобто позивачки, з наданням відповідних документів. Однак позивачка в даному випадку у визначеному Законом № 2262 до ГУ ПФ не зверталась, а її звернення до нотаріуса не має юридичного значення, так як недоотримана пенсіонером сума не входить до спадщини. Крім того, судом не може прийматись рішення про втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади, так як це буде виходити за межі завдань адміністративного судочинства.

Пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи до суду не надійшло.

Згідно ст. 263 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, відповідно до свідоцтва І-ЖД № НОМЕР_1 , видане 23.08.1980.

ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ та з 15.07.2005 отримував пенсію за вислугу років на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як працівник органів внутрішніх справ.

08.08.2018 ОСОБА_2 помер, про що 09.08.2018 складено відповідний актовий запис № 8214, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ в Одеській області 09.08.2018.

Остання виплата ОСОБА_2 здійснена в серпні 2018 р., після чого виплата пенсії зупинена через смерть пенсіонера. Останній зроблений ОСОБА_2 перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262 на підставі постанови КМУ від 11.11.2015 № 988 та на умовах постанови КМУ від 21.02.2018 № 103 призвів до виникнення доплати пенсії за період 01.01.2016-01.04.2016 в розмірі 13 869,63 грн.

Із зазначеної суми в розмірі 13 869,63 грн пенсіонеру в квітні 2018 р. разом з вже перерахованим розміром пенсії було виплачено доплату за січень, лютий, березень 2018 р., а отже остаточна сума доплати наразі складає 12 328,56 грн (а.с. 15).

Зазначена сума повинна була виплачуватись, починаючи з 01.01.2019 у визначеному постановою КМУ № 103 порядку (з 01.01.2019 щомісяця окремою сумою у розмірі 50% різниці між розміром підвищення пенсії та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017; з 01.01.2020 – 100% різниці та до забезпечення повної виплати розрахованої суми), однак у зв`язку зі смертю пенсіонера виплата зазначеної доплати не проводилась.

17.01.2019 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Шевиріної А.О. за відкриттям спадщини.

17.01.2019 № 10/02-14 приватний нотаріус Шевиріна Алла Олексіївна на підставі ст. 46 Закону України «Про нотаріат» звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із запитом щодо надання довідки про наявність та суму невиплаченої ОСОБА_2 пенсії, що була нарахована та не одержана за життя.

Листом від 07.02.2019 № 2114/03 ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь на запит нотаріуса, згідно з якою відповідно до ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

21.08.2019 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо виплати недоотриманої пенсії померлого чоловіка.

Листом від 04.09.2019 № 2075/с-11 ГУ ПФУ в Одеській області надало відповідь, в якій наведено приписи ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підсумовано, що із відповідною заявою ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Одеській області не зверталася.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ст. 61 Закону № 2262-XII суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Зі змісту наведених положень Закону № 2262-XII вбачається, що сума пенсії, що підлягала виплаті ОСОБА_2 і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини та підлягає виплаті позивачу за умови звернення за нею не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Разом з тим, у разі пропуску цього строку відносини щодо виплати вказаних сум невиплаченої пенсії переходять у площину спадкування, що стверджується приписами як цивільного, так і пенсійного законодавства.

Зокрема, відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

За положеннями ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин 2 і 3 ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю, тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Наприклад, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та / або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати її як спадщину.

Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми соціальних виплат (у даному випадку пенсії) передаються членам сім`ї спадкодавця, до того ж незалежно від того, чи виступають вони одночасно спадкоємцями після його смерті.

Таким чином, пропуск шестимісячного строку звернення до пенсійного органу із заявою в порядку ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не позбавляє права ОСОБА_1 , як спадкоємця, на отримання перерахованої суми пенсії за її померлим чоловіком.

Також суд вважає, що застосування у цьому випадку, крім спеціального акту - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», інших нормативно-правових актів, які врегульовують спірне питання та подібні відносини, відповідає принципу верховенству права (ст.6 КАС України), що допускає застосування аналогії закону (ст.7 КАС України).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Підсумовуючи викладене, виходячи із змісту заяви ОСОБА_1 від 21.07.2019, суд вважає, що така стосується, зокрема, вже здійсненого перерахунку пенсії її померлого чоловіка; вказані кошти входять до спадщини за померлим і повинні виплачуватися позивачу як спадкоємцю за померлим; порядок і строки виплати цих коштів в даному випадку визначені приписами постанови КМ України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385), третя особа – приватний нотаріус Шевиріна Алла Олексіївна (65059 АДРЕСА_2 м. Одеса, вул. Краснова, 7, к. 2), про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести виплату на користь ОСОБА_1 перерахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пенсії ОСОБА_2 , починаючи з 01.01.2016, із дотриманням встановленого порядку виплати таких сум перерахованих пенсій та з урахуванням виплачених коштів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І .В. Завальнюк

.