open Про систему
  • Друкувати
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
  • Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати
emblem

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2020

Справа № 910/11895/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Державної іпотечної установи

до Державної організації (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних

осіб»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра"

про визнання протиправними та скасування рішень

Представники :

від позивача: Качан В.В., Тодосієнко В.М.

від відповідача: Штогріна С.В.

від третьої особи: Заміховський М.М., Іванова О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної організації (установа, заклад) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів №322 від 16.08.2019, №323 від 16.08.2019, №327 від 16.08.2019, №358 від 21.08.2019 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, з огляду на що позивач просить визнати протиправними та скасувати вказані рішення.

До позовної заяви долучено заяву про забезпечення позову, у якій заявник просить суд зупинити дію рішень комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів №322 від 16.08.2019, №323 від 16.08.2019, №327 від 16.08.2019, №358 від 21.08.2019 та заборонити відповідним особами - акредитованим майданчикам (за переліком, викладеним у заяві про забезпечення позову - 41 ос.) вчиняти будь-які дії, пов`язані з реалізацією майнових прав за кредитними договорами, зазначеними у рішеннях комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків №322 від 16.08.2019, №323 від 16.08.2019, №327 від 16.08.2019, №358 від 21.08.2019, що перебувають в заставі Державної іпотечної установи, укладеними між ПАТ «КБ «Надра» та фізичними особами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про забезпечення позову відмовлено.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність справи, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

За змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з`ясовує, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Зважаючи на предмет та підстави позовних вимог, суд вважає за необхідне залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 01.10.2019, залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний Банк "Надра".

17.09.2019 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву.

23.09.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

01.10.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи та відповідь на відзив.

У підготовче засідання 01.10.2019 прибули представники позивача та відповідача. Представник третьої особи у підготовче засідання не прибув, про дату, час та місце підготовчого засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05.11.2019 з огляду на клопотання відповідача про оголошення перерви з метою подання відповіді на відзив.

03.10.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

05.11.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

У підготовче засідання 05.11.2019 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник відповідача заявив усне клопотання про надання часу для ознайомлення з заявою позивача про зміну підстав позову.

Вказане клопотання судом задоволено, з огляду на що судом оголошено перерву до 17.12.2019.

04.12.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову із викладеними доводами по суті заяви.

09.12.2019 до відділу діловодства суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зміну підстав позову.

17.12.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на заперечення на заяву про зміну підстав позову та відповідь на пояснення третьої особи.

У підготовче засідання 17.12.2019 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

При цьому, подана позивачем заява про зміну підстав позову не спрямована на одночасну зміну і предмету позову, а також є такою, що подана до закінчення підготовчого засідання, з огляду на що у підготовчому засіданні 17.12.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову.

У підготовчому засіданні судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2020.

26.12.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

У судове засідання 28.01.2020 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.

У судовому засіданні 28.01.2020 оголошено перерву до 18.02.2020.

У судове засідання 18.02.2020 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви з метою мирного врегулювання спору.

Дане клопотання судом задоволено, у зв`язку з чим в судовому засіданні 18.02.2020 оголошено перерву до 03.03.2020.

У судове засідання 03.03.2020 прибули представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви з метою мирного врегулювання спору.

Розглянувши вказане клопотання, судом відмовлено в його задоволенні з тих підстав, що сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії, в тому числі в процесі виконання судового рішення, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 03.03.2020, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 03.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між позивачем, як кредитором, та третьою особою, як позичальником, укладено кредитний договір № 7/1 під заставу майнових прав за іпотечними житловими кредитами (далі - Кредитний договір), згідно з пунктом 1.1 якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору, а позичальник зобов`язався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути кредитору грошові кошти в сумі 700 000 000 грн. та сплатити відсотки за користування кредитом рефінансування в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит рефінансування надається позичальнику на строк до 10.04.2009 (пункт 1.2 договору).

Додатковою угодою № 1 до Кредитного договору доповнено пункт 1.1 підпунктами 1.1.1, 1.1.2 наступного змісту: з 23.03.2009 сума кредиту рефінансування, яку кредитор надає позичальнику, а останній зобов`язується повернути, складає 693 595 080 грн.

Судом встановлено, що з метою забезпечення зобов`язань за Кредитним договором, між третьою особою, як заставодавцем, та позивачем, як заставодержателем, укладено договір застави майнових прав від 15.10.2008 № 7/1-З (далі - Договір застави), предметом застави за яким є майнові права за кредитними договорами та договорами забезпечення, зазначеними у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Договору застави надане у заставу майно забезпечує виконання заставодавцем зобов`язань перед заставодержателем за кредитом, наданим згідно з Кредитним договором, за рахунок заставленого майна вимоги заставодержателя задовольняються в повному обсязі, включаючи суму основного боргу, нараховані відсотки, пеню, штрафи, неустойку, в разі їх витребування заставодержателем, та збитки, а також витрати на звернення стягнення на заставлені майнові права.

Вважаючи, що право застави Державної іпотечної установи є припиненим, ПАТ "КБ "Надра" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом зокрема про визнання припиненим з 05.06.2015 права застави по Договору застави майнових прав № 7/1-З від 15.10.2008.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 910/5783/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.05.2019, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Як встановили суди в межах справи № 910/5783/18, забезпечення виконання основного зобов`язання за кредитним договором у вигляді застави включало в себе зобов`язання позичальника за кредитним договором з повернення суми основного боргу (тіла кредиту), сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, сум пені, штрафу, інших платежів та відшкодування збитків. Таким чином, на підставі судових рішень в інших справах з ПАТ "КБ "Надра" на користь позивача за кредитним договором № 7/1, виконання зобов`язань за яким забезпечені договором застави, стягнуто у загальній сумі 150 520 500,14 грн., нарахованих за періоди після закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, з яких: 88 898 775 грн. інфляційних втрат (справи № 54/267 (4397) та № 34/218-22/171); 54 855 847,66 грн. трьох відсотків річних (справи № 54/267(4/397) та № 5011-35/14679-2012); 6 765 877,48 грн. пені (справи № 34/218-22/171 та № 9/343-33/125).

На підставі викладеного, оскільки докази виконання ПАТ "КБ "Надра" зобов`язань з погашення зазначеної заборгованості відсутні, суд у справі № 910/5783/18 дійшов висновку про те, що застава за Договором застави не є припинена.

Судом встановлено, що постановою Національного банку України від 05.02.2015 № 83 ПАТ "КБ "Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 у ПАТ "КБ "Надра" з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації, яку продовжено на підставі рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23.04.2015 № 85 до 05.06.2015 року.

Постановою Національного банку України від 04.06.2015 № 356 відкликано банківську ліцензію ПАТ "КБ "Надра" та оголошено про ліквідацію банку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 № 113 розпочато ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" та призначено уповноважену особу на ліквідацію банку строком на один рік з 05.06.2015 до 04.06.2016 включно, який за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.04.2016 № 616 та від 03.11.2016 № 2342 продовжений до 04.06.2018 та до 03.06.2020 відповідно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.12.2015 № 280/15 затверджено ліквідаційну масу ПАТ "КБ "Надра" станом на 01.11.2015.

Судом встановлено, що 16.08.2019 Комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків прийнято рішення № 322 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Надра", відповідно до якого вирішено визначити активи ПАТ "КБ "Надра", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи. Перелік таких активів викладений за номерами 1-35.

Відповідно до пункту 4 рішення передбачено затвердити гарантійний внесок за лотами на рівні 5 % від початкової (стартової) ціни лотів.

Крок відкритих торгів (аукціону) затвердити на рівні не менше 1 % від початкової (стартової) ціни лотів (пункт 5 рішення).

Розподіл коштів від реалізації активів (майна) здійснюється згідно Положення про порядок здійснення та розрахунку витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на утримання та продаж заставленого майна, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 11.02.2016 № 138, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 04.03.2016 № 353/28483 (пункт 9 рішення).

Судом встановлено, що 16.08.2019 Комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків прийнято рішення № 323 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Надра", відповідно до якого вирішено визначити активи ПАТ "КБ "Надра", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи. Перелік таких активів викладений за номерами 1-25.

16.08.2019 Комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків прийнято рішення № 327 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Надра", відповідно до якого вирішено визначити активи ПАТ "КБ "Надра", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи. Перелік таких активів викладений за номерами 1-6.

21.08.2019 Комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків прийнято рішення № 358 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "КБ "Надра", відповідно до якого вирішено визначити активи ПАТ "КБ "Надра", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається з автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі Державної іпотечної установи. Перелік таких активів викладений за номерами 1-94.

Всі інші положення вказаних рішень щодо гарантійного внеску, кроку відкритих торгів, розподілу коштів співпадають із положеннями рішення від 16.08.2019 № 322.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями Комітетом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків, позивач звернувся з даним позовом до суду, змінивши під час розгляду справи підстави позовних вимог.

Обґрунтовуючи позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову, позивач вказує на порушення свого права іпотекодержателя прийнятими рішеннями Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів, оскільки позивачем не надавалася згода на відчуження майнових прав за кредитними договорами, які знаходяться в заставі у позивача, а тому рішення, прийняті Фондом щодо реалізації активів банку (права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі позивача), є неправомірними, оскільки прийняті в порушення норм чинного законодавства; відповідачу на дату винесення оскаржуваних рішень було відомо, що у серпні 2016 року позивач зареєстрував в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження і розпочав таке стягнення у відповідності до вимог частини третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», отже, у відповідача відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних щодо реалізації активів третьої особи (права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі позивача); відповідачем не затверджений перелік (склад) майна третьої особи, що підлягає продажу; відповідачем при визначенні майна, яке підлягає продажу, враховано оціночну вартість майна станом на 01.09.2015.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України, не встановлює обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі продажу заставного майна (активів) отримувати у заставодержателя згоди на продаж такого майна (активу), оскільки кошти, отримані від реалізації майна неплатоспроможного банку, спрямовуються на задоволення вимог вкладників та кредиторів банку; оцінка майна (активів) банку, в якому запроваджено процедуру ліквідації, здійснюється в момент формування ліквідаційної маси банку; на момент запровадження в ПАТ "КБ "Надра" ліквідаційної процедури жодні положення не передбачали необхідність затвердження переліку (складу) майна банку, що підлягають продажу; Комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу активів відповідні повноваження були делеговані Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а тому вказаний комітет не перевищив повноваження при винесенні оспорюваних рішень.

Третя особа вказує на відсутність порушеного права позивача, оскільки предметом позову у справі є оскарження рішень, якими затверджено умови та порядок продажу активів банку, а не оскарження результатів торгів чи договорів, укладених за наслідком їх проведення; на момент запровадження в ПАТ "КБ "Надра" ліквідаційної процедури жодні положення не передбачали необхідність затвердження переліку (складу) майна банку, що підлягають продажу; за оскаржуваними рішеннями початкова ціна лоту дорівнює балансовій вартості заборгованості боржників перед банком, розрахованої станом на 01.07.2019.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).Відповідно до частини 1 статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частинами 1, 2 статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

У процесі здійснення процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається згідно з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дотриманням принципів черговості, тобто в особливому, передбаченому спеціальним законом порядку.

Частиною 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом. У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов`язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку. У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

Суд зазначає, що задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись в порядку, визначеному спеціальним Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, ст. 52 цього Закону, оскільки застосування цього Закону є пріоритетним по відношенню до Закону України "Про заставу".

Таким чином кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у передбаченій ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" черговості.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 у справі №910/19923/16.

Наведене дає підстави для висновку, що отримання від позивача дозволу для продажу заставного майна за Договором застави не потребується.

Крім того, обґрунтовуючи наявність порушеного права прийняттям спірних рішень Комітетом Фонду, позивач в тому числі посилається на відсутність затвердженого плану продажу активів та переліку (складу) майна банку, що підлягає продажу, а також вказує на порушення способу та порядку продажу майна, зазначаючи, що відповідачем враховано оціночну вартість майна станом на 01.09.2015.

Відповідно до пунктів 2, 10 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакцій станом на 05.06.2015) Уповноважена особа Фонду з дня свого призначення приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку; здійснює відчуження активів і зобов`язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду. Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку (частина 2 вказаної статті).

Згідно з частинами 1-3 статті 50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакцій станом на 05.06.2015) з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо). Майно банку, що включається до ліквідаційної маси, підлягає оцінці Фондом у порядку, встановленому Фондом. Перелік майна банку, що підлягає оцінці суб`єктами оціночної діяльності, встановлюється Фондом. Для проведення оцінки майна уповноважена особа Фонду має право залучати суб`єктів оціночної діяльності з оплатою їх послуг за рахунок ліквідаційної маси банку.

Відповідно до частин 3, 4 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакцій станом на 05.06.2015) після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси уповноважена особа Фонду розпочинає реалізацію майна банку у порядку, встановленому цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, з метою отримання максимальної виручки у найкоротший строк. Виконавча дирекція Фонду за поданням уповноваженої особи Фонду затверджує способи, порядок, склад та умови відчуження майна банку, що включене до ліквідаційної маси. Порядок продажу майна банку під час проведення ліквідаційної процедури визначається і регламентується нормативно-правовими актами Фонду. Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

За частинами 2, 3 статті 6 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.

Так, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення 24.03.2016 № 388 про затвердження Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються.

Вказаним Положенням (розділи І, ІV) передбачено порядок підготовки до продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, який включає проведення інвентаризації активів (майна), здійснення оцінки активів (майна), формування ліквідаційної маси, розробку плану продажу активів (майна). МКУА подає план продажу активів (майна) уповноваженому структурному підрозділу Фонду перед затвердженням Фондом. Разом з планом продажу активів (майна) МКУА подає перелік активів (майна) банку, що не підлягають продажу.

Отже, вимоги щодо затвердження одночасно з ліквідаційною масою плану продажу активів (майна) банку з переліком активів (майна) банку, що не підлягають продажу, на час запровадження в ПАТ "КБ "Надра" ліквідаційної процедури 05.06.2015 були відсутні та встановлені лише після затвердження вищевказаного Положення від 24.03.2016 № 388.

Таким чином, обґрунтування наявності порушеного права позивача зводяться до неотримання згоди позивача як заставодержателя для відчуження майна за оскаржуваними рішеннями та недотримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (комітетом Фонду) при прийнятті оскаржуваних рішень положень, які були відсутні на час запровадження в ПАТ "КБ "Надра" ліквідаційної процедури.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №3-649гс15.

За наведених обставин суд вважає недоведеним порушення прав позивача прийняттям комітетом Фонду оспорюваних рішень з огляду на висновки суду, викладені вище.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (на час прийняття оскаржуваних рішень) виконавча дирекція Фонду має, зокрема, такі повноваження у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку: 1) визначає умови та порядок здійснення виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків відповідно до цього Закону; 1-1) утворює колегіальні органи з питань консолідації та продажу активів різних банків та затверджує положення про них; 2) делегує та відкликає всі або частину своїх повноважень колегіальним органам та/або уповноваженій особі (кільком уповноваженим особам) Фонду в обсягах, визначеним цим Законом.

Наведеним спростовуються твердження позивача про обмежені повноваження комітету Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань консолідації, управління та продажу майна (активів) банків, оскільки на підставі Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд для виведення неплатоспроможних банків з ринку має право делегувати такому комітету свої повноваження.

Щодо визначення в спірних рішеннях ціни продажу майна ПАТ "КБ "Надра", суд наголошує на наступному.

В оскаржуваних рішеннях визначено активи ПАТ "КБ "Надра", що підлягають продажу на відкритих торгах (аукціоні) шляхом проведення відкритих торгів (аукціонів) із використанням електронної торгової системи для проведення електронного аукціону, який складається із автоматичного покрокового зниження початкової (стартової) ціни лоту, етапів подання закритих цінових пропозицій та цінової пропозиції, а саме права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами та знаходяться в заставі позивача.

При цьому, визначаючи початкову ціну продажу активів, комітет Фонду виходив із розміру фактичної заборгованості за такими кредитами станом на 01.07.2019. Тобто, здійснивши оцінку вартості активів, комітет Фонду визначив початкову (стартову) ціну продажу на рівні фактичної заборгованості за кредитами, а не оціночної. Суд зауважує, що така початкова ціна є максимально можливою, виходячи з розміру кредитної заборгованості фізичних осіб перед банком, а визначення її покрокового зниження до рівня сумарно не більше, ніж на 80 % відсотків, передбачено в разі, якщо активи не будуть продані та їх повторно виставлять на продаж.

З огляду на викладене у сукупності, у зв`язку не недоведенням порушення позивачем його прав у даному спорі, позов Державної іпотечної установи не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 13.03.2020

Суддя Ю.В. Картавцева

Джерело: ЄДРСР 88170818
Друкувати PDF DOCX
Копіювати скопійовано
Надіслати
Шукати у документі
  • PDF
  • DOCX
  • Копіювати скопійовано
  • Надіслати

Навчальні відео: Як користуватись системою

скопійовано Копіювати
Шукати у розділу
Шукати у документі

Пошук по тексту

Знайдено:

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані. Перезавантажте сторінку