ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.02.2020 м. Ужгород Справа № 907/479/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів до товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія Студія Т-9 Берегсас”, м. Берегово про розірвання договору та вчинення дій

За участю представників:

від позивача - Борисова Ганна Йосипівна, довіреність від 03.01.2020 року

ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції

від відповідача - Суязова Галина Василівна, адвокат, ордер серії ЗР № 21/1015 від 05.12.2019 року ОСОБА_2 Олександрович, директор,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерне товариство “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про розірвання Договору № Л/Е-16549п/НЮ від 02.12.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія ТВ-9 Берегсас” та зобов`язання здійснити демонтаж оптоволоконних кабелів Товариства з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія “Студія ТВ-9 Берегсас” з об`єктів транспорту, що знаходяться у власності регіональної філії “Львівська залізниця” Акціонерного товариства “Українська., посилаючись на порушення вимог ст. 188 Господарського кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/479/19 та призначено підготовче засідання на 10.09.2019.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.09.2019 було відкладено підготовче засідання на 07.10.2019 року.

У судовому засіданні 07.10.2019 року відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву за згодою сторін до 22 жовтня 2019 р.

У судовому засіданні 22.10.2019 року відповідно до ст. 183 ГПК України оголошено перерву за згодою сторін до 11 листопада 2019 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.11.2019 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 грудня 2019 року.

У судовому засіданні 10.12.2019 року відповідно до ст. 216 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 29 січня 2020 р.

У судовому засіданні 29.01.2020 року відповідно до ст. 216 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошено перерву на 17 лютого 2020 р.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2020 року задоволено клопотання позивача акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі регіональної філії “Львівська залізниця”, м. Львів (за вх. №02.3.1-03/689/20 від 07.02.2020) про участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, додаткових поясненнях та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, не уклав додаткової угоди про надання позивачу оптичних волокон у кількості двох штук, що є порушенням умов договору, та підставою його розірвання.

Посилаючись на норми Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» представник позивача наголошує на тому, що спірний договір не містить детально визначених елементів інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, розміру плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, у зв`язку з чим, не відповідає вимогам чинного законодавства, що в свою чергу є підставою розірвання даного договору.

Зокрема, у відповіді на відзив позивач зазначає, що з набуттям чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» між позивачем і відповідачем виникли відносини, що імперативно регулюються вищезазначеним Законом, а отже, Договір № Л/Е-16549п/НЮ підлягає розірванню. Крім того за доводами позивача предметом договору № Л/Е-16549п/НЮ є спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці, а отже він не є договором предметом якого є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу у зв`язку з чим він не може бути приведений у відповідність чинному законодавству.

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Телерадіокомпанія Студія Т-9 Берегсас”, проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзиві на позов, письмових поясненнях наданих суду та підписаних свідчень директора ТзОВ «Телерадіокомпанії «Студія ТВ-9 Берегсас». Зокрема, зазначає, що спірний договір укладено 02 грудня 2016 року до набрання чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж». Частиною 2 Розділу VI вказаного закону передбачено, що чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. Зауважує, що на вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу, такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Вказує на те, що 24 липня 2019 отримав лист Регіональної філії «Львівська залізниця» від 18 липня 2019 року, з додатковою угодою про розірвання договору, а також пропозицію про укладення нового Договору з врахуванням ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж». 12 серпня 2019 року відповідач надіслав відповідь, в якій зазначив про робочі зустрічі 08.08.2019 між представниками сторін та просив надати проект доповнень до існуючого договору з метою приведення у відповідність діючого договору вимога законодавства. Однак, даний лист залишений позивачем без відповіді та задоволення.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності відповідач вказує, що договором та законом передбачений вичерпний перелік підстав для розірвання даного договору, однак Позивач не надав жодних доказів, які б вказували на наявність таких підстав та давали право на розірвання договору в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 17.02.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (змінено назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця» у зв`язку із зміною типу Товариства) (надалі - Позивач) в особі начальника підрозділу «Служба електропостачання», головного інженера підрозділу «Служба електропостачання», що діяли на підставі довіреності від 03.11.2016, зареєстрованої в реєстрі довіреностей за номером 10519 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія ТВ - 9Берегсас» (надалі - Відповідач) укладено договір про спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці №Л/Е-16549п/НЮ (надалі - Договір).

Відповідно до п.2 Договору, його предметом є використання Користувачем (Власником волоконно-оптичних кабелів (надалі - ВОЛЗ) опор повітряних ЛЕП-б-10 кВ Власника цих опор з наданням взамін 2-ох оптичних волокон по всій прокладеній мережі Власника для забезпечення експлуатаційних потреб регіональної філії «Львівська залізниця». Згідно п. 2.1 Предметом цієї угоди є надання Позивачем опор виключно Відповідачу в сумісне користування опор ПЛ 0,4; 6; 10 кВ для прокладання ВОЛЗ на території Закарпатської області. Відповідно до п. 2.1.1. Предметом угоди є сумісне довгострокове використання Відповідачем опор повітряних ліній 0,4; 6; 10 кВ, які належать Позивачу на території Закарпатської області для прокладання волоконно- оптичних кабелів. Пунктом 2.2. договору передбачено, що предметом цього Договору є надання Відповідачем 2-ох волокон для забезпечення експлуатаційних потреб та зв`язку регіональної філії «Львівська залізниця», які передаються Позивачу згідно додаткової угоди.

За приписами пунктів 3.1, 3.2 об`єкт оренди надається Користувачу (Власнику ВОЛЗ) для будівництва Загальної мережі та Корпоративної мережі, для надання мультимедійних послуг населенню Закарпатської області та забезпечення основних видів діяльності Користувача та Власника. Користувач (Власник ВОЛЗ) надає для експлуатаційних потреб Львівської залізниці два оптичних волокна про що підписується окрема угода.

Пунктами 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3, 8.1.10 зокрема передбачено права та обов`язки користувача у вигляді обов`язку використовувати об`єкт користування, за його призначенням, згідно умов цього договору. Надати два оптичні волокна для потреб РФ «Львівська залізниця». За власний рахунок здійснювати поточний ремонт ВОЛЗ. Надати Власнику опор для експлуатаційних потреб 2 (два) волокна по лініям Користувача згідно умов цього договору про що заключити окрему угоду.

Цей довгостроковий договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання, та діє протягом сорока дев`яти років. Дія договору може бути припинена достроково у випадках припинення дії договору за взаємною згодою сторін, яка оформлюється окремим додатком до даного договору. Повної конструктивної загибелі Об`єкта користування. В інших випадках, передбачених цим договором (п.п.12.1, 12.3 договору).

За доводами Позивача що підтверджуються матеріалами справи в порушення пункту 8.1.10 договору між сторонами відсутня додаткова угода про надання двох оптичних волокон. Однак як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами у відповідності до умов Договору відповідачем забезпечена можливість користуватись предметом договору, а позивач використовує два оптичних волокна волокно-оптичного кабелю підвішеного на опорах ЛЕП.

Разом з тим, 04.06.2017 вступив в силу Закон України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.

Відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами. Водночас, відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» на вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що з метою приведення правовідносин між сторонами у відповідність частині 16 цього Закону позивач листом від 25.06.2019 №НГ-НЗ-1-10/3389 надіслав відповідачу 2 примірники Додаткової угоди про розірвання спірного Договору. Листом від 18.07.2019 №НТ-10/3786 позивач запропонував відповідачу з укласти новий договір в замін спірного договору надавши звернення позивачу в порядку п.п.1, 2. ч.2 ст. 16 цього Закону.

У відповідь на вказані листи вимоги відповідач надіслав лист від 12.08.2019 №55 яким зазначив про робочі зустрічі 08.08.2019 між представниками сторін, та просив надати проект доповнень до існуючого договору.

Наведене і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про розірвання договору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 Цивільного кодексу України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у статтях 642, 643 Цивільного кодексу України.

Частина перша статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Згідно з ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення доступу до інфраструктури об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв`язку, будинкової розподільної мережі для розташування технічних засобів телекомунікацій з метою забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні, повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, визначає права та обов`язки осіб, які беруть участь у таких господарських відносинах, визначаються Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Статтею 1 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачено, що власник (володілець) інфраструктури об`єкта доступу (далі - власник інфраструктури об`єкта доступу) - це фізична або юридична особа, у власності (володінні) якої перебуває інфраструктура об`єкта доступу або окремі її елементи; договір з доступу - договір, укладений згідно з законодавством між власником інфраструктури об`єкта доступу і замовником про доступ до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування нею або її елементами для забезпечення можливості надання телекомунікаційних послуг замовником і отримання таких послуг їх споживачами, з урахуванням умов, визначених цим Законом; інфраструктура об`єкта будівництва - будинки, у тому числі житлового фонду, будівлі, споруди будь-якого призначення, опори зовнішнього освітлення, колектори, системи водопостачання та водовідведення, вертикальні труби-стояки, системи кабельних коробів, трубопроводів, лотоків, драбин, поверхові розподільні монтажні шафи систем зв`язку та сигналізації (окремі або суміщені з електрообладнанням) тощо, що надаються або можуть надаватися власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах; інфраструктура об`єкта електроенергетики - об`єкти електроенергетики, у тому числі опори ліній електропередачі, електричні підстанції тощо, придатні для надання власником інфраструктури об`єкта доступу у користування замовнику на договірних засадах.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» забезпечення доступу до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється за такими принципами: 1) державне регулювання доступу до інфраструктури об`єкта доступу; 2) доступ до інфраструктури об`єкта доступу виключно на договірній основі; 3) забезпечення недискримінаційного доступу замовника до інфраструктури об`єкта доступу з метою користування ним; 4) доступність та відкритість інформації щодо можливості доступу до інфраструктури об`єкта доступу; 5) забезпечення надання доступу до інфраструктури об`єкта доступу на строк не менше строку надання телекомунікаційних послуг споживачам; 6) ефективне користування інфраструктурою об`єкта доступу, доступ до якого є обмеженим.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» доступ до інфраструктури об`єкта доступу здійснюється на підставі договору з доступу між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником, що укладається відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Укладення договору з доступу здійснюється після видачі замовнику технічних умов з доступу та погодження власником інфраструктури об`єкта доступу проектної документації з доступу. Підставою для укладення договору з доступу є письмове звернення замовника, підписане уповноваженою належним чином його посадовою особою (представником), до якого додаються два примірники таких документів: 1) проектна документація з доступу до інфраструктури об`єкта доступу (засвідчені замовником фотокопії проектної документації з доступу); 2) проект договору з доступу.

Частиною 3 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачено укладення договору з доступу здійснюється сторонами у строк, що не може перевищувати один місяць з дня надходження власникові інфраструктури об`єкта доступу документів, передбачених частиною другою цієї статті. Ухилення від укладення договору з доступу є порушенням цього Закону. Спори, пов`язані з ухиленням від укладення договору з доступу, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, укладення договору з доступу до інфраструктури об`єкту доступу є обов`язковим відповідно до положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, оскільки існує пряма вказівка Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» щодо обов`язковості укладення такого договору (ст. 4 закону).

Частиною 6 статті 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» визначено перелік істотних умов договору з доступу, зокрема, договір з доступу має містити такі істотні умови: 1) повне найменування сторін договору з доступу; 2) детально визначені елементи інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 3) конкретно визначені технічні засоби телекомунікацій, розміщені на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 4) розмір плати за доступ, визначений згідно з відповідною методикою визначення плати за доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу; 5) порядок доступу до технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу; 6) умови захисту технічних засобів телекомунікацій, розміщених на елементах інфраструктури об`єкта доступу, якими користується замовник на підставі договору з доступу, від їх умисного пошкодження (демонтажу або руйнування); 7) порядок здійснення власником інфраструктури об`єкта доступу контролю за користуванням замовником визначеними елементами інфраструктури об`єкта доступу відповідно до договору з доступу; 8) строк дії договору з доступу (з можливістю його продовження у порядку, визначеному сторонами); 9) відповідальність сторін; 10) умови розірвання договору з доступу; 11) особливості порядку внесення змін до договору з доступу; 12) інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас, суд зазначає, що у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Так, зважаючи на викладені позивачем у позовній заяві обставини, підставою позову у даній справі є набрання чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» та порушення п. 8.1.10 договору у вигляді відсутності додаткової угоди.

При цьому, предметом даного позову є розірвання договору та зобов`язання вчинення дій.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Укладення договору з доступу до інфраструктури об`єкту доступу є обов`язковим відповідно до положень ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України, оскільки існує пряма вказівка Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» щодо обов`язковості укладення такого договору (ст. 4 закону), з огляду на що даний спір підлягає розгляду судом.

Як вбачається з матеріалів справи 02.12.2016 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (змінено назву на Акціонерне товариство «Українська залізниця» у зв`язку із зміною типу Товариства) в особі начальника підрозділу «Служба електропостачання», головного інженера підрозділу «Служба електропостачання», що діяли на підставі довіреності від 03.11.2016, зареєстрованої в реєстрі довіреностей за номером 10519 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія ТВ - 9Берегсас» укладено договір про спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці №Л/Е-16549п/НЮ.

Судом становлено, що вказаний договір є чинним та його чинність жодною із сторін Договору №Л/Е-16549п/НЮ не заперечується.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату судового розгляду наявний чинний укладений між позивачем та відповідачем договір (Договір №Л/Е-16549п/НЮ про спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці), предметом регулювання якого є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу.

Відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» чинні на день набрання чинності цим Законом договори, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, діють до завершення строку їх дії на умовах, визначених такими договорами.

Отже, нормами Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» не передбачено автоматичного припинення чинних станом на дату набрання чинності вказаним законом договорів, предметом яких є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, та необхідність укладення нових відповідних договорів.

Водночас, відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» на вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

З наведеного вбачається, що Договір №Л/Е-16549п/НЮ про спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці на вимогу замовника має бути приведений у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Таким чином, приведення чинного договору з доступу до об`єкту доступу у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж», по суті, передбачає внесення змін до такого договору відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (в інших випадках, встановлених законом).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» у разі виникнення спорів між власником інфраструктури об`єкта доступу та замовником на етапах укладання, виконання, зміни та розірвання договору з доступу і неможливості вирішення їх шляхом проведення двосторонніх консультацій та переговорів сторони можуть провести досудове врегулювання спору в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотнім є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Однак позивачем всупереч вказаних вище положень ЦК України не наведено обставин про порушення відповідачем умов договору, чи істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами у відповідності до умов Договору, відповідачем забезпечена можливість позивачу користуватись предметом договору, а позивач використовує два оптичних волокна волокно-оптичного кабелю підвішеного на опорах ЛЕП. Відсутність додаткової угоди про надання двох оптичних волокон, при фактичному виконанні умов договору не є порушенням договору, яке може спричинити шкоду, внаслідок якої друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Крім того, позивачем не доведено факту ухилення відповідача від укладення даної додаткової угоди.

Разом з тим, твердження позивача про те, що з набуттям чинності Законом України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» між позивачем і відповідачем виникли відносини, що імперативно регулюються вищезазначеним Законом, а отже, Договір № Л/Е-16549п/НЮ підлягає розірванню, та те, що предметом договору № Л/Е-16549п/НЮ є спільне використання повітряних опор ліній електропередач ЛЕП 6-10кВ для сумісної підвіски з волоконно-оптичним кабелем та використання його для потреб Львівської залізниці, а отже він не є договором предметом якого є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу у зв`язку з чим він не може бути приведений у відповідність чинному законодавству спростовуються наведеними вище висновками суду.

Як встановлено судом, відповідно до п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» на вимогу замовника або власника інфраструктури об`єкта доступу такі договори (чинні на день набрання чинності цим Законом) мають бути приведені у відповідність із частиною шостою статті 16 цього Закону у місячний строк з дня виставлення вимоги.

Тобто, нормами п. 2 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» передбачено внесення змін до чинних на день набрання чинності цим Законом договорів з метою приведення їх у відповідність до ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

При цьому, підстави позову фактично зводяться до обставин необхідності приведення чинного Договору у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж».

Враховуючи викладене, беручи до уваги заявлені позивачем предмет та підстави позову, та наявність чинного Договору, предметом якого є доступ до елементів інфраструктури об`єкта доступу, суд дійшов висновку, що у випадку невиконання відповідачем обов`язку щодо приведення умов вказаного договору у відповідність з ч. 6 ст. 16 Закону України «Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж» протягом місяця з дня виставлення позивачем відповідної вимоги, позивач має право на звернення до суду з позовом про внесення змін до Договору (тобто, про приведення вказаного договору у відповідність із ч. 6 ст. 16 Закону).

Отже, позивачем належним чином не доведено обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення своїх вимог, а обраний ним спосіб захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів не відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.03.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі