П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 806/3183/17

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

10 березня 2020 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представників позивача: Величка О.В., Данилюка Д.В.

представника відповідача: Синицької Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року (м. Житомир, 12 вересня 2019 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017р. №0016461409 та №0016471409.

Відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.

Представники позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно з митною декларацією №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 року Позивачем оформлено у митному режимі переробки на митній території України (ІМ 51 АА) товар "Літак цивільної авіації Boeing 737-3B7, реєстраційний № EY-539 , серійний №23700, бувший у використанні, дата випуску 27.10.1987 р., призначений для перевезення пасажирів, обладнаний двома двигунами CFM56-3B2, серійні номери 724394 та 722239, фірма-виробник: Boeing Company, країна виробництва: US, торгівельна марка: Boeing", код товару за УКТ ЗЕД- 8802400000 (гр.33 МД), код країни походження US (гр.34 МД), ціна товару 2 500 000 дол. США (гр.42 МД), митна вартість 54988362,50 грн. (гр.12 МД), преференція 517000517 (гр.36 МД), що ввозився з метою ремонту згідно зовнішньоекономічного договору від 08.07.2015 року № 15-010 (гр.44 МД).

В графі 2 МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 року заявлено відправником/експортером - JSC "EAST AIR" (адреса: Khartoum International Airport, Sudan). Одержувачем продукції (графа 8 МД) зазначено ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (адреса: 10007, Україна, м.Житомир, вул.Авіаторів 9). Особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графа 9 МД) задекларовано ТОВ "ЯнЕір" ЛТД. Торгівельною країною (графа 11 МД) зазначено Таджикистан, а країною відправлення (графа 15 МД) - Судан.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 вказаного розділу.

Саме у відповідності до вказаних положень МК України уповноваженою особою позивача при митному оформленні товару була подана митна декларація №401090002/2015/014279 від 15.07.2015р., в графі 12 якої була зазначена митна вартість цього товару в розмірі 54988362,50 грн...

Правові норми глави 9 МК України застосовуються виключно при невизнанні органом доходів і зборів заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості та шляхом прийняття письмового рішення про її коригування.

З матеріалів справи встановлено, що митна вартість цього товару в розмірі 54988362,50 грн., що зазначена в графі 12 митної декларації №401090002/2015/014279 від 15.07.2015р., була визнана при митному оформленні і жодному коригуванню з боку контролюючих органів не підлягала і відповідних рішень про коригування не приймалося.

В силу ч.1 ст.71 МК України декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.

В розумінні положень ст.72 МК України за митним статусом товари поділяються виключно на українські та іноземні. У зв`язку з цим суд вважає безпідставними доводи представників Позивача щодо наявності у ввезеного товару іншого правового статусу.

Так, встановлено та визнається сторонами, що вказаний товар у відповідності до вимог митного законодавства був поміщений в митний режим переробки на митній території в термін до 10.10.2015року.

За зверненнями позивача Вінницькою митницею ДФС продовжено термін переробки вказаного товару на митній території України відповідно до 07.07.2016року та до 14.07.2016року.

Переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки (ст.147 МК України).

Крім того, встановлено та визнається сторонами, що такий митний режим був зумовлений договором від 08.07.2015 року № 15-010 про надання послуг та виконання робіт по технічному обслуговуванню повітряного судна EY-539, укладеного авіакомпанією "Ист Эйр/East Air" (Замовник) та ТОВ "ЯнЕір" ЛТД (Виконавець). Умовами такого договору передбачено, що Позивач приймає на себе зобов`язання на виконання робіт по технічному обслуговуванню літака EY-539, виконання директив льотної придатності, а також робіт по заміні агрегатів з обмеженим ресурсом і терміном придатності у відповідності до "AD-Status", AGD, і "Time Controlled items". Роботи виконуються на базі Виконавця, силами і засобами Виконавця в термін, узгоджений із Замовником. Доставка літака на базу Виконавця і назад на базу Замовника здійснюється за рахунок Замовника. Виконані роботи оформлюються Актом приймання-передачі, який є підставою для оплати робіт та послуг Виконавця (а.с.40-41 т.1).

Представник позивача підтвердив, що роботи по технічному обслуговуванню та ремониту повітряного судна EY-539 не проводилися з вини саме авіакомпанії "Ист Эйр/ East Air" і в підтвердження надав копію договору між сторонами від 22.06.2019року про врегулювання ситуації з не завершенням ремонту повітряного судна.

Безспірно, посадові особи органів доходів і зборів з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку, наділені певними повноваженнями для здійснення митного контролю.

Частиною 1 ст.336 МК України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів, в тому числі шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до пояснень представника відповідача, саме з метою здійснення митного контролю Відповідачем була призначена та проведена відносно Позивача спірна документальна невиїзна перевірка з питань дотримання вимог митного законодавства за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015року, про що складено акт перевірки від 08.08.2017року.

В дослідженому наказі відповідача № 927 від 27.06.2017 року із змінами, внесеними наказом №962 від 05.07.2017року, та відповідно до пояснень представника відповідача зазначено, що призначення такої перевірки було зумовлено вимогами п.1 ч.2 ст.351 МК України щодо наявності інформації про невиконання платником обов`язку про завершення митного режиму переробки товару на митній території України шляхом реекспорту продукту переробки до закінчення встановлених строків такої переробки.

Такі доводи відповідача, як підстава для проведення документальної невиїзної перевірки відносно позивача не ґрунтуються на вимогах чинного митного законодавства з огляду на таке.

Приписами ч.1 ст.351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами. Правові норми пункту першого частини другої цієї ж ст. 351 МК України передбачають три самостійні підстави для призначення та проведення такої перевірки у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, а саме:

- за результатами аналізу електронних копій митних декларацій;

- на підставі інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів;

- з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Всупереч вказаним вимогам зазначений наказ відповідача № 927 від 27.06.2017р. із змінами, внесеними наказом №962 від 05.07.2017р., таких підстав не містить.

Також, на час прийняття рішення про проведення такої перевірки товар продовжував перебувати в митного режиму переробки на митній території.

У відповідності до ч.1 ст.160 МК України митний режим переробки на митній території завершується шляхом реекспорту продуктів переробки чи поміщення їх в інший митний режим, а також у випадках, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.160 МК України митний режим переробки на митній території припиняється органом доходів і зборів у разі конфіскації товарів або повної втрати товарів унаслідок аварії або дії обставин непереборної сили.

Тобто, правовими нормами ст.160 МК України не передбачено такої підстави для завершення чи припинення митного режиму переробки на митній території у зв`язку із закінченням терміну строків такої переробки товарів на митній території України.

Вимогами ст. 152 МК України встановлено, що органи доходів і зборів, до яких відноситься відповідач, наділені правом на проведення перевірки саме товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів, а не митної декларації.

Отже, в наказі відповідача повинні бути наведені факти (аналіз, інформація, висновки), які свідчать про можливі порушення платником митного законодавства, і в розумінні вимог ч. 2 ст. 351 МК України можуть бути підставою для проведення цієї перевірки.

Відсутність такого посилання в наказі не відповідає меті перевірки, змісту прав платника податків, допускає можливість недосягнення перевіркою її мети, позбавляє можливості платника спростувати наявну у податкового органу інформацію про можливі порушення та надати посадовим (службовим) особам органів податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Водночас, таке невиконання (нехтування) вимог МК України щодо призначення та проведення невиїзної перевірки призводить до визнання її незаконною та відсутності правових наслідків.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеному ним у постанові від 27.01.2015 у справі N 21-425а14, Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2019 р. у справі N 805/1770/17-а.

Разом з тим, слід зазначити, що за результатами такої перевірки було винесено оскаржені податкові повідомлення - рішення від 22 серпня 2017 року :

- №0016471409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД грошового зобов`язання з податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів в розмірі 11547556,13грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 2886889,03грн.;

- №0016461409 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "ЯнЕір" ЛТД грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору в розмірі 2749418,13грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 687354,53грн.

Як зазначено в оскарженому податковому повідомленні - рішенні №0016471409, підставою для його винесення стали порушення позивачем вимог ч.1 ст.160, ч.1 ст.289 МК України, п.190.1 ст.190, пп.206.2.3 п.206.2, п.206.16 ст.206 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 на суму 11547556,13 грн.

Як зазначено в оскарженому податковому повідомленні - рішенні №0016461409, підставою для його винесення стали порушення позивачем вимог ч.1 ст.160, ч.1 ст.289 МК України, ст.2, ст.3 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України", п.206.16 ст.206 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 по сплаті додаткового імпортного збору на суму 2749418,13 грн.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, так як не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Правові норми ст.160 МК України визначають лише підстави завершення та припинення митного режиму переробки на митній території та не містять жодних вимог до дій Позивача та жодних підстав для донарахування митних чи інших обов`язкових платежів.

Положення ч.1 ст.289 МК України безспірно свідчать про наявність обов`язку із сплати митних платежів у позивача, який виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

При цьому, вказана правова норма не наділяє правом відповідача щодо повторно донарахування таких платежів після митного оформлення таких товарів шляхом їх повторення.

Аналогічно, правові норми п.190.1 ст.190 ПК України регламентують лише відносини щодо порядку визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України, послуг, які поставляються нерезидентами на митній території України, але не містять жодних вимог до дій Позивача та жодних підстав для донарахування митних чи інших обов`язкових платежів.

В свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач в розумінні вимог пп.14.1.122. п.14.1 ст.14 ПК України у спірних відносинах відноситься до числа нерезидентів.

Правові норми пп.206.2.3 п.206.2, п.206.16 ст.206 ПК України регулюють особливості оподаткування операцій під час переміщення товарів через митний кордон України залежно від обраного митного режиму, в тому числі із ввезення із звільненням або з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки за межами митної території України.

Разом з тим, вказані правові норми не регулюють особливості оподаткування операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки на території України, а тому у спірних відносинах Позивач не міг їх порушити.

Особливості оподаткування операцій із ввезення з частковим звільненням від оподаткування товарів, що були поміщені в митний режим переробки на території України, регулюються правовими нормами п.206.12 ст.206 ПК України та ч.4 ст.296 МК України, а правові наслідки недотримання таких вимог - в п.206.16 ст.206 ПК України.

Приписами п.206.16. ст.206 ПК України законодавець прямо зазначив, що у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені МК України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до ст. 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Тобто, законодавець чітко зазначив, що невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення митних режимів є лише підставою для сплатити суму податкового зобов`язання, на яку було надане таке умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до ст. 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування.

Поряд з цим, вказані правові норми не наділяють відповідача правом донарахування спірних податкових зобов`язань та застосування фінансових санкцій, передбачених ст.123 ПК України.

За змістом ч.1 ст.295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, ПК України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Зазначені в оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях правові норми ПК України не наділяють відповідача правом чи обов`язком щодо нарахування (донарахування) вказаних митних платежів.

В силу ч.1 ст. 303 МК України у разі несплати або неповної сплати митних платежів у встановлений строк такі платежі стягуються в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції вірно погодився з доводами представників податкового органу щодо недотримання позивачем умов митного режиму переробки товару на території України. Таке порушення може бути підставою для сплати позивачем сум податкових зобов`язань (додаткового імпортного збору на суму 2749418,13 грн. та податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) на суму 11547556,13 грн. за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015), на яку було надане таке умовне звільнення та пені, нарахованої відповідно до ст. 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування.

Однак, таке порушення не наділяє відповідача правом донарахування відповідних митних платежів, тим паче, правом на застосування оскаржених штрафних санкцій. Відповідно до ст. 129 цього Кодексу таке порушення є підставою лише для донарахування пені.

Саме не врахування відповідачем положень п.206.16. ст.206 ПК України та ч.1 ст.295, ч.1 ст. 303 МК України стали наслідком для прийняття оскаржених податкових повідомлень - рішень.

Згідно ст. 275 МК України у випадках, передбачених законами України, з метою захисту економічних інтересів України та українських товаровиробників у разі ввезення товарів на митну територію України, незалежно від інших видів мита, можуть застосовуватися особливі види мита, в тому числі додатковий імпортний збір.

Вимогами ст.2 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті XII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року" від 28 грудня 2014 року N 73-VIII встановлено, що об`єктами оподаткування додатковим імпортним збором є товари, визначені у п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 277 МК України, тобто товари, ввезені на митну територію України.

Отже, товар, ввезений за МД №401090002/2015/014279 від 15.07.2015 на митну територію України, є об`єктом оподаткування додатковим імпортним збором.

Відтак, є безпідставними доводи позивача, що такий товар не підлягає оподаткуванню додатковим імпортним збором.

Враховуючи викладене, у спірних правовідносинах відповідач наділений виключно повноваженнями щодо стягнення митих платежів визначених при проведенні митного оформлення даного товару та нарахування пені відповідно до ст. 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання такого умовного звільнення від оподаткування, а тому податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 22.08.2017р. №0016461409 та №0016471409 винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 11 березня 2020 року.

Головуючий

Сушко О.О.

Судді

Залімський І. Г. Мацький Є.М.