ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/2361/19 Суддя (судді) першої інстанції: Мазур А.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про нарахування пені ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від 09.08.2018 року №1113.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що законодавство пов`язує виникнення у господарського товариства обов`язку зі сплати дивідендів лише з прийняттям загальними зборам рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів. В даному випадку ні станом на 1 травня 2018 року, ні станом на 1 липня 2018 року Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про сплату Нафтогазом до державного бюджету дивідендів у розмірі 75 % від чистого прибутку, а тому обов`язок сплачувати у строк до 1 липня 2018 року дивіденди у товариства був відсутній.

Також апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин п.9 Порядку формування та реалізації державної дивідендної політики держави та постанову Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року №139 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави».

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 09.08.2019 року №1113 відповідно до абзацу 7 частини 5 статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №702, та пункту 7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100%, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 02.07.2013 року №725, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2013 року №1830/24362, Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» нараховано пеню за несвоєчасно сплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 13 287 671,10 грн.

Не погоджуючись з таким наказом відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.3 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління) (ст. 4 Закону України "Про управління об`єктами державної власності").

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів. Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, нараховані пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних капіталах. Господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, сплачують дивіденди безпосередньо до Державного бюджету України у строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним, у розмірі базових нормативів відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків, пропорційно розміру державної частки (акцій, паїв) у статутних капіталах господарських товариств, акціонером яких є держава і володіє в них контрольним пакетом акцій. На суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, нараховується пеня, яка сплачується до загального фонду Державного бюджету України з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати включно.

Таким чином, у разі порушення строків сплати дивідендів або частини чистого прибутку нараховуються пеня.

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономрозвитку є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізує державну політику у сфері управління об`єктами державної власності.

Як вбачається зі змісту пункту 15 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №1044 засновником та єдиним акціонером компанії - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є держава.

Отже, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України є органом, на який п. 7 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" покладено обов`язок щодо нарахування пені Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за прострочення платежу "дивіденди на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків".

Дослідивши п. п. 5 - 7 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", які визначають порядок та підстави нарахування і сплати дивідендів, частини чистого прибутку та пені за порушення строків сплати зазначених платежів, колегія суддів дійшла до висновку, що вони у своїй сукупності вказують на те, що:

- якщо господарське товариство прийняло рішення про нарахування дивідендів, у нього виник обов`язок сплатити до Державного бюджету України дивіденди. У такому разі обов`язок щодо сплати частини чистого прибутку у господарського товариства не виникає;

- якщо господарське товариство не прийняло рішення про нарахування дивідендів, у нього виник обов`язок сплатити до Державного бюджету України частину чистого прибутку.

- якщо господарське товариство прийняло рішення про нарахування дивідендів після 01 липня, за ним в період з 02 липня до дати прийняття рішення про нарахування дивідендів рахується зобов`язання по сплаті частини чистого прибутку, а з дати прийняття рішення про нарахування дивідендів до дати їх фактичної сплати до Державного бюджету України - зобов`язання по сплаті дивідендів.

- граничний строк сплати господарськими товариствами як дивідендів, так і частини чистого прибутку до Державного бюджету України встановлений Законом України "Про управління об`єктами державної власності" та спливає 01 липня року, що настає за звітним. Порушення такого строку має наслідком нарахування пені. Граничний строк сплати вказаних коштів саме до Державного бюджету України не може бути змінений, в тому числі й рішенням загальних зборів акціонерів.

Так, пеню за порушення строку сплати частини чистого прибутку нараховують органи доходів і зборів (п. 7 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»), а за порушення строку сплати дивідендів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку (п. 6 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності»).

Законом встановлений мінімальний розмір чистого прибутку, з якого визначаються дивіденди/частина чистого прибутку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, а саме - базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, але не менше 30 відсотків.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384-р «Питання річних загальних зборів публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» затверджено розподіл чистого прибутку за 2017 рік, що спрямовується:

-30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045,6 тис. грн. - на виплату дивідендів до державного бюджету;

-5% чистого прибутку в розмір 1 966 507,6 тис. грн. - до резервного капіталу;

-20% чистого прибутку в розмірі 7 866 030,4 тис. грн. - на розвиток;

-45% чистого прибутку в розмірі 17 698 568,4 тис. грн. залишити нерозподіленим до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України до 14 серпня 2018 року.

26 липня 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №535, яким визначено спрямувати 45 % чистого прибутку ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» в розмірі 17698568,4 тис. грн. на виплату дивідендів до державного бюджету за таким графіком:

не пізніше 31 липня 2018 року - 500000 тис. гривень;

не пізніше 31 серпня 2018 року - 500000 тис. гривень;

не пізніше 30 вересня 2018 року - 500000 тис. гривень;

не пізніше 30 листопада 2018 року - 8099284,2 тис. гривень;

не пізніше 25 грудня 2018 року - 8099284,2 тис. гривень.

Судом першої інстанції встановлено, що у період до 01 липня 2017 року позивач перерахував до Державного бюджету України дивіденди у сумі 30% чистого прибутку в розмірі 11 799 045,6 тис. грн.

Також, згідно графіку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26 липня 2018 року №535-р позивачем були виплачені дивіденди у визначеному розмірі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що згідно статті 49 Закону України «Про акціонерні товариства» вказані вище розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №384-р та від 26 липня 2018 року №535-р мають статус рішення загальних зборів АТ «НАК «Нафтогаз України», які прийняті Кабінетом Міністрів України, як єдиним акціонером АТ «НАК «Нафтогаз України».

Такі розпорядження не є порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, в розумінні Закону України «Про управління об`єктами державної власності».

Нормами Закону України «Про управління об`єктами державної власності» не передбачено таких повноважень Кабінету Міністрів України як центрального органу виконавчої влади щодо затвердження окремих порядків спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів для різних господарських товариств.

Єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, що затверджено Кабінетом Міністрів України як центральним органом виконавчої влади, і який поширюється на усі господарські товариства є Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави (далі - Порядок №702).

Згідно п. 9 Порядку №702 суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 року №139 «Про затвердження базового нормативу відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави» затверджено базовий норматив на виплату дивідендів за результатом фінансово-господарської діяльності у 2017 році у розмірі 75%.

Доводи апелянта про те, що законодавство пов`язує виникнення у господарського товариства обов`язку зі сплати дивідендів лише з прийняттям загальними зборам рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів, що покладений на суб`єкта управління корпоративними правами держави не звільняє товариство від обов`язку сплачувати дивіденди на державну частку у строк, визначений Законом.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності"

чітко визначено дату, із настанням якої розпочинається нарахування пені, а саме 2 липня року, що настає за звітним, не зважаючи на дату прийняття загальними зборами акціонерів рішення про виплату дивідендів.

Колегія суддів не приймає до уваги також доводи апелянта про те, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 року №139 на нього не поширюється, оскільки

вказаною постановою визначено затвердити базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2017 році господарських товариств у статутному капіталі яких є корпоративні права держави (яким згідно Статуту є Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") у розмірі 75 відсотків.

Колегія суддів вважає, що оскільки Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» належить до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, останнє зобов`язано було спрямовувати частину чистого прибутку, а саме 75% на виплату дивідендів, згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України не пізніше 01.07.2018 року.

Враховуючи те, що позивачем не виконано такого обов`язку, а дивіденди нараховані на державну частку, сплачено з порушенням строку, а саме після 01.07.2018 року, відповідачем правомірно нараховану пеню на несвоєчасно виплачені дивіденди.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Законом України "Про управління об`єктами державної власності" не визначено порядок та строки сплати нарахованої пені; орган, який контролює надходження коштів до загального фонду Державного бюджету України; правові наслідки несплати товариством нарахованої пені; механізму стягнення нарахованої пені. Вказаний Закон покладає на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України виключно функції зі здійснення нарахування пені.

Відповідно до п. 7 ч. 5 ст. 11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 липня 2013 року № 725 був затверджений Порядок нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків (далі - Порядок).

У п.5-6 вказаного порядку зазначено, що нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Мінекономрозвитку України на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку.

Пеня на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, нараховується в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний календарний день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу і по день сплати суми дивідендів або частини суми дивідендів включно.

Пеня на пеню не нараховується.

У місячний строк з дня отримання документів, визначених у пункті 3 цього Порядку, Мінекономрозвитку розраховує розмір пені на суму дивідендів (частину суми дивідендів), несвоєчасно сплачених господарським товариством, та приймає в установленому порядку наказ про нарахування пені, який підписує перший заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України "Про управління об`єктами державної власності" не було передбачено покладення на Міністерство економічного розвитку і торгівлі України інших обов`язків, ніж здійснення розрахунку пені, у тому числі щодо визначення строку перерахування пені.

На відміну від Закону України "Про управління об`єктами державної власності", Порядок визначає правові наслідки здійснення розрахунку пені.

Згідно п. 8 Порядку у п`ятиденний строк з дня прийняття наказу про нарахування пені Мінекономрозвитку України повідомляє про це господарське товариство рекомендованим листом із повідомленням про вручення. Про нарахування пені Мінекономрозвитку України у п`ятиденний строк з дня прийняття наказу про нарахування пені повідомляє суб`єкта управління для забезпечення ним контролю за сплатою господарським товариством нарахованої пені відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 702 "Про затвердження Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави".

Пунктом 2 зазначеної постанови керівникам суб`єктів управління корпоративними правами, що належать державі у статутних фондах господарських організацій, забезпечити реалізацію дивідендної політики та надходження до державного бюджету дивідендів згідно із затвердженим цією постановою Порядком.

Згідно п. 9 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 702, суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що сам по собі наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.08.2018 року №1113 є документом, який визначає розмір пені за порушення строку сплати дивідендів. Проте, Закон України "Про управління об`єктами державної власності" та Порядок не визначають правовий статус такого наказу як обов`язкового до виконання, а також не встановлюють механізм забезпечення державою примусового виконання такого наказу.

За таких обставин вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про скасування наказу від 09.08.2018 року №1113 колегія суддів виходить із наступного.

Згідно статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Необхідною умовою для визнання недійсним (нечинним) рішення, крім його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який прийняв це рішення, є, виходячи з наведених положень ст. 6 КАС України, порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частиною 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Верховний Суд України неодноразово у своїх рішеннях (постанова від 01 грудня 2015 року у справі № 21-3222а15, від 15 грудня 2015 року у справі 800/206/15) закріплював висновок про те, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Враховуючи наведений висновок Верховного Суду України колегія суддів вважає, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.08.2018 року №1113

, з огляду на його правову природу та зміст, не є актом індивідуальної дії, який може бути скасований судом.

Оскільки вказаний наказ безпосередньо не впливає на права позивача, не зобов`язує його до вчинення дій та не створює наслідків у вигляді застосування до позивача заходів з примусового стягнення нарахованої пені у інший спосіб, ніж звернення до суду, вимога акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про скасування наказу відповідача не пов`язана із захистом права, яке потребує судового захисту шляхом його скасування, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 року у справі № 21-63а14, від 20.01.2015 року у справі № 21-603а14, від 27.01.2015 року у справі № 21-436а14, від 21.04.2015 року у справі № 21-96а15.

Враховуючи викладене у сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у позовній заяві та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"- залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 11.03.2020 року.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: В.В. Файдюк

Є.І.Мєзєнцев