ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2020 року

м. Дніпро

справа № 160/9757/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (суддя Рищенко А.Ю., м. Дніпро, повний текст рішення складено 17.12.2019 року) у справі №160/9757/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

07.10.2019 року ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» (далі по тексту – позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення № 0019821406 від 08.07.2019 року, № 0019831406 від 08.07.2019 року, винесених на підставі акту № 32068/04-36-14-06/33165522 від 10.06.2019 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» з питань дотримання вимог валютного законодавства України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що судом першої інстанції не враховано, що між ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» та компанією ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Росія) укладено угоду від 29.04.2019 року про залік зустрічних однорідних вимог, а саме: ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» визнав свої зобов`язання перед нерезидентом за контрактом № ЭД-006218 від 11 квітня 2018 року, а компанія ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Росія) визнала свої зобов`язання за контрактом від 02.02.2018 року № 0118-Р, сторони домовились провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 1299420 рос.руб. за контрактом від 02.02.2018 року № 0118- Р. Таким чином, не перед ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» не від цього товариства не резидента, позивач не має заборгованості у вигляді валютної виручки чи не поставленого товару, оскільки припинення зобов`язань за зовнішньоекономічним контрактом № 0118-Р від 02.02.2018 року, укладеного між ТОВ «ДАК- ЕНЕРГЕТИКА» та ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», відбулось зарахуванням зустрічних однорідних вимог, внаслідок чого дебіторська заборгованість у передбачений законодавством спосіб була погашена, тобто відсутня. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 6 , статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам, розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України. Апелянт вказує, що принцип свободи, під яким слід розуміти право суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України. Апелянт зазанчив, що за наявності підстав, що не заборонені законодавством України, зокрема залік однорідних вимог, виконання зобов`язань, а також виникнення таких обставин до закінчення визначеного статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», строку, резидент не може нести відповідальність, передбачену статтею 4 зазначеного Закону. Апелянт вважав, що в податкового органу відсутні законні повноваження на застосування санкцій, встановлених п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки повноважним органом щодо застосування таких санкцій є Національний банк України та підпорядковані йому особи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг, перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Порушення резидентами, встановлених строків, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Суд першої інстанції зазначає, що припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж строку дії постанови Правління Національного банку України від 13.12.2016 № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» не вважається підставою для зняття експортної операції з контролю. Резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд. За змістом частини другої статті 16 розділу І Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються, серед іншого, фінансові санкції за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - у сумі, що встановлюється Національним банком України. Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України.

Матеріалами справи встановлено, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, у зв`язку з надходженням повідомлень уповноваженого банку АТ КБ «ПриватБанк» від 04.01.2019 року № Г-31.0.0.0/1, від 05.02.2019 року № Г-31.0.0.0/1-2702 щодо виявлених фактів порушень валютного законодавства України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 02.02.2018 року № 0118-Р, від 11.04.2018 року № ЄД-006218 за період з 02.02.2018 року по 24.05.2019 рік, порядку та термінів декларування валютних цінностей та іншого майна резидента, яке перебуває за межами України. За результатами перевірки складено акт № 32068/04-36-14-06/33165522 від 10.06.2019 року. Висновками акту зафіксовано порушення п. 2 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 02.02.2018 № 0118-Р за період з 02.02.2018 року по 24.05.2019 рік, в частині неотримання валютної виручки у сумі 1299420,00 рос.руб., за що на підставі ст. 4 Закону України від 23.09.1994 № 185/94-ВР, п. 5 ст. 13 ЗУ від 21.06.2018 № 2473-VIII нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД; встановлено порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, п. 3 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні умов зовнішньоекономічного контракту від 11.04.2018 року № ЭД-006218 за період з 02.02.2018 року по 24.05.2019 рік, в частині неотримання імпортного товару на суму 1404835,00 рос.руб. за що на підставі ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, п. 5 ст. 13 ЗУ від 21.06.2018 року № 2473-VIII нарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД; встановлено порушення п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 10 Декрету КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», за що у відповідності із п. 2.7. Постанови Правління НБУ від 08.02.2000 року № 49 «Про затвердження Положення про валютний контроль» та п. 2 ст. 16 Декрету КМУ від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», підприємству нараховується штрафна санкція за порушення термінів декларування валютних цінностей та іншого майна станом на 01.01.2019 року.

На підставі акту перевірки № 32068/04-36-14-06/33165522 від 10.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області 08.07.2019 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0019821406, яким за порушення строків розрахунку у іноземній валюті ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» нараховано пеню та штрафні санкції розмірі 517494,86 грн.; № 0019831406, яким за неподання декларації про валютні цінності, ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» нараховано пеню та штрафні санкції розмірі 170,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» (постачальник) та ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) (покупець) укладено експортний контракт № 0118-Р від 02.02.2018 року, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю обладнання, а покупець зобов`язувався прийняти та сплатити за обладнання. Відповідно до специфікацій № 1 від 02.02.2018 року, № 2 від 05.02.2018 року, № 3 від 05.02.2018 року, № 4 від 05.02.2018 року та № 5 від 05.02.2018 року обладнанням є електротехнічна продукція.

На виконання експортного контракту № 0118-Р від 02.02.2018 року за період з 02.02.2018 року по 24.05.2019 року ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» на адресу нерезидента ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» здійснено поставку обладнання загальною вартістю 4483120,00 рос.руб. (гривневий еквівалент - 1910548,40 грн.).

Натомість, валютна виручка від нерезидента надійшла на адресу позивача у загальній сумі 1214080,00 рос.руб. (гривневий еквівалент - 511119,32 грн.) на поточний розрахунковий рахунок, відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299).

Станом на дату перевірки 24.05.2019 року за контрактом № 0118-Р від 02.02.2018 року розрахунки не завершені, існує дебіторська заборгованість у сумі 3269040,00 рос.руб., з яких: 397920,00 рос.руб. (прострочена дебіторська заборгованість) - граничний термін розрахунків 23.10.2018 року; 901500,00 рос.руб. (прострочена дебіторська заборгованість) - граничний термін розрахунків 07.01.2019 року; 468760,00 рос.руб. - граничний термін розрахунків 14.09.2019 року; 29300,00 рос.руб. - граничний термін розрахунків 14.09.2019 року; 300000,00 рос.руб. - граничний термін розрахунків 28.09.2019 року; 528320,00 рос.руб. - граничний термін розрахунків 22.04.2020 року. ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» не повністю розрахувалось з ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» за поставлений товар.

Встановлено, що між ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» (покупець) та ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Російська Фелерація) (постачальник) укладено імпортний контракт № ЄД-006218 від 11.04.2018 року, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар, а покупець зобов`язувався прийняти та сплатити за товар. Відповідно до специфікацій № 1 від 11.04.2018 року та № 2 від 07.06.2018 року до контракту № ЄД-006218 від 11.04.2018 року товаром є електротехнічна продукція.

На виконання умов контракту № ЄД-006218 від 11.04.2018 року ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» перераховано на адресу ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» передплату: 201480,90 рос.руб. (еквівалент 83088,71 грн.) - граничний термін отримання товару - 19.12.2018 року; 1924396,00 рос.руб. (еквівалент 798451,14 грн.) - граничний термін отримання товару - 22.12.2018 року; 223936,00 рос.руб. (еквівалент 94393,50 грн.) - граничний термін отримання товару - 08.10.2019 року. Однак, поставлено товар від ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» на загальну суму 721041,90 рос.руб. (еквівалент 299125,19 грн.). За даним контрактом розрахунки не завершені, існує дебіторська заборгованість в сумі 1628771,00 рос.руб., з яких 1404835,00 рос.руб. (прострочена дебіторська заборгованість) - граничний термін 22.12.2018 року; 223936,00 рос.руб. - граничний термін 08.10.2019 року.

29.04.2019 року між ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» та ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) укладено угоду № 1 про залік зустрічних однорідних вимог, а саме: ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» визнало свої зобов`язання перед нерезидентом за контрактом № ЭД-006218 від 11.04.2018 року, а компанія ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» (Російська Федерація) визнала свої зобов`язання за контрактом від 02.02.2018 року № 0118-Р, сторони домовились провести залік зустрічних однорідних вимог на суму 1299420 руб. за контрактом від 02.02.2018 року № 0118-Р.

ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» вказує, що, оскільки між ним та ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» відбувся взаємозалік вимог, простроченої заборгованості, як з отримання оплати за поставлений товар, так і оплати за поставлений товар, який отриманий від ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», немає.

Відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби.

Згідно ч. 1 ст. 1, частин 1, 2 ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (дійсного на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Згідно ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті» (дійсного на час виникнення спірних правовідносин) порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Відповідно частин 2, 5 ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання. У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати). Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Згідно пунктів 2.1- 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 (дійсної на час виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів (крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється) підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше встановленого законодавством України строку з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних, страхових послуг - з моменту підписання акта, рахунка (інвойса) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг. Відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг. Банк знімає експортну операцію резидента з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

Тобто, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Здійснивши поставку товару ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ», ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» не отримало протягом 180 днів від моменту поставки товару виручки у іноземній валюті.

Відповідальність у вигляді пені передбачена за порушення граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів, їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу. ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» порушено терміни отримання, вимагання від ТОВ «ЕНЕРГОКОМПЛЕКТ» частини недоотриманого товару.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» дозволено органам доходів і зборів за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню.

Виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення, однак згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно пунктів 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631), експортна операція може бути знята з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлений статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строк зарахування валютної виручки не переривається зарахуванням. Резидент при здійсненні господарської діяльності, укладенні контрактів, додаткових угод до них про зміну порядку зарахування валютної виручки хоча і не був законодавчо обмежений у встановленні порядку чи форми розрахунків, мав враховувати передбачені законом обмеження або приймати ризики врегулювання відносин з нерезидентом у контракті на свій розсуд.

Також нормами Закону України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, та норми Закону України «Про валюту і валютні операції» не передбачають зупинку або припинення контролю за валютною операцією у разі зарахування зустрічних вимог.

Відповідно до ст. 9, ч. 1 ст. 10, ст. 12, ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов`язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України. Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету. Валютному контролю підлягають також зобов`язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 цього Декрету. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 цього Декрету. До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України. Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Відповідно до пункту першого Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.1994 року № 319/94 (чинного на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) суб`єктів підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, зобов`язано у десятиденний строк продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України, подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. Надалі декларування суб`єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

Штрафні санкції за порушення статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» за неподання декларації про валютні цінності є похідними від висновків про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Встановлено, що ТОВ «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА», маючи за межами України валютні кошти, не подало обов`язкову декларацію про валютні цінності. Передбачена відповідальність у вигляді штрафу за неподання або несвоєчасне подання декларації про валютні цінності.

Суд апеляційної інстанції враховує висновок викладений Верховним Судом, зокрема у постанові від 29.01.2019 року у справі №819/2014/17 та постанові від 27.04.2018 року у справі №808/1707/17.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат, здійснених особою у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-ЕНЕРГЕТИКА» – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі №160/9757/19 – залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова