ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.001841

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В., розглянувши в закритому судовому засіданні адміністративну справу № 1.380.2019.001841 за адміністративним

позовом

ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_2

до

Головного управління Національної поліції у Львівській області, представник - Терех І.М. Національної поліції України, представник - Скригонюк І.В.

про

визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 21.02.2019 року № 339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПН ГУНП у Львівській області», в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.03.2019 року № 151 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 /у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції/;

- Поновити позивача на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідачаї, - (ГУНП у Львівській області) на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.02.2019 року наказом Національної поліції України № 339, (відповідач2) на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18.03.2019 року наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 151 о/с (надалі відповідачі) позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 /у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції/.

У свою чергу передумовою видачі оскаржуваних наказів вочевидь являвся наказ відповідача 2 про призначення службового розслідування за фактом затримання 06.02.2019 року за вчинення злочину поліцейського ОСОБА_3 (іншої особи) та оголошення останньому про підозру у вчиненні злочину.

Вказаний вище організаційно-розпорядчий документ до відома позивача не доводився. Відповідно до вимог Наказу МВС України № 893, від 07.11.2018 року, - службове розслідування, (серед інших підстав) призначається за на наявністю інформації про внесення до ЄРДР відомостей про скоєння поліцейським злочину, повідомлення про підозру. Позивачу відомо, що 22.10.2018 року прокурором до ЄРДР № 42018140000000324 по заяві гр. ОСОБА_4 внесено відомості про скоєння працівниками поліції злочину та 06.02.2019 року у вказаному вище кримінальному провадженні іншій особі - ОСОБА_3 вручено письмове повідомлення про підозру, обрано запобіжний захід та інші заходи забезпечення кримінального провадження.

На момент призначення службового розслідування, 07.02.2019 року, так і на момент звернення позивача з позовом ОСОБА_1 не оголошено (вручено) про підозру у вчиненні злочину, не відсторонено від посади та останній не являється підозрюваним, у розшуку не перебував.

Доказом наведеного є відомості УІАЗ ГУНП у Львівській області, як про відсутність підозри, так і перебування у розшуку. Позивач наголошує на тому, що інформація, яка зазначена в оскаржуваному наказі фактично обґрунтовує скоєння позивачем кримінального злочину, а не дисциплінарного проступку, однак матеріали не містять доказів про наявність повідомлення про підозру, чи-то обвинувального вироку відносно ОСОБА_1 .

Зокрема наголошує позивач, що у висновку та наказі фактично відображені обставини затримання іншої особи, (а не позивача) за вчинення злочину та не відомо, в чому саме полягало порушення службової дисципліни допущеної позивачем, оскільки в наказі прямо йдеться про обставини скоєння злочину.

В оскаржуваному дисциплінарному наказі відповідачем 2 відображено лише загальна інформація щодо діючих нормативно-правових актів, зокрема, Дисциплінарного Статуту Національної поліції, Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію» та ін.

На думку позивача, в контексті обставин справи відсутність доведеного у законному порядку факту вчинення позивачем кримінального правопорушення виключає його звільнення з підстав порушення службової дисципліни, оскільки рішення про накладення дисциплінарного стягнення є передчасним. Одночасно зазначає про те, що під час виконання дисциплінарного стягнення мали місце і інші порушення допущені відповідачем 1.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали суду додаткові пояснення та докази, просили позов задоволити повністю.

Відповідачі проти задоволення позовних вимог заперечили з підстав, що 07.02.2019 до НП України надійшла інформація про те, що працівниками Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в межах кримінального провадження № 42018140000000324 від 22 жовтня 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України, затримано працівника управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області.

З метою повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, наказом Національної поліції України від 08 лютого 2019 року № 126 за вказаним фактом призначено службове розслідування.

Проведення службового розслідування доручено дисциплінарній комісії у складі: полковника поліції ОСОБА_5 , заступника начальника - начальника управління протидії правопорушенням на об`єктах легального обігу наркотиків Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України (далі - Департамент), полковника поліції ОСОБА_6 , заступника начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУНП), підполковника поліції ОСОБА_7 . , головного інспектора відділу організаційно-методичного супроводження у сфері легального обігу наркотиків Департаменту та майора поліції ОСОБА_9 , начальника відділу оперативних розробок у Західному регіоні (м. Львів) управління організації оперативних розробок та негласної роботи Департаменту.

У ході проведення службового розслідування встановлено, що 06.02.2019 близько 22:50 по вул. Дж. Вашингтона, 7А, у м. Львові, працівниками Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України, прокуратури Львівської області, слідчого відділу Управління СБУ у Львівській області, із залученням працівників відділу швидкого реагування управління оперативного реагування Департаменту внутрішньої безпеки НП України, у межах кримінального провадження № 42018140000000324, розпочатого 22.10.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч.1 ст. 307 КК України, був затриманий начальник третього міжрайонного відділу УПН ГУНП у Львівській області майор поліції ОСОБА_3 під час отримання частини неправомірної винагороди в розмірі 8000 гривень та 3250 доларів США від раніше обумовленої суми за збут особливо небезпечного наркотичного засобу героїн (далі - героїн), грошові кошти вилучені.

При цьому також встановлено, що 10.10.2018 близько 14:00 біля гуртового ринку «Шувар», що у м. Львові, гр . А. був затриманий невстановленими особами, які, назвавшись працівниками поліції у цивільному одязі, виявили в нього 0,5 грама героїну.

Після цього невстановлені особи поставили вимогу гр. А. щодо надання грошових коштів у сумі 7000 доларів США, за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності, частину з яких, а саме 5000 доларів США він в подальшому, на вимогу останніх, близько 21:00, перебуваючи біля супермаркету « Арсен », що на вул. Червоної Калини, передав ОСОБА_3

17 жовтня 2018 року близько 21:00 гр. А. зустрівся зі ОСОБА_3 на вул. Гната Хоткевича у м. Львові , у районі ресторану « Рив`єра », де передав останньому грошові кошти в сумі 40 тис. гривень, а решту, 16 тис., домовились, що гр. А . віддасть після того, як буде мати можливість. Під час цієї розмови ОСОБА_3 запропонував гр. А . зайнятись збутом героїну, мотивуючи це тим, що гр. А. потрібно віддати борги та запропонував, що він буде надавати йому героїн під реалізацію відповідної якості та по заниженій ціні, останній погодився на придбання героїну з метою подальшого збуту.

30 січня 2019 року близько 00:00 гр. А., за попередньою домовленістю, прибув на вул. Дж. Вашингтона до ресторану «Три Оскара», де зустрівся із ОСОБА_3 та старшим оперуповноваженим першого міжрайонного відділу УПН ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 .

У ході зустрічі ОСОБА_3 передав гр. А. наркотичний засіб героїн вагою близько 0,5 грама, з метою перевірки якості вказаного наркотичного засобу, а капітан поліції ОСОБА_1 декілька разів запевнив, що якість зазначеного наркотичного засобу висока. Також, у ході розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обговорили з гр. А. вартість для нього одного граму героїну та домовилися про суму 65 доларів США за 1 грам та про те, що партія має бути не менше 100 грам, оскільки наркотику в них багато.

31 січня 2019 року близько 22:00 години, за попередньою домовленістю, гр. А. прибув на вул. Дж. Вашингтона, де біля ресторану «Три Оскара» зустрівся із ОСОБА_1 та ОСОБА_3

ОСОБА_1 запитав у гр. А . про якість попередньо наданого йому наркотичного засобу. Після цього ОСОБА_1 запитав гр. А . чи має він з собою якісь грошові кошти, на що останній відповів, що зібрав 1500 доларів США, проте їх з собою не має, а також повідомив, що без грошей не хоче брати наркотичні засоби. Однак, ОСОБА_1 передав гр. А. паперовий стакан, замотаний харчовою прозорої плівкою, та повідомив, що там знаходиться 100 грам героїну (підтверджено висновком експерта від 12.02.2019 № 3/145), після чого йому повідомив, що гроші він зможе віддати за декілька днів.

На думку відповідачів, проведеним службовим розслідуванням установлено, що старший оперуповноваженого першого міжрайонного відділу УПН ГУНП у Львівській області капітан поліції ОСОБА_1 порушив загальний порядок здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, визначений статтею 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори».

Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Достовірно володіючи інформацією про факт незаконного обігу наркотиків капітан поліції ОСОБА_1 , до найближчого органу поліції чи безпосередньому керівнику не повідомив, тобто, виявивши кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів, не вжив заходів до його розкриття та документування, а навпаки укрив його від обліку та реєстрації.

Дана надзвичайна подія, яка була висвітлена в ЗМІ та набула широкого резонансу, стала можливою внаслідок особистої недисциплінованості капітана поліції ОСОБА_1 та ігнорування ним вимог законодавчих актів, нормативно-правових актів МВС України та організаційно-розпорядчих актів НП України щодо неухильного дотримання службової дисципліни.

Такими своїми діями капітан поліції ОСОБА_1 грубо порушив вимоги пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377 та скоїв вчинок, що підриває авторитет поліції, чим вчинив дисциплінарний проступок.

При цьому відповідачі зазначають, що дисциплінарна комісія НП України не вирішувала питання про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, яке здійснюється в межах досудового розслідування, а лише перевірила зібрані в ході проведення службового розслідування матеріали на предмет дотримання вимог, що ставляться до поліцейських та наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, а висновок службового розслідування ґрунтується на самостійних правових підставах.

У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Наказом Національної поліції України від 21 лютого 2019 року № 339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області» за вчинення дисциплінарного проступку капітана поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого першого міжрайонного відділу УПН ГУНП у Львівській області притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП у Львівській області від 18 березня 2019 року № 151 о/с відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Ураховуючи вищевикладене вказані накази щодо звільнення позивача зі служби в поліції, є законними та обґрунтованими, відповідачі вважають, що адміністративний позов ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції у Львівській області та Національної поліції України, є таким, що не підлягає задоволенню.

Представники відповідачів в судовому засідання позовні вимоги заперечили, надала суду додаткові докази та документи, просили в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді 26.04.2019 року відкрито спрощене провадження у справі. Ухвалою суду від 22.05.2019 року розгляд справи здійснюється в режимі відеоконференції. Ухвалою суду від 05.06.2019 року розгляд справи здійснюється в закритому судовому засіданні. Ухвалою суду від 26.06.2019 року розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження в закритому судовому засіданні.

Судом встановлені наступні обставини:

21 лютого 2019 року наказом Національної поліції України за № 339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області» вирішено: за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 - VIII, ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», пункту 5 розділу І, пункту 1 розділу ІI Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, пункту 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377, майора поліції ОСОБА_3 , начальника третього міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області, звільнити зі служби в поліції.

Мотивація вказаного наказу наступна: « 06 лютого 2019 року працівниками Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України в межах кримінального провадження № 42018140000000324 від 22 жовтня 2018 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 307 КК України, затримано начальника третього міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області (ділі - ГУНП) майора поліції ОСОБА_3 під час отримання частини неправомірної винагороди в розмірі 8000 гривень та 3250 доларів США за збут особливо небезпечного наркотичного засобу «героїн».

Установлено, що майор поліції ОСОБА_3 , використовуючи своє службове становище, організував затримання громадянина А., під час якого виявив у нього 0,5 грам героїну, після чого з метою отримання неправомірної винагороди за непритягнення до кримінальної відповідальності почав вимагати в останнього кошти в розмірі 8000 доларів США. З`ясувавши, що в громадянина А. немає фінансової можливості надати вказану суму, майор поліції ОСОБА_3 разом зі старшим оперуповноваженим першого міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області капітаном поліції ОСОБА_1 примусили громадянина А . займатися збутом особливо небезпечного наркотичного засобу «героїн», який йому передали.

Під час вивчення обставин указаної надзвичайної події встановлено, що колишніми керівниками управління протидії наркозлочинності ГУНП у Львівській області не вжито заходів з профілактики та зміцнення дисципліни і законності серед особового складу підрозділу, не забезпечено належне виконання підлеглими вимог наказів та доручень Національної поліції, ГУНП у Львівській області та пріоритетних завдань з протидії наркозлочинності на території регіону, не здійснюється контроль за діями підлеглих, невживаються заходи, спрямовані на вдосконалення оперативно-розшукової роботи, підвищення її ефективності та результативності».

18 березня 2019 року наказом ГУНП у Львівській області № 151 о/с відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірне звільнення протиправним та таким, що не відповідає вимогам закону.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних наказів з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

Згідно з ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію»:

1. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

«Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

2. Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», встановлює загальний порядок здійснення діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Згідно з пунктом 5 розділу І, пункту 1 розділу ІI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом МВС від 06 листопада 2015 року № 1377 (в редакції на час спірних правовідносин), посадова особа органу поліції при виявленні чи отриманні інформації про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію негайно повідомляє про це чергову частину органу поліції.

Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно ст. 11 цього ж Статуту:

1. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 12 цього ж Статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно ст. 13 цього ж Статуту:

1. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

2. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися дисциплінарне стягнення - звільнення із служби в поліції.

Згідно ст. 14 цього ж Статуту:

1. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

2. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

3. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

4. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

5. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.

6. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

7. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

8. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування.

9. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк.

10. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно ст. 15 цього ж Статуту:

1. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.

2. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

3. До складу дисциплінарних комісій можуть також включатися представники громадськості, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.

4. Забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

5. Кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування.

6. Посадові особи, які перешкоджають діям дисциплінарної комісії, притягаються до відповідальності в порядку, встановленому законодавством.

7. Порядок утворення дисциплінарних комісій та їх повноваження визначаються Міністерством внутрішніх справ України.

15. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

Надаючи правову оцінку спірним наказам суд зазначає наступне:

Аргументи позивача полягають в тому, що до складу Дисциплінарної комісії з питань проведення службового розслідування відповідачем було включено осіб, можливих співучасників скоєння ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, які в свою чергу на думку позивача були зацікавлені у результатах проведення службового розслідування, оскільки не подали рапорт «За командою» про наявність причин, що унеможливлюють їх «роботу у складі Комісії», а також не дотримався вимог антикорупційного законодавства України.

До складу Дисциплінарної комісії з питань проведення службового розслідування (наказ № 126/2018 року) було включено службову особу поліції,- ОСОБА_9 , який, на думку позивача, був зацікавлений у результатах проведення службового розслідування, оскільки така посадова особа був учасником кримінального провадження (за фактом затримання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за підозрою у вчиненні злочину), а також існували інші причини, що унеможливлювали його ( ОСОБА_9 ) участь у роботі у складі Комісії.

ОСОБА_9 , на момент його призначення до складу Комісії був керівником відділу Національної поліції, працівники якого також перевірялись слідством на причетність розслідуваного злочину у якому оголошено про підозру ОСОБА_1 .

Більше того існував потенційний та реальний конфлікт інтересів між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

Відповідно до положень п. 25 ч.1 ст. 3 КПК України, (визначення основних термінів), учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, серед інших категорій є: інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, свідок, ін.

З матеріалів справи вбачається, що за матеріалами кримінального провадження, (за яким ОСОБА_1 оголошено про підозру) неодноразово викликалось для дачі показань в якості свідка, (як до, так і після затвердження висновку службового розслідування), серед інших свідків саме поліцейського ОСОБА_9 та його підлеглих, ( ОСОБА_13 та ін).

Окрім того, в матеріалах кримінального провадження містяться дані про моніторинг та роздруківки мобільного телефону, користувачем якого являвся саме ОСОБА_9 та його підлеглі.

Отже ОСОБА_9 в розумінні вимог Закону, на думку позивача, являвся стороною кримінального провадження, а саме свідком та особою чиї права та законні інтереси обмежувались.

Представники відповідачів вказані обставини по суті не спростували, вказували що допит ОСОБА_9 в якості свідка в кримінальному провадженні, відбувався вже після завершення службового розслідування.

Судом враховується зазначені позивачем обставин, що поліцейський ОСОБА_9 одночасно являвся і свідком (не в залежності від часу його допиту) у кримінальному провадженні, так і членом Дисциплінарної комісії, (відповідно суб`єктом владних повноважень), був в повній мірі обізнаний, як про наявність дисциплінарного так і кримінального провадження, проте не виконав імперативний припис норми Закону, який його зобов`язував здійснити самовідвід від справи шляхом написання відповідного рапорту, оскільки згідно ч. 4 ст. 15 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України», забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування та у разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування.

В діях ОСОБА_9 , як суб`єкта декларування (НАЗК) під час участі в роботі Дисциплінарної Комісії вочевидь вбачався певний інтерес, конфлікт (інтересів), а також не вжиття ним заходів щодо врегулювання такого.

Також позивач вказав, що вказаний конфлікт інтересів, приватний інтерес, був пов`язаний не тільки процесуальним статусом ОСОБА_9 , як свідка у кримінальному провадженні, так і члена дисциплінарної комісії, (де з подією внесення відомостей до ЄРДР також було пов`язано видача наказу про призначення службового розслідування), та через не повідомленням ОСОБА_9 про наявність обставин, що унеможливлюють роботу у комісії (не виконання припису ст. ст. 1,5,15 Закону України: «Про Дисциплінарний Статут Національної поліції України», оскільки 30.03.2013 року було ввезено за - кордону для первинної реєстрації, а згодом ІНФОРМАЦІЯ_3 громадянкою ОСОБА_14 , дружиною ОСОБА_9 було первинно постановлено на облік в МРЕВ (Сервісному Центрі) автомобіль марки «Пежо - Біппер» 2008 року випуску, який 14.03.2014 року знятий з обліку з перереєстрацією на ОСОБА_15 , з правом користування автомобілем його сином, - ОСОБА_1 , в даній справі - позивачем.

Позивач стверджував, що згадане авто було ввезено на територію України ОСОБА_9. для ОСОБА_1 , який зареєстрував авто на свого батька, - ОСОБА_15 , залишаючись повноцінним користувачем такого ТЗ.

Зняття з обліку цього ж автомобіля здійснювалось коштом ОСОБА_9 , при цьому ОСОБА_1 11.01.2014 року було виконано розписку про наявність у нього (позивача) зобов`язання сплатити (повернути) ОСОБА_9 кошти за таку перереєстрацію у випадку зняття ОСОБА_1 автомобіля з вторинного обліку.

Позивач вказує, що в період 2014 - 2019 р.р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 існували фінансові зобов`язання та вказані особи були пов`язані не тільки майном, (яке одна сторона іншій відчужила), але й такі особи тривалий час працювали в Шевченківському ВП ГУНП у Львівській області, являючись наступником по посаді очільника сектору БНОН, проте вказані обставини не стали на заваді у не виконанні поліцейським ОСОБА_9 законодавчих приписів щодо інформування та відводу.

Суд погоджується із поясненням позивача про те, що висновок службового розслідування не може бути об`єктивним, а висновки члена Комісії ОСОБА_9 - можуть бути упередженими.

Також позивач вказує, що висновок службового розслідування, (за наслідком якого видано спірні накази) складений з порушенням вимоги закону, оскільки Дисциплінарна комісія повинна була вселяти довіру тим, хто підпадає під їхню юрисдикцію, (під дію конкретного дисциплінарного провадження), а не викликати сумніви у її неупередженості.

25 лютого 2020 року на адресу представника позивача надійшов лист - відповідь Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 18 лютого 2020 року за вих. № 19аз/12/1/2/-3-2020. В якому зазначено, що за інформацією ГУНП у Львівській області член дисциплінарної Комісії ОСОБА_6 у період з 10 до 16 лютого 2019 року перебував у службовому відрядженні у м. Харкові.

Отже, стверджує позивач, що 20.02.2019 року ОСОБА_6 (місце служби якого є м. Львів) не перебував у м. Києві, де згідно реквізитів висновку службового розслідування «дата» 20.02.2019 року» та «місце складення документу» - «м. Київ» відбулось складання та підписання ним документу.

Також відповідно до згаданого листа позивач зазначив, що член та голова відповідної дисциплінарної комісії - ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (місце служби м. Київ) в період з 10 до 17 лютого 2019 року перебували у відрядженні у м. Львові, а член дисциплінарної Комісії ОСОБА_9. (місце служби з дислокацією у м. Львові) в період з 10 до 15 лютого 2019 року перебував у відрядженні до ГУНП у Дніпропетровській області.

Як зазначає позивач перебування ОСОБА_9 у м. Дніпропетровську «Не перешкоджало йому» три дні поспіль 12.02.2019 року, 13.02.2019 року, 14.02.2019 року відбирати у м. Львові пояснення у службових осіб поліції ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (прямі та безпосередні керівники ОСОБА_3 ) та посвідчувати їх (документи) своїм підписом, (з зазначенням на документі реквізитів «Місце складання документу» та «Дата», при тому, що відстань від м. Львова до Дніпропетровська становить понад 1 тисячу км. (в одному напрямку).

У висновку службового розслідування, саме на підтвердження тієї обставини, що зі сторони ОСОБА_3 мало місце порушення службової дисципліни, не інформування керівництва про контакти з особою «А» і були відображено у змісті пояснень відібраних членом Комісії ОСОБА_9.

Суд погоджується із вказаними аргументами позивача про те, що за таких обставин можна дійти до висновку, що висновок службового розслідування на підставі якого прийняті спірні накази не є належним та допустимим доказом вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Відповідачами саме вказані обставини жодним чином не спростовані, а їх посилання, що такі обставини не спростовують вчинення позивачем дисциплінарного проступку судом не враховуються, оскільки саме на відповідачів покладений обов`язок довести правомірність своїх рішень в тому числі належними та допустимими доказами.

Також судом враховуються аргументи позивача щодо змісту наявної у справі письмової підозри врученої позивачу та змісту обставин, які були встановлені висновком службовим розслідуванням. На думку суду, оскільки такі по суті є ідентичними, відповідно правова оцінка таким повинна надаватись лише в порядку КПК України. В цій частині судом не враховуються заперечення відповідачів, про те, що такі обставини встановлені в результаті службового розслідування, відповідно позивач правомірно притягнений до дисциплінарної відповідальності оскільки на думку суду, не в залежності від того, хто і коли їх встановив, оцінку їм має надавати той суд до юрисдикції якого вони відносяться, а саме по суті, предмету, складу тощо. Сторонами по справі не заперечується факт наявності кримінального провадження щодо позивача за такими ж обставинами, що зазначені в спірних рішеннях.

Також позивач зазначає, що основною та необхідною передумовою видачі вказаних організаційно - розпорядчих документів є Наказ Голови Національної поліції України від 08.02.2019 року № 126 підписантом якого, згідно реквізиту «посадова особа», є Голова Національної поліції України ОСОБА_21.

Вказаний наказ був підставою проведення службового розслідування за наслідком якого видано спірні накази. На думку позивача згаданий наказ є очевидно фальшивим, через невідповідність підпису. Підпис Голови НПУ ОСОБА_21., що міститься, як реквізит в наказі № 126 від 08.02.2019 року суттєво візуально відрізняється від інших документів, розміщених у вільному публічному перегляді на сайті МВС та Національної поліції України, а також самостійно витребуваних позивачем, серед яких і Заява про відсутність заборон передбачених Закону України «Про очищення влади», підписантом яких являється вказана службова особа поліції.

Позивачем до матеріалів справи надано Висновок почеркознавчого дослідження, де спеціалістом було встановлено, що підписантом наказу про призначення службового розслідуванні і наказів та інших організаційно - розпорядчих документів, (які є у вільному доступі на сайті МВС та Національної поліції ОСОБА_21 є різні особи. Характер (напрям) підпису в одному випадку є виражений лівосторонній, в інших документах, - виражено - правостороннім.

Вказану обставину відповідачі спростовували лише тим, що наданий позивачем висновок дослідження про почерку ОСОБА_21 не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність за дачу висновку, відповідно такий є недопустимим та неналежним доказом.

В цій частині суд зазначає, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 2. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, що на думку суду відповідачами не зроблено.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу Національної поліції України від 21.02.2019 року № 339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПН ГУНП у Львівській області», щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, та як похідного наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.03.2019 року № 151 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, підлягають задоволенню.

Відповідно також підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині поновлення позивача на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області, із врахуванням дати звільнення внесеної наказом ГУНП у Львівській області від 06.06.2019 року за № 361 з 03.04.2019 року.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу, то такі підлягають задоволенні частково, з наступних підстав:

Виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988).

Пунктом 2 Постанови № 988 встановлено, що виплата грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.

Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі Порядок № 260).

Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 квітня 2016 року № 260, встановлено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення поліцейському за час вимушеного прогулу є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Пунктом 9 розділу І Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Зі змісту Порядку, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин встановлено, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 липня 2018 року, справа №805/1110/17-а адміністративне провадження №К/9901/22563/18.

Тривалість вимушеного прогулу позивача має початок з 03 квітня 2019 року, в матеріалах справи відсутня належна та допустима довідка про грошове забезпечення позивача, відповідно на думку суду слід зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства.

З цих же підстав судом не враховуються заперечення відповідачів. Інші обставини у справі про які зазначали сторони судом не оцінюються, оскільки виходять за межі юрисдикції адміністративного суду.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Ген.Григоренка, 3), Національної поліції України (01024, м. Київ, вул. Ак.Богомольця, 10) про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 21.02.2019 року № 339 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області», в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області від 18.03.2019 року № 151 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 /у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області з 03.04.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з проведенням усіх відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Постанова в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції у Львівській області з 03.04.2019 року та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (ЄДРПОУ 40108578, м. Київ, вул. Ак.Богомольця, 10) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 768,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Рішення складено у повному обсязі 10.03.2020 року.

Суддя Гавдик З.В.