КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 року м.Київ № 320/2912/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної службу у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

у с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 № Ф-294287-50/5884 в розмірі 21030 грн. 90 коп. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування єдиного внеску, оскільки незважаючи на те, що він 31.07.2013 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), проте даного такою діяльності не проводив та, наказом Міністерства юстиції України № 1712/5 від 07.06.2019 його свідоцтво було анульовано. Вважає вимогу від 10.05.2019 протиправною та такою, що винесена всупереч вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 09.08.2019 було відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив суд їх задовольнити. В подальшому надав заяву про розгляд справи без його участі, в порядку письмового провадження.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та пояснив, що у розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками страхових внесків і сплачують його на загальних підставах. Оскільки з 13.08.2013 встановлено ознаку незалежної професійної діяльності - арбітражний керуючий, позивачеві був нарахований єдиний внесок як особі, яка проводить незалежну професійну діяльність до внесення запису 07.06.2019 про припинення незалежної професійної діяльності позивачем. Відповідач просив у задоволенні позову відмовити. З заявою про розгляд справи у відсутності представника не звертався.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на зазначене та враховуючи, що учасники справи не з`явилися у судове засідання, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на наявність заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності потреби у заслуховуванні свідка чи експерта, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження, за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

31.07.2013, позивачеві було видане свідоцтво №1554 арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без обмеження строку дії на підставі наказу Міністерства юстиції України від 10.07.2013 № 1368/5 (а.с. 35).

07.06.2019, наказом Міністерства юстиції України № 1712/5 свідоцтво на право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) було анульоване (а.с.43).

У листі №25781/22400-33-19/9.3.1 від 10.07.2019, направленому на ім`я позивача, заступник міністерства - Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, зазначив, що відповідно до Єдиного реєстру підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство, арбітражним керуючим ОСОБА_1 не виконувалися повноваження розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора у справах про банкрутство в період з 31.07.2013 по 07.06.2019 (а.с. 41).

З копії інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , наданої відповідачем та відповіді ГУ ДПС у Київській області №12192/К/10-36-17 від 18.12.2019 вбачається, що позивачу нарахований єдиний внесок за 2017 рік у сумі 8448 грн., за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за ІІ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.; за ІІІ квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн.; за ІУ квартал 2018 року в сумі 2457,18 грн.; за І квартал 2019 року в сумі 2754,18 грн., загальна сума заборгованості станом на день звернення позивача до суду склала 21030,90 грн.

На підставі наявної заборгованості, відповідачем була сформована та направлена позивачеві вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-294287-50/884 на суму 21030,90 грн. (а.с. 32).

Вважаючи вказану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Статтею 4 Закону № "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що арбітражні керуючі є суб`єктами незалежної професійної діяльності.

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності арбітражного керуючого та отримання доходу від такої діяльності.

Пунктом 65.3 статті 65 Податкового кодексу України передбачено, що для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Згідно з пунктом 65.2 статті 65 Податкового кодексу України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно з підпунктом 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

З системного аналізу положень ПК України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) випливає, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Так, п.п. 178.3, 178.4 ст. 178 ПК України передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності. Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, в Законі №2464 розмежовуються фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як платники єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464 облік осіб, зазначених у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №2464-VІ взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

З огляду на п.3 розділу І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. №1162 Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону №2464.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1162 встановлено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Водночас, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України №755 "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Так, пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Зважаючи на п.п.2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Отже, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 178.2 статті 178 Податкового кодексу України передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З аналізу наведених вимог чинного податкового законодавства слідує, що для цілей оподаткування фізичні особи, які є суб`єктами господарювання та зареєстровані як підприємці, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є самозайнятими особами.

З метою адміністрування сплати податків та інших обов`язкових платежів самозайняті особи, у тому числі ті, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на податковий облік.

В свою чергу, облік платників єдиного внеску здійснюється на підставі "Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 "Про затвердження Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників" (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 №1553/26330, з подальшими змінами і доповненнями).

Аналіз положень "Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску - осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ.

Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" вказаний Порядок не передбачає.

Так, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець в період з 26.07.2011 по 18.08.2014 та перебував на у цей період на обліку.

Проте, відповідач не надав жодних доказів того, що після отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позивач звертався до контролюючого органу із заявою за формою № 1-ЄСВ про взяття його на облік платника єдиного внеску як особи, яка провадить незалежну професійну діяльності; щорічного звітування позивача, подання декларацій.

Також відповідачем не обґрунтовані підстави встановлення позивачу статусу фізичної особи-підприємця, у тому числі яка обрала спрощену систему та особи, яка проводить незалежну професійну діяльність, враховуючи що 18.08.2014 позивач припинив підприємницьку діяльність.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не виконував повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією чи ліквідатора у справах про банкрутство), що підтверджується листом заступника Міністра - Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини № 25781/22400-33-19/9.3.1 від 10.07.2019.

Враховуючи, що позивач не звертався до контролюючого органу із заявою формою №1-ЄСВ про взяття його на облік платників єдиного внеску, не здійснював діяльності арбітражного керуючого, не отримував доходу від даного виду діяльності, анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, суд приходить до висновку про відсутність у позивача обов`язку сплати єдиного внеску як самозайнятої особи. Доказів протилежного до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачу ЄСВ за період за 2017-2019 роки є безпідставним, а тому оскаржувана вимога Головного управління ДФС у Київській області за № Ф-294287-50/884 від 10.05.2019 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАСУ України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАСУ.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5А, 03680) від 10.05.2019 №Ф-294287-50/5884 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 21030 грн.90 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.