П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 520/1820/19

Провадження № 11-828апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року (суддя Горшкова О. О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року (судді Лях О. П., Григоров А. М., Бегунц А. О.) у справі № 520/1820/19 за позовом ОСОБА_1 до слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі - слідчий УСБУ, УСБУ відповідно) Роганіна Михайла Михайловича про визнання дій протиправними й зобов`язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до слідчого УСБУ Роганіна М. М., у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо проведення 18 січня 2019 року в межах кримінального провадження від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404 обшуку в домоволодінні АДРЕСА_1 , яке належить їй на праві власності.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що у витягах з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) відсутні відомості про здійснення слідчим УСБУ Роганіним М. М.досудового розслідування в кримінальному провадженні № 42018220000001404, тому в нього не було необхідних повноважень для здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, у межах якого ним проведено обшук, а відтак було порушено конституційне право позивачки на недоторканність житла.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 01 березня 2019 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

4. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 21 травня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

5. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що оскарження окремих процесуальних актів, дій чи бездіяльності досудових органів здійснюється в порядку, установленому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України), оскільки діяльність таких посадових осіб має свої особливості, не належить до сфери управлінської діяльності й не може бути предметом оскарження в порядку, визначеному КАС України. При цьому відповідно до частини шостої статті 170 КАС України суд роз`яснив позивачці, що цей спір підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства.

Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 в касаційній скарзі, зокрема, зазначила, що вона не є учасником кримінального провадження № 42018220000001404, у межах якого був проведений обшук її житла, та не перебуває в жодному процесуальному статусі, а нормами КПК України не передбачено можливості оскарження дій слідчого, який не був уповноважений на здійснення досудового розслідування, тому такий спір вирішується за правилами КАС України.

7. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Позиція інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу слідчий Управління СБУ Роганін М. М. вказав, що вважає вимоги касаційної скарги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню.

Рух касаційної скарги

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 08 серпня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням позивачкою судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

10. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 серпня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників з огляду на практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

11. ОСОБА_1 є власницею домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

12. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року було надано дозвіл на проведення у вказаному вище домоволодінні обшуку в межах кримінального провадження від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

13. Згідно з протоколом від 18 січня 2019 року обшук у домоволодінні позивачки провів слідчий УСБУ Роганін М. М.

14. У подальшому інший слідчий 21 січня 2019 року направив до Київського районного суду м. Харкова клопотання про арешт майна, вилученого під час цього обшуку, до якого долучив паперові витяги з ЄРДР щодо вищевказаного кримінального провадження.

15. Вважаючи дії слідчого УСБУ Роганіна М. М. протиправними у зв`язку з тим, що у витягах з ЄРДР відсутні відомості про здійснення ним досудового розслідування у кримінальному провадженні № 420182200000001404, позивачка звернулися до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

16. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

17. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

19. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

20. Проте юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України).

21. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

23. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до слідчого УСБУ Роганіна М. М. про визнання протиправними його дій щодо проведення 18 січня 2019 року обшуку в домоволодінні АДРЕСА_1 , яке належить позивачці на праві власності.

24. Судами також установлено, що обшук за вищевказаною адресою, де мешкав ОСОБА_2 , здійснений відповідачем у зв`язку з проведенням досудового розслідування в кримінальному провадженні від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404 та на підставі ухвали Київськогорайонного суду м. Харкова від 14 січня 2019 року, якою суд надав дозвіл на проведення обшуку.

25. Як установлено апеляційним судом, заступник начальника слідчого відділу УСБУ в кримінальному провадженні від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404 відповідною постановою призначив групу слідчих, серед яких і слідчого Роганіна М. М. , який не був старшим у цій групі. Вказана постанова була надана йому для ознайомлення. З моменту підписання цієї постанови слідчий УСБУ Роганін М. М. мав передбачені КПК України повноваження в межах компетенції здійснювати досудове розслідування в зазначеному кримінальному провадженні.

26. Таким чином, позивачка звернулася до суду з позовом про оскарження дій слідчого Управління СБУ Роганіна М. М., що стосуються досудового розслідування в кримінальному провадженні від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404.

27. Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

28. Відповідно до визначення, закріпленого в пункті 10 частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

29. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

30. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно із частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

31. У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз`яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України (у редакції Закону України від 16 листопада 2017року № 2213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування», який набрав чинності 07 грудня 2017 року) на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

33. Згідно із частиною другою цієї ж статті КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

34. Наведеними правовими нормами визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора в разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений КПК України строк.

35. Оскільки спір у цій справі виник у зв`язку з протиправними, на переконання ОСОБА_1 , діями слідчого УСБУ Роганіна М. М. у межах кримінального провадження від 05 листопада 2018 року № 42018220000001404, перевірка правомірності таких дій відповідача з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їх оскарження особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (а позивачка і є такою особою), має здійснюватися в порядку, установленому КПК України.

36. При цьому посилання позивачки на те, що вона не є учасником кримінального провадження, тому захист порушених прав у порядку КПК України є неможливим, не можуть бути визнані обґрунтованими.

37. Усупереч твердженням ОСОБА_1 в апеляційній та касаційній скаргах, рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2017 року у справі «Кузьменко проти України» (заява № 49526/07), яким визнано порушення права заявника за пунктом 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відмовою національних судів розглядати в порядку адміністративного судочинства його скаргу на дії слідчого щодо обшуку житла за відсутності в нього реальної можливості оскаржити такі дії за правилами КПК України 1960 року, стосувалося іншої правової ситуації, а тому не дає підстав вважати незаконними й необґрунтованими висновки судів щодо предметної юрисдикції цього позову.

38. У справі «Кузьменко проти України» в результаті оспорюваного заявником санкціонованого обшуку його квартири, проведеного в межах кримінальної справи за фактом крадіжки, було вилучено кілька мобільних телефонів, тобто майно, що знаходиться у вільному обігу, право на яке є самостійним об`єктом юридичної охорони. Доводячи неправомірність обшуку, заявник акцентував увагу на тому, що органами досудового слідства не встановлено протиправності походження вилучених речей, їх можливого доказового значення в кримінальній справі й, відповідно, законності вилучення. У зв`язку з цим телефони в подальшому повернуто.

39. Водночас гарантією законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти 9, 10 частини третьої статті 42 цього Кодексу), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 цього Кодексу).

40. Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене пунктом 1 статті 8 Конвенції. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).

41. На рівні національного законодавства гарантією захисту зазначеного конвенційного права є закріплена у статті 30 Конституції України засада недоторканності житла чи іншого володіння особи, що полягає в недопустимості проникнення до них інакше як за вмотивованим рішенням суду, за винятком невідкладних випадків, установлених законом.

42. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234-236 КПК України. Згідно із закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.

43. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню в кримінальному провадженні.

44. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет їх допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід`ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.

45. З`ясування судом адміністративної юрисдикції законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Установлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення із цих питань.

46. У цій справі правомірність втручання у право ОСОБА_1 на недоторканність житла було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у домоволодінні позивачки. Критерієм законності обшуку й, відповідно, предметом судової перевірки згідно із частиною п`ятою статті 234 КПК України є наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться в зазначеному в клопотанні житлі (іншому володінні особи), мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.

47. Таким чином, у межах процедури надання слідчим суддею санкції на обшук у домоволодінні позивачки, яке належить їй на праві власності, було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у право позивачки на повагу до свого житла в розумінні статті 8 Конвенції.

48. Як видно зі змісту адміністративного позову, апеляційної й касаційної скарг, позивачка оспорює законність дій слідчого УСБУ Роганіна М. М. , вчинених у порядку виконання рішення слідчого судді. При цьому скаржниця не оспорює факту надання судом дозволу на обшук саме в належному їй на праві власності домоволодінні й не наводить конкретних аргументів, які могли би свідчити про те, що судовий дозвіл стосувався іншого об`єкта, і давати підстави для висновку про вихід відповідача за межі такого дозволу й, відповідно, про свавільний характер вчиненої ним процесуальної дії.

49. Позов і скарги не містять умотивованих доводів щодо наслідків здійсненого слідчим УСБУ Роганіним М. М. втручання у право позивачки на недоторканність житла (іншого володіння особи), у тому числі тих, які б знаходилися за межами регулювання кримінального процесуального закону.

50. Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

51. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

52. При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про те, що відповідне кримінальне провадження припинено.

53. З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. З урахуванням особливостей предмета оскарження та його правових наслідків рішення суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі не є таким, яке б призводило до порушення прав позивачки на справедливий судовий розгляд та на ефективний засіб юридичного захисту своїх прав, гарантованих Конвенцією.

54. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18) та13 листопада 2019 року у справі № 420/516/19 (провадження № 11-835апп19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

56. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

57. Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржниця не спростувала, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

Т. О. Анцупова О. Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна В. В. Пророк

В. В. Британчук Л. І. Рогач

М. І. Гриців О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко