П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 9991/388/11

Провадження № 11-694заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді-доповідача Князєва В. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - Денісова О. А.,

представника відповідача - Склярук Ю. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції (правонаступник - Вища рада правосуддя) про визнання незаконним рішення, поновлення на посаді голови суду

за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддя на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2019 року (судді Пасічник С. С., Бившева Л. І., Васильєва І. А., Хохуляк В. В., Юрченко В. П.),

У С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням усіх змін та доповнень просив визнати незаконним рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 14 червня 2011 року № 400/0/15-11 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду», поновити його на цій посаді з 14 червня 2011 року, не звертаючи постанову суду в цій частині до виконання, а також стягнути з Державної судової адміністрації (далі - ДСА) на його користь 83 475,67 грн.

2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України і нормам міжнародного права, зокрема статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). На переконання позивача, оспорюване рішення ґрунтується на незаконно проведеному і необґрунтованому аналізі стану роботи Київського апеляційного адміністративного суду. Крім того, ВРЮ порушила порядок підготовки і розгляду питання про звільнення позивача з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду, оскільки не забезпечила своєчасного запрошення ОСОБА_1 на засідання секції 30 травня та 14 червня 2011 року, розглянувши це питання за його відсутності, у зв`язку із чим порушила право позивача на участь у прийнятті рішення. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що його звільнення з посади голови згаданого суду за своєю суттю є притягненням до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із чим ВРЮ повинна була врахувати всі обставини, які підлягають з`ясуванню, під час вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

3. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 05 червня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 07 березня 2019 року в частині вимоги про стягнення з ДСА на його користь відшкодування завданої шкоди в сумі 83 475,67 грн повернув особі, що її подала.

4. Рішенням від 13 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 400/0/15-11 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду». У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Також суд стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) суму сплаченого судового збору в розмірі 3 грн 40 коп. та 3 500 грн відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката.

5. У частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що правовідносинам, які складися між сторонами, вже надав оцінку Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у справі «Денісов проти України» (заява № 76639/11), за результатами розгляду якої дійшов висновку про незабезпечення ВРЮ незалежного та безстороннього розгляду справи заявника, у зв`язку із чим констатував порушення Україною пункту 1 статті 6 Конвенції. Таким чином, беручи до уваги висновки ЄСПЛ у згаданій справі та положення статті 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд попередньої інстанції указав на наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного рішення ВРЮ.

6. Відмовляючи у задоволенні вимог позивача в частині поновлення його на посаді голови Київського апеляційного адміністративного суду, суд першої інстанції мотивував свої висновки тим, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на посаді судді та Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 352-VII був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку. Крім того, суд звернув увагу на те, що на час прийняття ВРЮ оскаржуваного рішення призначення суддів на посади голови суду і заступника голови суду дійсно відносилося до повноважень цього органу, однак у подальшому в законодавстві України відбулися зміни, відповідно до яких голова апеляційного суду та його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду.

7. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають розподілу з урахуванням їх співмірності, слід визначити в сумі 3500 грн. Також з урахуванням часткового задоволення позову суд стягнув на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3 грн 40 коп.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційних скаргах вимог

8. Позивач та відповідач подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції.

9. Так, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову про поновлення на посаді голови Київського апеляційного адміністративного суду та ухвалити нове судове рішення про поновлення його на цій посаді з 14 червня 2011 року.

10. Обґрунтовуючи ці вимоги, позивач наполягає на тому, що установлена судом першої інстанції на підставі рішення ЄСПЛ протиправність його звільнення з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду обумовлює потребу у поновленні попереднього юридичного стану, який існував до порушення Конвенції, тобто поновлення його на зазначеній посаді з дати незаконного звільнення, а саме з 14 червня 2011 року.

11. ВРП у своїй апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення ВРЮ та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

12. На переконання скаржника, спірне рішення ВРЮ прийняла за результатами належного дослідження та розгляду відповідних матеріалів, з дотриманням усіх вимог законодавства, зокрема й статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

13. У решті рішення суду першої інстанції сторони не оскаржують.

Позиція учасників справи щодо апеляційних скарг

14. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу ВРП, у якому, спираючись на висновки ЄСПЛ, зроблені цим судом у справі «Денісов проти України», висловив свою категоричну незгоду з наведеними цим скаржником мотивами і просив залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ним частині - без змін.

15. Від ВРП відзиву на апеляційну скаргу позивача не надходило.

16. У судовому засіданні позивач та його представник апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав та заперечив проти апеляційної скарги ВРП.

17. Натомість представник ВРП підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Рух апеляційних скарг

18. 12 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою ВРП на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2019 року та витребувала із цього ж суду справу № 9901/388/11.

19. Ухвалою від 05 вересня 2019 року суддя Великої Палати Верховного Суду, визначений доповідачем у цій справі, залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , надавши скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.

20. Після усунення позивачем недоліків його апеляційної скарги Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 жовтня 2019 року відкрила за нею апеляційне провадження.

21. Ухвалою від 16 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду призначила цю справу до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено її учасників.

Установлені судом першої інстанції обставини справи

22. ОСОБА_1 працював суддею з квітня 1976 року й Постановою Верховної Ради України від 22 грудня 2005 року № 3282-IV обраний суддею Київського апеляційного адміністративного суду, а рішенням Ради суддів України від 06 лютого 2009 року № 15 призначений головою цього суду строком на п`ять років.

23. Рішенням Ради суддів адміністративних судів України від 04 лютого 2011 року № 13 затверджено графік вивчення стану організації роботи адміністративних судів України на 2011 рік, у якому передбачено вивчення стану роботи в Київському апеляційному адміністративному окрузі, в тому числі в лютому - березні 2011 року - в Київському апеляційному адміністративному суді.

24. 18 лютого 2011 року Рада суддів адміністративних судів України прийняла рішення № 16, 17, якими затвердила план вивчення стану організації роботи Київського апеляційного адміністративного суду та надання методичної допомоги відповідно до Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» за 2009-2010 роки та січень - лютий 2011 року, а також затвердила склад робочої групи для проведення цих дій.

25. За результатами вивчення стану організації роботи Київського апеляційного адміністративного суду за 2009 - 2010 роки та січень - лютий 2011 року і надання методичної допомоги робочою групою складена довідка, в якій викладений детальний аналіз організації роботи суду.

26. 20 травня 2011 року відбулось засідання Ради суддів адміністративних судів України, на якому по пункту 3 порядку денного заслухано низку пояснень, у тому числі керівника робочої групи і голови суду Денісова А. О., і за результатами обговорення Рада суддів адміністративних судів України прийняла рішення № 55 про визнання незадовільним стану організації роботи Київського апеляційного адміністративного суду та внесення до ВРЮ подання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови цього суду у зв`язку з незадовільним здійсненням ним повноважень щодо організації діяльності суду.

27. У поданні від 24 травня 2011 року за № 300рс Рада суддів адміністративних судів України, звертаючись до ВРЮ, зазначила, що в організації роботи Київського апеляційного адміністративного суду наявні суттєві недоліки, упущення та прорахунки, а також грубі порушення визначених законом засад в організації та забезпеченні здійснення судочинства. Неналежний стан організації роботи суду є наслідком недотримання головою суду вимог чинного законодавства щодо здійснення своїх адміністративних повноважень. Розпорядчі документи голови суду щодо розподілу обов`язків між заступниками голови суду, формування судових палат і колегій, розподілу справ між суддями тощо, а також кадрові та інші документи в ряді випадків суперечать вимогам законів України «Про судоустрій України», «Про судоустрій і статус суддів», КАС, Кодексу законів про працю України, Положенню про автоматизовану систему документообігу та іншим актам. Поширений характер мають випадки неправильного та неоднакового застосування чинного законодавства, неврахування при вирішенні більшості категорій справ судової практики Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України. Головою суду не організовано на належному рівні роботу суду з узагальнення судової практики та якості здійснення судочинства. Незабезпечення контролю за ефективністю діяльності апарату суду з боку голови суду також призвело до суттєвих прорахунків, зокрема, відсутності належного планування роботи, здійснення контролю, ефективності використання кадрових ресурсів тощо.

28. Секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад 14 червня 2011 року вирішила за можливе розглядати питання звільнення позивача з посади голови суду за його відсутності і за результатами обговорення рекомендувала ВРЮ звільнити ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду, про що склала відповідний висновок.

29. 14 червня 2011 року ВРЮ прийняла рішення № 400/0/15-11 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду».

30. У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом, у якому просив визнати незаконним зазначене рішення ВРЮ.

31. Вищий адміністративний суд України постановою від 11 жовтня 2011 року відмовив у задоволенні цього позову.

32. 08 грудня 2011 року ОСОБА_1 подав до ЄСПЛ заяву (№ 76639/11) проти України на підставі статті 34 Конвенції, в якій стверджував, що його звільнення з посади голови апеляційного суду не було здійснене відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції та становило незаконне і непропорційне втручання у його приватне життя всупереч статті 8 Конвенції, а також переслідувало приховані політичні цілі на порушення статті 18 Конвенції. Також заявник скаржився на порушення його майнових прав за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки він був позбавлений можливості отримувати вищу заробітну плату та пенсію.

33. Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 352-VII ОСОБА_1 був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

34. 25 вересня 2018 року ЄСПЛ ухвалив остаточне рішення у справі «Денісов проти України», у якому оголосив прийнятною скаргу за пунктом 1 статті 6 Конвенції щодо принципів незалежності та безсторонності суду, а решту вимог скарги оголосив неприйнятними. Суд постановив, що було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції та зобов`язав державу-відповідача сплатити заявнику як відшкодування моральної шкоди 3000 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись, а також як компенсацію судових та інших витрат 3000 євро та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватись заявнику.

35. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини п`ятої статті 361 КАС, а саме у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом.

36. Велика Палата Верховного Суду постановою від 24 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 задовольнила, постанову Вищого адміністративного суду України від 11 жовтня 2011 року скасувала, а справу передала на новий розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції.

37. За результатами нового розгляду Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення від 13 червня 2019 року, яке наразі є предметом апеляційного перегляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

38. За частиною першою статті 131 Конституції України (у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ оспорюваного рішення) в Україні діє ВРЮ, до відання якої належить: 1) внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад; 2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності; 3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

39. Відповідно до частини п`ятої статті 20 Закону України від 07 лютого 2002 року № 3018-III «Про судоустрій України» (у частині цієї норми, конституційність якої не поставлена під сумнів Конституційним Судом України, у редакції, чинній на час призначення позивача головою Київського апеляційного адміністративного суду) голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на п`ять років з числа суддів та звільняються з посади за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів - голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів - рекомендації відповідної ради суддів).

40. За змістом положень статті 20 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) адміністративними посадами в суді вважаються посади голови суду та заступника (заступників) голови суду (частина перша). Голова, зокрема, апеляційного суду, його заступники призначаються на посади строком на п`ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад ВРЮ за поданням відповідної ради суддів (частина друга). Звільнення судді з адміністративної посади не припиняє його повноважень судді. Звільнення з посади судді, а також закінчення строку, на який суддю призначено (обрано) на адміністративну посаду в суді, припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді (частина шоста). Це ж положення було чинним на час звільнення позивача у відставку.

41. Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої, частиною восьмою статті 122 названого Закону Рада суддів: здійснює контроль за організацією діяльності відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію голови ДСА з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів; вносить подання ВРЮ щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах та звільнення їх з таких посад. Рішення ради суддів є обов`язковими для суддів, які займають адміністративні посади в судах відповідної судової юрисдикції. Рішення ради суддів може бути скасовано конференцією суддів.

42. За змістом пункту 1-1 частини першої статті 3, пункту 2-2 частини першої статті 27 Закону України 15 січня 1998 року № 22/98-ВР «Про Вищу раду юстиції» (у редакції, чинній на час прийняття спірного рішення) ВРЮ за поданням відповідної ради суддів, зокрема звільняє суддів з посад голови суду, заступника голови суду, про що приймає відповідне рішення.

43. Відповідно до статті 32-1 цього ж Закону ВРЮ звільняє з посад голову суду, заступника голови суду в порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів», питання про звільнення з посад голови суду, заступника голови суду розглядається за поданням ради відповідних спеціалізованих судів на засіданні ВРЮ, на яке запрошується голова суду, заступник голови суду, якого пропонується звільнити з посади. У разі неможливості взяти участь у засіданні ВРЮ з поважних причин голова суду, заступник голови суду, питання стосовно якого розглядається, може надати письмові пояснення, які додаються до матеріалів справи. Письмові пояснення голови суду, заступника голови суду оголошуються на засіданні ВРЮ в обов`язковому порядку. Повторне нез`явлення голови суду, заступника голови суду, питання стосовно якого розглядається, є підставою для розгляду справи за його відсутності. Рішення про звільнення з посади голови суду, заступника голови суду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів ВРЮ від її конституційного складу. Вимоги до оформлення документів про звільнення з посади голови суду, заступника голови суду, а також порядок підготовки та розгляду зазначеного питання у ВРЮ затверджуються актами ВРЮ.

44. Порядок розгляду матеріалів про звільнення суддів з посади голови суду, заступника голови суду на час прийняття спірного рішення визначався переграфом 3.2 глави 1 «Розгляд матеріалів про призначення суддів на посади та звільнення їх з посад» розділу ІІ «Порядок підготовки та розгляду питань, що належать до повноважень ради» Регламенту Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням ВРЮ від 04 жовтня 2010 року № 791/0/15-10 (далі - Регламент ВРЮ).

45. За змістом положень цього параграфа Регламенту ВРЮ суддя звільняється з посади голови суду чи заступника голови суду ВРЮ за поданням відповідної ради суддів.

46. У поданні зазначаються прізвище, ім`я, по батькові судді та адміністративна посада, з якої пропонується звільнити суддю, а також підстава звільнення.

47. Підставами для звільнення судді з адміністративної посади є: звільнення його з посади судді; подання заяви про дострокове припинення повноважень на адміністративній посаді за власним бажанням; закінчення строку перебування судді на адміністративній посаді; переведення на роботу на посаду судді до іншого суду; порушення посадових обов`язків.

48. До подання додаються: заява судді про звільнення з адміністративної посади (у разі дострокового звільнення за власним бажанням); рішення відповідної ради суддів щодо внесення подання про звільнення судді з адміністративної посади та витяг з протоколу ради судів з інформацією про розгляд питання стосовно цього судді; біографічна довідка; копія паспорта; матеріали, що підтверджують порушення посадових обов`язків голови чи заступника голови суду; копія акта про звільнення з посади судді; копія акта про останнє призначення судді на адміністративну посаду; копія акта про переведення на роботу на посаду судді до іншого суду (у разі ініціювання звільнення за цією підставою);

49. У разі відсутності будь-якого з документів, зазначених у пункті 3 цього параграфа, попередній розгляд відповідного подання відкладається до надходження потрібного документа, про що голова або заступник голови ВРЮ повідомляють відповідну раду суддів.

50. На засіданні секції з`ясовується дійсне волевиявлення судді, який подав заяву про звільнення з посади за власним бажанням, довідуються чи не має місце сторонній вплив на нього або примус.

51. При надходженні подання про звільнення судді з адміністративної посади у зв`язку з порушенням ним посадових обов`язків застосовуються положення § 2.2 глави 1 цього Розділу.

52. За результатами розгляду секція пропонує ВРЮ прийняти рішення про звільнення судді з відповідної адміністративної посади або про відхилення відповідного подання ради суддів.

53. За результатами розгляду матеріалів та висновку секції ВРЮ приймає відповідне рішення.

54. Рішення про звільнення судді з адміністративної посади вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини членів ВРЮ від її конституційного складу.

55. Інформація про прийняте ВРЮ рішення оприлюднюється на офіційному вебсайті ВРЮ; копія рішення надсилається відповідній раді суддів та судді, стосовно якого воно прийняте.

56. Відповідно до статті 46 Конвенції та статті 2 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» держава Україна зобов`язана виконувати остаточне рішення ЄСПЛ в будь-якій справі, в якій вона є стороною.

57. За статтею 41 Конвенції якщо ЄСПЛ визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

58. З визначення, наведеного у статті 1, а також зі змісту глави 3 зазначеного Закону вбачається, що рішення ЄСПЛ може бути виконане шляхом: виплати стягувачеві грошової компенсації (відшкодування), вжиття додаткових заходів індивідуального характеру та/або вжиття заходів загального характеру.

59. Згідно зі статтею 10 названого Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції; б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.

60. Цією ж нормою права передбачено, що відновлення попереднього юридичного стану заявника здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

61. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 19 січня 2000 року № R (2000) 2 «Щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини» повторний розгляд справи, включаючи поновлення провадження, рекомендовано застосовувати, особливо: коли потерпіла сторона і далі зазнає негативних наслідків від рішення, ухваленого на національному рівні; наслідків, щодо яких справедлива сатисфакція не була адекватним засобом захисту і які не можна виправити інакше ніж через повторний розгляд або поновлення провадження; коли рішення ЄСПЛ спонукає до висновку, що оскаржуване рішення національного суду суперечить Конвенції по суті, або в основі визнаного порушення лежали суттєві процедурні помилки чи положення, які ставлять під серйозний сумнів результат оскаржуваного провадження на національному рівні.

Оцінка наведених в апеляційних скаргах доводів та висновків суду, рішення якого переглядається

62. У справі, яка переглядається, встановлено, що в рішенні від 25 вересня 2018 року ЄСПЛ висловився щодо законності звільнення ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду справи «Денісов проти України» (заява № 76639/11).

63. Так, у пунктах 69, 70 цього рішення ЄСПЛ послався на рішення у справі «Олександр Волков проти України», в якій він установив, що склад ВРЮ, передбачений Конституцією України, виявляв низку системних недоліків, які ставили під загрозу вимоги незалежності та безсторонності. Відповідно до цих конституційних положень більшість ВРЮ складалася з осіб, які не є суддями та які призначаються безпосередньо органами виконавчої та законодавчої влади, Міністра юстиції України і Генерального прокурора України, які входили до її складу за посадою. Такі висновки є цілком актуальними для цієї справи. ВРЮ була сформована та працювала відповідно до тих самих конституційних положень, що й у справі «Олександр Волков проти України».

64. Крім того, ЄСПЛ указав, що суддя К., який був членом ВРЮ, спочатку відіграв роль у попередній перевірці у справі заявника та внесенні до ВРЮ подання про його звільнення як голови Ради суддів. Така попередня участь викликає об`єктивний сумнів щодо безсторонності судді К., коли у подальшому він взяв участь у прийнятті рішення ВРЮ по суті справи заявника (пункт 71 рішення ЄСПЛ).

65. Суд, посилаючись також на рішення у справі «Олександр Волков проти України», зазначив, що в цій справі при перегляді рішення ВРЮ, яке одразу набрало законної сили, Вищий адміністративний суд України діяв у межах того самого законодавства з аналогічними обмеженими повноваженнями та невизначеностями щодо можливих правових наслідків. До того ж з огляду на зміст спору в цій справі існує серйозна невідповідність між наведеними та фактичними підставами перегляду. По-перше, у своїй постанові Вищий адміністративний суд України зазначив, що заявник не оскаржував факти, що стали підставою для його звільнення, і тому ці факти були визнані встановленими. Цей висновок не узгоджується з підставами, наведеними заявником у своєму позові до Вищого адміністративного суду України, в якому він чітко оскаржує ці факти. По-друге, Вищий адміністративний суд України не зробив реальної спроби розглянути інший важливий аргумент заявника, який стверджував про відсутність незалежності та безсторонності у провадженні у ВРЮ. Нагадавши, що до його повноважень входило розглянути, чи було оскаржуване рішення ухвалене в порядку, що відповідав низці критеріїв, зокрема критерію безсторонності, Вищий адміністративний суд України дійшов загального висновку, що ВРЮ не допустила порушень Конституції та законів України. Проте Вищий адміністративний суд України не оцінив, чи відповідало провадження у ВРЮ принципам незалежності та безсторонності (пункти 75-77 рішення ЄСПЛ).

66. Ураховуючи викладене, ЄСПЛ дійшов висновку, що ВРЮ не забезпечила незалежного та безстороннього розгляду справи заявника, а подальший перегляд Вищим адміністративним судом України його справи не виправив цих недоліків, у зв`язку із чим констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (пункти 81, 82 рішення ЄСПЛ).

67. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним і скасування рішення ВРЮ від 14 червня 2011 року № 400/0/15-11 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Київського апеляційного адміністративного суду».

68. Наведені відповідачем у його апеляційній скарзі доводи про те, що ВРЮ прийняла спірне рішення за результатами належного дослідження та розгляду відповідних матеріалів, з дотриманням усіх вимог законодавства, не можуть бути визнані обґрунтованими з огляду на констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог у цій справі, а також висновки цього суду про незабезпечення ВРЮ незалежного та безстороннього розгляду питання про звільнення позивача з посади голови апеляційного суду.

69. Надаючи оцінку висновкам суду попередньої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Київського апеляційного адміністративного суду в межах наведених в апеляційній скарзі позивача доводів, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

70. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що відповідно до положень законів України «Про Вищу раду юстиції» та «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час прийняття ВРЮ оспорюваного рішення, призначення суддів на посади голови суду і заступника голови суду та звільнення їх з цих посад було віднесено до повноважень цього органу та здійснювалося за поданням відповідної ради суддів.

71. Втім у подальшому держава відмовилася від здійснення цієї функції в бік самоврядного вирішення зазначеного питання суддями відповідного апеляційного суду. Зокрема, з набранням 30 вересня 2016 року чинності законами України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» та № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» голова апеляційного суду та його заступники обираються на посади зборами суддів відповідного суду з числа суддів цього суду, а достроково звільняються з посади за ініціативою не менш як однієї третини від загальної кількості суддів відповідного суду шляхом таємного голосування не менш як двома третинами суддів цього суду (частини перша, четверта статті 20 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в зазначеній редакції).

72. При цьому обов`язковою умовою, з якою закон пов`язує можливість призначення (обрання) особи на посаду голови апеляційного суду, є здійснення цією особою правосуддя у складісуддів відповідного апеляційного суду. Водночас звільнення з посади судді є підставою для звільнення з адміністративної посади.

73. У справі встановлено, що ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на посаді судді і Постановою Верховної Ради України від 20 червня 2013 року № 352-VII був звільнений з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

74. За наведених обставин та нормативного регулювання вбачається, що поновлення позивача на посаді судді Київського апеляційного адміністративного суду з дати звільнення його з цієї адміністративної посади матиме характер суто формального заходу, неможливість фактичної реалізації (виконання) якого на цей час обумовлюється фактом звільнення ОСОБА_1 з посади судді у відставку і є безсумнівною.

75. Таким чином, зазначена вимога позивача не пов`язана з можливістю реального виконання судового рішення у разі її задоволення судом і не спричинить відновлення попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції.

76. Велика Палата Верховного Суду як суд апеляційної інстанції наразі не має можливості розглянути вимогу позивача про стягнення з ДСА на його користь різниці в заробітних платах (грошовому утриманні), отримуваних головою суду та суддею, яку внаслідок незаконного звільнення з посади голови суду ОСОБА_1 недоотримав за період з 14 червня 2011 року до виходу у відставку в липні 2013 року, оскільки позов у цій частині не був предметом розгляду в суді першої інстанції з огляду на повернення його позивачеві згідно з ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року.

77. У зв`язку із цим ефективним і реальним засобом поновлення порушених прав позивача у цьому випадку в контексті рішення ЄСПЛ убачається ініціювання перед судом (з урахуванням правил інстанційної і виключної підсудності) питання про відшкодування недоотриманих у зв`язку з незаконним звільненням з адміністративної посади сум коштів, при цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що сам факт визнання судом протиправним і скасування оспорюваного рішення ВРЮ є достатньою підставою для цього.

78. При цьому у випадку задоволення такого позову, це має стати підставою для перерахунку також й сум щомісячного грошового утримання судді у відставці з виплатою недоотриманих сум коштів.

79. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Київського апеляційного адміністративного суду.

80. Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат сторони не оскаржили.

81. Таким чином, оцінивши обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах наведених в апеляційних скаргах доводів, Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

82. Згідно зі статтею 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, наведені в апеляційних скаргах доводи не спростовують правильних висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а тому підстав для його скасування та ухвалення нового рішення немає.

Висновки щодо розподілу судових витрат

84. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

85. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 316, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Вищої ради правосуддя залишити без задоволення.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач В. С. КнязєвСудді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська