Справа 359/8959/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження 11-кп/824/705/2020 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

суддів: ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

учасників судового провадження:

засудженого в режимі ВКЗ з БВК № 119 ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8 ,

представника колонії ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року про заміну ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м`яким,

в с т а н о в и л а:

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням на підставі ст. 82 КК України.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 вказане клопотання було задоволено.

Мотивуючи це рішення, суд послався на те, що засуджений ОСОБА_6 на момент розгляду клопотання відбув більше строку призначеного судом покарання за вчинений ним умисний тяжкий злочин. Своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довід, що став на шлях виправлення. Має 4 заохочення та 1 стягнення, яке погашено у встановленому законом порядку, працевлаштований на підприємстві установи.

В апеляційній скарзі прокурор указав на незаконність ухвали у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильністю застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що головною умовою прийняття рішення про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення. Зазначив, що судом першої інстанції не було враховано обставин накладення на засудженого ОСОБА_6 стягнення за порушення вимог режиму відбування покарання від 30.06.2016, та стягнення за час перебування в державній установі «Київський слідчий ізолятор». Вважав, що позитивна характеристика ОСОБА_6 за місцем відбування покарання та відсутність у нього діючих стягнень, не можуть свідчити самі по собі про виправлення останнього, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у нього заохочень, застосованих в порядку ст. 67 КВК, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених. Разом з тим, апелянт указав, що ОСОБА_6 працював лише з жовтня 2018 по жовтень 2019, фактично перед повторним розглядом питання про можливість застосування до нього положень ст. 82 КК України, хоча відбуває покарання в даній установі з червня 2016 року. При цьому, звернув увагу, що засуджений ОСОБА_6 упродовж 2019 року працював не повні робочі дні та тижні. Вважав, що враховуючи наявність стягнень та періодичність працевлаштування засуджений ОСОБА_6 не став на шлях виправлення. Поряд з цим, апелянтом звернуто увагу, що судом не було враховано тяжкість вчиненого ОСОБА_6 злочину, який відноситься до тяжких злочинів, а також те, що останній вину у вчиненому злочині не визнав, належних висновків для себе не зробив. Просив скасувати ухвалу та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_6 про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

В запереченнях на апеляційну скаргу засуджений ОСОБА_6 указав, що суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого рішення щодо необхідності заміни йому невідбутої частини покарання більш м`яким. Вважав доводи прокурора щодо необґрунтованості рішення суду першої інстанції безпідставними та такими що не ґрунтуються на вимогах закону. Просив апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення, а ухвалу без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:

прокурора, який просив апеляційну скаргу задовольнити;

засудженого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора;

вивчивши клопотання та приєднані до нього матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.82 КК України,особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Частиною 3ст.82 КК Українивизначено, що заміна невідбутої частини покарання більш м?яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до матеріалів провадження та особової справи ОСОБА_6 встановлено, що вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 31 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено зач. 2 ст. 121 КК Українидо покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2018 зараховано засудженому ОСОБА_6 в строк відбуття покарання строк тримання його під вартою з 07.02.2015 по 31.05.2015 та з 24.06.2015 по 17.05.2016 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання 24 червня 2015року, кінець строку відбування покарання 17 червня 2023року.

В місцях позбавлення волі ОСОБА_6 відбуває покарання з 24.06.2015.Утримуючись в ДУ «Київський СІЗО», зарекомендував себе негативно, мав 2 стягнення, заохочень не мав, до праці не залучався. В державній установі «Бориспільська ВК № 119» відбуває покарання з 16.06.2016. За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що був заохочений 4 рази, має одне стягнення, яке погашено в установленому законом порядку.

Крім того, ОСОБА_6 працевлаштований на підприємстві установи, а саме на дільниці «Поклейки паперових пакетів», отримує заробітну плату.

Згідно довідки про стягнення та заохочення, засуджений ОСОБА_6 мав 1 стягнення, яке було накладено до вступу вироку в законну силу та два стягнення, які погашені у встановленому законом порядку. За час відбування покарання за сумлінне ставлення до праці 4 рази був заохочений.

Відповідно до психологічної характеристики складеної психологом відділу соціально-виховної роботи ДУ «Бориспільська ВК № 119», засуджений ОСОБА_6 характеризується з позитивного боку. Своєю поведінкою та добропорядним відношенням заслуговує на застосування до нього передбачених законодавством пільг.

Отже, враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що засуджений ОСОБА_6 своєю сумлінною поведінкою довів, що став на шлях виправлення.

Таким чином, враховуючи те, що засуджений ОСОБА_6 відбув більше строку призначеного судом покарання та став на шлях виправлення, що стверджується матеріалами справи, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованими, а вимоги апеляційної скарги прокурора безпідставними та такими що не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 537 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 04 грудня 2019 року про заміну ОСОБА_6 невідбутої частини покарання більш м`яким залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

СУДДІ

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4