Номер справи місцевого суду: 501/1753/18

Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Сегеди С.М.,

розглянувши в приміщенні Одеського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Одесагаз» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованого об`єму природного газу

В С Т А Н О В И В:

У липні 2018 року, Публічне акціонерне товариство «Одесагаз» (далі - АТ «Одесагаз») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь вартість необлікованого обсягу природного газу в розмірі 20427,70 грн., витрати з проведення експертизи лічильника газу в сумі 3685,20 грн. та витрати на оплату судового збору в сумі 1762,00 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікового об`єму природного газу – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» (місцезнаходження: вул.Одарія, буд.1, м.Одеса, індекс: 65003, код ЄДРПОУ 03351208, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 ПАТ «МТБ Банк» МФО 328168) вартість не облікованого обсягу природного газу в розмірі 1655,52 грн. та судовий збір у розмірі 176,20 грн.

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, АТ «Одесагаз» подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення вартості не облікованого обсягу природного газу у розмірі 18772,18 грн. та стягнення витрат з проведення експертизи лічильника газу в сумі 3685,20 грн. – скасувати та ухвалите нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Одесагаз» задовольнити в повному обсязі та відшкодувати судові витрати.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , вважає рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2019 року законним та обґрунтованим, а апеляційну скарг у позивача безпідставною , невмотивованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є абонентом ПАТ «Одесагаз» на підставі договору про надання послуг з газопостачання №47952, укладеного між Чорноморським УЕГГ ПАТ «Одесагаз» та ОСОБА_1 07 квітня 2014 року, особистий рахунок № НОМЕР_3 (а.с.6).

10 квітня 2018 року фахівцями ПАТ «Одесагаз» складено Акт про порушення №53, згідно з яким зафіксовано несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ за адресою: АДРЕСА_2 м. АДРЕСА_3 (а.с.13).

У цей же день, 10 квітня 2018 року згідно з Протоколом щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу, лічильник газу типу Premagas МКМ U G-6 заводський номер 291735 демонтовано та направлено на експертизу (а.с.14-15).

19 квітня 2018 року проведена експертиза лічильника газу споживача ОСОБА_1 . На підставі Акта №117 експертизи лічильника газу від 19.04.2018 року виявлені наступні порушення: лічильник газу типу Premagas МКМ U G-6 заводський номер 291735 не веде облік спожитого газу та вказано не придатним до застосування в подальшій експлуатації згідно вимог Р 50-071-98. Витрати, понесені на проведення експертизи побутового лічильника склали 3685,20 грн. (а.с.16-18).

25 квітня 2018 року відбулось засідання комісії ПАТ «Одесагаз» з розгляду акту про порушення Кодексу та прийнято рішення №53 про донарахування об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ абоненту ОСОБА_1 в сумі 20427,70 грн., яке проводилось за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року з врахуванням номінальної потужності газового котла, 2-х газових плит (ПГ-2), газової колонки за цінами закупівлі природного газу Оператором ГРМ на покриття виробничо-технологічних витрат протягом даного періоду (а.с.19).

15 травня 2018 року за 3185 ПАТ «Одесагаз» направило абоненту ОСОБА_1 лист-вимогу про сплату вартості не облікованого об`єму природного газу (а.с.20).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, районний суд виходив з того, що позивач позбавлений права здійснювати розрахунок спожитого відповідачем об`єму необлікованого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням за період з 2010 року (рік випуску лічильника за відсутності фактів проведення його повірки) по 10 квітня 2018 року (до дня демонтажу лічильника) у зв`язку з порушенням строку періодичної повірки лічильника, а тому споживачу ОСОБА_1 необхідно здійснити нарахування вартості не облікованого обсягу природного газу за період з 01 березня 2018 року (показників останнього періоду оплати спожитого природного газу за поточними показами лічильника 25870) по 10.04.2018 року (на дату складання акту та монтажу побутового лічильника газу) з урахуванням наступних складових: газові прибори: ПГ-4 (плита газова); АОГВ (опалювальний пристрій); ВПГ (колонка).

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат з проведення експертизи лічильника газу в сумі 3685,20 грн., районний суд виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на їх підтвердження.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.67 Житлового Кодексу України, плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Діяльність Оператора ГРМ регулюється Кодексом газорозподільних систем, Типовим договором розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Фактом приєднання споживача до умов Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Відповідно до ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 640 ЦК України встановлено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» встановлює суб`єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушенням на ринку природного газу зокрема є несанкціонований відбір природного газу.

При цьому, пунктом 1 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем закріплено, що до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРС (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування не облікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать:

1) наявність несанкціонованого газопроводу;

2) несанкціоноване відновлення газоспоживання;

3) несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ (комерційного ВОГ, зокрема лічильника газу);

4) несанкціоноване підключення газових приладів на об`єкті споживача, який обліковується за нормами споживання;

5) несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку);

6) використання природного газу споживачем за відсутності чи після розірвання договору розподілу природного газу.

Згідно з п.1 глави 1 розділу XI Кодексу ГРС, перерахунок (донарахування) або зміна режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі, побутовому споживачу, який уклав з оператором ГРС договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачеві, який знаходиться на території ліцензованій діяльності оператора ГРС, застосовуються, за наявності акта про порушення, складеного оператором ГРС, відповідно до вимог розділу XI даного Кодексу.

Відповідно до п.п.1, 2 глави 5 розділу XI Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРС складається акт про порушення.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2018 року працівниками ПАТ «Одесагаз» було складено Акт про порушення №53, згідно з яким зафіксовано несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).

У відповідності до пункту 1 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ несанкціонованого газопроводу або несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу розрахунок об`єму необлікованого природного газу здійснюється за граничними об`ємами споживання природного газу населенням (додаток X Кодексу) з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв споживача (фізичної особи) за період з дня останнього контрольного зняття показань лічильника (контрольного огляду вузла обліку або його перевірки) до дня виявлення порушення (але не більше ніж за 6 місяців) та з урахуванням строку на його усунення.

При цьому, відповідно до частини 4 розділу 1 «Визначення основних термінів та понять» глави 1 «Загальні положення» Кодексу газорозподільних систем:

- несанкціоноване втручання в роботу газорозподільної системи - втручання в роботу газорозподільної системи, в тому числі шляхом несанкціонованого відновлення газоспоживання, несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або під`єднання несанкціонованого газопроводу, внаслідок чого порушується нормальний режим роботи ГРМ та/або здійснюється необліковане (обліковане частково чи з порушенням законодавства) використання природного газу;

- несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу - втручання в роботу або конструкцію чи складові комерційного вузла обліку (зокрема лічильника газу), у тому числі шляхом їх підробки, пошкодження чи пошкодження на них пломб, впливу дії спрямованого постійного магнітного поля або зміни конфігурації даних обчислювача/коректора об`єму газу (первинного програмування чи протоколу параметризацїї), внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним вузлом обліку не обліковується (обліковується частково чи з порушенням законодавства), та інші дії, що призводять до викривлення даних обліку природного газу.

Згідно ч.4 ст.17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну енергію, газ), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро- і газопостачання.

Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, газопостачання.

Згідно пункту 1 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

Пунктом 2 глави 8 розділу X Кодексу газорозподільних систем передбачено, що для належної організації періодичної повірки лічильників газу по об`єктах побутових споживачів Оператор ГРМ повинен:

1) мати в наявності персоніфікований перелік всіх лічильників газу побутових споживачів, що знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ;

2) забезпечити належний моніторинг термінів спливу міжповірочного інтервалу для складання графіка проведення періодичної повірки лічильників;

3) забезпечити періодичну повірку лічильника протягом міжповірочного інтервалу.

Відповідно до пункту 11 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення у побутового споживача пошкодження лічильника газу та/або пломб на ньому та/або несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ/лічильника газу розрахунки, передбачені цією главою, за актом про порушення не здійснюються за період після дати прострочення періодичної повірки лічильника у випадку недотримання з вини Оператора ГРМ строків періодичної повірки лічильника газу.

Так, судовим розглядом справи встановлено, що згідно Акту №117 експертизи лічильника газу споживача ОСОБА_1 , відомості про повірку та ремонт, а також планових втручань в роботу лічильника газу не надано.

Таким чином, наявна вина Оператора ГРМ строків періодичної повірки лічильника газу.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, вказані обставини, представником позивача не заперечувались, а доводи апеляційної скарги не містять спростувань щодо зазначеного.

Зазначене свідчить, що повірка лічильника газу типу Premagas МКМ U G-6 заводський номер 291735, встановленого в житловому будинку відповідача жодного разу не була здійснена, що унеможливлює донарахування позивачу об`єму природного газу за несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції, у вищевказаному Акті №117 експертизи лічильника газу типу Premagas МКМ U G-6 заводський номер 291735 також вказано, що охоронна пломба лічильника механізму не порушена; механічних пошкоджень корпусу лічильника не виявлено; сторонніх предметів всередині ЗВТ не виявлено.

Отже, обґрунтованим є висновок районного суду про не доведеність несанкціонованого втручання відповідачем в роботу ЗВТ.

З урахуванням вищенаведених норм права, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що згідно пункту 11 глави 3 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, Позивач позбавлений права здійснювати розрахунок спожитого відповідачем об`єму необлікованого природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням за період з 2010 року (рік випуску лічильника за відсутності фактів проведення його повірки) по 10 квітня 2018 року (до дня демонтажу лічильника) у зв`язку з порушенням строку періодичної повірки лічильника.

Відповідно до п.3 глави 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем у разі пропущення терміну періодичної повірки лічильника газу з вини Оператора ГРМ об`єм спожитого природного газу по об`єкту побутового споживача за відповідний період визначається за фактичними даними лічильника газу, за яким пропущений термін повірки.

Таким чином також правомірними є висновки районного суду про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме в частині стягнення з відповідача коштів за спожитий природний газ по особовому рахунку № НОМЕР_4 за період з 01 березня 2018 року по 10 квітня 2018 року за фактичним показником лічильника на момент його демонтажу.

У доводах апеляційної скарги, АТ «Одесагаз» зазначав, що судом першої інстанції не надано належної оцінки процедурі повірки засобів вимірювальної техніки, тобто газового лічильника №291735, встановленого за адресою: АДРЕСА_3 та при цьому посилається на ряд законодавчих актів та положень, що регулюють облік та роботу вимірювальної техніки, зокрема на:

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 15.06.2004 року, Постанову КМУ «Про затвердження Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки» №332 від 08.04.2009 року, Постанову КМУ №163 від 24.02.2016 року про затвердження Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки.

Однак , вказані доводи апелянта є безпідставними, з огляду на те, що у даному випадку річ йде про фактичні обставини справи, які були встановлені місцевим судом, а саме те, що з моменту встановлення за адресою: АДРЕСА_3 газового лічильника № НОМЕР_5 , газопостачальна компанія жодного разу не досліджувала вказаний лічильник.

Згідно із положеннями п.2 гл. 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять такі спільні дії:

-контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу);

-перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, зокрема контрольний огляд вузла обліку;

-монтаж/демонтаж ЗВТ на повірку (періодичну, позачергову, експертну), експертизу та/або ремонт.

Контрольне зняття показань ЗВТ (лічильника газу) здійснюється Оператором ГРМ відповідно до власного графіка обходу споживачів та позапланово (за необхідності).

Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.

Відповідно до положень п.5 гл. 6 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.

Згідно п.1 гл. 8 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, періодична повірка (у тому числі демонтаж, транспортування монтаж, технічне обслуговування та пов`язаний з такою повіркою ремонт) лічильників газу, які встановлені для розрахунків за спожитий природний газ побутовими споживачами (населенням) для їх побутових потреб, здійснюється за рахунок Оператора ГРМ незалежно від того, чи є він власником ЗВТ.

З урахуванням наведеного, слід дійти висновку, що перевірка та контроль облікового обладнання є обов`язком саме Оператора ГРМ, а тому доводи апеляційної скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Крім того, апеляційний суд також погоджується із висновком районного суду щодо відсутності наданих позивачем належних доказів на підтвердження понесених ним витрат на експертизу побутового лічильника газу у розмірі 3685,20 грн.

Так, згідно рахунку № НОМЕР_6 від 06 червня 2018 року загальна сума до сплати споживачем ОСОБА_1 за експертизу побутового лічильника газу складає 3685,20 грн.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату вказаних витрат, пов`язаних із проведенням відповідної експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки і т.і.).

Разом з тим, на підтвердження понесених витрат на проведення експертизи побутового лічильника у розмірі 3685,20 грн. позивачем не надано належних доказів.

У доводах апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом не враховані вимоги п.2 глави 10 розділу Х Кодексу газорозподільних систем, відповідно до якого, під час складання протоколу щодо направлення ЗВТ та/або пломби на експертизу сторона, яка ініціювала експертизу, визначає, ким буде здійснюватися така експертиза (комісією з проведення експертизи ЗВТ та пломб, яка затверджується наказом Оператора ГРМ, або суб`єктом судово-експертної діяльності, діяльність якого регулюється Законом України «Про судову експертизу»).

Посилання на рахунок №117 від 06 червня 2018 року та акт виконаних робіт №117 (а.с.17-18) не є належним документами, що свідчать про оплату проведеної експертизи, оскільки проведення її відбувалось за ініціативою позивача, а саме його структурним підрозділом, тобто будь – яких витрат на проведення зазначеної експертизи позивач не поніс та доказів про такі витрати суду не надав.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, тому понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають.

З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 13, 19, 274, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одесагаз» - залишити без задоволення.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 квітня 2019 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Одесагаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості не облікованого об`єму природного газу – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 11.03.2020 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

С.М. Сегеда