ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

Справа № 1.380.2019.004421 пров. № А/857/823/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.

за участю секретаря судового засідання Цар М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року, ухвалене суддею Сподарик Н.І., 12:41:11 год, м. Львів, дата складання повного тексту рішення 11 грудня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И В:

29.08.2019 позивач – ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг», в якому просить скасувати розпорядження відповідача № 146 від 08.04.2019 «Про відновлення віконного прорізу на місці самовільно влаштованого дверного та демонтаж бетонних сходів в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 146 від 08.04.2019 «Про відновлення віконного прорізу на місці самовільно влаштованого дверного та демонтаж бетонних сходів в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем долучено до матеріалів справи, усі документи, які слугували підставою для реконструкції квартири, яка належить останньому на праві власності. У даному випадку відсутній факт самовільного влаштування дверного прорізу замість віконного. Також щодо сходинок, то про такі йдеться у додатку до Наказу «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень першого поверху існуючого магазину на АДРЕСА_1 з використанням існуючого входу» і таке ж зазначається про влаштування дверного прорізу замість віконного. Також подано декларацію про готовністю об`єкта до експлуатації і без застережень 03 квітня 2017 року.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідно до актів обстеження, складених балансоутримувачем – Львівським міським комунальним підприємством «Айсберг» 25.03.2019 та 12.08.2019 ОСОБА_1 самовільно влаштував дверний проріз на місці віконного та влаштував дві бетонні сходини. До позовної заяви позивачем долучено Наказ №А-59 Департаменту містобудування Львівської міської ради від 05.05.2016 «Про затвердження гр. ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень першого поверху існуючого магазину на АДРЕСА_1 з використанням існуючого входу. Відповідно до затверджених Вимог п.6передбачає «...для здійснення входу в санвузол влаштувати дверний проріз на місці віконного отвору зі сторони дворового фасаду...». Однак, влаштування бетонних сходів до зазначеного приміщення не передбачено у затверджених Вимогах. Передбачено лише, що «...при використанні існуючого зовнішнього входу: провести реконструкцію існуючого вхідного вузла, передбачити виступ за межі площини фасаду не більше одної сходинки; низ відмітки вхідних дверей – не вище першої сходинки від рівня хідника».

Апелянт стверджує, що позивачем не надано суду дозвільних документів на влаштування бетонних сходів зі сторони дворового фасаду на прибудинковій території.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.08.2015 на праві власності належить нежитлове приміщення загальною площею 62 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №3159 від 26.08.2015.

За замовленням позивача на початку 2016 року спеціалізованим підприємством було розроблено Ескізний проект Реконструкції нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 3, Розділ АР.

Висновком Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 17.03.2016 011-433 погоджено реконструкцію з переплануванням нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_1 та зазначено вихідні дані для проектування.

Наказом Департаменту містобудування Львівської міської ради від 05.05.2016 А-59 стверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_1 , якими, зокрема, для здійснення входу в санвузол, передбачено влаштування дверного прорізу на місці віконного отвору зі сторони дворового фасаду.

Після отримання зазначених погоджень, на їх підставі, спеціалізованим підприємством було розроблено робочий проект Реконструкції нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 3, у м. Львові з використанням існуючого входу, який пройшов державну експертизу, що підтверджується Експертним звітом № 14-1117-16 Реконструкції нежитлових приміщень першого поверху існуючого магазину на вул. Городоцькій, 3 у м. Львові з використанням існуючого входу від 19 травня 2016 року, затвердженого Директором філії Державного підприємства «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА», в додатку до якого є посилання на влаштування залізобетонних сходинок.

Після отримання всіх необхідних документів, 24.05.2016 Інспекцією ДАБК у Львові було зареєстровано Декларацію про початок будівельних робіт від 24.05.2016.

08 лютого 2017 року спеціалізованою організацією було виготовлено Технічний паспорт на приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1 .

03 квітня 2017 року Інспекцією ДАБК у м.Львові було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта.

ЛКП «Айсберг» складено протокол за ст.150 КУпАП щодо ОСОБА_1 – власника нежитлового приміщення загальною площею 62 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , щодо самовільного влаштування дверного прорізу замість віконного та влаштовані дві бетонні сходинки.

22.02.2019 адміністративною комісією Личаківської районної адміністрації ЛМР розглянуто вказаний протокол та прийнято постанову №18 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.7 ст.247 КАпАП.

22.03.2019 № 240 ЛКП «Айсберг» скерувало попередження ОСОБА_1 , в якому зазначено, що ЛМКП «Айсберг» зобов`язує демонтувати дві бетонні сходини до нежитлового приміщення будинку АДРЕСА_1 та відновити віконний проріз на місці дверного.

25.03.2019 ЛКП «Айсберг» складено акт обстеження технічного стану будинку за адресою АДРЕСА_1 . Вказаним актом зафіксовано: самовільне влаштування дверного прорізу замість віконного та влаштував дві бетонні сходинки.

02.04.2019 згідно з витягу із протоколу №12 засідання міжвідомчої комісії Галицького району вирішено, гр. ОСОБА_1 – власнику нежитлових приміщень загальною площею 61,5 кв.м. на АДРЕСА_1 за власні кошти відновити віконний проріз на місці самовільно влаштованого дверного в приміщенні пл.6,4 кв.м (в поверхневому плані під літ.XIII) та демонтувати самовільно влаштовані до зазначеного нежитлового приміщення на прибудинковій території бетонні сходи в подвір`ї будинку АДРЕСА_1

08.04.2019 Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради на підставі листа ЛМКП «Айзберг» від 25.03.2019 № 1.7-10496-31 прийнято розпорядження № 146 від 08.04.2019 «Про відновлення віконного прорізу на місці самовільно влаштованого дверного та демонтаж бетонних сходів в подвір`ї будинку АДРЕСА_1

27.05.2019 на запит представника позивача, в якому він просив надати оскаржуване розпорядження та копії всіх документів, на підставі яких таке прийнято, надано копію оскаржуваного розпорядження та копії документів, які слугували підставою його прийняття.

Розпорядженням Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 146 від 08.04.2019 затверджено висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 12 від 02.04.2019 року §2) та зобов`язано ОСОБА_1 власника нежитлових приміщень за власні кошти відновити віконний проріз на місці самовільно влаштованого дверного в приміщенні на пл. 6.4. кв.м. (в поверховому плані під літ. XIII) та демонтувати самовільно влаштовані до зазначеного житлового приміщення на прибудинковій території бетонні сходи в подвір`ї будинку АДРЕСА_1 .

До розпорядження відповідачем додано лист Львівського комунального підприємства «Айсберг» № 244 від 15.03.2019, яким останнє скеровувало на адресу відповідача пакет документів на розгляд міжвідомчої комісії, а саме: акт обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_1 від 25.03.2019 року; попередження № 240 від 22.03.2019; лист Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 27.02.2019 № 27.02.2019 про закриття справи про адміністративне правопорушення; копію постанови № 18 від лютого 2019 року; попередження № 762 від 20.11.2019; копію витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 42831819 від 26.08.2015 про реєстрацію 32/100 приміщення; копія фотографії; копія викопіювання приміщення 1969 року; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № інформаційної довідки 161856663 від 02.04.2019 виданої на запит ЛМКП «Айсберг», а також, витяг з протоколу № 12 Засідання міжвідомчої комісії Галицького району.

Не погоджуючись із вказаним розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради № 146 від 08.04.2019 позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Відповідно до частини третьї статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим – також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Згідно частини другої статті 319 Цивільного кодексу України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

За змістом підпунктів 3, 6 пункту «б» частини 1 статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження: здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу; вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування.

Відповідно до підпункту 5.3.3 пункту 5.3 «Повноваження у галузі будівництва» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 №777, до повноважень районної адміністрації в галузі будівництва віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом та департаментом містобудування, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу та ін.).

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.11.2016 №977 затверджено Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради відповідно до пункту 4.50 якого до повноважень районної адміністрації віднесено розгляд питань та вжиття заходів у порядку, встановленому виконавчим комітетом, щодо фактів самовільного будівництва (погодження, приведення до попереднього стану, демонтажу тощо).

З метою вдосконалення порядку врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, посилення контролю щодо самочинного будівництва, відповідальності фізичних та юридичних осіб за порушення вимог ведення будівництва, дотримання правил користування будинками і спорудами, пам`ятками архітектури, житловими і нежитловими приміщеннями, прибудинковими територіями, зонами охорони пам`яток рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 №835 затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові (далі – Положення №835).

Пунктом 3.1. Положення №835 передбачено, що розгляд питань за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів за підвідомчістю справ здійснює районна адміністрація відповідного району, у якому здійснено (здійснюється) самочинне будівництво.

Приписами частини 1 статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти голови районної в місті ради, прийняті в межах наданих повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Положенням №835 визначено, що підготовку проектів розпоряджень голів районних адміністрацій за фактами здійсненого (здійснюваного) фізичними та юридичними особами самочинного будівництва (реконструкції) об`єктів містобудування здійснюють міжвідомчі комісії при районних адміністраціях.

Згідно підпункту 3.11 пункту 3 Положення про міжвідомчі комісії при виконкомі і районних адміністраціях Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 25.05.2007 №331, міжвідомча комісія розглядає питання і дає технічні висновки про здійснене (здійснюване) юридичними, фізичними особами, фізичними особами – суб`єктами підприємницької діяльності самочинне будівництво, самочинну реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт існуючих об`єктів відповідно вимог Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м.Львові, затвердженого відповідним рішенням виконавчого комітету.

Пунктом 4.8 розділу 4 «Порядок розгляду заяв з питань самочинного будівництва» Положення № 835 передбачено, що висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями затверджує своїм розпорядженням голова районної адміністрації.

Відповідно до пункту 5.1 Положення № 835 міжвідомчі комісії при районних адміністраціях можуть приймати у кожному конкретному випадку самочинного будівництва одне з таких рішень: 5.1.1. про передачу матеріалів до суду у разі істотного відхилення будівництва від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, або істотного порушення будівельних норм і правил з відповідним позовом про зобов`язання проведення особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відповідної перебудови; 5.1.2. про передачу матеріалів до суду щодо визнання за територіальною громадою міста права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, що знаходиться у комунальній власності, якщо це не порушує права інших осіб; 5.1.3. про знесення у терміни, визначені розпорядчими документами, самочинного будівництва особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, за її кошти; 5.1.4. про погодження самочинного будівництва.

Згідно п.1.5.4. Положення № 835реконструкція виробничого приміщення – перебудова існуючих об`єктів виробничого та цивільного призначення, пов`язана з вдосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, яка виробляється, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, міною основних техніко-економічних показників.

Пунктом 1.6. Положення № 835, визначено ознаки і класифікація самочинного будівництва, розширення, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, переобладнання, порушення правил експлуатації житлового фонду, охорони і використання пам`яток культурної спадщини, влаштування малих архітектурних форм.

За змістом підпункту 2.1. п. 2 Положення № 835 відповідальність за своєчасне виявлення, попередження і вжиття заходів щодо припинення самочинного будівництва покладається на уповноважених посадових осіб та інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області.

Відтак, апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що у відповідача та ЛМКП «Айсберг» відсутні повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 «Повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян» Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 № 777, районні адміністрації наділені повноваженням звернення до судових органів з позовними заявами щодо фактів самочинного будівництва, а також з інших справ, які виникають у процесі здійснення наданих районній адміністрації повноважень.

Отже, Галицька районна адміністрація Львівської міської ради не наділена необхідним обсягом повноважень на зобов`язання особи у примусовому (розпорядчому, наказному) порядку відновити віконний прорізу на місці самовільно влаштованого дверного, рекомендація особі вчинити певні добровільні дії, зокрема, у спосіб демонтажу бетонних сходів, яка викладена у формірозпорядження, як обов`язкового для виконання рішення суб`єкта владних повноважень (правового акту), виключається.Голова районної адміністрації уповноважений лише своїм розпорядженням затвердити відповідний висновок міжвідомчої комісії при районній адміністрації з рекомендаціями, а не з одночасним зобов`язанням особи демонтувати (знести) самочинне будівництво та підміняти, таким чином, суд.

Разом з тим, при прийнятті оскаржуваного розпорядження відповідач зобв`язаний дотримуватися наступних принципів: діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження не було дотримано цих принципів, оскаржуване розпорядження прийняте відповідачем на підставі документів, які, як зазначено вище не відповідають вимогам закону та є абсолютно безпідставними та необгрунтованими, зокрема: акт обстеження технічного стану будинку АДРЕСА_1 від 25.03.2019 складений ЛМКП «Айсберг» лише на підставі листа та зазначених документів, всупереч зазначеним вище нормам, не підписано позивачем, і таке обстеження проведено без участі позивача, про усі документи, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження, позивача повідомлено не було, що позбавило його можливості спростувати встановлені, на думку відповідача, обставини.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем наданані відповідні документи, на підставі яких проводилась реконструкція нежитового приміщення, а саме:

ескізний проект реконрструкції від 2016 року;

висновок Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 17.03.2016 011-433, яким погоджено реконструкцію з переплануванням нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_1 та зазначено вихідні дані для проектування;

наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 05.05.2016 А-59, яким стверджено вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень першого поверху у будинку АДРЕСА_1 , якими, зокрема, для здійснення входу в санвузол, передбачено влаштування дверного прорізу на місці віконного отвору зі сторони дворового фасаду;

робочий проект реконструкції нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 3, у м. Львові з використанням існуючого входу, який пройшов державну експертизу, що підтверджується Експертним звітом № 14-1117-16 Реконструкції нежитлових приміщень першого поверху існуючого магазину на вул. Городоцькій, 3 у м. Львові з використанням існуючого входу від 19 травня 2016 року, затвердженого Директором філії Державного підприємства «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА», в додатку до якого є посилання на влаштування залізобетонних сходинок;

декларацію про початок будівельних робіт від 24.05.2016, яка зареєстрована 03 квітня 2017 року Інспекцією ДАБК у м.Львові;

технічний паспорт на приміщення магазину у будинку АДРЕСА_1 .

Відтак, позивачем долучено до матеріалів справи, усі документи, які слугували підставою для реконструкції квартири, яка належить останньому на праві власності. У даному випадку відсутній факт самовільного влаштування дверного прорізу замість віконного. Також щодо сходинок, то про такі йдеться у додатку до Наказу «Про затвердження громадянину ОСОБА_1 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту реконструкції нежитлових приміщень першого поверху існуючого магазину на АДРЕСА_1 з використанням існуючого входу» і таке ж зазначається про влаштування дверного прорізу замість віконного. Також подано декларацію про готовністю об`єкта до експлуатації і без застережень 03 квітня 2017 року.

Проте, відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження не звернув на ці обставини уваги.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про скасування розпорядження.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, висновок суду є правильними.

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Частиною другоюстатті 6 КАС Українипередбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів`встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно достатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини`суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що національнеправо повинновідповідатипоняттю «законність», визначеномуКонвенцією,якавимагає, щоб усе право - писане чи неписане – було достатньо чітким,щоб дозволити особі,у разі потреби – з належною консультацією,передбачати певною мірою за певних обставин наслідки,які може спричинити така дія (див. рішенняусправах«S.W. проти Сполученого Королівства», серія A,N 335-В,с.41-42, п. 35-36, та, «Санді Таймс» проти Сполученого Королівства (№ 1)»,серія A, № 30,с.31,п.49,і «Галфорд проти Сполученого Королівства»).

Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання держави вважатиметься «необхідним в демократичному суспільстві» із законною метою, якщо воно відповідає «нагальній соціальній потребі», зокрема якщо воно є співмірним щодо законної мети, яка переслідується, а також якщо причини, на які посилаються національні органи влади для виправдання такого втручання, є «доречними та достатніми» (див., наприклад, справу «Костер проти Сполученого Королівства» (Coster v. the United Kingdom), № 24876/94, п. 104, рішення; справа«С. і Марпер проти Сполученого Королівства» (S. and Marper v. еhe United Kingdom)(Велика Палата), №№ 30562/04 та 30566/04, п. 101).

Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2019 року у справі № 1.380.2019.004421 за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Львівське міське комунальне підприємство по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» про скасування розпорядження – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду

Головуючий суддя

Я. С. Попко

судді

Р. П. Сеник

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 11.03.2020.