П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 523/11724/19

Головуючий в 1 інстанції: Кисельов В.К.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Цибулько Андрія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора лейтенанта поліції 1 батальйону 3 роти УПП в Чернігівській області Цибулько Андрія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2020 року матеріали вказаного адміністративного позову ОСОБА_1 було направлено за територіальною підсудністю до Новозаводського районного суду м.Чернігова.

Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що спірна ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив її скасувати.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи спірну ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про зареєстроване місце проживання Головного Управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 13 січня 2020 року позивач по м.Одесі та Одеській області не значиться, то справа належить до розгляду судом за місцезнаходженням відповідача, а саме - Новозаводським районним судом м.Чернігова.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками та зазначає, що відповідно до ст.25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо така особа не має місця проживання (перебування) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на те, що позивачем оскаржується постанова про накладення адміністративного стягнення, тобто акт індивідуальної дії, який прийнято стосовно конкретної фізичної особи - позивача, адміністративна справа вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Згідно ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ст.3 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно ст.4 вказаного Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до ч.1 ст.5 вказаного закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Також, відповідно до п.1 постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка).

Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу наведених норм та в контексті спірних правовідносин вбачається, що належним документом, який підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) є довідка про реєстрацію місця проживання або довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (яка свідчить саме про взяття особи на офіційний облік).

В обґрунтування власної правової позиції позивачем надано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 квітня 2019 року №5138-5000113592, в якій його зареєстроване місце проживання зазначено: АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання/перебування зазначено: АДРЕСА_2 , яке адміністративно належить до Суворовського району м.Одеси, а за територіальною підсудностю - Суворовському районному суду м.Одеси.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті справи до свого розгляду було помилково вирішено питання територіальної підсудності за місцезнаходженням відповідача, що свідчить про наявність підстав для скасування спірної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, оскільки провадження відкрито ще не було.

Колегія суддів враховує, що під час вирішення питання територіальної підсудності даної справи суду першої інстанції не було надано позивачем вказаної довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (відсутня у додатках до позову), що могло мати вплив на правову кваліфікацію спірного питання. Разом з тим, наявність вказаної довідки та правові наслідки її існування ґрунтовно впливають на спірне питання територіальної підсудності і, як наслідок, на процесуальні права та свободи позивача, а тому така довідка підлягає врахуванню судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а ухвалу Суворовського районного суду м.Одеси від 15 січня 2020 року – скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя

Федусик А.Г.

Судді

Бойко А.В. Шевчук О.А.