П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 400/2066/19

Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 20.12.2019р., м. Миколаїв

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого – Ступакової І.Г.

суддів – Бітова А.І.

– Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання неправомірним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА _1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації про:

- Визнання неправомірним та скасування розпорядження Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації затвердженого заступником директора Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації Розуменко Д.А. про нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування в розмірі 22% прожиткового мінімуму в рік;

- Зобов`язання Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації нарахувати ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі визначеному п.2 постанови КМУ №228, щомісячно, а не в рік, на одну особу та виплачувати двічі на рік (п.5 Постанови КМУ №228) в розмірах: - 22% прожиткового мінімуму на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля; - 29% прожиткового мінімуму на транспортне обслуговування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неправомірну, на його думку, поведінку відповідачів, яка призвела до виплати йому у заниженому розмірі грошової компенсації, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" та обмеженням діями відповідача гарантій непрацездатних осіб визначених п.13 ст.20 ЗУ « Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ч.1, ч.6 ст.28 ЗУ «Про реабілітацію інвалідів в Україні».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано розпорядження Департаменту праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля в розмірі 22% прожиткового мінімуму в рік.

Зобов`язано Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року по 31.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року скасувати та прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що суд першої інстанції визнавши право позивача на призначення та виплату компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування та на транспортне обслуговування неправомірно визначив компенсацію тільки в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одру особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, що не відповідає вимогам ч.1 та ч.4 ст.28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» та безпідставно в порушення ч.ч.2, 3 ст.28 зазначеного Закону позбавив його права на отримання компенсації на транспортне обслуговування.

Також, апелянт у своїй скарзі вказує, що суд першої інстанції зобов`язавши Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року по 31.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат, не вказав кінцевий термін виконання рішення суду, хоча позивач у позові просив виплачувати грошову компенсацію протягом життя.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є учасником 1-ї категорії ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи, та має право на пільги передбачені законодавством.

Позивач звернувся із відповідною заявою та необхідними документами до відповідача, що є обов`язковою умовою для отримання грошової компенсації відповідно до п.9 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування затверджену Постановою КМУ від 14 лютого 2007 р. N 228.

Відповідно до п.13 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на безоплатне забезпечення автомобілем. У 2011 році придбав автомобіль марки ВАЗ-21111 за власні кошти.

Відповідно до ч.4 ст.28 Закону України "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" позивач має право на грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування у розмірах встановлених п.2 Постанови КМУ №228, а саме: у розмірі 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, у розрахунку на місяць; 29 відсотків прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, на транспортне обслуговування ,у розрахунку на місяць.

Розпорядженням Департаменту соціального захисту населення Миколаївської ОДА від 01.04.2014 року позивачу призначено суму компенсації в рік в розмірі 208,78 грн (22% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність).

Не погоджуючись з розміром виплаченої грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, вважаючи його меншим, ніж визначено чинним законодавством, позивач; звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не виплати та не нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць та необхідність скасування розпорядження Департаменту соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації щодо нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, в розмірі 22% прожиткового мінімуму в рік.

В іншій частині суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції доходить наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".

Положенням ст. 36 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що матеріальне, соціально-побутове і медичне забезпечення осіб з інвалідністю здійснюється у вигляді грошових виплат (пенсій, допомог, одноразових виплат).

Відповідно до частин першої, четвертої-шостої статті 28 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Пунктом 1 Постанови № 228 передбачено виплату інвалідам, законним представникам недієздатних інвалідів, дітей-інвалідів, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення автомобілями, грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.

Відповідно до п. 2 зазначеної Постанови № 228 компенсації призначаються особам, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди внаслідок трудового каліцтва), - за розпорядженнями управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - управління виконавчої дирекції); інвалідам будь-якої іншої категорії - згідно з розпорядженнями Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Компенсації виплачуються: інвалідам внаслідок трудового каліцтва - управліннями або відділеннями виконавчої дирекції; інвалідам будь-якої іншої категорії - районними структурними підрозділами соціального захисту населення незалежно від органу, де інвалід перебуває на обліку як одержувач пенсії (довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії) згідно п. 3 Постанови № 288.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцеві державні адміністрації.

Порядок виплати і розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування" установлено, що грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачуються інвалідам, законним представникам дітей-інвалідів, що мають автомобілі та мотоколяски, - у розмірі відповідно 22 % та 16 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць.

Відповідно до пункту 5 Порядку виплати грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 228 компенсації виплачуються рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року з дня їх призначення.

Отже, розмір грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, показники, за якими вона визначається, порядок та періодичність її виплати точно встановлені законодавством, яке не передбачає компетенції центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, забезпечує формування та реалізацію здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, давати роз`яснення з питань визначення розміру грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів, що виплачуються особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, що мають автомобілі та мотоколяски, - про що вірно зазначено судом першої інстанції.

Показники і параметри розміру грошової компенсації у нормативному акті виписані достатньо чітко і однозначно для того, щоб визначити і виплатити конкретну суму цього платежу.

Верховний суд в постанові від 03.10.2018 року по справі 524/7830/16-ц зазначив, що компенсація на одну особу має нараховуватись щомісячно у розмірі 22 та 16 відсотків прожиткового мінімуму. Нараховані за кожен місяць суми компенсації виплачуються непрацездатним особам двічі на рік. Іншого тлумачення зазначена норма не допускає.

Зокрема, положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №228 та пункту 5 Порядку треба розуміти так, що 22 або 16 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, є сумою, яка належить до сплати за кожен місяць відповідного півріччя, що виплачується двічі на рік рівними частинами.

Зважаючи на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду про протиправність дій відповідача щодо не виплати та не нарахування грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, адже законодавством чітко передбачено порядок нарахування та виплати згаданої компенсації.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що суд першої інстанції визнавши право позивача на призначення та виплату компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування та на транспортне обслуговування неправомірно визначив компенсацію тільки в розмірі 22% прожиткового мінімуму на одру особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, що не відповідає вимогам ч.1 та ч.4 ст.28 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», безпідставно в порушення ч.ч.2, 3 ст.28 зазначеного Закону позбавив позивача його права на отримання компенсації на транспортне обслуговування, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 28 Закону України "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" передбачена виплата грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, на дітей з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Грошова компенсація на транспортне обслуговування виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які перебувають на обліку для одержання автомобілів, а також які мають право на забезпечення автомобілями і за власним бажанням відмовилися від їх одержання і бажають отримувати грошову компенсацію чи які не одержали автомобілі у зв`язку з протипоказаннями для їх керування.

Після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і виплачується грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

Грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів виплачується особам з інвалідністю, законним представникам дітей з інвалідністю, які забезпечені автомобілями безоплатно чи на пільгових умовах або які мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом безоплатно чи на пільгових умовах, але не одержали його і користуються автомобілями, придбаними за власні кошти.

Грошові компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування призначають і виплачують місцева державна адміністрація.

Відтак, відповідно до норм зазначеної статті грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування спеціального автотранспорту та на транспортне обслуговування виплачуються особам з інвалідністю, які відповідно до законодавства мають право на забезпечення спеціальним автотранспортом.

Крім того, із зазначеного вище слідує, що слід розрізняти обставини підчас яких у особи виникає право на грошову компенсацію на транспортне обслуговування та право на грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів.

Так, ч.3 ст. 28 Закону України "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" прямо передбачено, що після одержання особою з інвалідністю, законним представником дитини з інвалідністю спеціального автотранспорту виплата їй грошової компенсації на транспортне обслуговування припиняється і починає виплачуватися грошова компенсація на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля.

Як зазначає сам позивач в позовній заяві, зневірившись отримати автомобіль від держави, в 2011 році придбав за власні кошти автомобіль ВАЗ-21111, 2011 року виготовлення.

Отже, з моменту придбання автомобіля за власні кошти, позивач більше не перебуває на обліку для одержання автомобілів, а тому відповідно до п.4 ст. 28 Закону України "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" може отримувати лише грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів.

За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного в порушення судом першої інстанції ч.ч.2, 3 ст.28 Закону України "Про реабілітації осіб з інвалідністю в України" позбавлення позивача права на отримання компенсації на транспортне обслуговування.

Крім іншого, позивач в апеляційні скарзі вказує на не зазначення судом першої інстанції кінцевого терміну виконання рішення суду суд першої інстанції підчас зобов`язання Департамент праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації призначити та здійснити виплату ОСОБА_1 компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, з урахуванням вимог пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 228 "Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування", а саме: 22 відсотки прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, з розрахунку на місяць за друге півріччя 2018 року по 31.12.2019 року з врахуванням раніше проведених виплат, хоча позивач у позові просив виплачувати грошову компенсацію протягом життя. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007р. №228 «Про порядок виплати та розміри грошових компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування» передбачено, що у разі повернення інвалідом з будь-яких причин автомобіля структурному підрозділу соціального захисту населення (управлінню виконавчої дирекції) виплата компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля припиняється з наступного місяця після повернення. Компенсації, що вже виплачені, інвалідом не повертаються, а враховуються у подальшому під час виплати компенсації на транспортне обслуговування.

Пунктом 2 Частини 10 «Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» від 8 вересня 1997р. №999 передбачено, що у разі позбавлення інваліда права керування автомобілем на певний час за порушення правил дорожнього руху або знаходження його у місцях позбавлення волі термін експлуатації автомобіля продовжується на відповідний період, а виплата компенсації за цей період не провадиться.

Таким чином, виплата компенсацій на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля нерозривно зв`язана з правом користування та володіння даним транспортним засобом, а тому, не може бути призначена особі пожиттєво на відмінну від компенсації на транспортне обслуговування, яка відповідно до п.3 ч.14 Постанови Кабінету Міністрів України №228 у разі, якщо особа має право на забезпечення автомобілем, але за власним бажанням відмовилася від нього і бажає одержувати компенсацію, призначається на весь період інвалідності, установлений МСЕК.

З огляду на зазначене, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що позивачем у апеляційній скарзі не зазначено обставин, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2020 року.

Головуючий : І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук