П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 522/11403/19

Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шляхтицького О.І.

суддів: Домусчі С.Д. , Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу начальника Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Маршака Ростислава Михайловича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Маршака Ростислава Михайловича, третя особа Управління з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом, у якому просила скасувати постанову Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради № 18/185/0122 від 05.04.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень за порушення частини 9 статті 96 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про перевищення контролюючим органом своїх повноважень щодо проведення позапланової перевірки, та як наслідок - неправомірність оскаржуваної постанови, оскільки право власності на об`єкт нежитлового приміщення, магазин-офіс та ганок, загальною площею 73, 5 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 позивачем набуто у встановленому законом порядку, зареєстровано в органах державної реєстраційної служби, під час проведення перевірки відповідачу надані копії правовстановлюючих документів. Крім того, вказала на відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 11 грудня 2019 року скасував постанову № 18/185/0122 від 05.04.2019 про адміністративне правопорушення, винесену начальником Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Маршаком Ростиславом Михайловичем, якою ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот ) гривень.

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 9 статті 96 КУпАП закрив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з цим рішенням суду начальник Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Маршака Ростислава Михайловича подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- за результатами позапланової перевірки за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що власником ОСОБА_1 магазин-офіс та ганок, за адресою: АДРЕСА_1 надано в оренду ТОВ «Мультистор» для розміщення аптеки. Тобто нежитлові приміщення використовуються, як не прийняті в експлуатацію приміщення аптеки, без проведення згідно вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм, відповідної реконструкції, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ, пункт 12 Постанови КМУ № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди заклади охорони здоров`я»;

- позивач отримав під підпис направлення для проведення позапланового заходу №1/16, та був обізнаний щодо проведення перевірки Управлінням з 06.03.2019 по 20.03.2019;

- позивач порушила містобудівне законодавство, а саме використовує нежитлові приміщення, які не прийняті в експлуатацію.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником нежитлового об`єкту нерухомості магазину-офісу та ганку , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 5 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Волкодавом В.Г за реєстраційним номером №1323 від 14 березня 2014 року.

20 березня 2019 року Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради за письмовим зверненням громадянки України ОСОБА_3 , на підставі Направлення для проведення позапланового заходу № 1/16 від 06 березня 2019 року, керуючись статтею 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з пунктом 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, проведена позапланова перевірка на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час експлуатації приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами вказаного позапланового заходу відповідачем було складено Акт за № 1-16 від 20 березня 2019 року та Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 березня 2019 року, у якому вказується, що власником магазину-офісу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 надано в оренду ТОВ «МУЛЬТИСТОР», для розміщення аптеки. Тобто, за твердженням відповідача, нежитлові приміщення використовуються, як не прийняті в експлуатацію приміщення аптеки, без проведення згідно вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм, відповідної реконструкції, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ, пункт 12 Постанови КМУ № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів».

За таких підстав Управлінням з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради був зроблений висновок, що ОСОБА_1 експлуатується закінчений будівництвом об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який не прийнято в експлуатацію, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», складено протокол про адміністративне правопорушення від 20 березня 2019 року, та винесено Постанову № 18/185/01-22 від 05 квітня 2019 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 9 статті 96 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Судом встановлено, що в постанові № 18/185/01-22 від 05 квітня 2019 року відсутній підпис ОСОБА_1 . Участі при розгляді адміністративної справи Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради відносно неї вона не приймала.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд апеляційної інстанції.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази - не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 293 КУпАП і роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.1988 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" - орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Суд при розгляді цієї категорії адміністративних справ перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та її поважність згідно з вимогами пункту 3 частини 1 статті 293 КУпАП.

На підставі статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону Кабінет Міністрів України постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок № 553), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт (пункт 1 Порядку № 553).

За змістом пункту 5 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За правилами пункту 6 Порядку № 553 плановою перевіркою вважається перевірка, що передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю, який затверджується керівником відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

При цьому вказаний пункт Порядку також визначає перелік підстав для проведення позапланової перевірки, який є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Зокрема, це:

- подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням;

- необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів;

- виявлення факту самочинного будівництва об`єкта;

- перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю;

- вимога Держархбудінспекції про проведення перевірки;

- звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства;

- вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.

Аналогічні приписи містяться в статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Отже, позапланова перевірка може бути проведена виключно у разі наявності підстав, визначених у пункті 7 Порядку № 553, про що повинно бути зазначено у направленні для її проведення.

Повноваження посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначені у пункті 11 вказаного Порядку та кореспондуються з положеннями частини 3 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI.

Так, посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:

1) безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню;

2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;

3) видавати обов`язкові для виконання приписи щодо:

а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;

б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;

4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;

5) проводити перевірку відповідності будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що використовуються під час будівництва об`єктів, вимогам державних стандартів, норм і правил згідно із законодавством;

6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій;

7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;

8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію;

10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо - та відеотехніки;

11) здійснювати контроль за дотриманням порядку обстеження та паспортизації об`єктів, а також за реалізацією заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації.

Посадовим особам органу державного архітектурно-будівельного контролю забороняється вимагати інформацію та документи, не пов`язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю.

За змістом частини 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На підставі частини 8 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" постанови органів державного архітектурно-будівельного контролю можуть бути оскаржені до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або до суду.

Права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зазначені пунктах 13, 14 Порядку № 553. Зокрема, суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Із положень статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 553 убачається, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, сукупність заходів, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватись лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Отже, за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва, а виключенням із цього загального правила є виявлення факту самочинного будівництва у зв`язку з чим, такі перевірки можуть стосуватися й збудованого об`єкту.

При цьому, реєстрація права власності на об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. А відтак, не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного контролю.

Слід зазначити, що матеріали справи підтверджують, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на нерухоме майно - магазину-офісу та ганку , що знаходиться за адресою: Херсонська область, м.Херсон, вул..40 років Жовтня,буд.157, загальною площею 73, 5 кв.м.

Право власності зареєстроване 14.03.2014 (а.с.18-21), тобто до проведення перевірки в період з 06.03.2019 до 20.03.2019 (а.с.40).

Водночас, доводи відповідача зводяться до того, що магазин-офіс та ганок, тобто нежитлові приміщення використовуються, як не прийняті в експлуатацію приміщення аптеки, без проведення згідно вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм, відповідної реконструкції.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача повноважень для проведення позапланового заходу, передбаченого статтею 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку № 553, а саме: державного архітектурно-будівельного контролю - позапланової перевірки відносно зареєстрованого у встановленому порядку об`єкту права власності позивача.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 02.10.2018 у справі № 465/1461-16-а (ЄДРСР № 76884791).

Відтак, на час проведення перевірки за позивачем зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке у встановленому законом порядку не оскаржене, не скасоване, а тому проведення позапланової перевірки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 25.05.2011 "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно будівельного контролю" є протиправним, а за умови не зазначення відповідачем чіткої норми законодавства, яка передбачає прийняття об`єкта в експлуатацію не можна вважати його самочинним, а також не введеним в експлуатацію.

Отже, як наслідок мають бути скасовані акти, прийняті на підставі цієї перевірки, а саме оскаржувана постанова.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Посилання апелянта на те, що нежитлові приміщення використовуються, як не прийняті в експлуатацію приміщення аптеки, без проведення згідно вимог містобудівного законодавства та державних будівельних норм, відповідної реконструкції, що є порушенням частини 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VІ, пункт 12 Постанови КМУ № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та ДБН В.2.2-10-2001 «Будинки і споруди заклади охорони здоров`я», відхиляються апеляційним судом, адже право власності позивача на нерухоме майно - магазин-офіс та ганок , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 73, 5 кв.м. зареєстроване 14.03.2014 (а.с.18-21), тобто до проведення перевірки в період з 06.03.2019 до 20.03.2019 (а.с.40).

Відносно доводів апелянта про те, що позивач отримав під підпис направлення для проведення позапланового заходу №1/16, та був обізнаний щодо проведення перевірки Управлінням з 06.03.2019 по 20.03.2019 суд зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія направлення про проведення планового (позапланового) заходу №1/16 від 06.03.2019 року з відміткою «отримано 06.03.19» із підписом внизу аркуша. Проте, встановити ким зроблено цей напис, ким вчинено підпис і ким саме воно отримано не вбачається можливим, а тому не може бути доказом на підтвердження обставин, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі. Позивач окремо зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживає у місті Одесі за адресою: АДРЕСА_4 . А тому, залишається незрозумілим яким чином документ датований 06.03.2019 року того ж дня було вручено особі, що проживає в іншому місті (а.с.40)

З доводом, що позивач порушила містобудівне законодавство, а саме використовує нежитлові приміщення, які не прийняті в експлуатацію також не можна погодитись.

Апелянт зазначає, що « саме Управління розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва..» . Такі посилання не відповідають принципу правової визначеності, та є окремим доказом неправомірності дій Управління, адже об`єктом перевірки були приміщення, які належним чином введено у експлуатацію та на які вже зареєстровано право власності за ОСОБА_1 .

Жодних будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 - не здійснювалось.

Згідно з положеннями статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку № 553 сукупність заходів, які здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання та виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення. Не може визнаватись законною перевірка контролюючого органу такого об`єкта та акти, оформлені за результатами державного архітектурно-будівельного нагляду.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12 червня 2019 року по справі № 916/1986/18, від 02 жовтня 2018 року по справі №465/1461/16-а.

Тобто доводи апеляційної скарги щодо використання нежитлових приміщень, які не прийняті в експлуатацію, які також викладені в акті перевірки, в протоколі та в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення - є припущенням відповідача, що для суб`єкта владних повноважень є недопустимим.

Висновки актів перевірок не є остаточними, а є лише особистою думкою посадових осіб управління, які проводять перевірки, щодо кваліфікації поведінки суб`єкта містобудування з точки зору її відповідності нормам законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на звільнення від сплати судового збору цієї категорії справ підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу начальника Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради Маршака Ростислава Михайловича залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року у справі № 522/11403/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя

Шляхтицький О.І.

Судді

Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.