Провадження №2/760/4234/20

Справа № 287/1980/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позовної заяви без руху

29 січня 2020 року м. Київ

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання недійсного договору позики,-

встановив:

Позивач звернулася до Олевського районного суду Житомирської області з позовом до відповідача про визнання недійсного договору позики, в якому просить:

- витребувати у відповідача оригінал договору позики №961711 від 20.08.2019;

- визнати договір позики №961711 від 20.08.2019 недійсним.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 02.12.2019 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання недійсного договору позики направлено за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм чинного ЦПК України, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

При зверненні до суду, позивачем зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі ст.22 ЗУ "Про захист прав споживачів".

Згідно ч.3ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На дату укладення договору позики №961711, стаття 11 Закону України "Про захист прав споживачів" викладена в наступній редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, на момент укладення спірного договору, відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються спеціальним ЗУ "Про споживче кредитування", а не ЗУ "Про захист прав споживачів".

Згідно з п.п.1,7 ч.2 ст.3 ЗУ "Про споживче кредитування", цей закон не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця; кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Відповідно до п.1 договору, позикодавець надає позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 3000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5. цього договору.

Згідно преамбули ЗУ "Про захист прав споживачів", цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За змістом п.22 ч.1ст.1 ЗУ "Про захист прав споживачів", споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно змісту оскаржуваного договору, метою його укладення було надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, тобто позивачу було надано фінансовий, а не споживчий кредит і даний договір не є договором про надання споживчого кредиту.

Отже, між позивачем та ТОВ «Веллфін» виник спір, який не стосується захисту прав споживача, а тому, суд вважає, що позивачем безпідставно зазначено посилання на ЗУ "Про захист прав споживачів", як на підставу звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 2 Закону України " Про судовий збір ", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі ( ч.1 ст.4 Закону України " Про судовий збір " ).

З 01 січня 2019 року, згідно із Законом України " Про Державний бюджет України на 2019 рік " прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України " Про судовий збір ", за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому позивачу необхідно сплатити суму судового збору у розмірі, передбаченому Законом України " Про судовий збір ", що складає 768,40 грн. (рахунок на сплату судового збору: код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA388999980313181206000026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Дослідивши матеріали справи, до позовної заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що передбачає ст.177 ЦПК України.

За таких обставин, позивачу необхідно надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Крім того, в прохальній частині позивач просить витребувати докази, а саме витребувати у відповідача оригінал договору позики №961711 від 20.08.2019.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.84 ЦПК України, у клопотанні повинно бути зазначено вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Однак, ОСОБА_1 не надає суду доказів вжиття вищезазначених заходів та причин неможливості самостійного отримання цього доказу.

Частиною 2 ст.116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Частина 3 ст.117 ЦПК України, передбачає, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції від 01.01.2019 № 3674-VI, розмір ставки судового збору за забезпечення доказів або позову, яка подана фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, отже ОСОБА_1 необхідно сплатити за клопотання судовий збір за забезпечення доказів в розмірі 384,20 на наступні реквізити: отримувач коштів: УК у Солом`янському районі/Солом`янський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA388999980313181206000026010, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Тобто, позивачу необхідно надати суду докази звернення до ТОВ «Веллфін» з вимогою отримання оригіналу договору та подальшою відповіддю відповідача або звернутися до суду з заявою про забезпечення доказів у порядку передбаченому ст.116 ЦПК України та сплатити судовий збір відповідно до ч.3 ст.117 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

На підставі викладеного вище, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Недоліки необхідно усунути шляхом виконання всіх вимог зазначених в цій ухвалі суду.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог ухвали суду, заява, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання недійсного договору позики - залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, позов буде вважатися неподаним та повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - Г.О. Козленко