ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/5238/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (надалі - відповідач, Міноборони), третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 22 протоколу від 1.11.19 №143 засідання комісії Міністерства оброни України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13 №975;

зобов`язати Міністерство оборони України про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13 №975, як особі з інвалідністю другої групи з 1.09.19 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням раніше виплаченої суми, та вжити заходів до її виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність відмови відповідача у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у відповідності до статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" з огляду на зміну групи інвалідності. На переконання позивача, положення абзацу другого частини четвертої зазначеної статті можуть застосовуватись виключно за умови, коли як первісне визначення особі групи інвалідності, так і зміна групи інвалідності мали місце після 1.01.17.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю /а.с. 51-52/. При цьому зазначив, що позивачу другу групу інвалідності встановлено понад два роки після визначення третьої групи інвалідності, а тому він не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

3. Позиція третьої особи.

Представник Полтавського ОВК надав до суду письмові пояснення, у яких просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на правомірність та обґрунтованість спірного пункту висновку Міноборони /а.с. 31/.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 2.01.20 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 17.01.20 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом учасників.

Позивач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи, причин неявки до суду не повідомили, заяв чи клопотань не надали.

Згідно з частиною першою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

А відповідно до частини дев`ятої зазначеної статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, суд завершив розгляд справи у порядку письмового провадження.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Залученою до матеріалів справи копією довідки військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 15.04.15 вих.№1173 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 у період з 16.07.14 по 9.08.14 та з 14.10.14 по 11.11.14 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі (районах) проведення АТО в Донецькій та Луганській областях /а.с. 17/.

Крім того, довідкою військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 29.09.14 вих.№869 підтверджено, що старший солдат ОСОБА_1 9.08.14 одержав травму вогнепального осколкового сліпого поранення м`яких тканин правого плеча, лівого передпліччя, перелом носа біля м. Дебальцеве Донецької області під час мінометного обстрілу при виконанні службових обов`язків у зоні АТО /а.с. 16/.

Рішенням Центральної військово-лікарської комісії Міноборони по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм (протокол від 5.05.16 №1963) отримані травми визнано такими, що пов`язані із захистом Батьківщини /а.с. 15/.

10.07.15 за результатами первинного медичного огляду позивача Полтавською обласною МСЕК №2 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 15% з огляду на поранення, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби /а.с. 9-10/.

21.09.16 Полтавською обласною МСЕК ОСОБА_1 вперше встановлено третю групу інвалідності з 9.08.16 з огляду на одержання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджено копією виписки з акта огляду МСЕК серії АВ №0554454 /а.с. 11/.

На цій підставі позивачу виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 217500,00 грн, що сторони у справі не заперечують.

16.09.19 Полтавською обласною транспортно-радіологічною МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності з 1.09.19 з огляду на одержання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, що підтверджено копією довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0070536 /а.с. 13/.

На цій підставі, позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою про проведення виплати одноразової грошової допомоги з огляду на зміну групи інвалідності з урахуванням раніше проведеної виплати.

Листом від 30.09.19 вих.№12/2794 заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї документами надіслано до Департаменту фінансів Міноборони /а.с. 32/.

Рішенням комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 1.11.19 №143 (пункт 22), відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги старшому солдату в запасі ОСОБА_1 , оскільки зміна групи інвалідності у заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності /а.с. 44/.

Листом від 20.11.19 вих.№12/3339 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив ОСОБА_1 про прийняте рішення.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Статтею 41 Закону України від 25.03.92 №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 20.12.91 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Законом України від 4.07.12 №5040-VI "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців", який набув чинності з 1.01.14, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено у новій редакції, відповідно до підпункту 4 пункту 2 якої встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі становлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

В силу частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону №5040-VI, чинній з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6.12.16 №1774-VIII частину четверту статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

Відповідні зміни набули чинності з 1 січня 2017 року.

Відповідно до частини дев`ятої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Абзацом третім пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.13 №975, передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 8 цього Порядку, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Спір у цій справі виник з приводу наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги з огляду на зміну групи інвалідності.

Ключовим правовим питанням у справі є правильність застосування до спірних відносин положень абзацу другого пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII та пункту 8 Порядку №975 в частині обмеження права на доплату одноразової грошової допомоги з огляду на зміну групи інвалідності понад дворічний термін.

За обставинами цієї справи, позивачу з 9 серпня 2016 року вперше встановлено третю групу інвалідності, а з 1 вересня 2019 року за результатами повторного медичного огляду встановлено другу групу інвалідності.

Тобто, повторний медичний огляд ОСОБА_1 із визначенням групи інвалідності проведений понад дворічний термін після встановлення позивачу групи інвалідності вперше.

Верховний Суд у постановах від 21.08.19 у справі №806/2187/18, від 24.12.19 у справі №826/11299/18, від 21.01.20 у справі №280/405/19, від 20.02.20 у справі №806/714/18 та від 4.03.20 у справі №240/5765/18 зазначив, що обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені починаючи з 1 січня 2014 року.

Обидві норми пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (абзаци перший та другий) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що позивачу третю групу інвалідності вперше встановлено з 9.08.16, а тому правова норма щодо обмеження права військовослужбовця на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком поширюється на спірні відносини.

З цих підстав суд відхиляє доводи позивача про те, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII в частині обмеження перегляду розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком мають застосовуватись виключно з 1 січня 2017 року.

З дня первинного встановлення інвалідності (9.08.16) до дня встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (1.09.19) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі доплати між фактично виплаченою допомогою по третій групі інвалідності та розміром допомоги по другій групі інвалідності на день її визначення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд акцентує увагу на тому, що Верховним Судом наразі сформовано сталу позицію щодо застосування положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII. Уперше відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.08.19 у справі №806/2187/18, у якій Суд зазначив, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року (а не після 1 січня 2017 року, як про це стверджує позивач у даній справі).

Упродовж серпня 2019 року - березня 2020 року відповідні висновки застосовані Верховним Судом щонайменше у чотирьох постановах (зазначені вище) та 24 ухвалах про відмову у відкритті касаційного провадження.

Відомості про ухвалення судом касаційної інстанції судових рішень про відступ від наведених вище висновків щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII на момент ухвалення цього рішення відсутні.

Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.18 у справі №295/3091/17, суд зауважує, що спірні відносини не є релевантними. Так, за змістом фабули згаданої справи позивачу вперше групу інвалідності було встановлено 7.12.12, тобто, до набрання чинності змінами, якими Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" доповнено статтею 16-3. А тому, підстави для застосування висновку Верховного Суду, викладеного у зазначеній постанові, відсутні.

Так само, суд відхиляє посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.19 у справі №825/1380/18, оскільки за фабулою згаданої справи спір стосувався виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому групи інвалідності вперше.

До того ж, відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 30.01.19 у справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.

У спірних відносинах Верховний Суд у постанові від 4.03.20 у справі №240/5765/18 застосував правову позицію, викладені у постанові цього суду від 21.08.19 у справі №806/2187/18, зазначивши, що положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII щодо обмеження права на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком застосовується з 1 січня 2014 року.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про правомірність відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16-3 Закону №2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення.

Разом з цим, позивачем не надано суду доказів, що свідчили б невідповідність спірного рішення фактичним обставинам справи та безпідставне порушення з урахуванням цього його прав і законних інтересів.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Учасниками справи доказів понесення судових витрат не надано, підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 241-246, 262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяО.О. Кукоба