ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року м. Черкаси справа № 925/916/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Родіна Т.М. - адвокат;

від відповідача: Беленкова В.В. - адвокат, за ордером;

від третьої особи Мінюст України: Вельченко М.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ) до публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (м. Черкаси) про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" про визнання договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів укладеним на умовах позивача, викладених у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25.09.2017 (а.с. 174-194 том 1) у справі № 925/916/17 (суддя Потапенко В.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 (а.с. 76-88 том 2) рішення господарського суду Черкаської області від 25.09.2017 у справі № 925/916/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2019 (а.с. 106-125 том 3) постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2018 та рішення господарського суду Черкаської області від 25.09.2017 скасовано, а справу передано на новий розгляд.

Верховним Судом, зокрема, вказано на те, що судам належить врахувати правові висновки постанови касаційного суду щодо застосування норм права, проаналізувати договір та розбіжності до нього на предмет дотримання форми договору згідно з додатком №3 до Кодексу ГРС, оцінити та проаналізувати всі спірні умови договору між сторонами, та з дотриманням принципів господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України, дійти висновку про можливість задоволення чи відмову в позові у даній справі.

При новому розгляді справи позивач просить позов задовольнити, зокрема, вважає, що відповідач повинен оплачувати експлуатацію об`єктів газорозподільної системи в розмірі 10% від їх балансової вартості, що належать позивачу на праві власності.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, зокрема, з підстав, що до тарифів на послуги Черкасигаз не включено витрати на оплату позивачу експлуатації газорозподільної системи та її об`єктів і при укладенні спірного договору позивач повинен керуватися договорами, затвердженими НКРЕКП про безоплатну експлуатацію, умови яких сторони можуть конкретизувати.

Ухвалою від 15.08.2019 за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство юстиції України, яким надано пояснення щодо позову для прийняття об`єктивного рішення (а.с. 99 том 4).

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з такого:

Позивач просить визнати укладеним договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів між сторонами на своїх умовах, викладених у позові, частково врахувавши при цьому заперечення відповідача, викладені ним у протоколі розбіжностей (а.с. 7-16 том 1).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступні обставини:

- відповідно до п.2.7 рішення правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 12.05.2016 року, протокол №69, питання 2, на Філію «Центр метрології та газорозподільних систем» Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» покладено здійснення функцій із забезпечення ефективного користування об`єктами газорозподільних систем, у т.ч. забезпечення належного використання, експлуатації та контролю за майном (об`єктами) газорозподільних систем як тих, що належать державі та передані Компанії у користування відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.98 року №747, так і тих, що належать НАК «Нафтогаз» на праві власності та обліковуються на її балансі;

- філія "Центр метрології та газорозподільних систем" листом від 06.06.2017 року за №50/12-711 для оформлення договірних стосунків між сторонами направила на адресу Публічного акціонерного товариства «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» прошитий, пронумерований та скріплений печаткою договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 06.06.2017 року за №50/12/02/17, додаток 1 Перелік та балансова вартість майна, яке передається у експлуатацію Користувачу, додаток 2 звіт про виконання договору в 2 прим, та документи, що підтверджують повноваження особи на їх підписання.

Перелік та балансова вартість майна, яке передається у експлуатацію користувачу (ПАТ «Черкасигаз») наведено у додатку №1 до договору від 06.06.2017 року за №50/12/02/17.

Передачі в експлуатацію відповідачу за спірним договором підлягає наступне майно позивача: «Газопровід високого тиску від АГРС м. Монастирище до ГРП цукрового заводу смт. Цибулів ГРП м. Монастирище» та «Підвідний газопровід від с. Будище до с.Шевченкове та с Моринці».

30.06.2017 року на адресу Філії «ЦМГС» надійшов лист ПАТ «Черкасигаз» від 29.06.2017 року за №1299/08 з підписаним та скріпленим печаткою договором на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 06.06.2017 року за №50/12/02/17 з протоколом розбіжностей до нього.

Позивач вказує, що розглянувши протокол розбіжностей відповідача щодо умов договору від 06.06.2017 року №50/12/02/17 (укладання якого позивач вважає обов`язковим для сторін на підставі закону), Філія «ЦМГС» частково не погоджується з пропозиціями ПАТ «Черкасигаз» і тому передала спір на вирішення суду (позовну заяву у справі згідно поштового штемпеля направлено суду 19.07.2017 (а.с. 78 том1), тобто у встановлений ст. 181 ГК України 20-денний строк).

Зокрема, позивач наполягає, що будучи власником об`єктів газорозподільних систем, які вже знаходяться у фактичному користуванні відповідача та є предметом спірного договору, він має право на отримання від відповідача плати за таке користування майном у розмірі 10% від його балансової вартості. В залежності від цієї позиції у спірному договорі позивачем сформовані й інші умови договору.

Судом встановлено, що сторони у справі є суб`єктами ринку природного газу, діяльність яких унормована, зокрема положення ЗУ "Про ринок природного газу".

Так, відповідач є Оператором ГРМ, який здійснює експлуатацію газорозподільних систем на підставі наявної у нього ліцензії. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності відповідача є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (АЕС. 67-74 том 1).

Позивач визначає себе власником системи газопроводів за змістом ЗУ "Про ринок природного газу", режим користування якими складає предмет спору.

ЗУ "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Згідно визначень у ст. 1 вказаного Закону безпека постачання природного газу - це надійне та безперебійне постачання необхідних обсягів природного газу споживачам, що забезпечується наявними джерелами надходження природного газу, а також належним технічним станом газотранспортних та газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG.

Газорозподільна система - це технологічний комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам;

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу;

Оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

Оператор газотранспортної системи - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

Частини 1,3 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» передбачають, що оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Частиною 1 ст. 38 цього ж Закону передбачено, що права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2494, відповідно до Закону України «Про ринок природного газу», затверджено Кодекс газорозподільних систем.

Відповідно до п.п.1, 2, ч.2 розд. І Постанови №2494 оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається Регулятором. Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Постановою НКРЕ від 16.02.2017 №201 затверджено, зокрема, ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, які є обов`язковими для суб`єктів господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з розподілу природного газу (п. 1.2).

Пунктом 1.3 Ліцензійних умов визначено, що:

- газорозподільна система ліцензіата - об`єкти газорозподільної системи, що на законних підставах перебувають у власності чи користуванні здобувача ліцензії/ліцензіата (у тому числі на праві господарського відання, користування чи експлуатації), та які знаходяться в межах місць провадження господарської діяльності;

- засіб провадження діяльності - газорозподільна система, що на законних підставах перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації здобувача ліцензії/ліцензіата, якою здійснюється розподіл природного газу;

Отже, необхідність/обов`язок укладення договору на підтвердження правомірного користування оператором ГРМ (відповідачем) газорозподільної системи є складовою частиною дотримання ним ліцензійних умов з розподілу природного газу.

У п.2 ч. 1 розд. III Кодексу ГРС, затвердженого Постановою НКРЕКП №2494 передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти:

- договір про експлуатацію таких газорозподільних систем,

- або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ,

- або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу). Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

За умовами спірного договору позивач намагається врегулювати із відповідачем питання режиму та вартості експлуатації відповідачем Газопроводу високого тиску АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів ГРП м.Монастирище та підвідний газопровід від с.Будище до с.Шевченкове та с.Моринці.

Між сторонами немає спору, що вказані газопроводи знаходяться в зоні ліцензійної діяльності відповідача як Оператора ГРМ та використовуються ним в даний час.

При цьому позивач доводить, що обидва газопроводи належать йому на праві власності (він придбав їх за рахунок власних коштів від здійснення господарської діяльності) і тому позивач має право на отримання від відповідача плати за користування цим майном за спірним договором у визначеному позивачем розмірі.

З даного питання судом встановлено наступне:

При первісному розгляді справи за зверненням судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Катеринчук Л.Й. Інститут економіко-правових досліджень надав науковий висновок для розгляду справи на підставі ст. 47 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" (а.с. 65 том 3).

Згідно висновку набуті на законних підставах ПАТ НАК "Нафтогаз України" основні фонди, які не передавалися державою до складу статутного капіталу Компанії - є його власністю. Тому набуті за власні кошти Компанії основні виробничі фонди (підвідні газопроводи та газопроводи високого тиску між адміністративно-територіальними одиницями) не є державною власністю.

Також у висновку вказано, що сфера дії Постанови КМУ № 95 від 21.02.2017 "Про забезпечення ефективного використання газопровідних систем або їх складових" не поширюється на відносини з приводу укладення договорів щодо експлуатації підвідних газопроводів та газопроводів високого тиску, як основних фондів, набутих у господарській діяльності ПАТ НАК "Нафтогаз України".

В ході повторного розгляду справи (а.с. 159 том 3) відповідач заперечував приналежність позивачу на праві власності газопроводу АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів ГРП м.Монастирище як об`єкта нерухомого майна, оскільки позивач не має нотаріально посвідченого договору на його придбання.

З даного питання судом встановлено таке:

У відповідності до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

В законодавстві чітко не визначено, що газопроводи є нерухомим майном.

Між сторонами немає спору, що підземні та надземні газопроводи в/т та їх споруди є об`єктами, що не можуть існувати без землі та їх переміщення є неможливим без руйнування їх цілісності, їх знецінення, неможливості подальшої експлуатації, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Суд також вважає, що газопроводи є нерухомим майном, виходячи при цьому з такого:

Газопровід та його складові можуть бути переміщені за допомогою сучасних технічних засобів, однак лише одна ця ознака не виключає статусу цієї речі як нерухомої. Переміщення нерухомості повинно бути для її характеристики виключною спроможністю, у той час як можливість пересування у просторі рухомої речі є звичайною її можливістю. Особливість нерухомого об`єкта полягає у прив`язці до певної земельної ділянки, і тому при його переміщенні змінюються характеристики нерухомості, перш за все адреса і прив`язка до місцевості. Тому тісний зв`язок із землею залишається основним критерієм віднесення трубопроводів до об`єктів нерухомості.

Трубопровід можливо перемістити, але лише розібравши його на складові частини. Тим самим газопровід як єдину цілісну річ буде знищено з припиненням можливості його функціонального використання з прив`язкою до повної земельної ділянки. Газопроводи мають обов`язкову прив`язку до землі, що випливає з положень. 1 ст. 11 ЗУ «Про трубопровідний транспорт», де вказано, що земельні ділянки, на яких збудовано трубопроводи та їх споруди відносяться до земель трубопровідного транспорту.

Міністерством юстиції України видано Наказ від 14.04.2009 N 660/5 "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації (Наказ втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 7 квітня 2014 року N 599/5).

В наказі викладено такі правові позиції:

ЦК України використовує конструкції "нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо)" (стаття 331), "житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно" (стаття 376). Отже, виходячи з цих статей споруди є нерухомим майном. У законодавчих актах відсутнє визначення поняття "споруда" та їх правовий статус.

Законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об`єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (стаття 1). Також, частиною першою статті 11 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Тобто, газопроводи є об`єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Отже, газопровід є нерухомим майном.

Незважаючи на те, що Наказ від 14.04.2009 N 660/5 вратив чинність, немає підстав вважати, що це пов`язано виключно із помилковістю таких висновків Міністерства юстиції України з викладених питань, як вважає позивач.

Крім того, за своїми ознаками та технічними характеристиками трубопроводи повністю відповідають сукупним рисам нерухомих речей -- це прив`язка до певної земельної ділянки, довговічність експлуатації, стаціонарність, капітальність, наявність індивідуальних ознак, висока вартість, конкретне цільове призначення щодо виконання певних функцій у певному місці чи на території.

Однак чинне законодавство не містить вичерпного визначення того, чи є трубопроводи будівлями чи спорудами, спеціальними законами їх прямо не віднесено до об`єктів нерухомого майна, не вирішено питання про порядок їх інвентаризації та присвоєння адрес для реєстрації як нерухомого майна.

На підтвердження права власності на вказаний газопровід позивач надав копію договору купівлі-продажу № 14/1356/04 від 14.10.2004 (а.с. 43 том 1) з якого вбачається, що цей договір укладено між ТОВ "Цибулівський цукровий завод" та НАК "Нафтогаз України", за умовами якого цукровий завод зобов`язується передати у власність позивачу, а позивач - прийняти об`єкти газопостачання у Монастирищенському районі згідно Додатку № 1 до договору. Предметом договору є газопровід в/т від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів та ГРП м.Монастирище (а.с. 46 том 1).

Діючий ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, як вказано у його Прикінцевих та перехідних положеннях.

У відповідності до ст. 657 ЦК України в редакції станом на час укладення договору купівлі-продажу № 14/1356/04 від 14.10.2004 передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що виходячи з сукупності ознак, які вказують, що газопроводи є об`єктами нерухомого майна, вказаний договір повинен підлягати нотаріальному посвідченню і що позивачем у справу не надано доказів, що цей договір було нотаріально посвідчено.

Однак при цьому в чинному законодавстві немає чіткої вказівки на те, що газопроводи є об`єктами нерухомого майна та підлягають державній реєстрації.

У справі немає доказів реєстрації газопроводу в/т від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів та ГРП м.Монастирище як нерухомого майна за ТОВ "Цибулівський цукровий завод" (як за попереднім власником).

На виконання умов вказаного договору купівлі-продажу його сторонами було підписано Акт від 25.10.2004 приймання-передачі майна, яке передається у відповідності з договором купівлі-продажу № 14/1356/04 від 14.10.2004 (а.с. 47 том 1).

За даними діловодства Господарського суду Черкаської області вбачається, що ухвалою від 06 жовтня 2011 р. у справі № 01/1250 ліквідовано товариство з обмеженою відповідальністю "Цибулівський цукровий завод" (вул. Леніна, 1, смт. Цибулів, Монастирищенський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 32256655) як юридичну особу в зв`язку із банкрутством.

Пунктом 6.5. вказаного договору передбачено, що всі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства.

У справу не подано доказів того, що між певними особами та позивачем є спір з приводу права власності на газопровід в/т від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів та ГРП м.Монастирище і це майно в даний час витребовується у позивача як у недобросовісного власника.

Також не оспорюються і права ТОВ "Цибулівський цукровий завод", як попереднього власника, на продаж газопроводу позивачу.

За змістом ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У відповідності до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У відповідності до ст. 215, 216 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Наявні у справі докази вказують на відкритість володіння позивачем газопроводом в/т від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів та ГРП м.Монастирище з 2004 року.

Вказаний газопровід не був витребуваний у позивача жодною зацікавленою особою і для такого витребування станом на час вирішення спору вже сплив строк позовної давності.

Відповідачем у справу не надано доказів, що законним власником газопроводу насправді є не позивач, а інша особа.

У відповідності до ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 328 ЦК України у чинній редакції визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Як вже вказав суд, чинним законодавством прямо не віднесено газопроводи до об`єктів нерухомого майна як будівлю чи споруду.

Отже, з юридичної точки зору слід вважати, що стосовно газопроводу в/т від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів немає достатніх підстав стверджувати, що договір на його придбання позивачем від 14.10.2004 (а.с. 43 том 1) підлягав нотаріальному посвідченню, без чого він є нікчемним і не надає позивачу прав власника.

Тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивач не є власником Газопроводу високого тиску від АГРС м. Монастирище до ГРП цукрового заводу смт. Цибулів ГРП м. Монастирище і стосовно цього газопроводу спірний договір укладатися не може.

Другий газопровід позивачем набуто позивачем у власність за договором доручення № 14/466/04 від 29.04.2004 року із ВАТ по газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (а.с. 48 том 1). За умовами даного договору відповідач прийняв на себе зобов`язання за рахунок та від імені позивача виконати функції замовника по проектуванню і будівництву підвідного газопроводу від ГРС с. Будище до сіл Моринці та Шевченкове Звенигородського району Черкаської області довжиною 13 км. та ввести його в експлуатацію. Після виконання доручення відповідач повинен передати позивачу все отримане в зв`язку із виконанням цього доручення. Все виконане відповідачем згідно умов договору є власністю позивача (п. 1, 2.17)

На виконання умов договору доручення відповідачем видано наказ у серпні 2004 року № 279/ОД про затвердження акту комісії прийняття закінченого будівництвом підвідного газопроводу від ГРС с. Будище до сіл Моринці та Шевченкове Звенигородського району Черкаської області згідно договору доручення № 14/466/04 від 29.04.2004 року (а.с. 54 том 1).

Також складено Акт про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію -- підвідний газопровід від ГРС с. Будище до сіл Шевченкове та Моринці Звенигородського району Черкаської області.

Згідно положень ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Газопровід від ГРС с. Будище до сіл Шевченкове та Моринці Звенигородського району Черкаської області прийнято в експлуатацію відповідно до вимог "Правил приймання закінчених будівництвом об`єктів систем газопостачання України" про що складено відповідний АКТ 2004 року (а.с. 55 том 1).

Постановою НКРЕКП № 840 від 29.06.2017 (а.с. 53 том 4) ПАТ "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території м. Черкаси та Черкаської області (крім м. Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському відданні, користуванні чи експлуатації відповідача.

За доводами представника відповідача, у відповідності до наявної ліцензії відповідач здійснює провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, газу (метану) вугільних родовищ на території Черкаської області, окрім Маньківського, Христинівського, Уманського районів та міста Умань При цьому відповідач використовує газопровід високого тиску АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів ГГРП м.Монастирище та підвідний газопровід від с.Будище до с.Шевченкове та с.Моринці.

Відповідач доводить, що саме він на виконання вимог ст. 37,38 ЗУ "Про ринок природного газу", як оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах. Відповідач зобов`язаний забезпечувати здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів. Також відповідач зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи, вживати заходів для підвищення раціонального використання енергоресурсів та охорони довкілля під час здійснення своєї господарської діяльності, вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газорозподільної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Позивач вказує, що він зі свого боку повинен передати в експлуатацію відповідачу газорозподільні системи Газопроводу високого тиску АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів ГГРП м.Монастирище та підвідний газопровід від с.Будище до с.Шевченкове та с.Моринці, оскільки не має можливості самостійно забезпечувати експлуатацію таких газорозподільних систем через відсутність ліцензії, відповідних служб для фактичного здійснення ремонтів спірного майна.

Позивач доводить, що зазначений в додатку №3 до Кодексу газорозподільних систем договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, який повинні укласти сторони, не визначений як типовий або примірний та Кодексом не встановлено обов`язковості дотримання його форми. Тому сторони вправі відступити від нього і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Тому позивач запропонував укласти спірний договір на вигідних для нього умовах і направив пропозицію про це відповідачу.

Відповідач ПАТ «Черкасигаз» підписав договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів від 06.06.2017 року за №50/12/02/17 з протоколом розбіжностей до нього.

Відповідач не погоджується з п.1.1, 2.5, 2.15, 2.15.1, 2.15.2, 2.16, 3.1.3, 3.1.7, 3.1.8, 3.1.9, 3.1.10, 3.2.3, 3.3.4, 3.3.8, 3.3.9, 3.3.14, 3.3.16, 4.2,4.4, 4.5, 4.6, 4.7, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4, 8.5, 10.2, тому вніс їх до протоколу розбіжностей (а.с. 36 том 1)

ПАТ «Черкасигаз», зокрема, наполягає на скасуванні умов про ціну договору (сплата позивачу вартості експлуатації об`єктів газорозподільних систем) та обмеження строку дії договору певною датою, з правом будь-якої сторони відмовитися від його продовження на власний розсуд за певний строк до закінчення його дії.

Натомість позивач доводить, що безоплатна експлуатація відповідачем майна Компанії порушує його права власника, який має право і бажає отримувати прибуток за рахунок користування його майном з боку третіх осіб.

Згідно з п.5 статуту НАК «Нафтогаз України» метою діяльності Компанії є одержання прибутку від провадження господарської діяльності.

Позивач наполягає на встановленні плати відповідачу за користування газопроводами за спірним договором у розмірі 10% на рік від балансової вартості цього майна (п.2.15.1), яка вказана у запропонованому додатку № 1 до спірного договору (а.с. 15 том 1)

Позивач при цьому доводить, що плату у розмірі 10% визначено правлінням ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на засіданні 02.06.2017 (витяг з протоколу а.с. 73 том 4). З протоколу вбачається, що попередньо рішенням правління компанії від 01.11.2016 було затверджено примірник договору на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів з визначеною платою за експлуатацію майна у розмірі 15%. З урахуванням Постанови КМУ № 95 від 21.02.2017 (п.15 Примірного договору до неї) розмір плати вирішено знизити до 10% залишкової балансової вартості цього майна.

Відповідач натомість доводить, що будь-яка плата за експлуатацію об`єктів газорозподільної системи за спірним договором без належних правових підстав для цього покладає неправомірний фінансовий тягар на ПАТ "Черкасигаз". В структурі діючого тарифу на розподіл природного газу ПАТ «Черкасигаз», затвердженого Постановою НКРЕКП №2313 від 15.12.2016 року (а.с. 95,157 том 1), не включено ніякі витрати пов`язані з орендою, експлуатацією, обслуговуванням та ремонтом газопроводів та споруд на них. Тариф на розподіл природного газу затверджено в такому розмірі, щоб забезпечити газорозподільній компанії відшкодування обґрунтованих витрат, витрати на оплату праці, сплату всіх податків, обов`язкових платежів та бюджетних відрахувань згідно чинного законодавства України та отримання запланованого прибутку в установленому НКРЕКП розмірі, тощо. Тобто, тариф на розподіл природного газу за його складниками і без плати за експлуатацію майна газопроводів в даний час є економічно обґрунтованим.

Також і НКРЕКП звертала увагу позивача в листі від 23.05.2017 № 5540/16.3.1/7-17 (а.с. 107 том 2) на те, що Комісія здійснює моніторинг пропозицій суб`єктів ринку природного газу для вдосконалення нормативно-правових актів та аналізу проблемних питань. Комісія вважає, що у разі введення плати за користування газопроводами, що не власністю оператора ГРМ, ці витрати будуть віднесені до операційних витрат газорозподільного підприємства, що призведе до суттєвого зростання тарифів на послуги розподілу природного газу та як наслідок створить додаткове фінансове навантаження на кінцевого споживача.

При цьому представник відповідача неодноразово наголошував в засіданнях що ПАТ "Черкасигаз" безумовно зацікавлений в укладенні спірного договору для забезпечення правової визначеності між сторонами, підтвердження правомірності користування об`єктами газорозподільної системи для забезпечення виконання відповідачем ліцензійних умов, які передбачають користування цими об`єктами на законних підставах.

З приводу оцінки сторонами форми спірного договору та можливості відступити від форми договору, вказаного у додатках 3-5 до Кодексу ГРМ, суд встановив таке:

Згідно положень ст. 179 ГК України Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено п. 2 ч. 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ договори експлуатації, господарського відання та користування (один з яких повинні укласти сторони спору) укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

У Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем (пункт 2 глави 1 розділу III) викладено зразок ДОГОВОРУ на експлуатацію складових газорозподільної системи.

Даний зразок договору не складено як типовий договір, на відміну від, наприклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. N 95 Типового договору оренди газорозподільних систем або їх складових.

Як визначено ст. 179 ГК України типові договори затверджуються Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади.

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року N 715/2014 затверджено ПОЛОЖЕННЯ про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Положенням визначено, що вказана Комісія (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Розділом 4 у п.5) Положення передбачено, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розробляє та затверджує правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені такими правилами, а також типові форми господарських договорів, у тому числі на:

- купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу);

- транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

- зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу;

- приєднання до газових мереж;

- розподіл природного газу;

- постачання природного газу за регульованим тарифом;

- приєднання електроустановок до електричних мереж;

Серед цих повноважень у НКРЕКП відсутні повноваження на розробку та затвердження як Типових договорів про експлуатацію газорозподільних систем, або договорів господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, про які йде мова як про обов`язкові до укладення у розділі ІІІ Кодексу газорозподільних систем.

У Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг взагалі не йде мова про права НКРЕКП затверджувати примірні договори будь-якого виду.

Натомість чинним законодавством прямо передбачені випадки, коли, наприклад, Кабінет Міністрів України чи інші міністерства затверджують примірні договори --- постанова КМУ від 21 жовтня 2015 р. N 845 "Про затвердження Примірного енергосервісного договору" на виконання вимог ЗУ "Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб`єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації" (ст. 5), Постанова КМУ від 29 квітня 2016 р. N 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії", Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 серпня 2014 року N 233 "Про затвердження Примірних форм договорів про співробітництво територіальних громад" та інші.

У вищевказаних випадках прямо у формах договорів передбачено що вони є Типовими або Примірними.

Отже суд погоджується із доводами позивача і також вважає, що розміщений у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем зразок договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не є типовим і не є примірним, бо ця назва відсутня в формі такого договору і НКРЕКП відповідно до своїх повноважень не має права на затвердження такого роду договору як Типового чи Примірного.

До такого ж висновку прийшов і Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 по справі № 911/2354/17 (а.с. 60) , де у п. 16.1 та 16.2. вказав, що договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у додатку № 3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний. Тому сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов. Аналогічні положенням містяться у постанові ВС від 23.05.2018 по справі № 927/751/17 (а.с. 127 том 2).

Також і НКРЕКП у документах, наявних у справі, висловлювала думку про те, що форми договорів, розміщені у додатках № 3-5 до Кодексу ГРС, не є типовими і були розроблені Комісією з метою уникнення зловживання операторами ГРМ своїм монопольним становищем (а.с. 107 том 2).

Кодексом газорозподільних систем не передбачено обов`язку дотримання форм договорів, які запропоновані у Додатку 3 до нього.

Тому фактично сторони укладають між собою договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, укладення якого є обов`язковим між ними в силу закону, однак його умови погоджуються за їх взаємною згодою на підставі вільного волевиявлення.

Ініціатором укладення такого договору може виступати будь-яка зі сторін справи, сторони не позбавлені права спиратися на форму договору, запропоновану у Додатку 3 до Кодексу газорозподільних систем і доповнити чи змінити його зміст на власний розсуд.

Як передбачено ст. 627, 628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Позивач вказує, що виходячи з переліку суб`єктів, відносини між якими регулює Кодекс ГРМ, дія цього Кодексу не поширюється на позивача, як на власника газорозподільних систем і тому ще й з цієї причини позивач не зобов`язаний керуватися формою спірного договору, розміщеного у додатках № 3-5 до Кодексу, а може вимагати укладення договору на своїх умовах.

За доводами позивача, проект спірного договору був затверджений рішенням Правління Компанії від 01.11.2016 зі змінами від 02.06.2017.

Відповідач натомість вказує, що спірний договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів 50/12/02/17, визнання укладеним якого є предметом спору у справі, не базується на державному замовлені, не є обов`язковим для укладання за певною формою в силу прямої норми закону про це, тому відповідач вважає відсутніми законні підстави у позивача зобов`язувати відповідача укладати спірний договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів в редакції позивача.

Однак оформлення між сторонами відносин з експлуатації газорозподільної системи є вимогою чинного законодавства, складовою частиною забезпечення дотримання відповідачем ліцензійних умов його статутної діяльності, а тому переддоговірний спір між сторонами може бути передано на вирішення суду, а спір з приводу укладення такого договору повинен бути вирішеним.

При цьому суд враховує також і те, що при прийнятті у даній справі постанови КАГС від 27.03.2018 (а.с. 76 том 2) суд апеляційної інстанції спирався на висновки постанови ВС від 06.02.2018 справа № 911/2354/17 про те, що укладення спірного договору між сторонами не є обов`язковим і оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, то договір вважається таким, що не відбувся і позов у справі до задоволення не підлягає.

Такі висновки скасовані постановою ВС від 31.05.2019 у даній справі з відступленням при цьому від правового висновку у справах № 911/2354/17 та № 927/751/17 про те, що Оператор ГРМ не зобов`язаний відповідно до закону укладати договір про експлуатацію з власником газопроводів належних ПАТ НАК "Нафтогаз України" , які розташовані на закріпленій за оператором ГРМ території та використовуються ним з метою надання послуг оператора ГРМ з огляду на те, що п. 2 розділ ІІІ Кодексу ГРС передбачено обов`язок укладення чотирьох видів договорів, а не єдиного виду договору.

Крім того, саме через наявність у цьому питанні виключної правової проблеми за клопотанням позивача справу було передано на розгляд об`єднаної палати КГС у складі Верховного Суду ухвалою від 26.10.2018.

У відповідності до ч. 1 ст. ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тому судовий примус до вчинення певної дії (в т.ч. і прийняття певної умови договору, яка буде обов`язковою для обох сторін правочину) повинен базуватися лише на положеннях закону або на умовах (типового, примірного чи попереднього) договору.

Статтею ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Згідно вимог ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.ч. 2,4 ст. 181 ГК України).

Частинами 3, 6 ст. 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про ринок природного газу", права та обов`язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

На виконання вищезазначеного закону був розроблений Кодекс газорозподільних систем, який затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (Кодекс ГРС).

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу III Кодексу ГРС експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно Оператори ГРМ. Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Пунктом 2 цієї ж глави цього ж розділу Кодексу ГРС передбачено, що власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ, та Оператор ГРМ, до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов`язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ, або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3-5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Як вже встановив суд і це не заперечується сторонами, ПАТ "Нафтогаз України" визначає себе власником відповідних об`єктів газопостачання (власник), а ПАТ "Черкасигаз" - є оператором газорозподільних мереж (оператор ГРМ), експлуатація яких складає предмет спірного договору.

Відповідно до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

У постанові ВС у даній справі від 31.05.2019 викладено правову позицію по застосуванню норм чинного законодавства про те, що частинами 4 та 5 статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" визначено імперативну вимогу про те, що взаємовідносини суб`єктів, яким передано в управління об`єкти трубопровідного транспорту, що проходять в одному технічному коридорі або перетинаються, здійснюються на основі договорів; підприємства, установи та організації, що експлуатують трубопроводи, які підпорядковані різним відомствам, але розташовані в одному технічному коридорі, повинні узгодити умови їх експлуатації. Отже, законодавцем передбачено вимогу щодо обов`язковості укладення договору при будь-яких різновидах експлуатації об`єктів трубопровідного транспорту. А згідно із статтею 2 цього Закону, систему трубопровідного транспорту становлять як магістральні трубопроводи, так промисловий трубопровідний транспорт, до якого належать газопроводи високого тиску та підвідні газопроводи.

За змістом позовної заяви, предметом врегулювання правовідносин за спірним договором є право на експлуатацію "газопроводу високого тиску від АГРС м. Монастирище до ГРП цукрового заводу смт. Цибулів ГГРП м. Монастирище", збудованого у 2004 за кошти НАК "Нафтогаз" та "Підвідний газопровід від с. Будище до с. Шевченкове та с. Моринці", набутий НАК "Нафтогаз" за договором купівлі-продажу 27.09.2004 у ТОВ "Цибулівський цукровий завод".

Отже, у даній справі заявлена позовна вимога про спонукання до укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу спеціального закону (статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт").

Також Верховним Судом встановлено, що Відповідно до статті 5 Закону України "Про природні монополії" (далі - Закону №1682-III) - до сфери регулювання державою природних монополій належить, зокрема, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; розподіл природного і нафтового газу трубопроводами. Статтею 8 зазначеного Закону передбачено, що предметом державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій; інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством. Статтею 10 Закону №1682-III передбачено ряд обов`язків суб`єкта природних монополій, серед яких: дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.

Отже, свобода дій позивача та відповідача, як суб`єктів природних монополій з транспортування та розподілу природного газу трубопроводами, є обмеженою державою для досягнення суспільних інтересів.

Розвиваючи ринкові відносини у сфері видобутку, транспортування та розподілу природного газу законодавцем було прийнято ряд законів, які звузили свободу сторін при укладенні договору на ринку природного газу, передбачену статтею 627 ЦК України, що також відповідає суспільним інтересам формування ринкової економіки.

Отже у даній у даній справі заявлена позовна вимога про укладення договору, який є обов`язковим до укладення в силу спеціальних нормативних вимог (статті 9 Закону України "Про трубопровідний транспорт" та пункту 2 розділу ІІІ "Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи" Кодексу ГРС), що надає можливість укладення такого договору в судовому порядку відповідно до частин 7-8 статті 181 та статті 179 Господарського Кодексу України за наявності спору щодо окремих умов договору.

З огляду на те, що позивач ініціював саме укладення договору експлуатації газопроводів, а відповідач надіслав протокол розбіжностей до цього договору, не здійснивши іншої пропозиції щодо укладення іншого договору, слід вважати укладення такого договору між сторонами обов`язковим та у випадку недосягнення згоди щодо його істотних умов розглянути спір відповідно до статей 179, 181 ГК України в судовому порядку.

З урахуванням таких висновків колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по даній справі, суд відхиляє всі протилежні доводи та заперечення відповідача, що спірний договір між сторонами є не обов`язковим до укладення між сторонами спору.

Частиною 3 ст. 180 ГК України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою договору, отже в будь-якому випадку має бути погоджена сторонами (або вирішити питання про безоплатність договору).

У відповідності до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з приписами частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, ціни, які застосовуються під час використання об`єктів газорозподільних систем, не відносяться до регульованих та встановлюються за домовленістю сторін.

Відповідач звертає увагу, що у відповідності до ч. 6 ст. 7 ЗУ "Про трубопровідний транспорт" заборонено передачу в оренду основних фондів, що є об`єктами державної власності, акцій та часток у статутному капіталі державних підприємств, що провадять діяльність з транспортування магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах, а також підприємств, установ, організацій, утворених внаслідок їх реорганізації крім випадків, коли результатом таких дій є: передача основних фондів, акцій та часток у статутному капіталі таких підприємств виключно бюджетній установі, державному підприємству або акціонерному товариству, 100 відсотків акцій якого перебуває в державній власності України; створення державних підприємств або акціонерних товариств, 100 відсотків акцій та часток у статутному капіталі яких перебуває в державній власності України.

Згідно ст. 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Отже плата є істотною умовою договору оренди.

Тому позивач не має права передавати у користування за плату відповідачу газопроводи ні в якій формі та навіть за аналогією до положень постанови КМУ № 95 від 21.02.2017 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових", якою врегульовано питання використання газорозподільних систем та їх складових, власником яких є держава.

Встановлення у спірному договорі плати за експлуатацію майна газопроводів фактично за своїм правовим змістом є нічим іншим, як орендною платою, тому що за змістом ст. 759 ЦК України оренда характеризується передачею майна у користування, при якому безперечно одночасно та невіддільно від користування відбувається експлуатація майна.

Суд вбачає, що така умова спірного договору (оплатність експлуатації газопроводів та розмір плати) визначена позивачем на власний розсуд виключно з позиції його фінансових інтересів мати доходи із приналежного йому майна, однак не передбачена чинним законодавством, не враховує майнові інтереси відповідача, який не має в тарифі на свої послуги таку складову частину як плата за експлуатацію газопроводів.

Виходячи з цього, питання про оплату експлуатації газопроводів та розмір цієї плати, можуть бути врегульовані лише за згодою сторін, оскільки у суду немає ніяких передбачених законом чи попереднім договором між сторонами важелів примусу до відповідача, як до рівноправної сторони у спірному договорі та якого не зобов`язує законодавство оплачувати експлуатацію газопроводів недержавному власнику, погодитися на запропоновану позивачем відповідну умову договору з розділу 2.15.

Суд відхиляє як виключну обставину обґрунтування позивачем визначеної у спірному проекті договору ціни (плати) за експлуатацію --- забезпечення енергетичної безпеки держави та стратегічне значення об`єктів, які позивач має намір передати в експлуатацію відповідачу, оскільки це різні речі.

Суд не погоджується, що в даному випадку може бути застосована аналогія чинного законодавства для врахування положень постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" від 21.02.2017 р. №95, якою визначено річну плату за експлуатацію майна як вона визначена у примірному договорі до цієї постанови (10% від балансової вартості).

Так, у відповідності до 15 Примірного договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових до вказаної Постанови КМУ -- оператор щороку здійснює відрахування плати за надане відповідно до цього договору в експлуатацію майно, що належить державі та обліковується на балансі оператора, у розмірі 10 (десяти) відсотків його залишкової балансової вартості.

У відповідності до ст. 8 ЦК України -- якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Суд вважає, що питання ціноутворення при укладенні договорів за вільним волевиявленням сторін та правовідносини з експлуатації складових газорозподільних систем детально врегульовані нормами ЦК, ГК України та Кодексу ГРС з додатками, що затверджений НКРЕКП в межах компетенції, а тому не потребують регулювання правовими нормами, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Крім цього, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2017 р. № 95 врегульовані питання використання газорозподільних систем або їх складовими, власником яких є держава, а також затверджено Типовий договір оренди газорозподільних систем або їх складових, а також Примірний договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових. Таким чином, зазначеною постановою врегульовано правовідносини з іншим суб`єктним та об`єктним складом, а тому посилання позивача на зазначену постанову як на підставу та обґрунтування визначення (в т.ч за аналогією) ціни запропонованого до підписання договору є безпідставним.

Враховуючи те, що спірний договір між сторонами повинен бути укладений в силу вимог Кодексу газотранспортних систем, але відповідач в силу закону не зобов`язаний оплачувати експлуатацію газопроводів позивачу, то з усіх умов спірного договору слід виключити положення про експлуатацію майна на платній основі та пункти, які базуються на цій умові.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що його протиправно змушують безоплатно передати власне майно у користування відповідачу і наполягання відповідача виключно на безоплатному користуванні майном газопроводів порушує право власності позивача.

Позивач посилається на ч. 7 ст.319 ЦК України про те, що власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З даного питання суд враховує, що користування відповідачем двома газопроводами, яких стосується спірний договір, безперервно здійснюється вже тривалий час.

При цьому позивач у справі сам є ініціатором укладення спірного договору із відповідачем з приводу узгодження умов та порядку подальшої експлуатації газотранспортної системи та її об`єктів та до цього часу не заявив позов до відповідача про припинення користування газопроводами і повернення позивачу цього майна.

Згідно чинного законодавства України захист порушеного права здійснюється виключно за позовною заявою зацікавленої особи. Таких дій позивачем на захист свого права не вчинено, а тому доводи про протиправний примус позивача вчинити дії на користь відповідача суд відхиляє.

Крім того, суд встановив таке:

Умовами п. 2.15 спірного договору позивачем передбачено, що відповідач повинен здійснювати експлуатацію газопроводів на платній основі і річна плата за експлуатацію майна становить 10% від його балансової вартості, зазначеної в Додатку № 1 до договору.

За доводами позивача (а.с. 72-74 том 4), вказана вартість експлуатації у розмірі саме 10 % встановлюється на період до затвердження відповідачу нового тарифу на послуги з розподілу природного газу та визначена за аналогією з Постановою КМУ від 21.02.2017 № 95 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" (п. 15 ПРИМІРНИЙ ДОГОВІР експлуатації газорозподільних систем або їх складових з додатку до Постанови) з урахуванням положень Постанови КМУ від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу".

Також розмір плати 10% від балансової вартості майна затверджено рішенням Правління Компанії від 02.06.2017 (а.с. 72-74 том 4). Позивач врахував, що відповідно до Положень "Правил безпеки систем газопостачання" затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285 -- строк експлуатації для сталевих газопроводів складає 40 років, для поліетиленових - 50 років.

За доводами позивача, розмір плати за експлуатацію майна обумовлений необхідністю відшкодування витрат на будівництво, придбання об`єктів газорозподільної системи, отримання прибутку (доходу) від інвестицій протягом строку експлуатації газопроводів та компенсації значного терміну користування ПАТ "Черкасигаз" майном компанії без укладення договорів. Вартість майна газорозподільних систем обліковується на балансі позивача згідно акту приймання-передачі від Компанії.

Позивачем надано у справу витяг з протоколу від 02.06.2017 № 226 засідання правління ПАТ НАК "Нафтогаз України" (а.с. 73 том 4). За змістом протоколу Компанія рішенням Правління від 01.11.2016 № 211 затвердила договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів, умовами якого річну плату за експлуатацію майна передбачено у розмірі 15% від балансової вартості цього майна. Після цього відбулися зміни у законодавстві, які треба враховувати. Компанія врахувала постанову КМУ № 95 від 21.02.2017 "Про забезпечення ефективного використання газорозподільних систем або їх складових" яким затверджено форму Примірного договору з експлуатації газорозподільних систем або їх складових із розміром річної плати 10% залишкової балансової вартості цього майна. Також враховано, що операторами ГРМ висловлюється згода переходу на платне використання газорозподільної системи але після включення до тарифу на послуги з розподілу природного газу зазначеної плати.

Вказаним протоколом затверджено зміст п. 2.15.1. до спірного договору між сторонами.

В тексті спірного договору позивачем використовується поняття балансової вартості майна, відносно якої позивач встановив 10% вартості оплати за експлуатацію майна, вказавши її у додатку № 1 до договору.

Відповідач заперечив достовірність балансової вартості майна, спираючись на первинні документи позивача, які надані ним у справу (а.с. 211-212 том 4).

Так, з документів позивача вбачається, що НАК "Нафтогаз України" замовив експертну актуалізацію оцінки справедливої вартості активів (а.с. 209 том 4) і тому у Додатку № 1 про результати оцінки поінвентарно по обох газопроводах вказано дві категорії ціни майна -- первісна і залишкова станом на 31.12.2014 та справедлива вартість майна станом на 31.12.2014.

Так до переліку внесено такі відомості:

- Газопровід від АГРС Монастирище первісна-залишкова вартість становить 5 844 948 грн., а справедлива вартість становить 18 400 000 грн.

- Підвідний газопровід до с. Моринці первісна-залишкова вартість становить 4 083 333, а справедлива вартість становить 5 080 000 грн.

Суд трактує, що справедлива вартість є ринковою вартістю майна, яка визначена експертним шляхом, а тому первісна-залишкова вартість майна є його балансовою вартістю.

Як вбачається зі складеного позивачем додатку № 1 до спірного договору, під видом балансової вартості майна позивачем вказано його справедливу вартість, визначену експертним шляхом. Суд погоджується з доводами відповідача, що різниця між цими вартостями є істотною.

Оскільки суд вже визначився, що спірний договір між сторонами повинен бути укладений на умовах безоплатної експлуатації газопроводів (відповідач не сплачує позивачу кошти за експлуатацію, однак відповідач несе за власний кошт витрати на забезпечення безаварійного утримання, ремонт, поліпшення, реконструкції, модернізації газопроводів) і внесені позивачем відомості про балансову вартість майна по обох газопроводах є недостовірними, тому слід констатувати, що вказана позивачем балансова вартість майна у додатку № 1 є недостовірною.

Виключити цю вартість з додатку суд не може, оскільки положення додатку № 1 до спірного договору не є предметом спору між сторонами, бо не включалися до проекту розбіжностей.

Отже позивач не довів правомірність своїх вимог на укладення спірного договору щодо оплатної експлуатації газопроводів, тому п. 1.1. договору слід викласти в такій редакції:

Предметом цього Договору є надання Користувачеві у експлуатацію, для використання в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу (далі - Експлуатація) на безоплатній основі належних Власнику об`єктів газорозподільних систем (далі - Майно), які підключені (приєднані) безпосередньо до мереж оператора газотранспортної системи або газовидобувного підприємства, чи до газорозподільних мереж Користувача, перебувають в зоні його ліцензованої діяльності та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам.

За результатами вирішення спору частина пунктів з проекту договору судом виключена, що потягнуло зміну нумерації пунктів порівняно із первісною редакцією договору в позовній заяві.

При обговоренні та узгодженні умов спірного договору суд та сторони керувалися положеннями про те, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Щодо решти переданих на врегулювання суду умов договору суд встановив таке:

Виходячи з того, що протягом договірних стосунків законодавство, що регулює певні аспекти діяльності обох сторін може змінюватися, то в ході розгляду справи сторони дійшли згоди, що

п. 2.5. спірного договору може бути викладено в такій редакції: паспортизація Майна здійснюється Власником у відповідності до вимог чинного законодавства.

Пункт 2.7. слід викласти в такій редакції: Будь-які дії щодо Майна (крім проведення технічного обслуговування, поточного ремонту та вчинення дій щодо запобігання аваріям чи усунення їх наслідків, оцінки та інвентаризації майна) можуть здійснюватися лише за письмовим погодженням з Власником в порядку та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України та умовами цього Договору. Майно не може бути використане на інші, не передбачені цим Договором цілі.

З даного пункту судом виключено умови про приєднання до майна третіх осіб, яких позивач, як власник майна. що контролює його експлуатацію і вправі вимагати здійснення експлуатації лише відповідачем, правомірно вимагає приєднувати лише за його згодою.

Пункти 2.15.1, 2.15.2, якими встановлено:

2.15.1. До затвердження Користувачу тарифу на послуги з розподілу природного газу на основі багаторічного стимулюючого регулювання із забезпеченням дотримання регуляторної норми доходу на інвестований капітал Власника річна плата за експлуатацію Майна становить 10 % від балансової вартості, зазначеної в Додатку № 1 до цього Договору. Користувач здійснює Плату за Експлуатацію Майна щомісяця рівними частинами (виходячи з розміру річної плати за експлуатацію Майна) шляхом внесення грошових коштів на рахунок Власника не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Користувач починає здійснювати Плату за Експлуатацію Майна, передбачену цим пунктом Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем затвердження НКРЕКП Користувачу тарифу на послуги з розподілу природного газу, з урахуванням зазначеної в абзаці першому цього пункту річної плати.

2.15.2. Користувач здійснює Плату за Експлуатацію Майна в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу шляхом її перерахування на рахунок Власника в розмірі регуляторної норми доходу на інвестований капітал Власника, включеної до структури тарифу Користувача, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Перерахування зазначених коштів здійснюється Користувачем щомісячно рівними частинами виходячи з річної суми плати за Експлуатацію Майна, яка визначається згідно з додатковою угодою до цього Договору, узгодженою Сторонами після прийняття регуляторним органом рішення щодо встановлення Користувачу тарифу на послуги з розподілу природного газу на підставі застосування параметрів багаторічного стимулюючого регулювання. Користувач починає здійснювати Плату за Експлуатацію Майна, передбачену цим пунктом Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем затвердження НКРЕКП Користувачу тарифу на розподіл природного газу на основі багаторічного стимулюючого регулювання із забезпеченням дотримання регуляторної норми доходу на інвестований капітал Власника.

Користувач зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для затвердження тарифу на розподіл природного газу на основі застосування параметрів стимулюючого регулювання, що мають довгостроковий термін дії, із забезпеченням дотримання регуляторної норми доходу на інвестований капітал власника (звернутись до НКРЕКП з відповідною заявою, надати документи тощо) не пізніше двох місяців з дати укладання договору.

відповідач правомірно пропонує виключити, бо суд вже визначився, що це договір укладається на безоплатній основі щодо плати за експлуатацію майна.

2.16. Після припинення дії цього Договору Користувач втрачає право надавати замовникам та споживачам послуги з розподілу природного газу з використанням Майна та зобов`язується в обумовлений цим Договором строк повернути Власнику Майно, в тому числі всі його поліпшення, в тому числі здійснені за власний рахунок чи за рахунок Власника після дати припинення цього Договору.

Суд не погоджується із доводами відповідача, про необхідність виключення даного пункту повністю. У п.8.2. договору вказано, що договір розривається за згодою сторін, які можуть узгодити цю дату на вигідних для себе умовах і пов`язати її, зокрема, із припиненням надання відповідачем послуги розподілу газу. В даному випадку немає підстав вважати, що цей пункт не узгоджується із правами відповідача в межах дії ліцензії надавати послуги з розподілу природного газу, що не залежить від строку дії господарського договору. Сторони не позбавлені права самостійно домовитися про дату припинення договору і захистити всі свої похідні права.

3.1.3. сторони прийшли до згоди викласти цей пункт в такій редакції:

В установленому законодавством порядку здійснювати самостійно і за власний кошт незалежну оцінку Майна, але не частіше ніж 1 раз на 3 роки, або в інших випадках, передбачених законодавством України.

3.1.6. сторони прийшли до згоди викласти цей пункт в такій редакції, що відповідає п3) розділу ІІІ зразку договору з КГС:

За письмовим запитом отримувати від Користувача щоквартальну звітність про виконання умов цього Договору, інформацію про технічний стан Майна та умови його експлуатації згідно з цим Договором та законодавством України.

3.1.8. Ініціювати внесення змін до цього Договору або приймати рішення щодо його розірвання, в тому числі в односторонньому порядку, зокрема у випадку змін у законодавстві, що змінюють умови та порядок користування Майном газорозподільних систем.

З даного пункту слід виключити умову про односторонній порядок розірвання договору, бо пунктом. 8.2. договору передбачено його розірвання лише за згодою сторін.

3.2.3. Не втручатися у господарську діяльність Користувача, крім випадків, що стосуються здійснення та захисту прав Власника.

Слова крім випадків, що стосуються здійснення та захисту прав Власника слід виключити, бо позивач не зміг пояснити суду що це за випадки, тому ймовірно, що їх перелік буде широко тлумачитися позивачем на випадок виникнення спору.

3.3.4. Згідно з умовами цього Договору та чинного законодавства України здійснювати Власнику Плату за Експлуатацію Майна.

Цей пункт слід виключити повністю, бо суд вже визначився, що експлуатація газопроводів за договором повинна бути безоплатною.

3.3.8. Щоквартально, не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати Власнику звіт про виконання Договору за формою, зазначеною в Додатку № 2 до цього Договору.

Цей пункт слід виключити повністю, бо така умова не передбачена чинним законодавством, отже повинна вноситися до договору лише за згодою сторін, відповідач проти такого обов`язку заперечує, а тому у суду немає підстав примусити відповідача прийняти цю умову в редакції позивача.

3.3.9. (див п. 3.3.7) сторони погодилися викласти цей пункт в такій редакції :

Протягом 10 робочих днів з дати надходження запиту надати Власнику інформацію, що запитується, у тому числі інформацію про технічний стан Майна, його облік, виконання робіт з обстеження, поточного/капітального ремонту, приєднання до Майна, а також відповідну технічну документацію щодо Майна.

3.3.11. сторони погодилися викласти цей пункт в такій редакції : Негайно, але не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, письмово повідомити Власника про прийняття рішення щодо реорганізації, ліквідації або порушення провадження у справі банкрутство Користувача.

3.3.13. 3а власні кошти та на умовах, погоджених з Власником, здійснювати страхування Майна на користь Власника в установленому законодавством порядку. Вибір Страховика здійснюється Користувачем за попереднім письмовим погодженням з Власником.

Цей пункт слід виключити повністю, бо така умова не передбачена чинним законодавством, отже повинна вноситися до договору лише за згодою сторін, відповідач проти такого обов`язку заперечує, а тому у суду немає підстав примусити відповідача прийняти цю умову в редакції позивача.

3.3.15. сторони погодилися викласти цей пункт в такій редакції з урахуванням пропозиції відповідача по п. 3.3.18 та 3.3.19 з протоколу розбіжностей.

Здійснювати експлуатацію Майна з метою забезпечення надійності розподілу природного газу, ефективного використання Майна, його збереження та відновлення.

4.2. сторони погодилися викласти цей пункт в такій редакції : Користувач несе відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) Майна (в тому числі внаслідок аварії) в розмірі ринкової вартості втраченого (пошкодженого, знищеного) Майна в порядку, передбаченому чинним законодавством.

4.4. У випадку порушення строків оплати за експлуатацію Майна, передбачених п. 2.15 цього Договору, Користувач сплачує Власнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від простроченої суми за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від простроченої суми.

Цей пункт слід виключити повністю з огляду на визначену судом безоплатність експлуатації майна по договору.

4.5. У випадку несвоєчасного (прострочення більше ніж 5 робочих днів) надання звітів та інформації, передбачених цим Договором, за недопущення Власника до огляду Майна для контролю за його станом, за відмову в проведенні інвентаризації Майна, Користувач сплачує Власнику штраф у розмірі 1% балансової вартості Майна станом на 31 грудня року, що передує звітному року, а у випадку здійснення незалежної оцінки - від його ринкової вартості за кожен вищевказаний випадок порушення Користувачем своїх обов`язків.

Суд вважає, що даний пункт слід виключити повністю, бо на такий розмір відповідальності немає згоди відповідача і за умовами договору в частині санкцій позивачем не забезпечено баланс цих санкцій для обох сторін.

4.6. У випадку порушення строків повернення Майна після припинення цього Договору Користувач сплачує Власнику неустойку в розмірі подвійної плати за експлуатацію Майна за кожен день прострочення.

Цей пункт підлягає виключенню повністю, оскільки суд визначився щодо безоплатності користування майном за договором і неустойка в розмірі подвійної плати за неповернення майна є умовою для правовідносин оренди, до яких спірний договір не відноситься.

4.7. У випадку нездійснення Користувачем технічного обслуговування та/чи ремонту Майна, Користувач сплачує Власнику штраф в розмірі 10 відсотків балансової вартості Майна, а у випадку здійснення незалежної оцінки - від його ринкової вартості, за кожен випадок порушення та відшкодовує завдані цим збитки. Сплата штрафу не звільняє Користувача від обов`язку здійснити технічне обслуговування та/чи ремонт Майна.

На думку суду весь пункт слід виключити, бо умови договору про обов`язок відповідача здійснювати незалежну оцінку майна виключено. Цим пунктом не забезпечено баланс відповідальності для обох сторін і дійсна балансова вартість майна позивачем вказана невірно у додатку № 1 до договору.

8.1. Цей Договір є укладеним і набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін, діє не менше ніж до кінця року, в якому він був укладений та до дати його припинення за згодою сторін.

Суд встановлює таку умову договору враховуючи пропозиції обох сторін з цього приводу, неправомірність односторонньої відмови від договору, непогодження сторонами права на одностороннє його розірвання і вважає, що така умова не суперечить чинному законодавству та не порушує прав сторін.

Якщо за 60 календарних днів до закінчення строку дії цього Договору Сторона письмово не повідомить іншу Сторону про відмову від подальшого продовження Договору, цей Договір вважається безстроковим і кожна із сторін має право відмовитись від Договору, попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 90 днів до дати припинення.

Цей абзац слід повністю виключити, бо суд вже визначився, що за будь-яких умов одностороннє припинення договору є неприйнятним без спільної згоди сторін.

8.2. Цей договір може бути розірвано за згодою сторін.

Цей пункт слід прийняти в редакції відповідача, бо згода сторін на розірвання договору упередить настання негативних соціальних наслідків щодо припинення газопостачання на противагу односторонньому розірванню договору. Право на одностороннє розірвання встановлюється лише законом або за згодою сторін (ст. 188,291 ГК, 525, 651,773,782. 783 ЦК ) і такої згоди відповідач не дає.

8.3. Чинність цього Договору припиняється згідно положень чинного законодавства або за згодою сторін.

Таке формулювання захищає інтереси обох сторін та упередить настання негативних соціальних наслідків через раптове припинення газопостачання внаслідок односторонньої відмови сторони від договору.

Тому з даного пункту слід виключити всю решту умов про підстави припинення договору :

закінчення строку Договору, на який його було укладено;

прийняття нормативно-правового акту, що змінює умови та порядок Експлуатації Майна;

односторонньої відмови Власника від Договору у разі систематичного (два і більше разів) порушення Користувачем обов`язків, передбачених цим Договором. Про односторонню відмову від Договору Власник письмово повідомляє Користувача за 60 днів до дати розірвання Договору;

дострокового припинення за взаємною згодою Сторін або за рішенням суду;

анулювання ліцензії Користувача на розподіл природного газу;

порушення справи про банкрутство Користувача - шляхом односторонньої відмови Власника від договору з попередженням про це Користувача не пізніш як за 30 днів до припинення Договору;

прийняття рішення про припинення Користувача чи прийняття рішення про виділ - шляхом односторонньої відмови Власника від договору з попередженням про це Користувача не пізніш як за 30 днів до припинення Договору.

8.4. Сторони погодилися викласти цей пункт в такій редакції, яка також захищає інтереси позивача, якщо відповідач ухилиться від підписання акту приймання-передачі майна на його повернення після закінчення договору:

Користувач несе відповідальність за втрату, пошкодження Майна у відповідності до вимог чинного законодавства, а також за безпечну та безаварійну його виробничу експлуатацію, в тому числі після дати припинення Договору в період продовження надання послуг з розподілу природного газу.

8.5. У випадку односторонньої відмови від Договору, Договір вважається припиненим з дня закінчення відповідного строку, передбаченого Договором, який обліковується від дня направлення повідомлення (направляється рекомендованим або цінним листом або кур`єрською поштою на адресу, вказану в цьому договорі) про односторонню відмову від цього Договору. При цьому погоджувати додатково з іншою стороною дату розірвання Договору сторона Договору не зобов`язана.

Весь пункт слід виключити, бо суд вже визначився із неприйнятністю односторонньої відмови від договору в т.ч. через загрозу негативних соціальних наслідків припинення відповідачем газопостачання. Пунктом 8.2. передбачена лише згода сторін на розірвання договору.

10.2. Додаток № 2 - Звіт про виконання Договору.

Суд погоджується з доводами відповідача, що пункт слід виключити, бо п. 3.3.8. із посиланням на цей додаток судом виключено як не передбачений законом. Сам додаток нічим не передбачено і згоди на його складення (як істотна умова договору за згодою сторін) відповідач не дає.

Як вже визначився суд, у додатку № 1 до спірного договору вказана позивачем балансова вартість майна не відповідає дійсності, однак суд не морже виключити балансову вартість майна з додатку чи вказати її у вірному розмірі, оскільки умови п. 1.2. договору з посиланням на Додаток № 1 та сам Додаток № 1 сторонами на узгодження до суду не передавався.

Суд вважає, що укладення між сторонами спірного договору у тому вигляді, як викладено в судовому рішенні по даній справі, зокрема, без умови про плату за експлуатацію майна, не порушує майнові інтереси позивача, оскільки ним самим у запропонованому п. 2.15.1. у другому абзаці передбачено умову, що Користувач починає здійснювати Плату за Експлуатацію Майна, передбачену цим пунктом Договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем затвердження НКРЕКП Користувачу тарифу на послуги з розподілу природного газу, з урахуванням зазначеної в абзаці першому цього пункту річної плати.

Обидві сторони визнають, що в даний час для відповідача зміни до тарифу на його послуги не затверджені, очікувану плату за експлуатацію газопроводів позивач не буде отримувати ще невизначений період часу.

У відповідності до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Пункт 2.15.1. у спірному договорі позивачем запропоновано під відкладальною умовою.

Однак на укладення договору із такою умовою та на визначення певної ціни у договорі за експлуатацію газопроводів необхідна виключно добровільна згода обох сторін, оскільки ці питання не регулюються примусом держави у тих нормативних документах на які спираються сторони.

Позивачем не надано у справу доказів про те, що НКРЕКП в даний час вирішує питання про внесення змін до затвердженого тарифу відповідача. Також у позивача немає доказів про те, що укладення спірного договору із відкладальною умовою у його п. 2.15.1. відповідає певній нормі чинного законодавства, яка регулює відносини сторін.

Ч. 3 ст. 37 ЗУ "Про ринок природного газу", на яку посилається позивач, передбачає, що Оператор газорозподільної системи забезпечує здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів.

Однак цей Закон не покладає на відповідача обов`язок сплати власнику газопроводу коштів за його експлуатацію.

Суд приходить до висновку, що спірний договір, який є обов`язковим до укладення між ними, може бути укладений і виконуватися у тому вигляді, як визначився суд. В подальшому сторони не позбавлені можливості вносити до нього зміни щодо будь-яких умов в установленому порядку (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Позов підлягає до часткового задоволення в межах умов спірного договору, які викладені в резолютивній частині рішення. В решті вимог (умов договору) у позові слід відмовити.

Згідно положень ч. 2 ст. 187 ГК України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Сторони не ставили питання про визначення судом іншої дати укладення між ними спірного договору та не обґрунтовували його.

На підставі п.1) ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати слід покласти порівну на обидві сторони, оскільки за результатами вирішення спору було враховано та відхилено частину пропозицій кожної із сторін спору.

Керуючись статтями 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати договір на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів укладеним на наступних умовах:

Договір № 50/12/02/17

на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів

м .Київ "___" ___________ _______ р.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - Власник) в особі директора Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Діденка Олега Валентиновича, який діє на підставі рішення правління (оформленого протоколом №211 від 01.11.2016) та Довіреності від 28.12.2016 №14-207 з однієї сторони, і Публічне акціонерне товариство "Черкасигаз" (далі за текстом - Користувач) в особі

(посада, прізвище, ім`я та по батькові)

який діє на підставі,

(реквізити довіреності або установчих документів)

з другої сторони (далі - Сторони), керуючись Цивільним, Господарським кодексами України, іншими нормативно-правовими актами, уклали цей договір (далі - Договір) про таке:

І. Предмет Договору

1.1. Предметом цього Договору є надання Користувачеві у експлуатацію, для використання в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу (далі - Експлуатація) на безоплатній основі належних Власнику об`єктів газорозподільних систем (далі - Майно), які підключені (приєднані) безпосередньо до мереж оператора газотранспортної системи або газовидобувного підприємства, чи до газорозподільних мереж Користувача, перебувають в зоні його ліцензованої діяльності та використовуються для забезпечення розподілу природного газу споживачам.

1.2. Перелік та балансова вартість Майна, яке передається у Експлуатацію за цим Договором Користувачу, зазначається в додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

1.3. Користувач має право здійснювати Експлуатацію Майна з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі Майна в експлуатацію.

1.4. Передане у Експлуатацію Майно обліковується на балансі Власника.

1.5. Право на експлуатацію майна надається з метою провадження Користувачем ліцензованої діяльності з розподілу природного газу та безаварійного розподілу природного газу споживачам, ефективного використання майна, його збереження, відновлення, поліпшення, реконструкції та модернізації.

II. Правовий режим майна та умови його експлуатації

2.1. Власнику належить право власності на Майно, передане за цим Договором Користувачу в Експлуатацію.

2.2. Укладення цього Договору не змінює права власності на Майно, передане Користувачу в Експлуатацію, і в жодному випадку не призводить до його відчуження.

2.3. Передача Користувачу в Експлуатацію Майна передбачає його збереження, покращення та/ відновлення, проведення поточного та капітального ремонту, використання в процесі здійснення діяльності з розподілу природного газу та дотримання вимог безпеки відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.

2.4. У випадку необхідності Користувач підписує з Власником Майна акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності між майном Власника та майном Користувача протягом 30 календарних днів з дня укладення Договору.

2.5. Паспортизація Майна здійснюється Власником у відповідності до вимог чинного законодавства.

2.6. Користувачу забороняється будь-яким чином відчужувати чи обтяжувати Майно, а також: здавати його в оренду, надавати у фінансовий лізинг, передавати речові або будь-які інші права щодо нього, передавати його у заставу, в управління, спільну діяльність та вчиняти будь-які дії, що пов`язані із зміною його цільового призначення або передачею у володіння або користування третім особам.

2.7. Будь-які дії щодо Майна (крім проведення технічного обслуговування, поточного ремонту та вчинення дій щодо запобігання аваріям чи усунення їх наслідків, оцінки та інвентаризації майна) можуть здійснюватися лише за письмовим погодженням з Власником в порядку та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства України та умовами цього Договору. Майно не може бути використане на інші, не передбачені цим Договором, цілі.

2.8. На Майно не може бути звернене стягнення за вимогами кредиторів Користувача. Будь-які поліпшення Майна (у тому числі такі, що можуть бути відокремлені), ремонти Майна, здійснені Користувачем під час дії цього Договору, належать Власнику на праві власності та не підлягають компенсації.

2.9. Відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) Майна несе Користувач, починаючи з дати підписання Сторонами цього Договору або акту приймання-передачі Майна в Експлуатацію (з огляду на те, що відбулося раніше) та до дати повернення Майна Власнику за актом приймання - передачі Майна.

2.10. Датою повернення Майна є дата підписання сторонами акта приймання - передачі Майна.

2.11. Списання Майна здійснюється Власником у порядку, встановленому чинним законодавством України та внутрішніми документами Власника.

2.12. Облік Майна здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством України та внутрішніми документами Власника. Користувач веде окремий облік Майна відповідно до вимог чинного законодавства та сучасних стандартів обліку, але в будь-якому випадку стан обліку Майна, переданого за цим Договором, має бути не гіршим ніж стан обліку власного майна Користувача, зокрема іншого майна газорозподільних систем, яким користується Користувач.

2.13. Проведення щорічної інвентаризації Майна здійснюється представниками Власника в установленому законодавством України та внутрішніми документами Власника порядку із залученням до складу комісії з проведення такої інвентаризації представників Користувача.

2.14. Користувач зобов`язується виконувати роботи, пов`язані з поліпшенням, відновленням, ремонтом, реконструкцією та технічним обслуговуванням майна, відповідно до вимог законодавства, цього Договору, а також створювати умови для безпечної та безаварійної його експлуатації.

2.15. Користувач здійснює Експлуатацію Майна на безоплатній основі.

2.16. Після припинення дії цього Договору Користувач втрачає право надавати замовникам та споживачам послуги з розподілу природного газу з використанням Майна та зобов`язується в обумовлений цим Договором строк повернути Власнику Майно, в тому числі всі його поліпшення, в тому числі здійснені за власний рахунок чи за рахунок Власника після дати припинення цього Договору.

2.17. Отримані від експлуатації майна доходи належать Користувачу.

IIІ. Права та обов`язки Сторін

3.1. Власник має право:

3.1.1.Контролювати облік Майна, зокрема, шляхом проведення інвентаризації Майна та надання запитів та отримання інформації про стан Майна та виконання умов Договору.

3.1.2.Контролювати технічний та експлуатаційний стан Майна, додержання передбачених законодавством вимог щодо його безпечної експлуатації, ефективність використання та збереження, дотримання Користувачем вимог цього Договору, інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у зазначеній сфері, та цільового призначення Майна під час його використання.

З цією метою Власник має право надсилати Користувачу письмові запити, а також здійснювати огляд Майна в будь-який час за попереднім повідомленням Користувача, у тому числі в присутності представників Користувача.

3.1.3. В установленому законодавством порядку здійснювати самостійно і за власний кошт незалежну оцінку Майна, але не частіше ніж 1 раз на 3 роки, або в інших випадках, передбачених законодавством України.

3.1.4.У випадку втрати (пошкодження, знищення) або неналежної Експлуатації Майна вимагати від Користувача відновлення втраченого (пошкодженого, знищеного) Майна та/або вжиття інших заходів, необхідних для належної Експлуатації Майна.

3.1.5. Брати участь у роботі комісій для розслідування обставин і причин аварій або нещасних випадків, які сталися під час користування Майном.

3.1.6. За письмовим запитом отримувати від Користувача щоквартальну звітність про виконання умов цього Договору, інформацію про технічний стан Майна та умови його експлуатації згідно з цим Договором та законодавством України.

3.1.7. За власний рахунок провести незалежну (ринкову) оцінку Майна відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" для визначення бази розрахунку норми доходу на інвестований капітал Власника у випадку прийняття рішення НКРЕКП щодо застосування до Користувача стимулюючого регулювання на підставі параметрів, які мають довгостроковий термін дії.

3.1.8. Ініціювати внесення змін до цього Договору або приймати рішення щодо його розірвання, зокрема, у випадку змін у законодавстві, що змінюють умови та порядок користування Майном газорозподільних систем.

3.1.9. Вимагати від Користувача відшкодування збитків, завданих невиконанням чи неналежним виконанням ним своїх обов`язків по Договору.

3.2. Власник зобов`язаний:

3.2.1. Передати Майно в Експлуатацію за актом приймання - передачі Майна в експлуатацію.

3.2.2.Не вчиняти дій, що перешкоджають Користувачу виконувати свої договірні зобов`язання.

3.2.3.Не втручатися у господарську діяльність Користувача.

3.3. Користувач зобов`язаний:

3.3.1.На умовах, визначених цим Договором та законодавством України, здійснювати Експлуатацію Майна відповідно до його цільового призначення.

3.3.2. Залучати на конкурентних засадах спеціалізовані організації для виконання будівельних, монтажних, ремонтних чи інших робіт, пов`язаних з Майном, які необхідні для належного виконання умов цього Договору.

3.3.3. Прийняти в Експлуатацію Майно за актом приймання-передачі Майна в експлуатацію та здійснювати його використання із забезпеченням надійності розподілу (транспортування) природного газу, ефективного використання Майна, його збереження та відновлення.

3.3.4. Забезпечувати безпечну та безаварійну Експлуатацію Майна.

3.3.5. Нести відповідальність за збереження Майна та безпечну його експлуатацію.

3.3.6. Вести відокремлений облік Майна відповідно до вимог чинного законодавства України та сучасних стандартів обліку.

3.3.7. Протягом 10 робочих днів з дати надходження запиту надати Власнику інформацію, що запитується, у тому числі інформацію про технічний стан Майна, його облік, виконання робіт з обстеження, поточного/капітального ремонту, приєднання до Майна, а також відповідну технічну документацію щодо Майна.

3.3.8.Створювати належні умови та забезпечувати вільний доступ представників Власника до Майна, інших об`єктів, що технологічно пов`язані з виробничою експлуатацією та технічним обслуговуванням Майна, а також до документів бухгалтерського обліку та звітності Користувача в частині, що стосується Майна.

3.3.9.Відшкодовувати Власнику збитки, заподіяні втратою (пошкодженням, знищенням) Майна в повному обсязі.

3.3.10.За власний рахунок здійснювати технічне обслуговування та ремонт Майна.

3.3.11. Негайно, але не пізніше ніж через 5 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення, письмово повідомити Власника про прийняття рішення щодо реорганізації, ліквідації або порушення провадження у справі про банкрутство Користувача.

3.3.12.Приєднувати до Майна об`єкти системи газопостачання третіх осіб у порядку, встановленому законодавством.

3.3.13. Після припинення дії цього Договору повернути Майно Власнику протягом 7 календарних днів з дати припинення дії Договору, з підписанням відповідного акта приймання - передачі.

3.3.14. Здійснювати з дотриманням умов, визначених цим Договором, експлуатацію Майна відповідно до його цільового призначення.

3.3.15. Здійснювати експлуатацію Майна з метою забезпечення надійності розподілу природного газу, ефективного використання Майна, його збереження та відновлення.

3.4.Користувач має право:

3.4.1. Використовувати Майно, надане йому в Експлуатацію, відповідно до мети та в обсязі, що визначені цим Договором.

3.4.2. Самостійно приймати рішення з питань організації діяльності щодо безаварійної Експлуатації наданого Майна, технічних питань та питань, що пов`язані з поточним його ремонтом, поліпшенням/відновленням, реконструкцією та модернізацією відповідно до умов, визначених цим Договором.

IV. Відповідальність Сторін

4.1. За невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань Сторони несуть відповідальність у розмірі та у порядку, передбачених чинним законодавством України та цим Договором.

4.2. Користувач несе відповідальність за втрату (пошкодження, знищення) Майна (в тому числі внаслідок аварії) в розмірі ринкової вартості втраченого (пошкодженого, знищеного) Майна в порядку, передбаченому чинним законодавством.

4.3. Відповідальність за достовірність інформації, наданої Користувачем Власнику відповідно до умов цього Договору, покладається на Користувача.

V. Форс-мажор

5.1. У разі виникнення форс-мажорних обставин Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором.

5.2. Під форс-мажорними обставинами розуміють обставини, що виникли внаслідок не передбачених Сторонами подій надзвичайного і невідворотного характеру, включаючи пожежі, землетруси, повені, оповзні, інші стихійні лиха, терористичні акти, війну або військові дії. Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

5.3. Сторони зобов`язані негайно повідомити про обставини форс-мажору та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи.

Якщо Сторони без поважних причин не повідомили у зазначений строк про виникнення форс - мажорних обставин, то вони надалі не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього Договору.

Сторона не може посилатись на форс-мажорні обставини як на підставу звільнення від відповідальності у разі неповідомлення про них у визначений строк.

5.4. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України.

VІ. Вирішення спорів

6.1. Усі спірні питання, пов`язані з виконанням умов цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

6.2. У разі недосягнення згоди шляхом переговорів Сторони Договору мають право вирішити спір в судовому порядку.

VIІ. Конфіденційність

7.1.Договір, його зміст та доповнення (додаткові угоди, додатки тощо) є конфіденційними документами та визнаються конфіденційною інформацією, яка не підлягає розголошенню чи використанню Сторонами у будь-яких цілях, за винятком надання цієї інформації органам чи особам відповідно до чинного законодавства України.

7.2. Будь-яка інформація, що надається/отримується, підписується Сторонами під час строку дії цього Договору та/або пов`язана з його виконанням є конфіденційною.

7.3. Сторони зобов`язані вживати заходів щодо недопущення несанкціонованого використання чи розголошення відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, третім особам.

VIIІ. Строк дії Договору

8.1. Цей Договір є укладеним і набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін, діє не менше ніж до кінця року, в якому він був укладений та до дати його припинення за згодою сторін.

8.2. Цей договір може бути розірвано за згодою сторін.

8.3. Чинність цього Договору припиняється згідно положень чинного законодавства або за згодою сторін.

8.4. Користувач несе відповідальність за втрату, пошкодження Майна у відповідності до вимог чинного законодавства, а також за безпечну та безаварійну його виробничу експлуатацію, в тому числі після дати припинення Договору в період продовження надання послуг з розподілу природного газу,

IХ. Прикінцеві положення

9.1. Цей Договір укладений у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу, один з яких зберігається у Власника, другий - у Користувача.

9.2. Усі зміни та доповнення до цього Договору оформляються додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього Договору.

9.3. Додаткові угоди, додатки до цього Договору мають юридичну силу, якщо вони укладені з дотриманням вимог законодавства України та підписані уповноваженими представниками Сторін.

9.4. Сторони зобов`язуються вчасно повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження, банківських реквізитів, номерів телефонів, факсів, а також про припинення або виділ однієї із Сторін чи порушення процедури її банкрутства, шляхом невідкладного надіслання листа, але не пізніше ніж протягом 5 робочих днів з дня прийняття відповідного рішення.

X. Додатки до Договору

10.1. Додаток № 1 - Перелік та балансова вартість Майна, яке передається у Експлуатацію.

XI. Місцезнаходження та банківські реквізити Сторін

ВЛАСНИК Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

КОРИСТУВАЧ Публічне акціонерне товариство "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

Місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

Місцезнаходження: 18000, м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 142

Код ЄДРПОУ 26025 552 Свідоцтво платника ПДВ ... .35480667 Інд. податковий номер НОМЕР_1 П/р НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк" код банку 320478

Код ЄДРПОУ 03361402

р/р НОМЕР_3 в філії - Черкаське облуправління AT "Ощадбанк", МФО 354507

Тел./факс: (044) 537-05-38 - Київ;

Телефон: (0472) 71-19-06

Тел./факс: (044) 586-30-00 - Боярка.

Факс:(0472)71-19-08

М.П.

М.П.

Директор О.В. Діденко

(посада, підпис) (ініціали, прізвище)

(посада, підпис)(ініціали, прізвище)

" "" " _____р.

" "" " ____р.

Додаток № 1 до Договору

№.

на експлуатацію газорозподільної системи та її об`єктів

від " " р.

Перелік та балансова вартість Майна, яке передається у Експлуатацію Користувачу ПАТ "Черкасигаз"

№ п/п

Назва Майна

Місце знаходження Майна

Дата введення в експлуатацію

Технічна Характеристика Майна

Балансова Майна станом на

тис.грн.

1

Газопровід високого тиску від АГРС м.Монастирище до ГРП цукрового заводу смт.Цибулів ГГРП м.Монастирище

Черкась- ка область

24.09.2001

L= 17 404,96 м Ст: Ду 57 Ру 1,2 МПа L= 27,35 м Ст: Ду 108 Ру 1,2 МПа L= 84,06 м Ст: Ду 219 Ру 1,2 МПа L= 1693,55 м Ст: Ду 273 Ру 1,2 МПа L= 15600,0 м

18 400,0

2

Підвідний газопровід від ГРС с.Будище до с.Шевченкове та с.Моринці

Черкась ка область

2004 р.

L = 13 068,0 м Ст: Ду 219 Ру 1,2 МПа L= 6430,0 м Ст: Ду 159 Ру 1,2 МПа L= 6590,0 м Ст: Ду 89 Ру 1,2 МПа L= 48,0 м

5 080,0

ВСЬОГО:

23 480,0

ВЛАСНИК

КОРИСТУВАЧ

Публічне акціонерне товариство "Національна

Публічне акціонерне товариство "По

акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі

газопостачанню та газифікації "Черкасигаз"

Філії "Центр метрології та газорозподільних

систем" Публічного акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз

України"

Місцезнаходження:

Місцезнаходження:

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1

18000, м. Черкаси, вул. М. Залізняка, 142

КодЄДРПОУ 26025552

Код ЄДРПОУ 03361402

Свідоцтво платника ПДВ ....35480667

р/р 260013001477

Інд. податковий номер НОМЕР_1

в філії - Черкаське облуправління AT

П/р НОМЕР_2 в АБ "Укргазбанк", МФО

"Ощадбанк", МФО 354507

320478

Тел./факс: (044) 537-05-38 - Київ;

Телефон: (0472)71-19-06

Тел./факс: (044) 586-30-00 - Боярка.

Факс:(0472)71-19-08

М.П.

М.П.

Директор О.В. Діденко

(посада, підпис) (ініціали, прізвище)

(посада, підпис) (ініціали, прізвище)

"____" "____________"______р.

"____" "____________"___р

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "По газопостачанню та газифікації "Черкасигаз" (код ЄДРПОУ 03361402, 18000, м. Черкаси, вулиця Максима Залізняка, 142) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код ВП 26025552, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) - 800,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 09 березня 2020

Суддя Н.М. Спаських