ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА _{01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua}

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020

Справа № 910/15199/19

За позовом Державного підприємства "Енергоринок"

до Приватного підприємства "Гарант Енерго М"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

2. Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів

3. Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ"

5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут"

6. Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

7. Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Єременко О. А. (адвокат);

від відповідача та третіх осіб не з`явилися.

В судовому засіданні 25.02.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представника позивача, що повне рішення буде складено 10.03.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

30 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Енергоринок" (позивач) надійшла позовна заява № 01/22-18197 від 25.10.2019 року до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 16276/01 від 29.12.2018 року в сумі 46 055 548,55 грн., з них: основного боргу - 40 055 548,55 грн. (сорок мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 55 копійок), 3% річних - 508 349,24 грн. (п`ятсот вісім тисяч триста сорок дев`ять гривень 24 копійки), інфляційних нарахувань - 266 444,17 грн. (двісті шістдесят шість тисяч чотириста сорок чотири гривні 17 копійок) та пені - 5 232 753,94 грн. (п`ять мільйонів двісті тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят три гривні 94 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором № 16276/01 від 29.12.2018 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості переданої йому позивачем електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі № 910/15199/19 позовну заяву № 01/22-18197 від 25.10.2019 року Державного підприємства "Енергоринок" до Приватного підприємства "Гарант Енерго М" про стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Державному підприємству "Енергоринок" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Державному підприємству "Енергоринок" за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103051550521 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 04.11.2019 року у справі № 910/15199/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 06.11.2019 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 11.11.2019 року (включно).

08 листопада 2019 року через відділ діловодства суду від Державного підприємства "Енергоринок" надійшла заява № 01/22-18329 від 08.11.2019 року "Про усунення недоліків позовної заяви".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/15199/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року та залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергія-Новий Розділ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівенергозбут", Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївська електропостачальна компанія".

02.12.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-2 надійшли пояснення по справі № 8730/7.2.1-22-19/7 від 29.11.2019 року, в яких третя особа-2 пояснила, що Національним агентством 23.09.2019 року укладено договір із ПП «Гарант Енерго М» з приводу управління активами, договір з ПП «Гарант Енерго М» 19.09.2019 року припинено та 19.11.2019 року укладено договір управління майном (активами) з ТОВ «Нафтогаз Тепло», на виконання якого 27.11.2019 року укладено акт прийому-передачі активів.

03.12.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-1 надійшли пояснення № 1669/15-19 від 02.12.2019 року, в яких третя особа-1 пояснила, що ПП «Гарант Енерго М» з 01.01.2019 року здійснювало діяльність з розподілу електричної енергії на території здійснення ліцензованої діяльності (зокрема купувало в ДП «Енергоринок» електричну енергію для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами) відповідно до виданої НКРЕКП ліцензії з розподілу електричної енергії (постанова НКРЕКП від 04.12.2018 року № 1620) та саме за результатами цієї ліцензованої діяльності виникла заборгованість ПП «Гарант Енерго М» перед ДП «Енергоринок» за куповану електричну енергію згідно договору від 29.12.2018 року № 16276/01 в сумі 40 055 548,55 грн. Усі кошти, які з 01.01.2019 року надходять ПП «Гарант Енерго М» від споживачів електричної енергії та/або електропостачальників, як оплата за розподіл електричної енергії (тобто кошти від провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії), надходять виключно на поточні рахунки ПП «Гарант Енерго М» щодо яких алгоритм розподілу коштів не встановлюється.

09.12.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-4 надійшли письмові пояснення № 3632 від 04.12.2019 року, в яких третя особа-4 позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити, посилаючись на те, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 04.12.2018 року № 1620 на підставі абз. 16 п. 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII ПП "Гарант Енерго М" було видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, а за умовами договору № 16276/01 від 29.12.2018 року відповідач зобов`язаний купувати у позивача електроенергію відповідно до умов договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 10.12.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/15199/19 до судового розгляду по суті на 14.01.2020 року.

13.12.2019 року через відділ діловодства суду від третьої особи-5 надійшли пояснення № 904-5799 від 06.12.2019 року, в яких третя особа-5 пояснила, що ТОВ «Львівенергозбут» за спірний період січня-червня 2019 року не здійснювало купівлю електричної енергії по території ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії відповідача (м. Новий Розділ), обсяг заборгованості відповідача за купованому електричну енергії перед позивачем визначений у відповідності до погоджених між сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії за січень-червень 2019 року та актів коригування до актів купівлі-продажу за лютий-березень 2019 року.

02.01.2020 року через відділ діловодства суду від третьої особи-4 надійшло клопотання № 3685 від 24.12.2019 року, в якому третя особа-4 зазначає, що обсяг заборгованості відповідача за куповану електричну енергію перед позивачем визначений у відповідності до погоджених між сторонами актів купівлі-продажу електричної енергії за січень-червень 2019 року та актів коригування до актів купівлі-продажу за лютий-березень 2019 року.

13.01.2020 року через відділ діловодства суду від третьої особи-7 надійшли пояснення № 03/13-9 від 03.01.2020 року, в яких третя особа-7 пояснила, що питання узгодження обсягів купівлі-продажу електричної енергії в спірний період врегульовувалося «Тимчасовим Порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на оптовому ринку електричної енергії електропостачальником та ОСР на перехідний період до дати початку дії нового ринку електричної енергії», затвердженого постановою НКРЕ КП № 2118 від 28.12.2018 року, п. 6.8. якого відповідач систематично порушував. У зв`язку з відсутністю повної та збалансованої інформації від ПП «Гарант Енерго М» по довідці, форма якої є додатком № 8 до договору купівлі-продажу електричної енергії, НКРЕКП було затверджене рішення Ради Оптового ринку електричної енергії, яким визначено вважати всю електричну енергію такою, що куплена ПП «Гарант Енерго М» для компенсації технологічних витрат по території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії, тому Товариством здійснювалось оформлення Актів прийому-передачі підписаних КЕП з « 0» обсягами споживання електричної енергії.

В судових засіданнях 14.01.2020 року та 11.02.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 25.02.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 25.02.2020 року не з`явилися.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2018 року між Державним підприємством «Енергоринок» (надалі - позивач, ДПЕ) та Приватним підприємством "Гарант Енерго М" (надалі - відповідач, ОСР) укладено договір № 16276/01 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, ДПЕ зобов`язується продавати, а ОСР зобов`язується купувати електричну енергію, необхідну для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.4. договору, ДПЕ продає, а ОСР купує електричну енергію, необхідну для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами, в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 договору з врахуванням обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж ОСР в точках обліку електричної енергії, наведених у додатку № 1 до договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку", по яких межі балансової належності електричних мереж визначені в акті розмежування балансової належності електричних мереж та експлуатаційної відповідальності (додаток № 4 до договору).

Згідно з п. 3.6. договору, фактична вартість електроенергії, купленої ОСР у ДПЕ у розрахунковому місяці, визначається за середньозваженою ціною відповідно до п. 3.5 договору та фактичними обсягами купленої електроенергії, зазначеними в акті прийому-передачі електричної енергії.

В п. 4.3. договору визначено, що обсяги фактично проданої ДПЕ електричної енергії ОСР, необхідні для компенсації технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР, визначаються за підсумком розрахункового місяця як різниця між фактичним обсягом надходження електричної енергії до мереж ОСР та фактичним обсягом купівлі електричної енергії електропостачальниками для постачання її споживачам, які знаходяться на території здійснення ліцензованої діяльності ОСР, згідно з ІПР з ти стайням погодинних даних, розрахованих відповідно до Порядку.

За умовами п. 4.10. договору, ДПЕ надсилає ОСР електронною поштою до 11 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, акт купівлі-продажу електричної енергії між ДПЕ та ОСР (далі - акт купівлі-продажу) за формою, наведеною у додатку № 2 до договору.

ДПЕ до 15 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим, надсилає ОСР поштою (або за письмовим зверненням ОСР іншим прийнятним для сторін засобом комунікації) акт купівлі-продажу, підписаний зі свого боку, у двох примірниках (п. 4.11. договору).

У відповідності до п. 4.12. договору, ОСР в триденний термін після отримання акт купівлі-продажу зі свого боку є його у двох примірниках та надсилає до ДПЕ один примірник поштою (або за письмовим зверненням ОСР іншим прийнятним для сторін засобом комунікації).

Пунктом 6.2.2. договору визначено, що остаточний розрахунок за куплену ОСР в ДПЕ електроенергію в розрахунковому місяці на підставі акта купівлі-продажу, отриманим ОСР відповідно до п. 4.10. договору, здійснюється ОСР до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої ОСР електроенергії, зазначеної в акті купівлі-продажу та сумарною оплатою ОСР за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. У цьому випадку ОСР зобов`язаний обов`язково вказати призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля-продаж електроенергії та розрахунковий період.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов договору № 16276/01 від 29.12.2018 року за період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року відповідач придбано у позивача електроенергію в обсязі 20717,13 тис. кВт. год., на загальну суму 40 346 864,15 грн.:

- придбаний у січні 2019 року обсяг 5329,882 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії за січень 2019 року на загальну суму 10 282 139,22 грн., який підписано та скріплено печатками сторін;

- придбаний у лютому 2019 року обсяг 2122,29 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної за лютий 2019 року на загальну суму 4 484 016,94 грн., який підписано та скріплено печатками сторін та актом коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2019 року на виконання постанови НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1306, підписаний позивачем (докази направлення акту на адресу відповідача та докази його отримання містяться в матеріалах справи);

- придбаний у березні 2019 року обсяг 1467,11 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії за березень 2019 року на загальну суму 2 739 028,40 грн., підписано та скріплено печатками сторін та актом коригування до акту купівлі-продажу електричної енергії за березень 2019 року на виконання постанови НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1306, підписаний позивачем (докази направлення акту на адресу відповідача та докази його отримання містяться в матеріалах справи);

- придбаний у квітні 2019 року обсяг 4237,442 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії за квітень 2019 року на загальну суму 8 106 623,54 грн., який підписаний позивачем (докази направлення акту на адресу відповідача та докази його отримання містяться в матеріалах справи);

- придбаний у травні 2019 року обсяг 4217,595 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії за травень 2019 року на загальну суму 8 174 219,14 грн., який підписаний позивачем (докази направлення акту на адресу відповідача та докази його отримання містяться в матеріалах справи);

- придбаний у червні 2019 року обсяг 3342,810 тис. кВт. год. підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії за червень 2019 року на загальну суму 6 560 836,91 грн., який підписаний позивачем (докази направлення акту на адресу відповідача та докази його отримання містяться в матеріалах справи).

На виконання умов договору № 16276/01 від 29.12.2018 року відповідач надав позивачу:

- довідку щодо складових фізичного балансу електричної енергії оператора системи розподілу за розрахунковий місяць - за січень 2019 року з використанням КЕП відповідальної особи;

- довідку щодо складових фізичного балансу електричної енергії оператора системи розподілу за розрахунковий місяць - за лютий 2019 року з використанням КЕП відповідальної особи;

- довідку щодо складових фізичного балансу електричної енергії оператора системи розподілу за розрахунковий місяць - за березень 2019 року з використанням КЕП відповідальної особи.

Довідки щодо складових фізичного балансу електричної енергії оператора системи розподілу за розрахункові місяці квітня-червня 2019 року не надавав.

Позивач вказує, що у зв`язку з отриманням від відповідача некоректних та неузгоджених даних про обсяги купівлі-продажу електричної енергії, та як наслідок виникнення проблем щодо розрахунків з ДП «Енергоринок» за куплену електричну енергію, Радою Оптового ринку електричної енергії України (Рада ОРЕ) було вирішено питання щодо визначення обсягів купованої електричної енергії ПП "Гарант Енерго М" з метою здійснення розрахунків для компенсацій технологічних витрат на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії за відповідні розрахункові періоди, які були затверджені постановами НКРЕКП:

- за січень 2019 року - п. 2.2 протоколу № 3 засідання Ради ОРЕ від 12.02.2019 року, що затверджене постановою НКРЕКП від 28.02.2019 року № 269;

- за лютий 2019 року - п. 2.2 протоколу № 6 засідання Ради ОРЕ від 12.03.2019 року, що затверджене постановою НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1306;

- за березень 2019 року - п. 2.2 протоколу № 9 засідання Ради ОРЕ від 10.04.2019 року, що затверджене постановою НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1306;

- за квітень 2019 року - п. 2.3 протоколу № 12 засідання Ради ОРЕ від 10.05.2019 року, що затверджене постановою НКРЕКП від 31.05.2019 року № 878;

- за травень 2019 року - п. 2.1 протоколу № 14 засідання Ради ОРЕ від 11.06.2019 року, що затверджене постановою НКРЕКП від 25.06.2019 року № 1171.

Зазначеними рішеннями Ради ОРЕ визначено, зокрема, що у зв`язку із відсутністю повної та збалансованої інформації від ПП "Гарант Енерго М" по довідці, форма якої є додатком № 8 до договору за січень - травень 2019 року вважати всю електричну енергію такою, що куплена ПП "Гарант Енерго М" для компенсації технологічних витрат на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії.

26 - 27 червня 2019 року Радою ОРЕ, відповідно до п. 4.3. та п. 4.4. протоколу № 16 прийнято рішення: у зв`язку із недостовірністю даних, які надавалися ПП "Гарант Енерго М" в ДП «Енергоринок» за лютий - квітень 2019 року, вважати електричну енергію, яка надійшла в мережі ПП "Гарант Енерго М" у лютому - квітні 2019 року для постачальника універсальної послуги Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» такою, що куплена ПП "Гарант Енерго М" (місце провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії - територія здійснення ліцензованої діяльності з постачання електроенергії до 01.01.2019 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» для компенсації технологічних витрат по кожній території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. Зазначене рішення постановою НКРЕКП від 27.06.2019 року № 1306.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору за період січень - червень 2019 року відповідачем придбано у позивача електроенергію в обсязі 20 717,13 тис. кВт. год. на загальну суму 40 346 864,15 грн., а саме: у січні 2019 року 5329,882 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 10 282 139,22 грн.; у лютому 2019 року 2122,29 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 4 484 016,94 грн.; у березні 2019 року 1467,11 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 2 739 028,40 грн.; у квітні 2019 року 4237,442 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 8 106 623,54 грн.; у травні 2019 року 4217,595 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 8 174 219,14 грн.; у червні 2019 року 3342,810 тис. кВт. год. електричної енергії на суму 6 560 836,91 грн., при цьому за придбану електроенергію відповідач розрахувався лише частково в розмірі 291 315,60 грн., відтак, відповідач, за розрахунками позивача, має заборгованість за договором в розмірі 40 055 548,55 грн.

Крім того, з огляду на порушення відповідачем обов`язку по оплаті купленої електроенергії позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 508 349,24 грн., інфляційні нарахування у розмірі 266 444,17 грн. та пеню у розмірі 5 232 753,94 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Відповідно до п. 7.2.1. договору ОСР зобов`язаний купувати у ДПЕ електроенергію відповідно до умов розділу 4 цього договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов розділу 6 договору, а також виконувати інші умови договору.

З огляду на положення п. 6.2.2. договору строк оплати купленої електроенергії є таким, що настав.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати купленої електроенергії, тоді як відповідач доказів сплати такої заборгованості станом на день розгляду справи суду не надав.

Крім того, відповідач контррозрахунку заявленої до стягнення суми основного боргу до суду не надав та не надіслав.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 16276/01 від 29.12.2018 року в розмірі 40 055 548,55 грн.

За прострочення виконання зобов`язання по сплаті купленої електроенергії позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 508 349,24 грн., інфляційні нарахування у розмірі 266 444,17 грн. та пеню у розмірі 5 232 753,94 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 7.3.1. договору визначено, що ОСР несе відповідальність за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору. В разі несплати ОСР за куплену в ДПЕ електроенергію у терміни, встановлені пп. 6.2.2 договору, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДПЕ нараховує пеню ОСР у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені окремо по кожному акту купівлі-продажу електричної енергії, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 5 414 617,26 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Втім, зважаючи на те, що суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення пені, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 5 232 753,94 грн., за розрахунком позивача.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних нарахувань.

Здійснивши розрахунок інфляційних нарахувань окремо по кожному акту купівлі-продажу електричної енергії, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, суд встановив, що загальна сума інфляційних нарахувань, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 265 972,78 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 471,39 грн. позивачу належить відмовити.

Також, при перевірці наданого позивачем розрахунку 3% річних окремо по кожному акту купівлі-продажу електричної енергії, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 514 993,61 грн.

Оскільки суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за порушення грошового зобов`язання підлягають задоволенню в сумі 508 349,24 грн., за розрахунком позивача.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 46 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 46 062 624,51 грн., з них: основного боргу - 40 055 548,55 грн. (сорок мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 55 копійок), 3% річних - 508 349,24 грн. (п`ятсот вісім тисяч триста сорок дев`ять гривень 24 копійки), інфляційних нарахувань - 265 972,78 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 копійок), пені - 5 232 753,94 грн. (п`ять мільйонів двісті тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят три гривні 94 копійки).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 672 343,12 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Гарант Енерго М" (ідентифікаційний код 34795648, адреса: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, 22А, офіс 77) на користь Державного підприємства "Енергоринок" (ідентифікаційний код 21515381, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27) грошові кошти: основного боргу - 40 055 548,55 грн. (сорок мільйонів п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 55 копійок), 3% річних - 508 349,24 грн. (п`ятсот вісім тисяч триста сорок дев`ять гривень 24 копійки), інфляційних нарахувань - 265 972,78 грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві гривні 78 копійок), пені - 5 232 753,94 грн. (п`ять мільйонів двісті тридцять дві тисячі сімсот п`ятдесят три гривні 94 копійки) та судовий збір - 672 343,12 грн. (шістсот сімдесят дві тисячі триста сорок три гривні 12 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.03.2020р.

Суддя О.В. Котков