ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2020 року м. Кропивницький
справа № 404/3499/17
провадження № 22-ц/4809/156/20
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І.,
за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького про визначення місця проживання дітей,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда (суддя Бершадська О. В.) від 24 вересня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_3 .
У червні 2017 року ОСОБА_1 , яка пізніше у зв`язку з укладенням шлюбу змінила своє прізвище на ОСОБА_1 , звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_2 , зазначивши в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницький, про визначення місця проживання дітей у якому, уточнивши позовні вимоги (заява від 30 травня 2018 року - т. 1 с. 6-7), просила визначити місце проживання їх малолітніх: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 за місцем її реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 червня 2011 року по 30 листопада 2015 року вона з відповідачем перебували у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилися діти: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Дочка ОСОБА_6 має інвалідність з дитинства у зв`язку із виявленою у неї двостороння сенсоневральною глухотою, а дочка ОСОБА_5 має двосторонню сенсоневральну туговухість І-ІІ ступеню.
Проте, шлюбні відносини між нею і відповідачем фактично припинилися з 2012 року, вони стали проживати окремо один від одного. За їх спільною згодою діти залишилися з нею.
Згідно з рішенням Кіровського суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року їх шлюб розірвано, крім того суд стягнв з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей.
Враховуючи особливі потреби дітей, вони з відповідачем дійшли усної згоди, про їх влаштування до Новомиргородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів. У зв`язку з цим вона у грудні 2016 року переїхала з дітьми з м. Кропивницький до м. Новомиргород, де діти почали навчання.
Однак, зі зміною їх місця проживання відповідач почав безпідставно висувати претензії про нібито створення нею перешкод у його спілкуванні з дітьми. Згодом він навіть звернувся до Кіровського суду м. Кіровограда з позовом про усунення таких перешкод, але суд в задоволенні його вимог відмовив.
Зважаючи на такі обставини, позивачка вважає за необхідне визначити у судовому порядку місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_5 з нею так, як відсутні виняткові обставини для їх розлучення з матір`ю (т. 1 с. 1 - 2, с. 113 - 116, т. 2 с. 6 - 7).
Короткий зміст зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти позову, у листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 у якому просив визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 .
Свої вимоги він обґрунтував тим, що після розірвання шлюбу, з колишньою дружиною склались неприязні стосунки. Зокрема, між ними виник спір стосовно його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми, що спонукало його до звернення до суду. Ігноруючи попередньо досягнуту між ними домовленість про навчання дітей у КЗ «Навчально-виховне об`єднання № 3» спеціальна загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів - дитячий садок Кіровоградської міської ради кіровоградської області, без його згоди, ОСОБА_1 разом з дітьми змінила місце реєстрації та проживання - перебралася до м. Новомиргорода. Крім того, 13 липня 2017 року вона залишила дітей у нього для налагоджування особистого життя. Тоді від дітей він дізнався, що мати систематично била дочку ОСОБА_6 , неодноразово залишала їх на ночівлю в інтернаті. Згодом діти відмовилися повертатися до матері та виявили бажання жити з батьком. Мати не бере участі у вихованні дітей (т. 1 с. 81 - 85).
Короткий зміст рішення суду
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 вересня 2019 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 разом з батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення суду мотивовано тим, що за рівних матеріально-побутових умов, ставлення батьків до дітей і ставлення дітей до батьків, але з урахуванням створеного батьком спокійного і стійкого середовища для дочок, зміна якого загрожує виникненню стресової ситуації у дітей, їх інтересам відповідатиме визначення місця їх проживання разом з батьком - ОСОБА_2 (т. 3 с. 40 - 45).
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким її позов задовольнити у повному обсязі, а в задоволені зустрічного позову відмовити (т. 3 с. 52 - 61).
В апеляційній скарзі позивачка стверджує, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим внаслідок недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосуванням норм матеріального права. Зокрема, у своєму рішенні суд не вказав у зв`язку з якими обставинами є недоцільним проживання дітей з матір`ю, життя якої загалом спрямоване на задоволення їх потреб. Натомість батько не надто приділяв уваги дітям, їх потребам. Однак, згодом він фактично відірвав дітей від матері, створює перепони для їх спілкування.
Вона має постійне місце проживання, в якому є окрема кімната для дітей, нею створені всі необхідні умови для їх проживання та розвитку, а члени її сім`ї не заперечують проти спільного проживання. Крім того, у неї є постійне місце роботи, характеризується вона позитивно, до жодного з видів юридичної відповідальності не притягувалася.
З батьком діти проживають у неналежних умовах: в одній кімнаті в оточенні малознайомих для них людей, в умовах постійного психічного напруження. В період проживання дітей з нею у відповідача не було перешкод у спілкуванні з дітьми, що підтверджено рішенням суду у іншій справі, які суд до уваги не взяв.
Позивачка також заперечила висновок органу опіки та піклування щодо вирішення цієї справи, вважає його необ`єктивним та необґрунтованим.
Вона стверджує, що суд не врахував переживання дітей з приводу розлучення з матір`ю та позбавлення батьком їх звичного місця проживання.
Узагальнений зміст відзиву ОСОБА_2 на апеляційну скаргу
Відповідач заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги позивачки. Він вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у випадку визначення місця проживання дітей з матір`ю це б спричинило стресову ситуацію для дітей, а тому в їх інтересах визначення місця проживання з батьком, з яким вони проживають безперервно впродовж останніх двох років. Він заперечує, як безпідставне, твердження позивачки про те, що суд першої інстанції, нібито, не врахував істотні обставини так, як позивачка такі обставини не навела (т. 3 с. 85 - 87).
Позиції учасників справи, висловлені у судовому засіданні
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Мазуренко Н. Ю. підтримали апеляційну скаргу.
Відповідач ОСОБА_2 заперечив проти апеляційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
Представник органу опіки та піклування - Мосендз А. А. висловила думку про те, що доводи апеляційної скарги не дають підстав сумніватися у законності рішення суду. Орган опіки та піклування підтримує свій висновок щодо доцільності визначення місця проживання дітей з батьком (відповідачем).
Суд першої інстанції встановив такі обставини справи
З 01 червня 2011 року сторони по справі, ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда 30 листопада 2015 року було (т. 1 с. 3-4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 від шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. 1 с. 22 - 23).
ОСОБА_6 страждає на двосторонню сенсоневральну глухоту та має інвалідність, а ОСОБА_5 страждає на двосторонню сенсоневральну туговухість І-ІІ ступеню (т. 1 с. 10 - 11, 13).
Після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами по справі діти залишилися проживати з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року (т. 1 с. 3 - 4) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які народилися ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки з всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з 10 серпня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Сторони по справі визнають, що з липня 2017 року діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .
З 2017 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відвідують підготовчий клас при КЗ «Навчально-виховного об`єднання № 3 «Спеціальна загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» за спеціальними програмами для дітей з вадами слуху (т. 1 с. 98 - 99).
Висновком Виконавчого комітету Міської ради міста Кропивницького від 18 січня 2018 року за № 302/49-05-24, ухваленим на підставі ч. 1 ст. 161 СК України, визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , а також до прийняття судом рішення про визначення місця проживання дітей встановлено порядок зустрічей ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме: щовівторка та щочетверга з 16.30 до 19.00 та щосуботи з 10.00 до 18.00 з правом відвідування громадських місць (т. 1 с. 188-189).
Судовим наказом від 09 лютого 2018 року, виданим Кіровським районним судом м. Кіровограда, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів її заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 01 лютого 2018 року до досягнення дітьми повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 ( т. 3 с. 23 - 25).
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 травня 2018 року припинено стягнення аліментів із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке здійснювалося на підставі рішення кіровського районного суду м. Кіровограда від 30 листопада 2015 року (т. 3 с. 26 - 29).
ОСОБА_1 проживає у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить її батькам. Разом з нею проживають: батько позивачки ОСОБА_10 , 1959 року народження, мати позивачки ОСОБА_11 , 1966 року народження, чоловік позивачки ОСОБА_12 , 1987 року народження, а також новонароджена дитина у новому шлюбі - ОСОБА_13 , 2018 року народження.
З 30 серпня 2017 року позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_12 і змінила прізвище на ОСОБА_1 .
За місцем проживання вона характеризується позитивно. З 03 травня 2018 року працює на ТОВ «Кіровоградхліб 2014» формувальником тіста (т. 1 с. 220).
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з власником квартири і його матір`ю - ОСОБА_14 , 1958 року народження, сестрою ОСОБА_15 , 1979 року народження, племінницею ОСОБА_16 , 2003 року народження. За місцем проживання відповідач характеризується позитивно. Працює чистильником димоходів на ТОВ «Аграрні інвестиції 2012» .
Малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_5 однаково добре ставляться, як до батька, так і до матері.
Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , являються батьками малолітніх дітей ОСОБА_6 і ОСОБА_5 . Сторони по справі не перебувають у шлюбі між собою, проживають нарізно і між ними існує спір про місце проживання їхніх спільних дітей.
Суд правильно визначив виниклі між сторонами правовідносини та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтями 3, 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтями 8 та 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно із ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
За змістом ч. 1 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч. 1 ст. 161 СК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Згідно з частинами 2, 8, 9, 10 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року
Зі змісту ч. 4 ст. 19 СК України випливає, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування надає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ, що стосуються дітей.
У цій справі суд першої інстанції, дослідивши належним чином надані учасниками справи докази, дав належну оцінку відповідальному ставленню обох батьків щодо виконання своїх обов`язків перед дітьми, проявам їх любові, поваги, турботи і піклування про дітей, а також врахував прихильне і практично однакове ставлення дітей до батьків, яке було з`ясоване органом опіки та піклування під час розгляду і вирішення питання щодо цих дітей, позитивні характеристики батьків у побуті, наявність у кожного з них роботи та сталого заробітку.
Суд також вважав, що житлово-побутові умови кожного з батьків та створені ними умови для дітей є практично рівними.
Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про неналежні умови проживання дітей з батьком, колегія суддів суду апеляційної інстанції звернула увагу на те, що ні позивачка, ні відповідач дітей не мають власного житла і проживають разом зі своїми родичами у їх житлі.
При цьому, на час ухвалення рішення судом першої інстанції позивачка проживала у приватному будинку її батьків, який має три кімнати, а загальна кількість мешканців у будинку становила п`ятеро осіб: четверо дорослих і одна новонароджена дитина.
Відповідач мав схожі умови, а саме: він проживав у квартирі своєї матері, а загальна кількість мешканців становила шестеро осіб з яких троє повнолітніх і троє дітей, в тому числі малолітні ОСОБА_6 і ОСОБА_5 .
На підставі протокольної ухвали апеляційного суду представник органу опіки та піклування повторно оглянув житлово-побутові умови сторін.
З акту від 04 лютого 2020 року вбачається, що позивачка разом з її чоловіком ОСОБА_12 і їх сином ОСОБА_17 займають одну кімнату будинку. В іншій кімнаті можливо влаштувати дитячу для дівчаток. Щодо діда, баби і дядька дітей, то в акті зазначено, що вони в будинку не проживають.
Проте, в судовому засіданні представник органу опіки та піклування пояснила суду, що висновок про не проживання у будинку діда, баби і дядька дітей вона зробила у зв`язку з тим, що не виявила там їх речей.
Суд оцінює такий висновок критично так, як встановлено, що ці особи там зареєстровані, інше місце їх проживання навпаки - не встановлено, а тому висновок про те, що вони в цьому будинку не проживають є припущенням. Їх тимчасова відсутність не вказує на не проживання у цьому будинку.
Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Суд вважає, що позивачка не надала переконливих доказів того, що власник будинку надав згоду на облаштування окремої кімнати для проживання дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а тому житлово-побутові умови позивачки не переважають над умовами відповідача, який, згідно з актом від 24 лютого 20202 року, проживає у двокімнатній квартирі разом з своєю матір`ю, сестрою і племінницею та займає разом з своїми дітьми окрему кімнату.
Отже, суд робить висновок, що житлово-побутові умови сторін по справі з часу ухвалення оскаржуваного рішення не змінилися.
Колегія суддів також враховує, і це врахував суд першої інстанції, що позивачка уклала новий шлюб.
Апеляційний суд з`ясував у судовому засіданні ставлення нового чоловіка позивачки ОСОБА_12 до того, що її діти можуть проживати разом з ними. За його словами, він готовий до такого і з радістю прийме дітей.
Однак, доказів того, що діти добре знайомі з ним і між ними існують такі відносини, які не будуть для них обтяжливими чи складними позивачка не надала, особливо зважаючи на особливості дітей та вочевидь існуючі ускладнення з їх комунікацією. Примітно, що шлюб між позивачкою і її новим чоловіком укладено після того, як діти стали проживати з батьком у липні 2017 року.
Суд вважає, що проживання дітей, які мають особливі потреби, з малознайомою сторонньою людиною, може становити певні ризики для їх душевної рівноваги, особливо на початку спільного їх проживання.
Суд відхиляє, як недоведені доводи апеляційної скарги про те, що відповідач відірвав дітей від матері та створює їй перешкоди у спілкуванні з ними, а діти душевно страждають від розлучення з матір`ю.
По-перше, у справі встановлено, що позивачка сама передала дітей відповідачу у липні 2017 року на певний, але чітко не визначений строк. Крім того, батько має повне право нарівні з матір`ю претендувати на проживання дітей з ним.
По-друге, факт створення відповідачем перешкод у спілкуванні позивачки з дітьми є недоведеним. Суд враховує, що 18 січня 2018 року Виконавчий комітет Міської ради міста Кропивницького встановив порядок зустрічей ОСОБА_1 з малолітніми дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а саме: щовівторка та щочетверга з 16.30 до 19.00 та щосуботи з 10.00 до 18.00 з правом відвідування громадських місць. Доказів того, що відповідач ухиляється від виконання цього рішення позивачка не надала, а відповідач стверджує, що це рішення він виконує.
По-третє, наявність у дітей душевних страждань у зв`язку зі зміною постійного місця проживання біля батька є лише припущенням позивачки.
Діти проживають з батьком з липня місяця 2017 року в оточенні рідних людей: баби, тітки, двоюрідної сестри. Діти регулярно відвідують навчальний заклад у якому враховуються їх особливості. Проживання дітей з батьком в цьому випадку забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. При цьому позивачка має не лише право, а й всі можливості для спілкування з дітьми, участі у їх вихованні та забезпеченні.
Водночас повернення дітей до матері має певні ризики, про які суд вказав раніше.
Ці обставини були враховані органом опіки та піклування при наданні висновку щодо вирішення цієї справи та судом, який з таким висновком обґрунтовано погодився.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони по справі виявляють любов, повагу, турботу і піклування про своїх дітей в однаковому ступені. Обставини справи не дають підстав надати в цьому переваги будь-кому із сторін. Можливості забезпечення дітей матеріально і житлово-побутовими умовами у сторін по справі є приблизно рівними.
За таких обставин, а також з урахуванням однакового ставлення сторін по справі до виконання свої батьківських обов`язків і однакового ставлення дітей до них, беручи до уваги вік дітей, особливості їх стану здоров`я, який враховується обома батьками, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в інтересах дітей буде визначення місця їх його проживання з батьком - ОСОБА_2 з яким вони безперервно проживають протягом останніх два роки в оточенні інших рідних для них людей, в сталому та безпечному середовищі.
Інше рішення не відповідало б цим інтересам дітей, з урахуванням зміни сімейного стану позивачки та відсутністю сталих зв`язків дітей з її новим чоловіком, принаймні поки що.
Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Залишити вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник - адвокат Мазуренко Наталія Юріївна, без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 вересня 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 05 березня 2020 року.
Головуючий О. Л. Карпенко
Судді А. М. Головань
С . І. Мурашко
