ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Постанова

Іменем України

06 березня 2020 року

м. Харків

справа № 629/55/19

провадження № 22-ц/818/1206/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого – Хорошевського О.М. (суддя - доповідач),

суддів: Кіся П.В., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія» АХА Страхування»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року постановлене суддею Мицик С.А.

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в порядку суброгації,

в с т а н о в и в:

У січні 2019 року ПрАТ «СК «АХА Страхування», найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом в якому просило стягнути з ОСОБА_1 88986,10 грн в порядку суброгації та вирішити питання щодо судових витрат.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.01.2016 року між ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № тп11546а6х, згідно якого ПрАТ «СК «АХА Страхування» взяло на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Toyota» д/н НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.

23.02.2016 р. сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю транспортних засобів «Toyota», д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 , та «Opel», д/н НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований у ПрАТ «СК «АХА Страхування» транспортний засіб «Toyota», д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

Згідно з умовами Договору, на підставі страхового акту № 1.003.16.0002261/АХА2018341 від 16.03.2016 та 1.003.16.0002261/АХА2018340 від 16.03.2016, рахунку зі станції технічного обслуговування, та зібраних документів розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб складає 88386,10 грн. В зв`язку з викладеним, відповідно до умов договору страхування ПрАТ «СК «АХА Страхування» відшкодувало ОСОБА_3 витрати на ремонт автомобіля в сумі 88386,10 грн., що була перерахована позивачем на рахунок станції технічного обслуговування.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова визнано ОСОБА_1 , під керуванням якого перебував автомобіль «ОреІ», д/н НОМЕР_2 . Крім того, в довідці по даному факту ДТП також зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.

Отже, на підставі вищезазначеного, до позивача перейшло право зворотної вимоги (суброгації) до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, на суму 88 386,10 грн. Позивач зазначив, що за для врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу було направлено рекомендований лист з вимогою перерахувати суму боргу, однак відповідач не відреагував на дану претензію.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» в порядку суброгації, завдану майнову шкоду в розмірі 61870 гривень 27 коп. та судовий збір в сумі 1762 гривні, а всього 63632 гривні 27 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що під час розгляду справи, стало відомо, що поліс №АІ 5699085 на дату ДТП 23.02.2016 р. був недійсний, а ПрАТ «СК «Україна» було позбавлено права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.07.2015 р. Тобто, на дату транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача, застрахована не була. Таким чином, у даному випадку до МТСБУ перейшов обов`язок щодо виплати страхового відшкодування за страховим випадком, що стався з вини відповідача, у межах ліміту страхового відшкодування у розмірі 100000 грн.

Крім того, у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом № 1961-IV. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Крім того, суд першої інстанції не звернув належної уваги на той факт, що здійснена позивачем страхова виплата була розрахована лише на підстави рахунків, наданих СТО. Будь-якого експертного висновку про розмір завданих в результаті ДТП збитків власнику пошкодженого автомобіля, матеріали справи не містять. Більш того, за вказаних обставин суд навіть не роз`яснив сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 23.02.2016 року, власнику пошкодженого автомобіля ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» сплачено страхове відшкодування, право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки, якою є ОСОБА_1 , у сумі 88 386,1 грн. перейшло до зазначеного страховика. У добровільному порядку відповідач не компенсував ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» витрати, пов`язані зі сплатою страхового відшкодування. Таким чином суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача в порядку суброгації сплачену ним суму страхового відшкодування у розмірі 88 386,1 грн. Однак судом прийнявши до уваги матеріальний стан відповідача прийшов до висновку що розмір відшкодування спричиненої відповідачем шкоди може бути зменшеним на 30 %, а саме до 61870 грн. 27 коп.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як установлено судом і вбачається із матеріалів справи, 23.02.2016 о 13-45 годині ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Опель» державний номерний знак НОМЕР_3 по пр. Героїв Сталінграду в м. Харкові не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Тойота» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який зупинився перед пішохідним переходом, щоб пропустити пішохода, у зв`язку з чим автомобілям заподіяні механічні пошкодження та завдані матеріальні збитки їх власникам.

Відповідно до постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2016 року по справі №641/2102/16-п, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с.21).

В результаті ДТП було пошкоджено передню праву частину, передню центральну частину автомобіля TOYOTA COROLLA, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою № НОМЕР_4 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою 3 ротою 4 батальйону УПС МВС у м. Харкові Міністерства внутрішніх справ України (а.с.19).

Відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № тп 11546а6х від 25.01.2016 року, укладеного між позивачем та ОСОБА_3 , був застрахований автомобіль марки «Toyota Corolla», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на строк з 30 січня 2016 року по 29 січня 2017 року (а.с.4-14).

24.02.2016 року страхувальник транспортного засобу Toyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , звернулася до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту, що підтверджено копією повідомлення-заяви (а.с.15-17).

Згідно копії акту огляду транспортного засобу по справі № 1.003.15.00946 від 24.02.2016(з фото таблицею), ремонтної калькуляції СТО, розрахунку страхового відшкодування вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Corolla державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого в результаті ДТП, складає 89896,10 грн. (а.с.22-35,38).

На вищевказану суму ОСОБА_3 ФОП ОСОБА_5 було виписано рахунок-фактуру № 00000085 від 02.03.2016 та ТОВ «Автоарт» рахунок на оплату № 1185 від 02.03.2016, що підтверджено копіями рахунків (а.с. 36-37).

Позивач виплатив ОСОБА_3 суму страхового відшкодування на підставі розрахунків в розмірі 88386,10 грн.(за мінусом франшизи безумовної в сумі 1510,00 грн.), що підтверджено копіями розрахунку страхового відшкодування, страхових актів № АХА 2018340, № АХА 2018341 та платіжних доручень № 230 252 від 17.03.2016, № 230 253 від 17.03.2016( а.с. 38-44).

З копії претензії від 16.06.2016 вбачається, що на адресу відповідача позивачем направлено претензію на суму 88386,10 грн.(а.с.45-46).

На підтвердження страхування своєї цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1 було надано Поліс відкритий Приватним акціонерним товариством «СК «Україна» (страховий поліс серія АІ № 5699085), з лімітом за шкоду майну 50000,00 грн., з франшизою 1000,00 грн. (а.с.64).

З копії витягу з МСБУ вбачається, що поліс № АІ 5699085 на 23.02.2016 недійсний. ПрАТ «СК «Україна» позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.07.2015(а.с. 84).

Постановою Господарського суду м. Київ від 07.09.2018 по справі № 910/842/18 ПРАТ «СК «Україна» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. 10.09.2018 на офіційному сайті ВГСУ оприлюднене повідомлення про визнання ПРАТ «СК «Україна» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, номер публікації 54032 (а.с. 109).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що оскільки ПрАТ «СК «Україна» визнано банкрутом то належним відповідачем є МТСБУ, судова колегія зазначає наступне.

Згідно даних електронного запиту ЄЦБД МТСБУ ПрАТ «СК «Україна» було позбавлено права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.07.2015.

Договір страхування між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Україна» був укладений 11.07.2015 року, тобто після позбавлення страховика права укладати договори страхування, а тому поліс є недійсним.

Згідно листа ліквідатора ПрАТ «СК «Україна» ОСОБА_5 від 02.10.2018 № 02-43/146 на офіційному сайті Нацкомфінпослуг була розміщена інформація про анулювання 30.04.2015 ліцензії АД № 039930 ПрАТ «СК «Україна» на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, визначених законодавством (страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів). Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті МТСБУ ПрАТ «СК «УКРАЇНА» з 07.01.2015 позбавлені членства в МТСБУ (а.с. 110-111).

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно п. 1.2. ст. 1 Закону страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".

Пунктом 49.1 статті 49 Закону визначені умови здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності . Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який: має ліцензію на здійснення даного виду страхування; є членом МТСБУ.

Пунктом 52.4 статті 52 Закону визначено, що страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, на момент настання ДТП 11.05.2016 поліс № АІ / 5699085 від 19 вересня 2015 року не був чинним та цивільна відповідальність ОСОБА_1 не була застрахована.

Згідно підпунктів а, ґ пункту 41.1 статті 44 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність; у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Оскільки на момент укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом АІ 5699085, юридична особа страхувальник ПрАТ «СК Україна» вже була позбавлена права укладати договори, то договір укладений 19.09.2015 року є недійсним. В зв`язку з чим, МТСБУ не може відшкодувати шкоду за особу яка уклала договір вже після позбавлення її права укладати такі договори.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Згідно роз`яснень, які містяться в п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року № 6-112 цс 13.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судова колегія звертає увагу на те, що судом першої інстанції з урахуванням обставин справи, зважаючи на матеріальний стан відповідача та враховуючи, що він виховує дитину самостійно, керуючись положеннями ч. 4 ст. 1193 ЦК України прийшов до висновку, що розмір відшкодування спричиненої відповідачем шкоди може бути зменшеним на 30 %, а саме з 88361,10 грн до 61870 грн. 27 коп. вказані висновки суду узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 371, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М. Хорошевський

Судді П.В. Кісь

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 06.03.2020