Справа № 638/7125/17
Провадження № 2/638/2023/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді - Омельченко К. О.
при секретарі - Юрченко Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії ХМУ ГУМВС України в Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди, –
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи уточнив, та просить стягнути з державного бюджету України через державну казначейську службу України моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій відповідача, посилаючись на те, що 07.10.2004р. уповноважені особи Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб, заочно сфальсифікували адміністративний протокол у відношенні нього №045012 про вчинення адміністративного правопорушення , передбаченого ст.. 173 КУпАП і з пропуском місячного строку, направили для розгляду в Ленінський районний суд м. Харкова. 19.11.2004 року Ленінський районний суд м. Харкова постановив постанову за відсутності правопорушника та визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП та призначив покарання у вигляді арешту на 10 суток. В результаті Верховний суд України розглянув скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова та постановою від 07.09.2005 р. скасував постанову Ленінського районного суду м. Харкова, а провадження відносно нього закрив на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП. 23.11.2004 року працівники Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, продовжуючи свої незаконні дії та зловживаючи своїм службовим становищем, з застосуванням фізичної сили, незаконно затримали його та нанесли тілесні пошкодження, в результаті чого під конвоєм був доставлений до 4 міської лікарні, де знаходився на лікуванні з 23.11.2004 р. по 02.12.2004 р., як арештований. Факт нанесення тілесних пошкоджень підтверджується актом судово-медичного обстеження №1835-а від 20.12.2004 р. та матеріалами кримінальної справи №17050011 порушеної 25.01.2005 р. Прокуратурою м. Харкова за ч.2 ст.365 КК України за фактом перевищення владою працівниками Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області. 31.01.2005 р. начальник ХМУ ГУМВСУ в Харківській області своїм наказом №19 притяг до дисциплінарної відповідальності ДІМ Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за допущені порушення законодавства про адміністративні правопорушення, який також завдав тілесні пошкодження при затриманні, що також підтверджує факт фальсифікації працівниками міліції адміністративного протоколу. Таким чином відповідач порушив вимоги Конституції України і Кримінального процесуального законодавства. Своїми тривалими неправомірними і незаконними діями відповідач заподіяв йому, як потерпілому, моральну шкоду, тому що: -з вини відповідача, йому були завдані тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоров`я; - з вини відповідача змушений був тривалий час проходити курс лікування по реабілітації здоров`я; - з вини відповідача був позбавлений відчуття безпеки, правової стабільності, верховенства права; - з вини відповідача порушене його психологічне благополуччя; - з вини відповідача була принижена честь, гідність та ділова репутація; -з вини відповідача протягом тривалого часу був змушений витрачати свій особистий час і звертатися до суду за захистом своїх прав, гарантованих Конституцією України, умисно грубо порушених відповідачем, що привело до погіршення і позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, неможливості продовжити активне особисте життя, що вимагає від нього докласти більше зусиль для організації свого життя. Закон зобов`язує відповідача дотримуватись встановлених правил, за невиконання яких настає відповідальність по відношенню до громадянина, предбаченних у вигляді компенсації за причинення моральної шкоди.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 864000,00 грн.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив задовольнити у повному обсязі з підстав, наведених у позові.
Представник відповідача – Державної казначейської служби України в судове засідання з`явився, надав до суду відзив в якому зазначив, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди у кримінальній справі, особа має бути визнана потерпілим. В матеріалах позовної заяви не міститься відомостей про те, що позивач був визнаний потерпілим. Обов`язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету є неправомірність дій заподіювача та наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими діями та завданою шкодою. Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає: -у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; -у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; -у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; -у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Отже, жодного з перелічених способів заподіяння моральної шкоди та підстав, з якими закон пов`язує виникнення моральної шкоди, у тому числі будь-якої протиправної поведінки, немає. Також не зрозуміло які саме порушення нормальних життєвих зв`язків відбулися у житті позивача, характеру страждань, яких він зазнав, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках тощо. Відповідно позивачем не надано суду належних допустимих доказів в обгрунтування зазначених обставин. Таким чином, оскільки позивачем не доведено характеру та обсягу моральних страждань, не можна зробити висновок про наявність моральної шкоди. Безпідставним також є розрахунок моральної шкоди, оскільки не зазначив належним чином, з чого позивач виходив при визначенні розміру суми компенсації за начебто спричинену шкоду. Крім того, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди неможливо встановити сам факт її існування. В позовній заяві не відображено, якими конкретно діями посадових осіб відповідача позивачу заподіяно моральну шкоду, які обмеження кримінального закону застосовувалися щодо нього, що єобов`язковим для встановлення та входить до предмету доказування. Просили в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача – ХМУ ГУМВС України в Харківській області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та пояснив, щопозивач в позові зазначає, що 23.11.2014 в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова на нього напали працівники міліції Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, незаконно затримали його та спричинили тілесні ушкодження, що призвело до тривалого погіршення стану здоров`я та моральних страждань. 16.09.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», згідно з якою ліквідуються всі територіальні органи МВС України та створюються територіальні органи нового центрального органу виконавчої влади - Національної поліції. 07.11.2015 набув чинності Закон України «Про Національну поліцію» прикінцевими та перехідними положеннями якого передбачено припинення діяльності органів внутрішніх справ з їх подальшою ліквідацією, а на території України створено Національну поліцію України. Ленінський РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, являється самостійною юридичною особою, яка має власні банківські рахунки. Згідно ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи. На теперішній час Ленінський РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, як юридична особа перебуває в стані ліквідації. Наказом МВС № 1347 від 03.11.2015 утворено ліквідаційні комісії територіальних органів внутрішніх справ, у тому числі Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області. Згідно ст.105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. На даний час Ленінський РВ ХМУ ГУМВС не припинено внаслідок ліквідації, запис про припинення Ленінського РВ ХМУ ГУМВС до Єдиного державного реєстру не внесено. Таким чином, відповідачем по справі повинна бути саме Ліквідаційна комісія Ленінського РВ ХМУ, а не Ліквідаційна комісія ХМУ ГУМВС, оскільки це є дві окремі юридичні особи. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч.1 статті 1176 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок незаконного затримання відшкодовується державою. Тобто,законодавець обов`язковою умовою для відшкодування моральної шкоди встановлює саме незаконність дій особи, що її заподіяла. На сьогоднішній день відсутні будь-які рішення прокуратури чи суду, якими було б встановлено факт незаконних дій чи бездіяльності або протиправної поведінки, або невиконання чи неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами Ленінського РВ ХМУ по відношенню до позивача. Фактичною підставою для відшкодування моральної шкоди є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених ст.1176 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок, як елемент цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки та шкода, що настала. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Позивач не надає жодного доказу на підтвердження того факту, що саме працівники Ленінського РВ ХМУ ГУМВС спричинили йому тілесні ушкодження, а також не надано доказів «незаконного затримання» ОСОБА_1 працівниками Ленінського РВ ХМУ ГУМВС. Крім того позивач вказує, що він, начебто, з вини працівників Ленінського РВ ХМУ порушено його психологічне благополуччя, порушено його відносини з родичами, принижено його честь та гідність, знижено авторитет правоохоронних органів, він вимушений звертатися в суд за захистом своїх прав, що завдає йому моральних страждань, проте жоден з цих доводів не підтверджено взагалі ніякими доказами. Натомість позивач обмежився лише загальними посиланнями на незаконні дії працівників Ленінського РВ ХМУ та завданням такими діями моральної шкоди, не довівши ні факту наявності такої шкоди та чим вона підтверджується (висновки лікарів, психологічна експертиза, погіршення стану здоров`я), ні в чому вона полягає, ким та в якій мірі вона була завдана, наявність незаконних дій, причинного зв`язку між протиправними діями та можливим завданням такої шкоди. Розрахунок моральної шкоди є надуманий та нічим не підтверджується.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази кожний окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судовим розглядом встановлено, що 07.10.2004 р. уповноважені особи Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області склали адміністративний протокол у відношенні ОСОБА_1 № НОМЕР_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП.
19.11.2004 року постановою Ленінського районного суду м. Харкова визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП та призначено йому покарання у вигляді 10 суток адміністративного арешту.
06.12.2004року Апеляційним судом Харківської області постанова Ленінського районного суду м.Харкова від 19.11.2004 р. відмінена, а матеріали направлені на новий судовий розгляд в той же суд іншому судді.
21.12.2004 року постановою Ленінського районного суду м. Харкова припинено провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст..173 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.
16.02.2005 р. постановою Апеляційного суду Харківської області постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 21.12.2004 р. скасована, справа направлена на новий судовий розгляд до того ж суду другому судді.
29.03.2005 р. постановою Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП, провадження у справі закрито, у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ст..38 КУпАП.
07.09.2005 р. постановою Верховного суду України постанова Ленінського районного суду м. Харкова від 29.03.2005 р. відносно ОСОБА_1 скасована, а справа провадженням закрита на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.. 130 КПК України - шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166,1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті1173,1174цьогоКодексу).
Таким чином при розгляді даної справи застосуванню підлягають ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Згідно ч. 1ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими правомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Викладені позивачем обставини узгоджуються з Правово позицією висловленою Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16, де зазначено, що шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно зі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За постановою Пленуму Верхованого Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Судом встановлено, що постановами Ленінського районного суду м. Харкова від 19.11.2004 р., 21.12.2004 р. та 29.03.2005 р. ОСОБА_1 визнавався винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП. Постановами Апеляційного суду Харківської області від 06.12.2004 р. та 16.02.2005 р. постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 19.11.2004 р., 21.12.2004 у відношенні ОСОБА_1 скасовані та направлені на новий судовий розгляд в той самий суд другому судді. Постановою Верховного суду України від 07.09.2005 року постанова Ленінського районного суду від 29.03.2005 року про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст..173 КУпАП, а провадження у справі закрито у зв`язку з закінченням строку, передбаченого ст..38 КУпАП – скасована, а справа провадженням закрита на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Підставою для розгляду справи в суді став адміністративний протокол №045012 від 07.10.2004 року, складений працівниками Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
Судом встановлено, що даний адміністративний протокол складено всупереч вимогам КУпАП, оскільки працівники, які мали відношення до його складання та направлення до суду для розгляду, притягнуті до дисциплінарної відповідальності, що відображено у листі №1215 вих-06 від 09.03.2006 р..
На підставі зазначеного протоколу позивача було незаконно піддано адміністративному стягненню, що безперечно спричинило йому моральні страждання.
Аналізуючи зазначені обставини, суд вважає, що є підтвердження завдання позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру та вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000 гривень, виходячи із принципу розумності і виваженості, з огляду на конкретні обставини справи.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди за нанесення тілесних пошкоджень працівниками Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області, то суд вважає їх недоведеними з наступних підстав.
Зі слів позивача, судом встановлено, що 23.11.2004 року в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова на нього напали працівники міліції Ленінського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, незаконно затримали його та спричинили тілесні ушкодження, що призвело до тривалого погіршення стану здоров`я та моральних страждань. Його було доставлено до 4 міської лікарні, де він знаходився на лікуванні в період з 23.11.2004 р. по 02.12.2004 р..
Тілесні ушкодження підтверджуються актом судово-медичного дослідження (обстеження) №1835-а від 06.12.2004 року.
Однак, суду не надано належних та допустимих доказів того, що ці тілесні ушкодження завдані саме працівниками Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області.
Судове рішення про притягнення працівників Ленінського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області до кримінальної відповідальності, яке набрало законної сили, відсутнє, а досудове слідство по кримінальній справі № 17050011 за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 на теперішній час зупинено на підставі п.3 ст.206 КПК України (в ред..1960 року), тобто, у зв`язку не встановленням осіб, які вчинили злочин.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.
При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував важливість для позивача питань з якими він звертався до відповідача для вирішення. При визначенні важливості суд виходив з загальнолюдських принципів та суспільної моралі.
Враховано також таку обставину як тривалість негативного впливу на морально-фізичний стан позивача, що призвело до морально-психологічних перевантажень на нього.
Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексуУкраїни центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону, шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000, 00 гривень.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1167, 1174 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218, 259, 264-265, 268 ЦПК України,-
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії ХМУ ГУМВС України в Харківської області, Державної казначейської служби України про компенсацію моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п*ять тисяч) гривень.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Судові витрати покласти за рахунок держави.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського Апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 06.03.2020 року.
Суддя
