ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №280/889/19

адміністративне провадження №К/9901/1349/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Губської О. А., Єресько Л. О.

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у складі колегії суддів: Юрко І. В., Чабаненко С. В., Чумака С. Ю. у справі № 280/889/19 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізького окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, в якому просила:

- визнати неправомірною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу її роботи для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019 № 02-16/5514/19;

- зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати їй до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005 згідно з приписами частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів»;

- зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок її щорічної відпустки та щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу з моменту зарахування її до штату суду та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум.

2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019 № 02-16/5514/19;

- зобов`язно Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

2.1. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. Указом Президента України від 19.11.2010 № 1046/2010 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду. 09.12.2010 позивачка прийняла присягу судді.

3.2. Наказом голови Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.2010 № 209-к «Про зарахування ОСОБА_1 до штату Запорізького окружного адміністративного суду на посаду судді» позивачку зараховано до штату Запорізького окружного адміністративного суду з 04.01.2011.

3.3. Позивачка звернулась до голови Запорізького окружного адміністративного суду із заявою про здійснення перерахунку стажу державної служби від 21.12.2018, а саме, включити до стажу державної служби навчання курсантом Запорізького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України.

3.4. Підставою для такого звернення стала відповідь Національного агентства України з питань державної служби від 22.01.2019 № 10067/13-19, відповідно до якої період проходження ОСОБА_1 служби курсантом Запорізького юридичного інституту Міністерства внутрішніх справ України з 15.08.2001 по 17.06.2005 зараховуються до стажу державної служби.

3.5. Проте, листом від 07.02.2019 № 02-16/5514/19 позивачці відмовлено в зарахуванні до стажу роботи, що дає право на одержання доплати за вислугу років, стаж державної служби з 15.01.2001 по 19.06.2004 та з 30.08.2004 по 17.06.2005.

3.6. Згідно з трудовою книжкою, позивачка була прийнята на службу в органи внутрішніх справ з 15.08.2001 - в Запорізьке міське управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області запис № 1 відповідно до наказу від 01.08.2001 № 87о/с.

3.7. Підставою для звернення до суду позивачкою визначено порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на те, що на момент призначення позивачки на посаду були чинні положення статті 44 Закону України «Про статус суддів», якими визначено, що до стажу роботи, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

4.1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову в задоволенні позовних вимог слугувало те, що судом апеляційної інстанції вказано на відсутність, на момент призначення судді на посаду, права на зарахування до стажу роботи судді часу роботи на інших посадах, ніж визначені статтею 131 Закону України «Про судоустрій та статус суддів». Крім того, судом апеляційної інстанції зазначено, що лист Національного агентства України з питань державної служби, на який посилається позивачка, не є нормативно-правовим актом, а носить лише інформаційний характер.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивачкою подано касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

5.1.Доводи касаційної скарги, грунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» з огляду на те, що на момент призначення позивачки на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду діяли положення Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

5.2. В частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання Запорізького окружного адміністративного суду здійснити перерахунок щорічної відпустки позивачки та щомісячної доплати за вислугою років до посадового окладу з моменту зарахування її до штату суду та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум рішення суду не оскаржується.

6. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу в якій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції.

7. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Підставою для звернення до суду позивачкою зазначено порушення застосування відповідачем норм Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI.

9. Так, 15.12.1992 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про статус суддів», яким з метою забезпечення належних умов для здійснення правосуддя, дотримання Конституції і законів України, охорони прав і свобод громадян визначено статус суддів.

10. Положеннями статті 44 Закону України «Про статус суддів» визначалося матеріальне і побутове забезпечення суддів. Відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» встановлено, що для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується час роботи на посадах слідчих, прокурорських працівників, а також інших працівників, яким законом передбачені такі ж пільги.

11. У подальшому, 07.07.2010 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про судоустрій і статус суддів», яким визначено організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

12. Указаний Закон набрав чинності 30.07.2010 згідно з яким Закон України «Про статус суддів» втратив чинність крім статей 43, 44, які втратили чинність з 01.01.2011.

13. Разом з тим, у Прикінцевих положеннях Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було встановлено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування окрім статей 129 та 130 цього Закону, які вводитимуться в дію 01.01.2011.

14. Статтею 129, на час набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено суддівську винагороду, відповідно до статті 130 визначається надання щорічної оплачуваної відпустки та додаткової оплачуваної відпустки.

15. Проте, до 01.01.2011 питання суддівської винагороди та відпустки суддів регулювалися статтею 44 Закону України «Про статус суддів».

16. Водночас, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено єдиний підхід щодо визначення стажу роботи судді для всіх питань, де він застосовується і стаття 131 цього Закону, яка набула чинності одночасно з самим Законом 03.08.2010 визначає порядок обчислення стажу роботи судді.

17. Відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України;

2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи, що дає судді Конституційного Суду України право на відставку і виплату вихідної допомоги, зараховується також стаж іншої практичної, наукової, педагогічної роботи за фахом та стаж державної служби.

18. Проте, пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», визнано такими, що втратили чинність:

1) Закон України «Про статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 1993., № 8, ст. 56; 1994 , № 22, ст. 142, № 26, ст. 203; 1995, № 34, ст. 268; 1999, № 50, ст. 434; 2000, № 10, ст. 79, № 13, ст. 102, № 38, ст. 322; 2001, № 33, ст. 180; 2004, № 25, ст. 354; 2006, № 1, ст. 18), крім статей 43 та 44, які втрачають чинність з 01.01.2011;

19. Згідно з пунктом 11 Розділу XIII «Перехідні положення», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

20. Крім того, пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; (абзац третій пункту 2 із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 25.05.2006 № 726, від 29.11.2006 № 1658, від 08.12.2006 № 1700, від 07.09.2011 № 968).

21. Верховний Суд наголошує, що пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втрачали чинність з 01.01.2011, тому обгрунтованими є доводи скаржника про те, що вказаним пунктом продовжено дію статті 44 Закону України «Про статус суддів» і вона була чинною станом на дату призначення - 19.11.2010 ОСОБА_1 на посаду судді.

22. Законодавство, яким визначався стаж роботи на посаді судді та, яке діяло на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI - був Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII.

23. Колегія суддів уважає правильним висновки суду першої інстанції про те, що спірні відносини щодо визначення стажу роботи позивачки, який дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, мають оцінюватися з урахуванням частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992, статті 131, пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010.

24. Тобто, спірні відносини стосуються стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки.

25. Відповідно до пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом, в тому числі Законом України «Про статус суддів».

26. На переконання колегії суддів помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про неврахування позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 14.11.2018 у справі № 804/4305/17 та від 17.10.2018 у справі № 806/2963/17 з підстав недослідження у зазначених рішеннях питання зарахування до стажу судді часу навчання в закладах Міністерства внутрішніх справ України.

27. У зазначених рішеннях суду касаційної інстанції міститься правова позиція висловлена на підставі аналізу законодавства щодо конкуренції положень Закону України «Про статус суддів» та Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

28. Оскільки в рамках спірних правовідносин визначальним є саме встановлення редакції закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, Верховний Суд вважає за доцільне застосування правових позицій суду, викладених у вищевказаних рішеннях.

29. Крім того, колегія суддів також приходить до висновку, що положення частини шостої статті 44 Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, дія яких Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI була продовжена до 01.01.2011 - поширювалася на суддів, які були призначені чи обрані до 01.01.2011.

30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд зазначає, що позивачка має право на зарахування до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки - стаж державної служби.

31. За вказаних обставин, колегією суддів встановлено, що доводи касаційної скарги про помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019 № 02-16/5514/19 та зобов`язння Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005, згідно приписів частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» знайшли своє відображення в матеріалах справи.

32. Водночас суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість указаних позовних вимог.

33. Однак, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу на допущенні судом першої інстанції порушення норм процесуального права.

34. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження та ухвалі про призначення розгляду справи. При цьому суд послався на приписи статті 257 КАС України та статті 12 КАС України.

35. Проте, згідно з частиною 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

36. Предмет спору у даній справі стосується проходження особою публічної служби.

37. Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, зокрема, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

38. Згідно з приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» під службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, в цій статті розуміються, зокрема, судді.

39. Позивач є суддею Запорізького окружного адміністративного суду, а тому є особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище у значенні Закону України «Про запобігання корупції», у зв`язку з чим справа не відноситься до категорії незначних.

40. Разом з тим, за приписами частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

41. Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності також є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

42. Справа, що розглядається, не міститься у переліку справ, визначених у частині 4 статті 257 КАС України як таких, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а тому може бути розглянута за правилами останнього з урахуванням положень пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України.

43. Отже, для того, щоб розглянути за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка не зазначена у пунктах 1-9, 11 частини 6 статті 12 КАС України, суд першої інстанції повинен визнати її незначною відповідно до приписів пункту 10 частини 6 статті 12 КАС України і тільки після цього вирішити питання щодо її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

44. Натомість в даній справі в ухвалі про відкриття провадження та призначення справи до розгляду, як установлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції не визначив справу як незначну, а тому не мав права на її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

45. Зазначені порушення норм процесуального права з огляду на положення статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду.

46. Положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

47. Частиною першою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідіній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

48. З огляду на наведене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

49. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

50. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 та Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09.12.2019 у справі № 280/889/19 за позовом ОСОБА_1 до Запорізького окружного адміністративного суду, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання неправомірною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

51. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

52. Визнати протиправною відмову голови Запорізького окружного адміністративного суду про перерахунок стажу роботи ОСОБА_1 для цілей встановлення щомісячної доплати та додаткової відпустки на посаді судді, яка оформлена листом від 07.02.2019 № 02-16/5514/19.

53. Зобов`язати Запорізький окружний адміністративний суд зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, стаж державної служби за період з 15.08.2001 по 17.06.2005, згідно з приписами частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів».

.54. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. А. Губська

Л. О. Єресько