П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 р.

м.Одеса

Справа № 420/4120/19

Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.

П `ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Кравченка К.В.

- Запорожана Д.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника позивача – Ющенко О.П.

представника третьої особи – Брильової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року у справі за позовом Дочірнього підприємства «НАФТАХІМСЕРВІС» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа – Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Дочірнє підприємство «НАФТАХІМСЕРВІС» звернулось з позовною заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третьої особи Управління Служби безпеки України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду клопотання позивача в частині скасування дії спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, що застосована до позивача наказом №452 від 23.05.2011 року, зобов`язання відповідача розглянути питання щодо скасування дії спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, що застосована до позивача наказом №452 від 23.05.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем вжиті всі практичні, необхідні і достатні заходи для повного усунення порушень, що стали підставою для застосування спеціальної санкції. Відповідно до вимог законодавства індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України та скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України. Клопотання про скасування спеціальної санкції подається до Міністерства та має бути розглянуто у місячний термін, однак відповідач клопотання належним чином не розглядає та надає інформацію про очікування відповіді від Служби безпеки України, до якої він звернувся, що порушує права позивача на повноцінне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Представник відповідача не визнав позов, оскільки подання клопотання про скасування спеціальної санкції не є автоматичною підставою для її скасування, відповідач звернувся до ініціатора застосування спеціальної санкції – органів Служби безпеки України, однак відповіді досі не отримав, а тому не може прийняти рішення про скасування спеціальної санкції, що і було повідомлень позивачу листом від 13.05.2019 року.

Представник третьої особи – Управління Служби безпеки України в Одеській області в наданих до суду пояснень по суті спору просив відмовити у задоволенні позову Дочірнього підприємства «НАФТАХІМСЕРВІС», оскільки позовні вимоги є некоректними та Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не зверталося до управління Служби безпеки України в Одеській області, як ініціатора застосування спеціальної санкції, з листами щодо отримання додаткових матеріалів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо розгляду клопотання Дочірнього підприємства «НАФТАХІМСЕРВІС» позивача в частині скасування дії спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, що застосована до позивача наказом №452 від 23.05.2011 року.

Зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розглянути питання щодо скасування дії спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності на території України, що застосована до Дочірнього підприємства «НАФТАХІМСЕРВІС» наказом №452 від 23.05.2011 року.

На вказане рішення Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України подано апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЄЮ СУДДІВ ВСТАНОВЛЕНО

Наказом Міністерства економіки України №452 від 23 травня 2011 року «Про застосування спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності – до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності», на підставі ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до ДП «НАФТАХІМСЕРВІС» з 14.06.2011 року застосовано спеціальну санкцію – індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності (аркуші справи 12-13).

Підставою для застосування спеціальної санкції до позивача стали матеріали Управління СБУ в Одеській області про порушення позивачем положень ст. 97, 352 Митного кодексу України у зв`язку із ввезенням в Україну присадки-нейтралізатора ASB-50LR до сирої нафти та мазуту за договором купівлі-продажу №08/NHS-2007 від 13.12.2007 року.

Позивач наголошує, що договір купівлі продажу №08/NHS-2007 від 13.12.2007 року був укладений у той час, коли присадка-нейтралізатор ASB-50LR не мала жодних заборон щодо її використання та вільного обігу у зовнішньоекономічній діяльності підприємства і лише з підстав зміни законодавства до позивача була застосована спеціальна санкція в 2011 році.

Позивачем були вжиті заходи для усунення порушень законодавства, в подальшому зазначена продукція не ввозилася на територію України, наявна у позивача присадка-нейтралізатор ASB-50LR передана спеціалізованому ліцензіату ТОВ «Український центр поводження з відходами» для належної утилізації, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201 – місця зберігання ТМЦ підтверджують відсутність цієї продукції у позивача (аркуші справи 23-30).

У ДП «НАФТАХІМСЕРВІС» відсутня прострочена заборгованість за зовнішньоекономічними операціями та відсутнє порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, що підтверджується відповідними довідками банку «Південний».

Враховуючи зазначені обставини, позивач у березні та квітні 2019 року звертався до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України шляхом направлення поштою листів-звернень №37/19 від 28.03.2019 року та №49/19 від 19.04.2019 року про скасування наказу Міністерства економіки України №452 від 23 травня 2011 року в частині застосування до позивача спеціальної санкції з наданням копій документів, на підтвердження усунення порушень законодавства та на підтвердження дотримання строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, а також відсутності порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями.

Проте, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України на адресу позивача надана відповідь №4102-13/19961-07 від 13.05.2019 року, відповідно до якої Міністерство зробило запит до ініціатора застосування спеціальної санкції щодо можливості її скасування та після надходження відповіді ДП «НАФТАХІМСЕРВІС» буде проінформовано додатково.

Позивач вважає, що наданням такої відповіді відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо скасування спеціальної санкції, а тому звернувся до суду з цим позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог п. 1.1, 1.2, 2.3, 4.15, 4.16 «Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», затвердженого наказом Міністерства економіки України №52 від 17.04.2000 року, спеціальні санкції, зокрема, індивідуальний режим ліцензування застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням, зокрема, правоохоронних органів.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Індивідуальний режим ліцензування діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і скасовується Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування дії санкцій.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Разом з тим, з метою уточнення інформації Міністерство економічного розвитку і торгівлі України може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування дії санкції.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Судом встановлено, що позивач, відповідно до п. 4.15 «Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», двічі звертався до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України з клопотанням про скасування спеціальної санкції з наданням документів, які підтверджують усунення порушень законодавства та такі клопотання мали бути розглянуті відповідачем в межах 30 календарних днів.

При цьому, клопотання позивача відповідачем не були розглянуті відповідно до вимог «Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Так, розгляд клопотання передбачає задоволення клопотання чи відмову в його задоволенні, а в даному випадку відповідач зазначив про направлення запиту до ініціатора застосування спеціальної санкції та зазначив, що проінформує позивача додатково.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що положеннями законодавства не передбачено вирішення питання щодо скасування або не скасування спеціальної санкції відповідачем тільки після отримання згоди від ініціатора застосування спеціальної санкції та відповідач має вирішити клопотання з врахуванням наданих йому доказів. Відповідач наділений повноваженнями щодо отримання інформації від інших державних органів, однак протягом 30 календарних днів має вирішити щодо наявності або відсутності підстав для скасування спеціальної санкції.

З урахуванням звернень позивача з клопотаннями про скасування спеціальної санкції, відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, яка полягає у не розгляді клопотань позивача в частині скасування спеціальної санкції стосовно нього відповідно до п. 4.15 «Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

В даному випадку позивач просить саме про належний розгляд його клопотання в межах строків, передбачених для його розгляду.

Доводи апелянта про те, що він не обмежений 30 денним терміном на розгляд клопотання, колегія суддів вважає помилковими та безпідставними, оскільки вони суперечать п. 4.15 «Положення про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ДП «НАФТАХІМСЕРВІС» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судове рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 06.03.2020 року.

Головуючий суддя

Джабурія О.В.

Судді

Кравченко К.В. Запорожан Д.В.