ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 року

Львів

Справа № 300/2025/19 пров. № А/857/156/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Гуляка В.В.,

Пліша М.А.,

секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Микитюк Р.В.), ухвалене в письмовому провадженні в м.Івано-Франківську 11 грудня 2019 року у справі №300/2025/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації Кісілюка В.Я., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

11.10.2019 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації Кісілюка В.Я., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 , просила визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відмові виконати судове рішення в цивільній справі №342/1304/17 Тлумацького районного суду Івано-Франківської області з відмови внести в державний реєстр визнання судом за позивачем права на 1/2 частин статутного фонду юридичної особи – унітарного малого приватного підприємства «Автомобіліст», розміщеного на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває у користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею за №67; зобов`язати відповідача виконати судове рішення в цивільній справі №342/1304/17 Тлумацького районного суду Івано-Франківської області в строк три дні з дня набуття законної сили.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з пакетом документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів малого приватного підприємства «Автомобіліст», встановленим законом, не зверталася, а зверталася тільки із заявою від 24.08.2019, в якій просила внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості на підставі судового рішення у справі №342/1304/17, а саме відомості про те, що статутний фонд юридичної особи унітарне мале приватне підприємство «Автомобіліст», ідентифікаційний номер 19394409, юридична адреса: вул. Івасюка, 5 м.Городенка, що знаходиться за адресою вул. Будівельна, 6 в м.Городенка, розміщеного на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею II-ІФ №001177 (04-01-4/000066) виданого 08.05.1997 Городенківською міською радою та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67, належить по 1/2 частині позивачу та третій особі. Суд першої інстанції вказав, що позивач не виконала законні вимоги відповідача щодо надання документів та сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що підставою для виконання суб`єктом державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань судового рішення, що набрало законної сили, є його примірник в електронній формі, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Скаржник вказує, що державний реєстратор без будь-яких додаткових вимог до заявника мав би витребувати в паперовій формі засвідчені судом копії судового рішення у справі №342/1304/17. Зазначає, що суд першої інстанції не правильно тлумачить зміст виконання судового рішення, наслідком якого є зміна реєстраційної форми про юридичну особу. Вказує, що начальник Центру надання адміністративних послуг Городенківської РДА Івано-Франківської області взагалі не мав повноважень втручатись в реєстраційні дії.

ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що аргументи апеляційної скарги є безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим.

Від скаржника надійшла заява про розгляд справи без участі, інші учасники справи в судове засідання не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 24.08.2019 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації із заявою про виконання судового рішення, просила внести в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості на підставі судового рішення у справі №342/1304/17 про те, що статутний фонд юридичної особи – унітарне мале приватне підприємство «Автомобіліст» належить по 1/2 частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Листом від 12.09.2019 №25 за підписом начальника Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації Курилів Марію Василівну повідомлено, що перелік документів для проведення реєстраційної дії передбачений пунктом 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», та зазначено реквізити для сплати адміністративного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Вважаючи, що державний реєстратор допустив протиправну бездіяльність щодо не виконання судового рішення, ОСОБА_1 звернулась із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб – підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15.05.2003 № 755-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі – Закон № 755-IV).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону №755-IV Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Суб`єктами державної реєстрації є, зокрема, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб`єкти - у разі державної реєстрації юридичних осіб (крім випадків, передбачених абзацами другим - четвертим цього пункту) та фізичних осіб – підприємців (абзац 6 пункт 14 частини 1 статті 1 Закону №755-IV).

Відповідно до статті 3 Закону № 755-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 4 Закону №755-IV одним із основним принципів державної реєстрації є внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини 4 статті 10 Закону №755-IV відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №755-IV державна реєстрація проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя, крім державної реєстрації на підставі документів, поданих в електронній формі, що проводиться незалежно від місця знаходження юридичної чи фізичної особи в межах України.

Статтею 14 Закону №755-IV встановлено, що документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі. У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням. Документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

Частиною 4 статті 17 Закону №755-IV встановлено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті (зміни до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю), подаються такі документи, зокрема: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі.

Водночас, пунктами 1 та 2 частини 1 статті 25 Закону №755-IV встановлено, що підставою проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій є: документи, що подаються заявником для державної реєстрації; судові рішення, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» щодо: визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу; визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи; заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав; зобов`язання вчинення реєстраційних дій; скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі; виділу юридичної особи; провадження у справах про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, прийнятих відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; припинення юридичної особи, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення юридичної особи; припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи; відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; відміни в порядку апеляційного/касаційного оскарження судового рішення, на підставі якого вчинено реєстраційну дію.

Вказаний перелік видів судових рішень є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Таким чином, системний аналіз положень статті 17 та 25 Закону №755-IV дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що внесення відомостей до Єдиного державного реєстру здійснюється державним реєстратором на підставі поданих заявником документів або на підставі визначеного переліку судових рішень, які набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в державному реєстрі.

При цьому, враховуючи положення частини 2 статті 25 Закону №755-IV, якою передбачено порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05 лютого 2019 року (справа №П/811/279/16), від 19 березня 2019 року (справа №826/1186/17).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у цивільній справі №342/1304/17 скасовано рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2018 року в частині вирішення вимоги про поділ Малого приватного підприємства «Автомобіліст» та стягнення 163079 гривень з відповідача в користь позивача та ухвалено в цій частині нове рішення, яким, зокрема, визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на 1/2 частині кожному у статутному фонді юридичної особи - унітарне мале приватне підприємство «Автомобіліст», ідентифікаційний номер 19394409, юридична адреса: вул. Івасюка, 5, м. Городенка, що знаходиться за адресою вул. Будівельна, 6 в м. Городенка, розміщеного на земельній ділянці площею 0,66 га, що перебуває в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування землею II-ІФ №001177 (04-01-4/000066), виданого 08.05.1997 Городенківською міською радою та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що спір у справі №342/1304/17 стосувався поділу майна подружжя в натурі та в ідеальних частках, в тому числі, і в корпоративних правах, такий спір не був корпоративним.

При цьому, ні постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у справі №342/1304/17, ні рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2018 року в частині, яка залишена без змін, безпосередньо не тягнуть за собою зміну відомостей в державному реєстрі щодо Малого приватного підприємства «Автомобіліст», не містять зобов`язань відповідача вчинити реєстраційні дії, а тому не відносяться до переліку судових рішень, закріпленого пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону №755-IV, та не можуть бути самостійною підставою для вчинення реєстраційних дій.

Як встановлено з матеріалів справи судом першої інстанції та не заперечено скаржником, з наведеним у частині 4 статті 17 Закону №755-IV пакетом документів для проведення державної реєстрації змін до установчих документів малого приватного підприємства «Автомобіліст» (і.к. 19394409) Курилів М ОСОБА_3 В. не зверталася, лише із заявою від 24.08.2019.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Щодо покликання скаржника ухвалу Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 14.06.2019 у справі №342/1304/17, то суд апеляційної інстанції зауважує, що предметом розгляду при постановленні такої було питання правомірності дій державного виконавця щодо повернення виконавчого листа №342/1304/17 стягувачу без прийняття до виконання, тоді як порядок вчинення реєстраційних дій державним реєстратором у даній справі не досліджувався.

При цьому, положення частини 2 статті 431 ЦПК України, якими скаржник аргументує підставність заявлених позовних вимог, на переконання суду апеляційної інстанції, не суперечить положенням Закону №755-IV, який щодо спірних правовідносин є спеціальним нормативно-правовим актом та положення якого слід застосовувати у системному зв`язку з положеннями ЦПК України.

Щодо аргументів скаржника про відсутність повноважень начальника Центру надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації Івано-Франківської області втручатись у реєстраційні дії по заяві позивача, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, оскільки надання інформації листом від 12.09.2019 №25 щодо переліку необхідних документів та реквізитів для сплати адміністративного збору, на переконання суду апеляційної інстанції, не є втручанням в реєстраційні дії, а наданням суб`єкту звернення вичерпної інформації і консультацій щодо вимог та порядку надання адміністративної послуги, що відповідає нормам Закону України «Про адміністративні послуги» та Положенню про центр надання адміністративних послуг Городенківської районної державної адміністрації.

За таких обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач зверталась із заявою про вчинення реєстраційних дій на підставі рішення суду, не передбаченого пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону №755-IV, обставини та висновки такого є недостатньою підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач був не вправі вносити будь-які відомості до Єдиного державного реєстру виключно на підставі вказаного судового рішення, без документів, передбачених статтею 17 Закону №755-IV.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року у справі №300/2025/19 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Т. І. Шинкар

судді

В. В. Гуляк

М. А. Пліш

Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 05.03.2020 згідно з ч.3 ст.321 КАС України