ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2020 року м.Дніпро Справа № 904/3583/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Коваль Л.А.

Секретар судового засідання Кандиба Н.В.

розглянувши апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019

у справі № 904/3583/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ", м. Полтава

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ", м. Полтава

про тлумачення пункту договору

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 772 371,77 грн., з яких: заборгованість у сумі 1 652 070,48 грн., пеня у сумі 82 603,53 грн., 3 % річних у сумі 9540,10 грн., інфляційні збитки у сумі 28 157,66 грн. (за договором поставки № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2019 у справі № 904/3583/19 первісний позов задоволено та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" заборгованість у сумі 1 652 070,48 грн., пеню у сумі 82 603,53 грн., 3 % річних у сумі 9 540,10 грн., інфляційні збитки у сумі 28 157,66 грн., судові витрати у сумі 26 585,58 грн.

У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" про тлумачення пункту 4.7 Договору № 7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018 відмовлено.

Судові витрати за зустрічним позовом покладено на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ".

Додатковим рішенням від 12.12.2019 у справі № 904/3583/19 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн. В іншій частині заяви про розподіл судових витрат відмовлено.

Додаткове рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач за первісним позовом сплатив Адвокатському об`єднанню "ЛОУ УОЛВС" за Додатковою угодою №1 від 25.07.2019 та Додатковою угодою №2 від 30.09.2019 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019 - 169 269,58 грн., які просив стягнути з відповідача. Суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 35000,00 грн..

Не погодившись з вказаним додатковим рішенням Приватним акціонерним товариством "ДТЕК "Павоградвугілля" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким в задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити повністю.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що присуджена до стягнення з нього за рішенням суду першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 35 000,00 грн. є значно неспівмірною з фактично затраченим часом та реально виконаною роботою для підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів та участі в судових засіданнях по справі № 904/3583/19, а тому має бути зменшена.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" також не погодилося з вказаним додатковим рішенням та подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати зазначене рішення в частині відмови в стягненні з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 134269,56 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення цієї суми в повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було порушено принципи змагальності та диспозитивності, що виявилось в аргументації необхідності зменшення витрат на правничу допомогу замість відповідача; судом не було враховано висновки Верховного суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги; судом зроблено помилковий висновок про те, що дана справа є справою незначної складності; судом не враховано зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що виразилось в не визнанні первісного позову та поданні зустрічного позову.

Ухвалами Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" та їх розгляд скарг призначений у судовому засіданні з викликом сторін на 02.03.2020.

Ухвалою від 02.03.2020 об`єднано апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 у справі №904/3583/19 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

В судове засідання 02.03.2020 року з`явився представник позивача. Відповідач, який був належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги, не забезпечив явку представника в судове засідання, повідомлення про неможливість з поважних причин прийняти участь у розгляді справи не подав.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, в підтвердження факту понесених позивачем судових витрат, пов`язаних з розглядом даної справи надано наступні документи: договір б/н про надання правової допомоги від 25.07.2018; додаток до договору б/н від 25.07.2018; додаткову угоду № 1 від 25.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; додаткову угоду № 2 від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; акт приймання-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; платіжне доручення № 4169 від 29.11.2019 на суму 169 269,56 грн.

25.07.2019 між Адвокатським об`єднанням "ЛОУ УОЛВС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАБРИКА МИЛОВАРНІ ТРАДИЦІЇ" укладено договір №б/н про надання правової допомоги.

Відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати їй правову допомогу на умовах передбачених Договором.

Вартість послуг визначається відповідно до затраченого часу. Час, затрачений на надання послуг, визначається відповідно до Додатку 1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Ціна однієї години затраченого часу на надання послуг дорівнює розміру однієї мінімальній заробітній платі у місячному розмірі, що визначається відповідно до закону на 01 січня року в якому надаються послуги. Загальна сума наданих послуг визначаються сторонами в акті наданих послуг. (пункт 4.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 25.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 встановлено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні послуги: скласти позовну заяву про стягнення грошових коштів із ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (Код 00178353) за договором поставки №7119-ПУ-УМТС-Т від 08.10.2018; надати консультації;

- скласти відповідь на відзив, пояснення, заперечення, клопотання та інші процесуальні документи; здійснити аналіз судової практики розв`язання спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити аналіз судової практики роз`яснення спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити відправку копій усіх процесуальних документів стороні у справі; подати необхідні документи до суду; приймати участь у судових засідання, супроводжувати справу у Господарському суду Дніпропетровської області.

Додатковою угодою №2 від 30.09.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 25.07.2019 встановлено, що Адвокатське об`єднання зобов`язується надати наступні послуги: скласти відзив на зустрічну позовну заяву ПРАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (Код 00178353) до Клієнта у справі №904/3583/19; надати консультації; здійснити аналіз судової практики розв`язання спорів, що виникли із аналогічних правовідносин; здійснити відправку копій усіх процесуальних документів стороні у справі; подати необхідні документи до суду; приймати участь у судових засідання, супроводжувати справу у Господарському суду Дніпропетровської області.

29.11.2019 між Адвокатським об`єднанням і Клієнтом складено Акт прийому-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019, згідно до якого вартість послуг за Договором наданих Адвокатським об`єднання становить: у розмірі 58 422,00грн. за складання позовної заяви у справі №904/3583/19 (7 годин); у розмірі 25 038,00грн. за складання відповіді на відзив на позовну заяву у справі №904/3583/19 (3 години); у розмірі 50 076,00грн. за участь у судових засіданнях з урахуванням часу на прибуття (4 судових засідання); у розмірі 29 211,00грн. за складання відзиву на зустрічну позовну заяву у справі №904/3583/19 (7 годин).

Згідно зазначеного акту вартість 1 години наданих послуг становить 4173,00 грн., з урахуванням розміру, визначеного відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2019".

Позивач за первісним позовом сплатив Адвокатському об`єднанню "ЛОУ УОЛВС" за додатковою угодою №1 від 25.07.2019 та Додатковою угодою №2 від 30.09.2019 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019 - 169 269,58 грн..

Ретельно проаналізувавши надані позивачу Адвокатським об`єднанням "ЛОУ УОЛВС" послуги, їх зміст та обсяг, деталізацію затраченого часу на складання процесуальних документів у справі та участь в судових засіданнях, їх співвідношення до загальної практики, рівень складності справи, керуючись критеріями розумності, необхідності та співмірності понесених витрат на правничу допомогу, враховуючи заперечення відповідача щодо їх розміру заявленого до відшкодування на суму 169 269,58 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність їх зменшення до 35 000,00 грн..

Колегія суддів погоджується з даним висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" про те, що судом першої інстанції було порушено принципи змагальності та диспозитивності, що виявилось в аргументації необхідності зменшення витрат на правничу допомогу замість відповідача, враховуючи таке.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, апеляційний суд доходить до висновку, що наведена судом першої інстанції детальна аргументація щодо неспівмірності витрат на підставі заперечень відповідача за первісним позовом, цілком узгоджується з нормами чинного законодавства України та існуючою судовою практикою суду касаційної інстанції, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають врахуванню у подібних правовідносинах, а отже, твердження апелянта про неврахування місцевим господарським судом позицій Верховного суду спростовуються наведеним.

Оцінюючи суму судових витрат Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" на професійну правничу допомогу за критеріями розумності, необхідності та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у додатковій постанові від 05.08.2019 у справі № 911/1563/18, зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, апеляційний суд зазначає, що місцезнаходженням Адвокатського об`єднання "ЛОУ УОЛВС" є м. Харків, вул. Чернишевська, 66, оф. 7. Професійна правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" від даного адвокатського об`єднання надавалася адвокатом Крайзом Олександром Ігоревичем, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1599 від 14.05.2014 видане Радою адвокатів Харківської області. Отже, вказаний адвокат має основне місце діяльності в м. Харків.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між конференціями адвокатів регіону функції адвокатського самоврядування у регіоні виконує рада адвокатів регіону. Рада адвокатів регіону підконтрольна і підзвітна конференції адвокатів регіону.

Відповідно до п.п. 1, 3, 7 та 11 ч. 4 цієї статті Закону Рада адвокатів регіону: представляє адвокатів регіону; забезпечує виконання рішень конференції адвокатів регіону, здійснює контроль за їх виконанням; сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів; виконує інші функції відповідно до цього Закону, рішень конференції адвокатів регіону, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 було вставлено рекомендовану (мінімальну) ставку адвокатського гонорару за годину роботи.

Так, зокрема було визначено застосування рекомендованих ставок адвокатського гонорару за годину роботи в розмірі 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Станом на день оплати позивачем за первісним позовом послуг за Договором про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019 Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 р. №2629-VIII було встановлено такі показники прожиткового мінімуму на одну особу на місяць: для працездатних осіб – 2 007 грн..

Отже, з урахуванням рекомендацій Ради адвокатів Харківської області середня ринкова ціна адвокатського гонорару за годину роботи складає 1 003,50 грн. (50% від 2 007 грн.).

Натомість, згідно підписаного Адвокатським об`єднанням і Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" Акту прийому-здачі наданих послуг від 29.11.2019 року до Договору про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019 вартість 1 години наданих послуг становить 4173,00 грн., з урахуванням розміру, визначеного відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2019".

Разом з тим, рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 також визначено рекомендовані ставки адвокатського гонорару у справах по Господарському процесуальному кодексу України в таких розмірах: складання позовної заяви від 4 000 грн.; участь у судовому розгляді справи від 16 000 грн. + 2 000 грн. (за другий і наступний судодень).

В даному випадку розмір гонорару не прив`язується до погодинної оплати праці, а вже включає в себе повний комплекс дій по супроводженню справи в суді першої інстанції. Понаднормовій же оплаті, якщо справу не буде вирішено в межах одного судового засідання, підлягає другий і наступні судодні, а не години.

Крім того, за правовий аналіз правочину передбачено такі ставки: від 1000 грн. за годину; за усну консультацію з вивченням документів – від 500 грн., а за надання правової письмової інформації, письмового роз`яснення з правових питань та підготовки аналітичної довідки щодо судової практики від 1000 грн..

Приблизно аналогічні ставки адвокатського гонорару затверджено також рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16 лютого 2018 року.

І хоча рішення Ради адвокатів області за своєю юридичною природою носять рекомендаційний характер, останні можуть прийматись судом до уваги (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наведений у додатковій постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Таким чином, детально проаналізувавши рекомендовану вартість послуг з професійної правничої допомоги та їх фактичне понесення Товариством з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції", колегія суддів доходить до висновку, що їх розмір є значно завищеним по відношенню до ринкової ціни.

Рішення Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 №17 опубліковане на офіційному веб-сайті Ради адвокатів Харківської області та є у відкритому доступі в мережі інтернет, а отже позивач за первісним позовом не міг бути не обізнаним щодо цих обставин.

Натомість, вирішивши скористатися правничою допомогою та обравши собі для цих цілей Адвокатське об`єднання "ЛОУ УОЛВС", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" усвідомлено погодилося з його розцінками адвокатського гонорару та узгодило це в укладених між цими сторонами договорі про надання правової допомоги №б/н від 25.07.2019, додаткових угодах №1 від 25.07.2019 та №2 від 30.09.2019 до нього, та підписаному 29.11.2019 Акті прийому-здачі наданих послуг.

Таким чином, апеляційний суд, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, доходить висновку про надмірну вартість послуг з професійної правничої допомоги наданої позивачу за первісним позовом, що спричинило до суттєвих витрат, які не відповідають критерію їх розумного розміру.

Крім того, з огляду на не специфічний предмет позову та фактичні обставини справи, можна констатувати відсутність критерію неминучості понесених витрат, оскільки зі справою такого рівня складності може впоратися будь-який адвокат, а не окремо взятий винятковий спеціаліст.

З приводу доводів апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" про те, що судом помилково було визначено складність справи як не складну, колегія суддів наголошує, що оцінка дій, які полягали у складанні позовної заяви у справі № 904/3583/19, складанні відповіді на відзив на позовну заяву, участь у судових засіданнях та складанні відзиву на зустрічну позовну заяву, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, на яку знадобилося б 17 годин часу.

При цьому, є маніпуляцією посилання скаржника, як на обставину що свідчить про складність даної справи, на рішення зборів суддів господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 № 1.

Так, згідно п. 2 цього рішення коефіцієнт складності для всіх судових справ встановити 1, крім наступних категорій:

– заяви про вжиття запобіжних заходів; видачу виконавчого документа за рішеннями третейських судів, а також справи, пов`язані з виконанням доручень про надання правової допомоги – коефіцієнт 0,3;

- справи про банкрутство фізичної особи-підприємця, справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником (статті 90, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") – коефіцієнт 0,5.

Апеляційний суд зауважує, що даним рішенням затверджено засади використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Дніпропетровської області для визначення здійснення процедури автоматизованого розподілу судових справ між суддями з урахуванням спеціалізації суддів згідно з Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30.

Критерії, які застосовуються для автоматизованого розподілу судових справ, зокрема коефіцієнт складності, є спеціальними показниками, які використовуються виключно для цілей визначення навантаження судді та запобігання нерівномірному та упередженому розподілу справ, який згідно законодавства здійснюється за принципом випадковості та у хронологічному порядку надходження судових справ.

Так само не можуть бути прийняті до уваги твердження апелянта про те, що судом визнано цю справу на рівні звичайної складності, виходячи зі змісту положень ст. 12 ГПК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

У відповідності до ц. 3 цієї статті спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

При цьому за приписами ч. 5 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів зауважує, що ціна позову у справі № 904/3583/19 складає 1 772 371,77 грн., що унеможливлює її розгляд у спрощеному позовному провадженні.

Відтак розгляд даної справи в порядку загального позовного провадження не може беззаперечно свідчити про складність даної справи, з огляду на необхідність дотримання судом норм процесуального права (ст. 12 ГПК України) при визначенні можливості розгляду даної справи в тому чи іншому порядку й ціна позову для цих цілей є вирішальною.

Суттєвим є те, що скаржник в своїй апеляційній скарзі сам визнає той факт, що дана справа є в повній мірі типовою та не складною (не містить окремих нетипових обставин).

Таким чином, доводи апелянта в цій частині зводяться до порушення логічного причинно-наслідкового зв`язку, а саме апелянт видає факт розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження як свідчення її складності, в той час коли такий розгляд зумовлений дотриманням судом приписів ст. 12 ГПК України (за якими перевищення визначеної межи ціни позову позбавляє можливості розгляду справи незначної складності, якою є дана справа, в порядку спрощеного позовного провадження).

Стосовно понесення витрат пов`язаних із відрядженням до міста Дніпра, апеляційний суд зауважує, що матеріали справи взагалі не містять доказів відповідних витрат, що унеможливлює їх розподіл у відповідності до приписів статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, наслідком цього є обґрунтоване та справедливе зменшення судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 35 000,00 грн..

При цьому судом було враховано відповідні правові позиції, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду №910/10911/18 від 03.05.2019, №916/1340/18 від 25.06.2019.

Посилання апелянта Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" на те, що судом першої інстанції при розподілі судових витрат не враховано зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, що виразилось в не визнанні первісного позову та поданні зустрічного позову, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки право відповідача визнати позов в цілому чи частину позовних вимог є його процесуальним правом, передбаченим ст. 46 ГПК України, яким він розпоряджається самостійно на власний розсуд, і це в жодному випадку не може ставитись йому в провину як зловживання процесуальним правом, адже така обставина як «не визнання позову» не передбачена ст. 43 ГПК України та не свідчить про умисний характер дій відповідача.

Те саме стосується можливості подання зустрічного позову за умов явно штучного характеру спору та очевидної відсутності підстав та причин для його подання.

Апеляційний суд не вбачає ознак визначених п. 3 ч. 2 ст. 43 ГПК України у діях відповідача, що виразилися в реалізації ним процесуального права, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 46 ГПК України, з огляду також на відсутність негативних наслідків таких дій, як-то затягування строків розгляду справи, що призвело б до їх порушення, чи необхідність понесення в результаті цього значних витрат іншою стороною.

Водночас, колегія суддів відхиляє доводи апелянта Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" про те, що присуджена до стягнення з нього за рішенням суду першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 35 000,00 грн. є значно неспівмірною з фактично затраченим часом та реально виконаною роботою для підготовки позовної заяви, інших процесуальних документів та участі в судових засіданнях по справі № 904/3583/19, а тому має бути зменшена, з огляду на: встановлені судом обставини фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу, їх підтвердження відповідними доказами, наявними в матеріалах справи (акт приймання-здачі наданих послуг за договором про надання правової допомоги б/н від 25.07.2018; платіжне доручення № 4169 від 29.11.2019 на суму 169 269,56 грн.), виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх пропорційності до предмета спору, з урахуванням ціни позову 1 772 371,77 грн., а також рівня ринкових цін наданих адвокатських послуг.

Відтак, у апеляційного суду відсутні підстави для скасування додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 року, яке в повній мірі відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційними скаргами, апелянти не спростували наведених висновків суду першої інстанції та не довели порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянтів, наведені в обґрунтування апеляційних скарг та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення додаткового рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційних скарг - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика миловарні традиції" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК "Павоградвугілля" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 року у справі № 904/3583/19 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2019 року у справі № 904/3583/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2020

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя Л.А. Коваль