ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

Київ

справа №804/8751/16

адміністративне провадження №К/9901/22908/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2017 (у складі головуючого судді - Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (в складі колегії суддів: головуючого судді - Дурасової Ю.В., суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.) у справі №804/8751/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив:

- визнати рішення відповідача про утримання частини, призначеної на законних підставах пенсії, з липня місяця 2016 року протиправним та скасувати;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Дніпропетровській області поновити йому виплату пенсії в повному обсязі з липня місяця 2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Касаційна скарга аргументована тим, що відповідач, утримуючи частину пенсії, порушив його право власності, встановлене ст. 41 Конституції України. Крім того, суди не врахували, що його хоч і було поновлено на посаді, однак фактично він не працював і заробітну плату не отримував. Фактично його було допущено до роботи лише 21.04.2016, а 22.04.2016 було звільнено.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

У зв`язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами встановлено, що позивач з 2005 року перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно з трудовою книжкою позивача, він в період з 24.07.2014 по 22.04.2016 був працевлаштований на посаді заступника міського голови м. Марганець Дніпропетровської області.

Рішенням Марганецької міської ради № 180-5/VIІ від 25 лютого 2016 року "Про розгляд заяв ОСОБА_1 про поновлення його на посаді заступника міського голови" на виконання постанов Марганецького міського суду від 11.06.2015 у справі №180/1171/15- а та від 09.10.2015 у справі № 180/1907/15-а, від 11.02.2016 у справі № 180/3267/15-а, окремої ухвали від 11.02.2016 у справі № 180/3267/15-а, Марганецька міська рада припинила повноваження заступника міського голови Шкуро М.О. у зв`язку з прийняттям рішення сесії Марганецької міської ради № 13-2/VII від 03.12.2015 "Про утворення та затвердження кількісного та персонального складу виконавчого комітету Марганецької міської ради сьомого скликання". На підставі цього рішення міським головою винесено розпорядження від 21.04.2016 № 55-к "Про фактичне допущення до роботи ОСОБА_1 " та розпорядження від 22.04.2016 № 56-к "Про звільнення ОСОБА_1 ".

Листом № 7/16-565 від 18.03.2016 виконавчий комітет Марганецької міської ради повідомив відповідача про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови м. Марганця з питань діяльності виконавчих органів з 24.07.2014 на підставі постанови Марганецького міського суду від 11.06.2015 у справі №180/1171/15- а.

На підставі постанови Марганецького міського суду від 11.02.2016 у справі №180/3267/15-а з виконавчого комітет Марганецької міської ради стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу на суму 212935,15 грн. на користь ОСОБА_1 .

На підставі листа виконавчого комітету Марганецької міської ради № 7/16-565 від 18.03.2016 та доданих до нього копій рішень суду відповідач з 01.04.2016 призупинив виплату пенсії позивачу.

12.07.2016 до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області надійшла заява позивача та копія трудової книжки, відповідно до якої позивача з 22.04.2016 звільнено з роботи. В зв`язку з цим, з 23.04.2016 позивачу поновлено виплату пенсії.

21.07.2016 відповідач прийняв рішення № 1 про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, за період з 01.08.2014 по 31.03.2016 в розмірі 40739, 98 грн, яка складається із переплати індексації пенсії за період з 01.08.2014 по 31.03.2016 у розмірі 3423,10 грн та переплати пенсії за період з 01.04.2015 по 31.03.2016 у розмірі 37316,88 грн. Відтак, починаючи з липня 2016 року з пенсійного забезпечення позивача почали утримувати 20 %.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки, в період працевлаштування позивача на посаді в органах місцевого самоврядування, стаття 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" містила застереження щодо виплати будь-якого пенсії посадовим особам місцевого самоврядування, то дії відповідача щодо прийняття рішення про стягнення сум пенсії є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

01 квітня 2015 року набрав чинності Закон № 213-VIIІ, яким внесено зміни до ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Отже, з 1 квітня 2015 року призначені за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії не виплачуються у період служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24.12.2015 (набрав чинності з 01.01.2016), тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, посадовим особам місцевого самоврядування (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період служби в органах місцевого самоврядування, пенсії, призначені відповідно до законодавства України, не виплачуються.

Таким чином, законодавець з 01.01.2016 по 31.12.2016 тимчасово обмежив виплату пенсії посадовим особам місцевого самоврядування.

Станом на час виникнення спірних правовідносин та вирішення спору судом першої інстанції, вказані норми закону не скасовані та не визнані у встановленому порядку такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, враховуючи положення ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" в частині того, що підставою для тимчасової невиплати пенсії є період служби в органах місцевого самоврядування, відповідач призупинивши виплату позивачу пенсії в період з 01.04.2016 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 13.06.2019 у справі № 132/1127/17 та від 03.10.2019 у справі № 487/3380/16-а.

Крім того, як встановлено судами виплату пенсії позивачу поновлено з 23.04.2016, тобто після звільнення.

Що стосується утримання надміру виплачених сум пенсій, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсіонери зобов`язані повідомляти органам пенсійного забезпечення про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. В разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу пенсійного забезпечення заподіяну шкоду.

Статтею 59 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" встановлено, що відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, визначає Порядок відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4.

Згідно з пунктом 3 цього Порядку повернення коштів проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміну у складі сім`ї, тощо.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані відповідачем за умови зловживань з боку пенсіонера, зокрема, в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, або подання страхувальником недостовірних даних.

Відповідно до п. 9 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 працюючим пенсіонерам в першу чергу індексується сума оплати праці.

За встановлених обставин та враховуючи те, що в період з 01.04.2015 по 22.04.2016 позивач був працевлаштований на посаді заступника міського голови м. Марганець Дніпропетровської області, та фактично отримав заробітну плату за час вимушеного прогулу, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий А. Ю. Бучик

Судді: Л. Л. Мороз

А. І. Рибачук