ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року

Львів

Справа № 140/2740/19 пров. № А/857/1026/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року (головуючого судді Денисюка Р.С. ухвалене у судовому засіданні в м. Луцьк о 11 год. 54 хв. повний текст рішення суду складено 09.12.2019) у справі №140/2740/19 за позовом Приватного виконавця ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Приватний виконавець Клехо А.Є. 09.09.2019 звернувся в суд з позовом до Міністерства юстиції України, Дисциплінарної комісії приватних виконавців в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 19.07.2019, оформленого протоколом №13, в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці, наказу Міністерства юстиції України від 09.08.2019 № 2499/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » та зобов`язати Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо ОСОБА_2 строком на три місяці.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року задоволено позов частково.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Міністерство юстиції України подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині задоволених вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник Міністерства юстиції України Мельник О.М. апеляційну скаргу підтримала з підстав зазначених у скарзі, просила рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач Приватний виконавець Клехо А.Є. та його представник Давидюк В.Г. проти апеляційної скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2018 Міністерством юстиції затверджено графік планових перевірок діяльності приватних виконавців на 2019 рік (аркуші справи 92-93).

27.03.2019 затверджено зміни до даного графіку, де було передбачено проведення перевірки діяльності ОСОБА_1 в період з 27.05.2019 по 31.05.2019 (аркуш справи 94).

07.05.2019 відповідачем винесено наказ № 1569/7 «Про проведення планової перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 » в період з 27 по 31 травня 2019 року. Пунктами 2, 3 даного наказу створено робочу групу в складі 3 осіб та затверджено план проведення перевірки та склад робочої групи (аркуші справи 98-100).

За результатами проведеної перевірки складено довідку про результати планової перевірки діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 від 31.05.2019 в якій виявлено порушення вимог: частини другої, третьої статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» щодо строків накладення арешту на кошти боржника та надсилання платіжних вимог на примусове списання коштів; частини першої та другої статті 18 Закону щодо обов`язку виконавця вживати, передбачених Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом; пункту 1 частини першої статті 45 Закону щодо першочергового повернення стягувачу авансового внеску при розподілі стягнутих сум; частини восьмої статті 48 Закону щодо строків перевірки майна боржника; частини першої та другої статті 56 Закону щодо накладення арешту на майно боржника; частини другої статті 57 Закону щодо строків призначення суб`єкта оціночної діяльності; пункту 2 розділу VI Інструкції щодо стягнення витрат виконавчого провадження без винесення відповідної постанови; пункту 6 розділу VII Інструкції щодо обліку сум в книгах обліку депозитних сум; пункту 8 розділу VII Інструкції щодо перевірки книги обліку депозитних сум; абзацу третього пункту 7 розділу II, пункту 2 розділу IV Положення про автоматизовану систему щодо внесення до автоматизованої системи виконавчого провадження сканованих копій документів виконавчого провадження; абзацу дев`ятого пункту 8 розділу III Порядку реалізації майна, щодо зазначення в заявці на реалізацію арештованого майна інформації про і зареєстрованих у житловому приміщенні мешканців; пункту 6 розділу II Правил ведення діловодства щодо проставляння на вхідних документах реєстраційного штампу; пункту 10 розділу II Правил ведення діловодства в частині щоденного і роздрукування журналів обліку; абзацу п`ятого пункту 9 розділу II Правил ведення діловодства щодо сформування списків згрупованих поштових відправлень. Загальна оцінка діяльності приватного виконавця за наслідками проведеної перевірки визнана незадовільною. Інформацію про проведену роботу з усунення виявлених перевіркою порушень надати Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до 05.06.2019 (аркуші справи 111-119).

Директором державної виконавчої служби за наслідками розгляду довідки внесено на розгляд Дисциплінарної комісії приватних виконавців Подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця Клеха ОСОБА_3 . в якому зазначається, що під час здійснення діяльності приватним виконавцем ОСОБА_1 порушуються вимоги законодавства, яке регулює питання організації діяльності приватного виконавця та порядок примусового виконання рішень.

Так, частиною четвертою статті 44 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що приватний виконавець має вести електронний облік і звітність за сумами на рахунках у порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Порядок обліку і звітності за сумами на рахунках визначено розділом VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 022-04.2012 за № 489/20802 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5) (далі - Інструкція).

Перевіркою стану ведення рахунків з обліку депозитних сум та авансових внесків стягувачів встановлено, що в порушення вимог пункту 6 розділу VII Інструкції в книгах обліку депозитних сум та в книгах обліку авансових внесків записи про залишок коштів на перше число місяця не засвідчені підписом приватного виконавця (2018 рік квітень, серпень, вересень, жовтень, грудень, 2019 рік квітень, березень, лютий, січень - книги обліку депозитних сум), (2018 рік квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, 2019 рік березень, лютий, січень - книги обліку авансових внесків).

Крім цього, в книзі обліку депозитних сум за квітень 2018 року об`єднано в одну суму кошти.

В порушення вимог пункту 8 розділу VII Інструкції у книзі обліку депозитних сум за листопад 2018 відсутня дата перевірки.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону, реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України.

Порядок функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначено Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 12.08.2016 за № 1126/29256 (далі - Положення про АСВП). Відповідно до вимог абзацу третього пункту 7 розділу II Положення про АСВП виконавчий документ, що реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження, підлягає обов`язковому скануванню.

Згідно з вимогами абзацу другого пункту 2 розділу IV Положення про АСВП щодо автоматизованої системи виконавчого провадження в обов`язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит державного виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. В порушення цих вимог по виконавчим провадженням, які перебували на виконанні у приватного виконавця до автоматизованої системи виконавчого провадження внесено лише скановану копію виконавчого документа, інші документи які підлягають скануванню не внесені. Крім цього, перевіркою виявлено виконавчі провадження провадження яким до автоматизованої системи виконавчого провадження не внесено заявку на реалізацію майна.

Відповідно до положень частини першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1402), виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Заходи примусового виконання мають здійснюватися виконавцем у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Вибірковою перевіркою виконавчих проваджень, які перебували та перебувають на виконанні у приватного виконавця, встановлено, що при здійсненні примусового виконання рішень приватним виконавцем порушуються вимоги даного Закону та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок примусового виконання рішень.

Частиною четвертою статті 42 Закону № 1402 визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувану чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Перевіркою встановлено, що приватним виконавцем по виконавчому провадженню здійснено стягнення з боржника витрат виконавчого провадження без винесення відповідної постанови.

Відповідно до вимог частини восьмої статті 48 Закону № 1402 виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

В порушення цих вимог, приватним виконавцем не вжито в строки, визначені частиною восьмою статті 48 Закону, заходи щодо перевірки майнового стану боржників.

Також встановлено порушення вимог частини третьої статті 13 Закону№ 1402, якою передбачено, що платіжні вимоги на примусове списання коштів направляються не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів на рахунках.

В порушення вимог частини другої статті 13 Закону, приватним виконавцем не своєчасно вживаються заходи щодо накладення арешту на кошти боржника.

Частинами першою та другою статті 56 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

В порушення зазначених вимог, приватним виконавцем за наявності зареєстрованого за боржником на праві власності нерухомого майна, постанова про накладення арешту на таке майно не виноситься.

Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону встановлено, що у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій. В порушення зазначених вимог, по окремим виконавчим провадженням приватним виконавцем Клехо А. ОСОБА_4 першочергово перераховувалися кошти на задоволення вимог стягувача та стягувалася основна винагорода виконавця. Авансовий внесок повертався значно пізніше.

Також перевіркою встановлено, що приватним виконавцем Клехо А.Є. винесено постанову про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

В обґрунтування своїх дій приватний виконавець посилається на абзац четвертий частини третьої статті 74 Закону.

При цьому, вказаною нормою передбачено, що керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог Закону визнає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець щодо приведення дій, передбачених абзацами другим та третім зазначеної частини.

Стаття 74 Закону не містить будь-яких норм чи приписів, які б регулювали право приватного виконавця самостійно скасовувати винесені ним постанови чи повідомлення у виконавчому провадженні.

Водночас слід зазначити, що пунктом 1 частини другої статті 18 Закону визначено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Повноваження виконавця, визначені частиною третьою цієї статті Закону, з огляду на які варто зауважити, що право приватного виконавця на скасування документів виконавчого провадження не передбачено.

Таким чином, постанова про скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання винесена приватним виконавцем без наявності відповідних повноважень.

Крім цього, з положень статті 57 Закону вбачається, що сторонам для досягнення згоди щодо вартості майна Законом надається 10-ти денний термін.

Разом з тим перевіркою виявлено виконавчі провадження по яким приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності для оцінки майна до закінчення даного строку.

Також перевіркою встановлено, що в порушення вимог абзацу дев`ятого пункту 8 розділу III Порядку реалізації арештованого майна, приватним виконавцем в заявці на реалізацію житлового приміщення не зазначено інформацію про наявність зареєстрованих мешканців (зокрема дітей).

Перевіркою виконання приватним виконавцем, встановлених законодавством правил ведення діловодства та архіву, виявлено порушення вимог абзацу другого пункту 6 розділу II Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08:06.2017 за № 699/30567 (далі - Правила), зокрема, наявні вхідні документи (заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на запити щодо майна тощо), які взагалі не містять реєстраційного штампу із зазначенням дати та вхідного номеру документу.

В порушення вимог абзацу п`ятого пункту 9 розділу II Правил ведення діловодства приватним виконавцем не формуються списки згрупованих поштових відправлень (рекомендованих поштових відправлень).

Зроблено висновки про порушення статей 13, 18, 45, 48, 56 Закону № 1402, пунктів 2 розділу 6 та пунктів 6, 8 розділу 7 Інструкції; пункту 2 розділу 4 Положення, абзацу 9 пункту 8 розділу 3 Порядку реалізації майна, пунктів 6, абзацу 5 пункту 9 розділу 2 Правил, що свідчить про неналежне виконання своїх службових обов`язків приватним виконавцем та про наявність підстав, визначених статтями 34, 38 Закону України «Про органи та осіб які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів» про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (аркуші справи 107-110).

За результатами розгляду Подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 Дисциплінарною комісією приватних виконавців 19.07.2019 прийнято рішення, оформлене протоколом № 13 про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на три місяці (аркуші справи 120-141).

09.08.2019 Міністерством юстиції України прийнято наказ № 2499/5 «Про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 », пунктом 1 якого введено в дію рішення дисциплінарної комісії від 19.07.2019 № 13 про задоволення подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 та пунктом 2 зупинено діяльність приватного виконавця строком на три місяці.

Не погоджуючись із даним наказом, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон № 1403-VIII) примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно із статтею 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження. За місцем проведення перевірки поділяються на виїзні та невиїзні. У разі виявлення під час здійснення перевірок ознак дисциплінарного проступку приватного виконавця Міністерство юстиції України вносить вмотивоване подання до Дисциплінарної комісії про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 37 Закону № 1403-VIII визначено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено статтею 38 Закону № 1403-VIII підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком приватного виконавця є: факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; порушення правил професійної етики приватного виконавця; розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків; невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з`їзду приватних виконавців України.

Відповідно до статті 39 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців затверджується Міністерством юстиції України.

До складу Дисциплінарної комісії входять дев`ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з`їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України.

Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців.

Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України.

Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України.

Строк повноважень членів Дисциплінарної комісії становить два роки.

Дисциплінарна комісія: розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія вважається повноважною у разі призначення не менше семи членів комісії.

Рішення Дисциплінарної комісії приймаються на її засіданні, за умови присутності не менше п`яти членів комісії, шляхом голосування простою більшістю голосів від кількості присутніх на засіданні членів комісії.

У разі рівного розподілу голосів рішення вважається неприйнятим.

Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.

На засіданні Дисциплінарної комісії мають право бути присутніми представники Асоціації приватних виконавців України, громадських об`єднань та засобів масової інформації.

Відповідно до статті 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності: зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; має право запросити на засідання учасника виконавчого провадження, скарга якого стала підставою для перевірки діяльності приватного виконавця та внесення подання про його притягнення до дисциплінарної відповідальності, для надання додаткових пояснень по суті скарги; має право запросити на засідання та заслухати думку представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб за їхньою згодою.

Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

У разі, якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Порядок діяльності Дисциплінарної комісії та процедура розгляду подань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності визначено відповідним Положенням, затвердженого Наказом Міністерства юстиції від 27.11.2017 № 3791/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.11.2017 за № 1442/31310 «Про затвердження Положення про Дисциплінарну комісію приватних виконавців» (далі -Положення № 3791/5).

Пунктами 3-4 Положення № 3791/5 визначено, що основними завданнями Дисциплінарної комісії є: розгляд питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків; прийняття рішень про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Дисциплінарна комісія відповідно до покладених на неї завдань: розглядає подання Мін`юсту, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Мін`юсту чи Раді приватних виконавців України; приймає рішення на підставі подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 16 Положення № 3791/5 рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, що підписується усіма присутніми на засіданні членами комісії протягом двох робочих днів після засідання Дисциплінарної комісії.

Пунктом 18 Положення № 3791/5 встановлено, що протокол засідання Дисциплінарної комісії має містити перелік присутніх на засіданні осіб, порядок денний, питання, що розглядались на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, прийняте Дисциплінарною комісією рішення.

У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається вид дисциплінарного стягнення, який застосовано до приватного виконавця.

У разі прийняття Дисциплінарною комісією рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця у протоколі засідання Дисциплінарної комісії зазначається строк, на який зупинено діяльність приватного виконавця.

Згідно з пунктом 25 Положення № 3791/5 розгляд подання Мін`юсту чи Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності на засіданні Дисциплінарної комісії починається із заслуховування доповіді члена Дисциплінарної комісії, який попередньо за дорученням голови Дисциплінарної комісії вивчав таке подання, після чого заслуховуються присутні на засіданні члени Дисциплінарної комісії, приватний виконавець та інші запрошені на засідання особи, а також вивчаються та аналізуються необхідні документи.

Дисциплінарна комісія зобов`язана запросити на засідання приватного виконавця, стосовно якого Мін`юстом внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, та заслухати його пояснення з питань, що стали підставою для внесення подання.

Приватний виконавець щодо якого внесено подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, повідомляється про дату, час і місце проведення засідання не пізніше ніж за 10 днів до проведення засідання Дисциплінарної комісії рекомендованим поштовим відправленням.

У разі неявки приватного виконавця на засідання Дисциплінарної комісії головуючий виносить на обговорення Дисциплінарної комісії пропозицію щодо можливості розгляду питання за відсутності приватного виконавця.

Розгляд подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності може бути відкладено у разі неявки приватного виконавця з поважних причин.

Як вбачається із пункту 26 Положення № 3791/5 за результатами розгляду подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності Дисциплінарна комісія приймає рішення про: задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, передбаченого частиною першою статті 41 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»; відхилення подання та направлення матеріалів для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; відхилення подання та відмову в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до пункту 27 Положення № 3791/5 у разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.

Розглядаючи питання притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, Дисциплінарна комісія має у відповідності до частини другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» встановити наявність обов`язкових елементів для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності, а саме - порушення приватним виконавцем закону, його вину, наявність негативних наслідків, які наступили в результаті дій приватного виконавця та причинний зв`язок між цими діями, вчиненими в процесі виконання рішення суду і негативними наслідками.

Як вбачається із подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, яке було підготовлене на основі довідки, складеної за результатами планової перевірки, порушення в ній зафіксовані можна розділити на два види: допущені при здійсненні виконавчих дій у конкретних виконавчих провадження та стану додержання ведення рахунків депозитних сум та авансових внесків стягувачів, ведення статистичної звітності, стану ведення виконавчих проваджень в АСВП, достовірність та своєчасність внесення даних до неї, виконання виконавцем встановлених законодавством правил ведення діловодства та архіву.

Тобто, із змісту норм законодавства, які регламентують діяльність Дисциплінарної комісії, остання в кожному конкретному випадку повинна надати належну правову оцінку виявленому порушенню, які наслідки воно за собою потягнуло, чи вплинуло, чи є допущене порушення підставою для дисциплінарної відповідальності.

Колегія суддів вважає, що розглядаючи подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 дисциплінарна комісія обмежилась лише перерахуванням порушень, виявлених під час перевірки, не зазначила, що враховано, а що ні та у зв`язку з чим, а аналіз пояснень державного виконавця взагалі та долучених до них документів відсутній, зазначено, що на розгляд комісії надійшли пояснення державного виконавця, однак із протоколу засідання не вбачається, яким чином вони були враховані при розгляді подання відносно приватного виконавця.

Одним із членів комісії лише зазначено, що недоліки виявлені під час перевірки виконавцем повністю не усунуто та констатовано, що ОСОБА_1 пояснення направлено із порушенням пункту 18 Порядку, яким встановлено, що такі пояснення подаються протягом 5-ти робочих днів з моменту складання довідки. Вказане свідчить про не доброчесність приватного виконавця.

Суд констатує, що в даному випадку позивач вчасно, в межах визначених Порядком направив на адресу Міністерства пояснення за результатами перевірки, однак вони були повернуті так як не були підписані. 21.06.2019 ним повторно направлено зазначені пояснення (аркуші справи 174-175). Зазначені обставини комісією взагалі не з`ясовувались та до уваги взяті не були.

Із наявного в матеріалах справи витягу з Протоколу Дисциплінарної комісії від 19.07.2019 вбачається, що у оскаржуваному рішенні Міністерства юстиції України відсутні мотиви для прийняття рішення та будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів приватного виконавця та прийняття саме такого рішення за результатами розгляду подання. Зі змісту витягу протоколу не зрозуміло, за яке саме порушення на позивача накладено дисциплінарне стягнення, які норми закону були порушені, не надана оцінка ступені вини приватного виконавця, ступені тяжкості та наслідкам таким порушенням, розміру заподіяної шкоди, а також не враховано, що протягом всього часу здійснення професійної діяльності позивача до нього раніше не застосовувалося дисциплінарне стягнення, як це визначено частиною п`ятою статті 40 Закону № 1403-VIII.

Колегія суддів зазначає, при розгляді подання Міністерства юстиції України про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача вказані елементи Дисциплінарною комісією належним чином досліджені та встановлені не були, що і не спростовано у апеляційній скарзі. Зазначене нівелює правомірність накладення на позивача стягнення як об`єктивного та правомірного, а також порушує критерії правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, які слідують з норм пунктів 2, 3 та пункту 8 частини другої статті 2 КАС України - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтованості, пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта і його представника в судовому засіданні, що при розгляді подання Міністерства юстиції Дисциплінарною комісією було дотримано вимоги Закону № 1403-VIII та Положення № 3791/5 в частині забезпечення участі приватного виконавця в участі комісії.

Так, виходячи із вимог даного Закону та Положення Дисциплінарною комісією формально було дотримано вимоги щодо належного повідомлення особи, яка притягається до дисциплінарної відповідальності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач знаходився з червня місяця на лікарняному, а на момент розгляду подання у відпустці. Про вказане комісію було повідомлено та було подано клопотання про перенесення засідання.

Суд зазначає, що це було перше засідання комісії і тому мотивація відмови в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення засідання комісії з підстави, що закінчується строк притягнення до дисциплінарної відповідальності є не обґрунтованим.

Зазначене є порушенням обов`язкового та безумовного принципу правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, який слідує з пунктів 4, 9 частини другої статті 2 КАС України, - безсторонність (неупередженість), забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Таким чином позивач був позбавлений права донести свою правову позицію та її об`єктивність в повному обсязі до всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Апеляційний суд зазначає, що особа, не може бути позбавлена права на участь у процесі прийняття рішення відносно неї з підстав обґрунтування апелянта щодо закінчення можливого строку притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Орган, що розглядає дисциплінарні справи повинен належним чином забезпечити розгляд подань про притягнення до дисциплінарної відповідальності таким чином, щоб забезпечити будь-якій її право приймати участь в її засіданнях.

Суд зазначає, що лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 41 Закону № 1403-VIII визначено, що за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: попередження; догана; зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; припинення діяльності приватного виконавця.

Рішенням Дисциплінарної комісії, оформленим протоколом № 13 від 19.07.2019 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на три місяці. Однак, у ньому відсутнє обґрунтування застосування саме такого виду стягнення та не аргументовано неможливість застосування до позивача попередніх (менш тяжких) видів стягнень, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що приватний виконавець раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався.

Також комісією не було враховано, що більшість виявлених порушень носить формальний характер є незначними та не потягнули за собою будь-яких негативних наслідків для сторін виконавчого провадження.

Більше того колегія суддів констатує, що порушення, які виявлені у виконавчих провадженнях під час проведення перевірки є закінченими у зв`язку з їх повним виконанням, будь-яких скарг на діяльність державного виконавця протягом його діяльності не надходило.

При оцінці правомірності оскаржуваного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, колегія суддів виходить з наступного.

З тексту подання Міністерства юстиції України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та тексту витягу з протоколу №13 від 19.07.2019 слідує, що Дисциплінарною комісією приватних виконавців розглядалися та оцінювалися в тому числі процесуальні виконавчі дії приватного виконавця.

Статтею 36 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень суду та рішень інших органів» та в частині першій, другій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду.

На думку суду, виходячи із вищезазначених норм законодавства Міністерство юстиції України, Дисциплінарна комісія позбавлені права на процесуальну оцінку діяльності приватного виконавця, так як це повинен робити суд в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

У довідці за наслідками проведеної планової перевірки позивача, поданні про притягнення до дисциплінарної комісії констатовані наявність в діях приватного виконавця порушень вимог статей 13, 18, 42, 49, 57, 57 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, в частині накладення арешту на майно, призначення суб`єкта оціночної діяльності, проведення інших виконавчих дій.

Частиною другою статті 40 Закону № 1403-VIII встановлено, що рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Колегія суддів дійшла висновку, що відповідачами при прийнятті оскаржуваного рішення про зупинення професійної діяльності позивача строком на три місяці від 19.07.2019 було порушено норми статей 36, 38, 40, 41 Закону № 1403-VIII, оскаржувані рішення прийнято із порушенням принципів, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Дисциплінарної комісії від 19.07.2019, оформленого протоколом № 13 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 3 місяці та Наказу Міністерства юстиції України № 2499/5 від 08.08.2019, яким вказане рішення введено в дію підлягають до задоволення в повному об`ємі.

Суд апеляційної інстанції погоджується із посиланням суду першої інстанції щодо помилкового твердження відповідачів про те, що в даному випадку Дисциплінарна комісія не може виступати відповідачем у справі, оскільки як вбачається із Положення саме вона наділена правом щодо дачі оцінки наявності чи відсутності в діях виконавця складу дисциплінарного проступку, застосовує той чи інший вид дисциплінарного стягнення, яке в подальшому вводиться в дію Наказом Міністерства.

Тобто, Комісія наділена адміністративно-процесуальною правосуб`єктністю в частині притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності, її рішення тягнуть наслідки для осіб яких вони стосуються, а тому можуть виступати відповідачами у справах про оскарження їх рішень.

Наявність статусу юридичної особи для цього в контексті зазначеного для відповідача є не обов`язковим.

Частиною п`ятою статті 41 Закону № 1403-VIІI встановлено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

Пунктами 29, 30 даного Положення передбачено, що рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Мін`юсту. Дата видання наказу Мін`юсту є датою застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Рішення Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Мін`юсту, може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законодавством.

Тому, з врахуванням наведеного, суд вважає, що рішення комісії може бути предметом судового оскарження, а Дисциплінарна комісія виступати відповідачем по справі, що стосується її рішень в частині застосування дисциплінарних стягнень до приватного виконавця.

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання Міністерство юстиції України виключити з Єдиного реєстру приватних виконавців України інформацію про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Клехо А.Є. строком на три місяці, така згідно із положеннями частини 1 статті 293 КАС України не підлягає апеляційному перегляду, оскільки не оскаржена позивачем та апелянт щодо неї не обґрунтовує свої пояснення.

Суд не приймає до уваги твердження позивача та його представника про порушення допущені Міністерством при призначенні планової перевірки, підписанні відповідного наказу про проведення планової перевірки та підписанні довідки за наслідками її проведення, враховуючи наступне.

Частинами першою та другою статті 34 Закону № 1403-VIІI встановлено, що контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов`язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого

Міністерством юстиції України, Наказом від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1195/32647, затверджено Порядок проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців (далі - Порядок № 3284/5).

Згідно з пунктом 1 розділу III даного Порядку планові перевірки діяльності приватних виконавців проводяться згідно з графіком проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців, який затверджує керівник структурного підрозділу Міністерства.

Графік проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців складається на рік та розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не пізніше ніж 01 лютого року, в якому проводитимуться планові перевірки.

За потреби до графіка проведення планових перевірок діяльності приватних виконавців можуть вноситися зміни, які затверджуються керівником структурного підрозділу Міністерства та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України протягом п`яти робочих днів із дня затвердження.

Аналіз зазначених норм дає суду підстави для висновку про те, що Міністерство має право за наявності потреби на внесення відповідних змін до графіку проведення перевірок, що і було зроблено Відповідачем 2 при затвердженні змін до графіку проведення планових перевірок від 27.03.2019. При цьому норми даного Порядку не є порушеними.

Також суд вважає, що проведення перевірки та підписання довідки за її результатами лише тими членами робочої групи, що її проводили не порушує вимог Порядку № 3284/5.

Абзацом 1 пункту 16 розділу III Порядку визначено, що робоча група з проведення планової перевірки зобов`язана в останній день планової перевірки скласти та підписати довідку про результати планової перевірки у двох примірниках. Один примірник довідки надається приватному виконавцю, діяльність якого перевірялася, другий примірник зберігається в структурному підрозділі Міністерства.

Пунктом 18 даного Порядку встановлено, що довідку за результатами планової перевірки діяльності приватного виконавця підписують голова та члени робочої групи з проведення планової перевірки.

Норми вказаного Порядку не визначають кількісного складу робочої групи та якою кількістю осіб повинна бути підписана довідка за результатами проведеної перевірки. У даному випадку довідка підписана всіма членами робочої групи, яка проводила безпосередньо перевірку, а тому Міністерством в даному випадку порушення вимог пунктів 16,18 Порядку допущено не було.

Що стосується підписання наказів про призначення перевірки від 07.05.2019 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення від 09.08.2019 першим заступником та заступником Міністра, то суд зазначає, що в матеріалах справи наявний наказ Міністра юстиції України від 24.04.2019 «Про відпустку Міністра юстиції України», де чітко зазначено на кого покладаються його обов`язки на час відсутності. Зазначені накази були підписані саме особами на яких було покладено виконання обов`язків міністра у його відсутність, а тому будь-яких порушень чинного законодавства Міністерством в даному випадку порушено не було.

Колегія суддів також погоджується із посиланням позивача у відзиві на апеляційну скаргу на постанову Верховного Суду від 10.01.2020 по справі № 2040/6763/18 в якій зазначається, що комісія застосувавши до позивача дисциплінарне стягнення у виді зупинення діяльності приватного виконавця на три місяці, не зазначила будь-які аргументи на користь прийняття чи відхилення доводів та доказів позивача та прийняття саме такого виду стягнення за результатами розгляду подання, не зазначила доводів щодо неможливості застосування до позивача двох інших видів стягнень, що є менш суворими, з урахуванням тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку, наявності тієї обставини, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягався, що свідчить про порушення принципу пропорційності, всупереч принципу обґрунтованості рішення комісія не навела мотиви, з яких виходить, обираючи саме такий строк.

Верховний Суд наголосив, що хоча вказаний Закон не визначає мінімальних та максимальних строків застосування такого виду стягнення, проте його застосування повинно відповідати загальним принципам законності, справедливості, індивідуальності, пропорційності. Тому, визначаючи вид стягнення та встановлюючи позивачу строк зупинення діяльності, відповідач повинен був врахувати характер порушення, його систематичність, сукупність з іншими порушеннями, наявність/відсутність негативних наслідків з відображенням цих обставин у спірному рішенні про застосування заходу стягнення. Не зазначення цього свідчить про те, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства. Також Верховний Суд зазначив, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. Про дотримання членами комісії означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, що до якої застосовуються дисциплінарне стягнення; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Колегія суддів дійшла висновку з урахування вищезазначеного про протиправність дій та рішення відповідача, а позовні вимоги визнає такими, що підлягають до часткового задоволенню, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, а тому мотивація, яка наведена у апеляційній скарзі, не дає адміністративному суду апеляційної інстанції підстави для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України – залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі №140/2740/19 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 05.03.2020