Постанова

Іменем України

03 березня 2020 року

м. Київ

справа № 727/7748/16-ц

провадження № 61-48174св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальна медична установа «Чернівецька обласна психіатрична лікарня»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» на постанову апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Височанської Н. К., Лисака І. Н.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» про визнання дій незаконними щодо розгляду заяви про скасування встановленого діагнозу психіатричного захворювання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що починаючи з 2006 року Чернівецькою обласною психіатричною лікарнею ОСОБА_1 було поставлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма проградієнтний перебіг, іпохондричний варіант, шизоїдний розлад особистості. 26 жовтня 2006 року цей діагноз був підтверджений загально лікарняною ЛКК. Після встановленого діагнозу позивача поставлено на облік медичним закладом. Вказаний діагноз йому встановлено неправильно, що спричиняє йому значні життєві незручності, порушує та обмежує його конституційні права, дискредитує його як особистість.

В лютому 2016 року він звертався до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до КМУ «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» про зобов`язання видачі йому медичної довідки щодо відсутності психічних протипоказань на керування автотранспортом, в ході розгляду якої він амбулаторно проходив обстеження та йому була видана медична довідка, однак йому знову, відповідно до виписного епікризу з медичної карти №1968 від 27 квітня 2016 року, поставлено діагноз: шизоїдний розлад особистості. Також в негативному світлі відображені його релігійні віросповідання та зазначено, що: «В 2007 році вступив у секту баптистів, ходить на зібрання, співає в хорі».

Позивач зазначав, що він з 1998 року по 2001 рік навчався у Чернівецькому професійному технічному училищі № 6 за спеціальністю елетрогазозварювальник, водій категорії В, С, з 2001 року по 2006 рік навчався в Чернівецькому національному університеті ім. Ю. Федьковича на філософсько-теологічному факультеті за спеціальністю «філософія», з 01 вересня 2007 року по 30 червня 2015 року навчався у Вищому державному начальному закладі України «Буковинський державний медичний університет» за фахом «Лікувальна справа», на даний час він лікар-інтерн та навчається в інтернатурі у Вищому державному начальному закладі України «Буковинський державний медичний університет» за фахом «Хірургія» з 01 серпня 2015 року по 30 червня 2018 року на умовах угоди, денної форми навчання без заробітної плати.

ОСОБА_1 звернувся 19 вересня 2016 року до Чернівецької обласної психіатричної лікарні із заявою про скасування поставленого йому у медичній карті та у виписному епікризі з його медичної карти № 1968 від 27 квітня 2016 року діагноз - шизоїдний розлад особистості. 29 вересня 2016 року позивач було отримано відповідь на його звернення, де зазначалося, що він на диспансерному та консультативному обліку не перебуває, а також зазначено, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, яке вирішено по суті, не розглядаються. Питання щодо об`єктивності виставленого йому діагнозу відповідачем не вирішено по суті та не запропоновано шляхи вирішення цього питання адміністрацією лікарні.

ОСОБА_1 просив:

визнати незаконними дії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» при розгляді його заяви про скасування встановленого діагнозу - шизоїдний розлад особистості;

судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2018 року у складі судді: Чебан В. М., узадоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що частиною першою статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, здійсненні їх соціального захисту, наданні їм соціальних послуг або проходженні ними спеціального навчання, можуть бути оскаржені, за вибором таких громадян, до власника закладу з надання психіатричної допомоги, закладу соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, спеціального навчального закладу або уповноваженого ними органу, або у порядку підлеглості до вищого органу чи посадової особи, або безпосередньо до суду.

Суд першої інстанції вказав, що 19 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про скасування поставленого йому у медичній карті та у виписному епікризі з його медичної карти № 1968 від 27 квітня 2016 року діагнозу: шизоїдний розлад особистості, як такий, що встановлений невірно та не відповідає дійсності. Відповідно до листа Комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» № 548/Г-32з від 29 вересня 2016 року вбачається, що 26 листопада 2015 року йому був наданий витяг з медичної карти амбулаторного хворого ЧОПЛ, де вказані всі звернення, дати госпіталізації, постановки та зняття з обліку. Відносно зняття діагнозу повідомлено, що за особистою заявою ОСОБА_1 , він знаходився на стаціонарному обстеженні в комунальній медичній установі «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 05 квітня 2016 року по 14 квітня 2016 року. На підставі проведених обстежень позивачу був виставлений діагноз: шизоїдний розлад особистості, підтверджений загально лікарняною ЛКК. Видано довідку за Ф.№122-2/о. В даний час на диспансерному та консультативному обліку позивач не перебуває. Позивачем не доведено, що зазначені дії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» є неправомірними. При цьому, виключною компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів, відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про психіатричну допомогу», є встановлення діагнозу психічного розладу, а не його скасування. При цьому, відмовляючи в позові, суд виходив з того, що предметом спору справи не являлось питання про скасування діагнозу, а лише визнання дій відповідача неправомірними. Проте неправомірності дій відповідача в судовому засіданні не доведено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2018 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними дії комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування встановленого діагнозу психіатричного захворювання.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач звернувся 19 вересня 2016 року до Чернівецької обласної психіатричної лікарні із заявою про скасування поставленого йому у медичній карті та у виписному епікризі з його медичної карти № 1968 від 27 квітня 2016 року вищевказаного діагнозу. 29 вересня 2016 року позивачем було отримано відповідь на його звернення, де зазначалось, що він на диспансерному та консультативному обліку не перебуває, а також зазначено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, яке вирішено по суті, не розглядаються. Згідно статті 15 Закону України «Про звернення громадян» рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Апеляційний суд вказав, що позивач звернувся із заявою не до лікарів-психіатрів, а до комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня». Вимоги позивача до відповідача були чіткими і зрозумілими, оскільки він просив розглянути заяву від 19 червня 2016 року про скасування встановленого діагнозу психіатричного захворювання.Із змісту відповіді комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» встановлено, що вказаною установою взагалі не вирішувалось питання про зазначений позивачем діагноз психіатричного захворювання. Їх відповідь носила рекомендаційно-абстрактний характер, про що не просив позивач. Зокрема, роз`яснено, що відвідування релігійних служінь, психологічних тренінгів позитивно впливає на якість життя, соціалізацію в суспільстві, допомагає подолати внутрішні конфлікти та знайти зміст життя, є словами із загально-смисловим навантаженням і не стосуються очікуваної позивачем відповіді на його заяву. Не враховано судом першої інстанції також надумана відповідь відповідача щодо повторних звернень громадян, так як позивач вперше звертався із заявою зазначеного змісту до комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня».

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року комунальна медична установа «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому посилалася на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту, оскільки Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими нормативно правовими документами в галузі охорони здоров`я не передбачено «порядку скасування діагнозу психіатричного захворювання» або скасування будь-якого іншого захворювання. Діагноз переглядається на момент проведення огляду пацієнта, проведення обстежень в амбулаторних або стаціонарних умовах. Оскільки питання перегляду діагнозу вже вирішувалось, тому адміністрацією була надана відповідь по суті. Підстав для проведення повторного обстеження ОСОБА_1 (амбулаторного або стаціонарного), передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» не було.

Вказує, що 19 вересня 2016 року позивач крім заяви про скасування діагнозу, подав ще інформаційний запит, що також вбачається з тексту абзацу першого самої відповіді і на всі звернення позивача від 19 вересня 2016 року лікарнею надано відповідь одним листом.Позивач також не зазначає та не обґрунтовує, яке саме його право та яким чином було порушено відповідачем, що має бути підтвердженням незаконності дій відповідача.Обґрунтування незаконності дій лікарні з посиланням на норми закону не містить і постанова апеляційного суду в даній справі.Згідно ухвали суду, в даній справі проведена судово-психіатрична експертиза, яка підтвердила наявність у ОСОБА_1 змішаного розладу особистості, що включає ознаки кількох розладів - шизоїдний, параноїдний, тривожний та ін. без домінуючих ознак. Такі обставини справи спростовують незаконність дій відповідача.

Твердження позивача про відображення в негативному світлі його релігійного віросповідання не відповідає дійсності, оскільки вирвано із загального контексту виписного епікризу, де поведінка та характер особистості позивача описані з позитивної сторони. Відвідування ним релігійних служінь сприйнято лікарями-психіатрами, як засіб що допоміг позивачу подолати патологічні нахили, які спостерігались у минулому і проявлялись у вимозі провести йому медичну кастрацію та ін.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що комунальною медичною установою «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_1 був встановлений діагноз: шизоїдний розлад особистості.

Згідно копії витягу з медичної картки амбулаторного хворого № 347/06 27 січня 2006 року ОСОБА_1 вперше самостійно звернувся в диспансерне відділення комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», діагноз: обсесивно-ексцесивна мастурбація, призначене лікування ефекту не дало. ОСОБА_1 тричі знаходився на стаціонарному лікуванні в комунальній медичній установі «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», а також з 02 березня 2006 року по 14 березня 2006 року знаходився у денному стаціонарі медичної установи.

19 листопада 2015 року за письмовою заявою ОСОБА_1 та згідно з пунктів 5, 6 наказу Міністерства охорони здоров`я № 20 позивач знятий з консультативного обліку у зв`язку з відсутністю звернень.

24 травня 2016 року позивачу видано медичну довідку серії 2ААЛ № 414508 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, яка дійсна до 24 травня 2018 року, відповідно до якої ЛКК № 501 психіатричних протипоказань для керування автотранспортом категорії В, С не виявлено.

19 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» із заявою про скасування поставленого йому у медичній карті та у виписному епікризі з його медичної карти № 1968 від 27 квітня 2016 року діагнозу: шизоїдний розлад особистості, як такий, що встановлений невірно та не відповідає дійсності.

Відповідно до листа комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» № 548/Г-32з від 29 вересня 2016 року, 26 листопада 2015 року йому був наданий витяг з медичної карти амбулаторного хворого ЧОПЛ, де вказані всі звернення, дати госпіталізації, постановки та зняття з обліку. За особистою заявою ОСОБА_1 , він знаходився на стаціонарному обстеженні в комунальній медичній установі «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» з 05 квітня 2016 року по 14 квітня 2016 року. На підставі проведених обстежень позивачу був виставлений діагноз: шизоїдний розлад особистості, підтверджений загально лікарняною ЛКК. Видано довідку за Ф.№122-2/о. На цей час на диспансерному та консультативному обліку позивач не перебуває. Також у відповіді зазначено, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, яке вирішено по суті, не розглядаються.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов`язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.

У частині першій статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права, свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги, можуть бути оскаржені, за вибором цих громадян, до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або безпосередньо до суду.

У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2227цс16 вказано, що «положеннями статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що до власника психіатричного закладу або власника психоневрологічного закладу для соціального захисту чи спеціального навчання, або уповноваженого ними органу, або до вищестоящих органів (вищестоящих посадових осіб), або до суду можуть бути оскаржені саме рішення, дії чи бездіяльність осіб, які порушують права свободи та законні інтереси громадян при наданні їм психіатричної допомоги. Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів. Медична документація таким критеріям не відповідає. Отже, за системним аналізом положень статті 16 ЦК України та статті 32 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа або її представник може оскаржити лише рішення, дії та бездіяльність осіб, які порушили її права на психіатричну допомогу. Інших способів захисту права законодавством не передбачено. Окрім того, як вбачаться з позовної заяви, зазначена медична документація є одним з доказів при розгляді справи щодо місця проживання дитини та участі у її вихованні та підлягає оцінці поряд з іншими доказами у справі».

Встановивши, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів і незаконності дій комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову. Натомість апеляційний суд скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 та 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунальної медичної установи «Чернівецька обласна психіатрична лікарня» задовольнити.

Постанову апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 червня 2018 року залишити в силі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова апеляційного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук