ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2020 р. Cправа № 914/2096/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектргаз”, м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, м. Львів

про стягнення 11 074 859 грн. 91 коп.

Суддя Морозюк А.Я.

за участю секретаря Бенко В.М. Представники сторін:

від позивача: Морочинський А.М. - адвокат

від відповідача: Зіньковська Н.В. – адвокат, Гарбузюк Р.О.- фахівець управління клієнтського сервісу

Історія розгляду справи.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю “Спектргаз” до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про стягнення 11 074 859 грн. 91 коп.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. у справі №914/2096/17 (суддя Синчук М.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації “Львівгаз” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектргаз” 11 074 859,91 грн заборгованості та 166 122,90 грн. судового збору. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 р. рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. у справі №914/2096/17 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 05.09.2018 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 р. та рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

При цьому судом касаційної інстанції в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. вказано на необхідність при новому розгляді справи врахувати таке:

- встановити, чи припинив свою дію договір оренди від 01.01.2011 р. у зв`язку із закінченням строку його дії чи він був пролонгованим сторонами на інший строк. У цьому ж зв`язку суди не з`ясували обставин щодо можливості збереження сили договору оренди для нового власника;

- встановити обставини щодо фактичного користування газопроводом відповідачем;

- встановити, які правовідносини виникли між сторонами, що дасть змогу остаточно визначитися, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Справу № 914/2096/17 на новому розгляді розподілено судді Риму Т.Я. Розгляд справи на новому розгляді здійснювався за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.01.2019 р. у справі №914/2096/17 (суддя Рим Т.Я.) відмовлено в задоволенні позову. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Спектргаз” на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” 581 430 грн. 80 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 р. рішення Господарського суду Львівської області від 30.01.2019 у справі № 914/2096/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ “Спектргаз” без задоволення. Постановою Верховного Суду від 24.07.2019 р. касаційну скаргу ТзОВ “Спектргаз” задоволено частково. Рішення господарського суду Львівської області від 30.01.2019 р. та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 р. у справі № 914/2096/17 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому судом касаційної інстанції в Постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. вказано на наступне:

- господарські суди в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку про відмову в позові, при цьому не встановили правовідносин, які склались між сторонами, не надали їм відповідну правову кваліфікацію, що не дає Суду можливості остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Також, господарські суди в оскаржуваних рішеннях не встановили правову природу заявленої до стягнення суми. Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі врахували неведене в постанові Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 914/2096/17;

- суд першої інстанції встановив, що газопровід є об`єктом нерухомості (нерухомим майном); обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” ТзОВ “Спектргаз” виготовлено технічний паспорт на приміщення. До складу цього газопроводу включено вузол запірної арматури, будівлю літ. “Я-1” загальною площею 13,3 м.кв. Проте, доводам відповідача, який посилався на частину 1 статті 657, частину 1 статті 220 ЦК України про нікчемність договору купівлі-продажу газопроводу як об`єкту нерухомості у письмових поясненнях від 22.12.2018 № 2096-14 правової оцінки не надав, долучені до пояснень докази не дослідив. У своїх поясненнях відповідач зазначив, що договір купівлі-продажу газопроводу від 01.09.2014, всупереч вимогам цивільного законодавства, зокрема статті 220 ЦК України, нотаріально не посвідчений, що дає підстави вважати його неукладеним та стверджувати про відсутність у позивача права власності, за захистом якого від звернувся до суду.

Відповідно до частини 1 статті 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Справу № 914/2096/17 на новому розгляді розподілено судді Морозюку А.Я.

Ухвалою суду від 20.08.2019 р. прийнято справу до розгляду, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.09.2019 р. Підготовче засідання відкладалося з підстав наведених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва. Ухвалою суду від 12.11.2019 р. залишено без розгляду відповідь на відзив б/н від 15.10.2019 р. та доповнення б/н від 12.11.2019 р. до відповіді на відзив б/н від 15.10.2019 р. Ухвалою суду від 16.01.2020 р. змінено найменування сторони (відповідача) у справі з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” на Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз”, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.02.2020 р. В судовому засіданні 06.02.2020 р. оголошувалася перерва до 13.02.2020 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю.

В судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили, просили в позові відмовити повністю.

Суд, заслухавши позицію сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши що сторони мали всі можливості для надання суду доказів та обгрунтування своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні 13.02.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Морозюка А.Я., повне рішення складено 02.03.2020 р.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обгрунтовано доводами, які відображено, зокрема, в позовній заяві (том 1, а.с. 7-10), запереченні на відзив (том 1, а.с. 90-91), письмових та усних поясненнях представника позивача, і які полягають в наступному.

ТзОВ “Спектргаз” є власником частини газопроводу, через який ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” здійснювалося транспортування природного газу для наступних споживачів у період з вересня 2014 року по грудень 2015 року.

Хоч цей газопровід не перебував у ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” ні у власності, ні у користуванні, фактично ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” користувався ним, отримував прибуток.

Позивач, покликаючись на новому розгляді справи при обґрунтуванні правових підстав позову на норми статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, стверджує, що відповідач набув (зберіг у себе) газопровід без достатньої правової підстави, а відтак зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи одержані від цього майна.

За період з вересня 2014 року по грудень 2015 року відповідачем отримано доходів у сумі 11 074 859,91 грн., яка вирахувана як вартість послуг з транспортування природного газу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” на підставі відповідних постанов Національної комісії регулювання електроенергетики.

Позивач вважає, що навіть без отримання ліцензії на право провадження господарської діяльності на розподіл природного газу він мав право передавати газопровід в оренду.

Позивач стверджує, що саме на відповідача як особу, яка має намір здійснювати розподіл природного газу, покладено обов`язок мати на праві власності або користування газорозподільні системи. А тому саме відповідач зобов`язаний був ужити заходів з отримання у власність чи користування газопроводу.

Заперечення відповідача.

Відповідач повністю заперечив проти позову з підстав, зазначених у відзиві на позов (том 1, а.с. 45-46), доповненні до відзиву (том 1, а.с. 135-136), письмових поясненнях (том 1, а.с. 169-170), додаткових поясненнях (том 1, а.с. 198), письмових поясненнях з урахуванням Постанови ВС від 05.09.2018 р.(том.3,а.с.6-9),які полягають в наступному.

Позивач не мав ліцензії з розподілу газу у спірний період, а тому навіть теоретично не міг отримувати доходів від розподілу газу(не мав реальної можливості одержання доходів).

Позивач не вжив необхідних заходів для своєчасного отримання ліцензії та укладення із замовниками договорів на надання послуг з розподілу газу. Неодноразові звернення ТзОВ “Спектргаз” про видачу ліцензії на розподіл газу були залишено Національною комісією регулювання електроенергетики без розгляду з підстав виявлення недоліків їх оформлення або ж відмовлено у видачі з підстав невідповідності здобувача ліцензії ліцензійним умовам.

За результатами судового провадження №914/2511/15 судами зроблено висновок, що Публічне акціонерне товариство "Іскра" зобов`язане прийняти газопровід з оренди від ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”. Проте цього рішення не виконано.

Стаття 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає необхідність для власників частин ЄГТСУ передання у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству, або ж укладення договору про експлуатацію таких складових. Зазначене виключає стягнення оплати за користування газопроводом саме з відповідача.

Дохід від транспортування природного газу є прибутком відповідача, який отримано відповідно до вимог чинного законодавства та який не може бути витребувано відповідно до положень статті 1214 Цивільного кодексу України. Крім того, цей прибуток не було отримано саме від газопроводу в розумінні частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України.

Фактично саме ТзОВ “Спектргаз” приймав з магістральних газопроводів природний газ. До газопроводу приєднано низку інших газорозподільних газопроводів по трасі його розташування, а також безпосередньо приєднане ПАТ "Іскра". У зоні пролягання газопровода у спірний період у володінні та користуванні ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” перебувало 33 розподільні газопроводи, 3 газорозподільні пункти, 12 шафних регуляторних пунктів та 83 регулятори тиску. У мережу газорозподільних газопроводів, які приєднані, газ надходив винятково з відома і волі ТзОВ “Спектргаз”.

За аналізований період у розподільні мережі ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” надійшло 3 851 874 куб. м. газу. ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” не розподілявся газ споживачам (Іскра), які не були приєднані до розподільних мереж ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”.

Використання при розрахунку розміру збитків позивачем тарифів, які затверджені для ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, є неправомірним, адже для кожного газорозподільного підприємства регулятор затверджує індивідуальні тарифи. У спірний період позивач не був газорозподільним підприємством та не мав затвердженого тарифу. Згодом, після отримання ліцензії постановою НКРЕКП від 26.05.2016 №850 для позивача затверджено тариф 107,80 грн за 1 000 куб. м. Водночас у розрахунку застосовано тариф від 376,68 грн. до 821,52 грн. за 1 000 куб. м, що свідчить про необґрунтованість розрахунку.

Приймаючи рішення у даній справі, суд встановив наступні обставини та виходив з наступних мотивів.

Між Відкритим акціонерним товариством "Іскра"(орендодавець) та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(орендар) було укладено договір №0102111/8104 оренди газопроводу ГРС "Винники" – ВАТ "Іскра" від 01.01.2011 р.(том 1, а.с. 20-21). За умовами цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування газопровід високого тиску ГРС "Винники"(нова) – ВАТ "Іскра" та катодні станції -4 штуки(об`єкт оренди), які належать орендодавцю на праві власності.

Пунктом 1.3 цього договору передбачено, що об`єкт оренди буде використовуватися орендарем для передачі природного газу споживачам по газопроводу.

Згідно з п. 3.1 договору, даний договір укладається терміном на 3 (три) роки і діє з 01.01.2011 р. до 31.12.2013 р. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін.

Договір припиняє свою дію, зокрема, у випадку закінчення терміну дії оренди (п. 3.5 договору).

Упродовж січня-грудня 2013 року ВАТ “Іскра” та ПАТ “Львівгаз” складено відповідні акти про виконання договору оренди №0102111/8104 від 01.01.2011 (том 1, а.с. 23-34).

На виконання обов`язкових вказівок, що містяться в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. у даній справі, судом встановлено що вищевказаний договір оренди газопроводу №0102111/8104 від 01.01.2011 р. припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тобто 31.12.2013 р. Зазначена обставина підтверджена судовими рішеннями у справі №914/622/14 та не заперечується обома сторонами у справі.

Так, у справі №914/622/14 на розгляд Господарського суду Львівської області було подано позов ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до ПАТ "Іскра" про зобов`язання ПАТ "Іскра" прийняти газопровід з оренди шляхом підписання акту прийому-передачі об`єкта оренди до договору №0102111/8104 від 01.01.2011 р. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.05.2014 р. позов було повністю задоволено. В подальшому постановами Львівського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 р. та Вищого господарського суду України від 01.10.2014 р.(том 1, а.с. 47-50,том.3, а.с.10-20) це рішення було залишено без змін. В ході провадження у справі судами було встановлено, що договір оренди газопроводу припинив свою дію 31.12.2013, з огляду на що в ПАТ "Іскра" виник обов`язок прийняти його з оренди.

Аналогічний висновок судом зроблено і в справі №914/1839/14(том.3,а.с.25-30).

Після закінчення строку дії договору оренди газопроводу №0102111/8104 від 01.01.2011 р., між ВАТ “Іскра” та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” виникли численні судові спори, які зводилися до намагання ВАТ “Іскра” продовжити дію зазначеного договору оренди, стягнути з ПАТ “Львівгаз” кошти за фактичне користування газопроводом, або ж до намагання ПАТ “Львівгаз” повернути з оренди газопровід.

20.08.2014 р. між ПАТ “Іскра”(продавець) та ТзОВ “Спектргаз”(покупець) укладено договір купівлі-продажу № 060914/0703 (том 1, а.с. 13-14). За умовами пункту 1.1 цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупцеві газопровід високого тиску ПАТ "Іскра" - ГРС Винники; Ру=6 кгс/кв.см; діаметром 500 мм; довжиною 8 868,5 п.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14 та чотири станції катодного захисту (в с. Бережани Пустомитівського району, в м. Винники, вул. Стрілецька; в м. Винники (біля траси на Тернопіль); на хуторі Горішний).

На підставі акту приймання-передачі від 01.09.2014 р. газопровід передано позивачу (том 1, а.с. 14/ на звороті). Додатком №1 до цього договору затверджено схему газопроводу (том 1, а.с. 125).

Як стверджує позивач, відповідач допустив порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає в тому, що з вересня 2014 р. по грудень 2015 р. включно, без жодної правової підстави та без дозволу позивача, фактично використовував газопровід шляхом передання через нього газу споживачам. Всього, за вказаний період, було передано 18 804,267 тис. куб. м. газу, що підтверджується листом філії «УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» № 267/34-02 від 25.01.2016 р. (том 1, а.с. 15). Враховуючи вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 11 074 859,91 грн.

ТзОВ “Спектргаз” неодноразово звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявами про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Проте рішеннями НКРЕП від 09.10.2014 (том 1, а.с. 57-59), від 23.10.2014 (том 1, а.с. 60-62), від 27.11.2014 (том 1, а.с. 63-66), від 13.03.2015 (том 1, а.с. 67-69), від 23.04.2015 (том 1, а.с. 70-73), від 18.06.2015 (том 1, а.с. 74-75) відповідні заяви ТзОВ “Спектргаз” було залишено без розгляду як такі, що подані без дотримання встановлених вимог.

Суду представлено висновок експертизи №46.04.07.3775.14/4203 від 28.08.2014 р.(том 1, а.с. 104-108). У цьому висновку встановлено, що ТзОВ “Спектргаз” транспортує по газопроводу природний газ для потреб наступних споживачів (том 1, а.с. 106): ПАТ "Львівгаз", ЛМКП "Львівтеплоенерго" (котельня) по вул. Надійній, 2 м. Львова; ПАТ "Іскра" по вул. Вулецькій, 14.

Листом від 25.01.2016 №267/34-02 філія «УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» повідомила позивача, що впродовж вересня 2014 року – грудня 2015 року об`єм протранспортованого газу з ГРС Винники через замір «на Іскру» становить 18 804,267 тис. м³ (том 1, а.с. 15).

Вже після спірного періоду, між ТзОВ “Спектргаз”(постачальник) та ПАТ “Іскра”(покупець) укладено договір поставки №0908/16-01 від 08.08.2016 р. (том 1, а.с. 126). За умовами цього договору ТзОВ “Спектргаз”(постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність ПАТ “Іскра”(покупця) газопровід високого тиску ПАТ "Іскра" - ГРС Винники; Ру=6 кгс/кв.см; діаметром 500 мм; довжиною 8 868,5 п.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14 та чотири станції катодного захисту (в с. Бережани Пустомитівського району, в м. Винники, вул. Стрілецька; в м. Винники (біля траси на Тернопіль); на хуторі Горішний). За актом приймання-передачі від 31.08.2016 р. (том 1, а.с. 127) газопровід передано ПАТ “Іскра”.

В подальшому, між ПАТ “Іскра”(продавець) та ТзОВ “Спектргаз”(покупець) укладено договір купівлі-продажу №2911161/0703 від 10.10.2016 (том 1, а.с. 40-42), за яким ПАТ “Іскра”(продавець) продав ТзОВ “Спектргаз”(покупцю) товар. За актом передачі-приймання до договору(том 1, а.с. 43), ПАТ “Іскра” передав, а ТзОВ “Спектргаз” прийняв газопровід ВТ ГРС Винники; діаметром 500 мм; довжиною 8 868,5 п.м., та чотири станції катодного захисту (в с. Бережани Пустомитівського району, в м. Винники, вул. Стрілецька; в м. Винники; на хуторі Горішний).

Щодо доводів відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу газопроводу, викладених у додаткових письмових поясненнях від 22.12.2018 р. № 2096-14 (на необхідність оцінки яких вказано в Постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у даній справі), то проаналізуваши ці доводи та дослідивши долучені до пояснень докази(том.3, а.с.76-105) суд дійшов висновку про помилковість твердження відповідача про нікчемність договору купівлі-продажу газопроводу, виходячи із наступного.

Справді, відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради “Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки” за заявою ТзОВ “Спектргаз” №24/1-14 від 05.12.2014 р. (том 3, а.с. 78) виготовлено для ТзОВ “Спектргаз” технічний паспорт від 19.12.2014 р. на газопровід ДУ=500мм, ПАТ "Іскра" - ГРС Винники довжиною 8 868,5 п.м., із вузлом запірної арматури Будівля літ. “Я-1” загальною площею 13,3 м.кв. (том 3, а.с. 79-81). На думку відповідача, це свідчить що у склад придбаного об`єкта невід`ємними частинами входять будівля літера “Я-1” і споруда(газопровід), відтак оскільки до складу речі входить будівля(яка є нерухомим майном) і споруда(яка не належить до нерухомого майна), то річ у цілому є нерухомим майном, бо її статус визначається вагомішим титулом.

Суд звертає увагу на те, що предметом укладеного між ПАТ “Іскра”(продавець) та ТзОВ “Спектргаз”(покупець) договору купівлі-продажу № 060914/0703 від 20.08.2014 р. (том 1, а.с. 13-14) не була будівля літ. “Я-1” загальною площею 13,3 м.кв., а був лише газопровід високого тиску ПАТ "Іскра" - ГРС Винники; Ру=6 кгс/кв.см; діаметром 500 мм; довжиною 8 868,5 п.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Вулецька, 14 та чотири станції катодного захисту (в с. Бережани Пустомитівського району, в м. Винники, вул. Стрілецька; в м. Винники (біля траси на Тернопіль); на хуторі Горішний). Також відсутня ця будівля літ. “Я-1” загальною площею 13,3 м.кв. і в акті приймання-передачі від 01.09.2014 р. до вказаного договору (том 1, а.с. 14/ на звороті), і в додатку №1 до цього договору в якому затверджено схему газопроводу (том 1, а.с. 125).

Відтак, суд приходить до висновку що будівля літ. “Я-1” загальною площею 13,3 м.кв. не була предметом договору купівлі-продажу № 060914/0703 від 20.08.2014 р., а її зазначення у виготовленому для ТзОВ “Спектргаз” технічному паспорті від 19.12.2014 р. не свідчить про те що правовою підставою для такого зазначення є саме договір купівлі-продажу № 060914/0703 від 20.08.2014 р.

Як зазначено у доданих до матеріалів справи відповідачем із клопотанням(вх.№ 49892/19 від 28.11.2019 р.) роз`ясненнях Державної реєстраційної служби України № 1888/22-14-07 від 16.07.2014 р. та Міністерства юстиції України № 7 295-0-33-14/61 від 07.05.2015 р., труби та відповідно конструкції з них за своєю правовою природою не відносяться до об`єктів нерухомого майна, а отже і права на газопровід, як конструкцію що складається з труб, не підлягають державній реєстрації. Також у доданій до вказаного клопотання ухвалі ВАС України від 28.03.17 р. у справі № 813/2977/15(де учасниками справи були ТзОВ “Спектргаз” та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”) зазначено, що суди вірно звернули увагу на те, що газопровід не відноситься до об`єктів нерухомого майна, а відтак не підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідач вважає, що оскільки технічна інвентаризація передбачена законодавством для об`єктів нерухомості, то сам факт інвентаризації вже підтверджує те, що об`єкт є нерухомим майном. Суд вважає таке твердження відповідача логічно хибним, оскільки в даній ситуації первинне значення має фактична наявність або відсутність у об`єкта ознак нерухомості, а проведення технічної інвентаризації газопроводу - майна,яке по суті є рухомим, не перетворює це майно у нерухоме.

Щодо наданого відповідачем витягу з Висновку від 17.07.2017 р. судової будівельно-технічної експертизи №3418 у господарській справі №914/1136/18, складеного судовим експертом Мельником О.П. (том 3, а.с. 102-103), слід зазначити наступне. По-перше, відповідачем подано лише 1 та 15 сторінку цього висновку. По-друге, це висновок зроблений у господарській справі №914/1136/18, і не є висновком експертизи у даній справі. Особливо слід звернути увагу, що провадження у справі №914/1136/18 ще не завершено, остаточне судове рішення у цій справі ще не винесено. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.12.2017 р. у справі №914/1136/18 призначено додаткову судову експертизу. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.06.2019 р. у справі №914/1136/18(залишеною без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 р.) заяву судового експерта Мельника О.П. від 22.04.2019 р. про самовідвід задоволено; заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” від 19.04.2019 р. №136-17 про відвід судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Мельник О.П. залишено без розгляду; матеріали справи №914/1136/16 направлено до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення додаткової експертизи призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2017 року; провадження у справі № 914/1136/16 зупинено.

За таких обставин(та враховуючи призначення додаткової експертизи у справі №914/1136/18; задоволення самовідводу судового експерта Мельника О.П. від 22.04.2019 р., який складав Висновок від 17.07.2017 р. судової будівельно-технічної експертизи №3418 у господарській справі №914/1136/18; виходячи із встановленої черговості розгляду вимог), на переконання суду, оцінку висновку експертизи у справі №914/1136/18 повинен в першу чергу надати суд що розглядає справу №914/1136/18, в тому числі із врахуванням результатів додаткової експертизи. Все вищеведене вказує на неможливість прийняття зазначеного витягу з Висновку від 17.07.2017 р. судової будівельно-технічної експертизи №3418 у господарській справі №914/1136/18, складеного судовим експертом Мельником О.П., в якості доказу у даній справі.

Відповідно до ст.79 ГПК України «Вірогідність доказів», наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Відповідно до ч.4 ст.238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема(п.3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;(п.4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відтак, зібрані у справі докази з більшою вірогідністю вказують на те що предметом укладеного між ПАТ “Іскра”(продавець) та ТзОВ “Спектргаз”(покупець) договору купівлі-продажу № 060914/0703 від 20.08.2014 р. не було нерухоме майно, тому аргументи відповідача про нікчемність цього договору купівлі-продажу газопроводу(з посиланням на частину 1 статті 657, частину 1 статті 220 ЦК України) визнаються судом безпідставними.

В матеріалах справи відсутні відомості про наявність доступу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” до катодних станцій чи будівлі "Я-1" загальною площею 13,3 м², про вчинення ним дій, спрямованих на утримання та експлуатацію цих об`єктів(на що,зокрема, вказав відповідач у додаткових письмових поясненнях від 22.12.2018 р. № 2096-14 (том.3, а.с.76-76/на звороті). Отже, суд вважає встановленою обставину, що ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” не мав доступу до катодних станцій та/або будівлі літ. "Я-1" загальною площею 13,3 м² (вузла запірної арматури).

Суду представлено схему газорозподільних газопроводів ПАТ "Львівгаз" на місцевості (том 1, а.с. 171). З цієї схеми, а також з довідки від 08.12.2017 (том 1, а.с. 172-174) вбачається, що до газопроводу позивача по трасі його розташування під`єднано низку інших розподільних газопроводів ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(33 розподільні газопроводи, 3 газорозподільні пункти, 12 шафних регуляторних пунктів, 83 регулятори тиску), які перебували у володінні та користуванні ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”. Безпосереднього до газопроводу позивача під`єднано лише ПАТ “Іскра”.

Отже, газорозподільні мережі після межі балансової належності на ГРС "Винники", які існували станом на час виникнення спірних правовідносин, належали двом різним особам: ТзОВ “Спектргаз”(газопровід позивача довжиною 8 868,5 п.м.) та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(33 розподільні газопроводи,інше, які приєднані до газопроводу позивача довжиною 8 868,5 п.м., і по яких ПАТ “Львівгаз” розподіляв газ споживачам).

Між ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” було укладено Технічну угоду про умови приймання-передачі природного газу №ТУ022130214 від 13.02.2014 р. (том 3, а.с. 107-108). Цією угодою передбачено порядок приймання-передачі природного газу ПАТ "Укртрансгаз" до газопроводів ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”. До переліку пунктів приймання-передачі природного газу, що є додатком №1 до цієї технічної угоди (том 3, а.с. 109-110), під пунктом 64 включено пункт газопроводу Винники (на Іскру).

Пунктом 1.2 цієї технічної угоди передбачено, що на кожен пункт приймання-передачі газу сторони складають акт розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін зі схемою підключення пунктів приймання-передачі газу, у якій відображаються потоки газу, межі балансової належності, розташування засобів вимірювальної техніки, газоспоживного чи газорегулюючого обладнання, їх послідовність, комутаційні з`єднання тощо. Матеріали справи не містять такого акту.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природнього газу (технічна угода №ТУ022130214 від 13.02.2014 р.), в яких зазначено що ПАТ "Укртрансгаз"(упродовж вересня 2014 року - грудня 2015 року) протранспортувало, а газорозподільне підприємство(ПАТ “Львівгаз”) прийняло на ГРС для транспортування до споживачів, зокрема через газопровід на “Іскру”, 17 484 260 куб. м. природного газу. Зокрема, це акти приймання-передачі природного газу: від 01.10.2014 (у вересні 2014 року) – 1 376 239 куб. м. (том 3, а.с. 120); від 03.11.2014 (у жовтні 2014 року) – 1 248 153 куб. м. (том 3, а.с. 121); від 01.12.2014 (у листопаді 2014 року) – 1 236 025 куб. м. (том 3, а.с. 122); від 02.02.2015 (у січні 2015 року) – 1 305 258 куб. м. (том 3, а.с. 123); від 02.03.2015 (у лютому 2015 року) – 1 167 997 куб. м. (том 3, а.с. 124); від 01.04.2015 (у березні 2015 року) – 1 219 270 куб. м. (том 3, а.с. 125); від 01.05.2015 (у квітні 2015 року) – 1 016 827 куб. м. (том 3, а.с. 126); від 02.06.2015 (у травні 2015 року) – 1 180 133 куб. м. (том 3, а.с. 127); від 01.07.2015 (у червні 2015 року) – 998 198 куб. м. (том 3, а.с. 128); від 03.08.2015 (у липні 2015 року) – 868 950 куб. м. (том 3, а.с. 129); від 01.09.2015 (у серпні 2015 року) – 970 795 куб. м. (том 3, а.с. 130); від 01.10.2015 (у вересні 2015 року) – 1 056 741 куб. м. (том 3, а.с. 131); від 02.11.2015 (у жовтні 2015 року) – 1 184 011 куб. м. (том 3, а.с. 132); від 01.12.2015 (у листопаді 2015 року) – 1 256 508 куб. м. (том 3, а.с. 133); від 04.01.2016 (у грудні 2015 року) – 1 399 155 куб. м (том 3, а.с. 134).

Однак суд констатує, що зазначені акти приймання-передачі природного газу підписані односторонньо - ПАТ "Укртрансгаз", і не містять підпису ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, тобто не свідчать про визнання з боку ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” зазначених в цих актах обставин.

Щодо покликання на судові рішення у справі №914/3691/14, суд зазначає наступне.

В матеріалах справи(том.1, а.с.160-164) наявна подана позивачем копія постанови Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. у справі №914/3691/14, в якій зазначено що філія УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" правомірно на підставі пункту 5.5. Технічної угоди склала односторонні акти, які засвідчують факт транспортування ПАТ "Укртрансгаз" та передачу природного газу у газопроводи ПАТ «Львівгаз». Також в ній зазначено, що ПАТ «Львівгаз» після припинення дії Договору оренди газопроводу та до фактичного передання цього газопроводу ПАТ “Іскра” (01.10.2014 року) користувався газопроводом у спірний період (липень-вересень 2014 року) без правової підстави. А тому УМГ «Львівтрансгаз» правомірно в односторонньому порядку складало акти приймання-передачі газу.

Однак, так як постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 р. у справі №914/3691/14 (том.1, а.с.160-164) надана позивачем у вигляді незасвідченої світлокопії(у зв`язку з чим представник відповідача в судовому засіданні 13.02.2020 р. під час дослідження доказів клопотав в порядку ч.4 ст.210 ГПК України про те щоб не брати цей доказ до уваги), суд не бере даний доказ до уваги у зв`язку із порушенням вимог щодо форми подання письмових доказів. При цьому суд відзначає, що відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з тим, в матеріалах справи наявний поданий позивачем складений між ПАТ “Іскра” та ПАТ "Укртрансгаз" акт транспортування природного газу від 05.01.2015 (том 1, а.с. 147), в якому зазначено, що у грудні 2014 року УМГ «Львівтрансгаз» протранспортовано для ПАТ «Іскра» до ГРС «Винники-«Іскра» природний газ в обсязі 1 110 003 куб. м. Однак, цей акт теж подано в незасвідченій світлокопії, тому(аналогічно до вищевикладеного), за клопотанням відповідача в судовому засіданні 13.02.2020 р., суд не бере даний доказ до уваги.

У зв`язку з незгодою ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” з тією обставиною, що ним було отримано газ від філії УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" на межі газопроводу (ПППГ на «Іскру»), ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” відмовлявся підписувати акти приймання-передачі природного газу. Зазначене стало причиною для проведення робочої наради під головуванням першого заступника голови правління НАК "Нафтогаз України" Переломи С. ОСОБА_1 . за участю УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”. За результатами проведення цієї наради між УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” складено інші акти приймання-передачі газу. У цих актах зафіксовано, що ПАТ «Львівгаз» отримує природний газ від газотранспортного підприємства не на межі газопроводу (ПППГ "на Іскру"), а на межі газопроводу ГРС «Винники» - ПАТ «Іскра» та газопроводів ПАТ «Львівгаз» за даними вузлів обліку споживачів. З урахуванням наведеного зафіксовано, що ПАТ «Львівгаз» отримано газу об`ємом 3 851 874 м3: від 31.12.2014 (вересень 2014 року) – 716 546 куб. м. (том 1, а.с. 191); від 31.12.2014 (жовтень 2014 року) – 403 894 куб. м. (том 1, а.с. 186); від 31.12.2014 (листопад 2014 року) – 391 967 куб. м. (том 1, а.с. 187); від 02.01.2015 (грудень 2014 року) – 210 004 куб. м. (том 1, а.с. 188); від 02.02.2015 (січень 2015 року) – 232 230 куб. м. (том 1, а.с. 185); від 02.03.2015 (лютий 2015 року) – 177 727 куб. м. (том 1, а.с. 184); від 01.04.2015 (березень 2015 року) – 156 578 куб. м. (том 1, а.с. 183); від 05.05.2015 (квітень 2015 року) – 91 191 куб. м. (том 1, а.с. 182); від 02.06.2015 (травень 2015 року) – 277 575 куб. м. (том 1, а.с. 181); від 01.07.2015 (червень 2015 року) – 280 100 куб. м. (том 1, а.с. 180); від 01.08.2015 (липень 2015 року) – 106 699 куб. м. (том 1, а.с. 179); від 01.09.2015 (серпень 2015 року) – 127 234 куб. м. (том 1, а.с. 178); від 01.10.2015 (вересень 2015 року) – 92 194 куб. м. (том 1, а.с. 177); від 02.11.2015 (жовтень 2015 року) – 149 162 куб. м. (том 1, а.с. 190); від 01.12.2015 (листопад 2015 року) – 194 987 куб. м. (том 1, а.с. 189); від 04.01.2016 (грудень 2015 року) – 243 786 куб. м (том 1, а.с. 192).

Зазначені акти свідчать про те, що, по-перше, отримані відповідачем ПАТ «Львівгаз» по них у спірний період об`єми газу (3 851,874 тис. м3) є значно меншими тих об`ємів, про які стверджує позивач в позовній заяві(18 804,267 тис. м3) і які використано позивачем у розрахунку позовних вимог. По-друге, ці акти не підтверджують тези позивача про те що ПАТ «Львівгаз» приймав цей газ від УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" на вході у газопровід ТзОВ “Спектргаз” довжиною 8 868,5 п.м.(тобто не підтверджують фактичне володіння і використання ПАТ «Львівгаз» газопроводу ТзОВ “Спектргаз”). Зі змісту цих актів навпаки вбачається, що ПАТ «Львівгаз» приймав газ від УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" на межі газопроводу ГРС «Винники» - ПАТ «Іскра» та газопроводів ПАТ «Львівгаз» за даними вузлів обліку споживачів.

Тобто ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” приймав газ на межі власних 33 розподільних газопроводів(що приєднані до газопроводу позивача ТзОВ “Спектргаз”). Надходження із газопроводу позивача певних обсягів газу у 33 розподільчі газопроводи відповідача, по яких цей газ розподілявся відповідачем наступним споживачам, не може підтверджувати обставини користування відповідачем газопроводом позивача довжиною 8 868,5 п.м.

Окрім зазначених вище актів, в матеріалах справи містяться також примірники актів транспортування природного газу, які складені між УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" та ПАТ “Іскра” за період вересня-грудня 2014 року, в яких зазначено, що УМГ «Львівтрансгаз» ПАТ "Укртрансгаз" протранспортовано для ПАТ “Іскра” до Газопроводу природний газ обсягом 3 458 013 м3, це зокрема такі акти: від 30.12.2014 (вересень 2014 року) – 659 693 куб. м. (том 2, а.с. 111); від 30.12.2014 (жовтень 2014 року) – 844 259 куб. м. (том 2, а.с. 113); від 30.12.2014 (листопад 2014 року) – 844 058 куб. м. (том 2, а.с. 115); від 05.01.2015 (грудень 2014 року) – 1 110 003 куб. м. (том 2, а.с. 118). Однак, вказані акти теж подано в незасвідчених світлокопіях, тому (аналогічно до вищевикладеного), суд не бере дані докази до уваги.

Також слід зазначити, що між Бібрським лінійним виробничим управлінням магістральних газопроводів УМГ "Львівтрансгаз" та ТзОВ “Спектргаз” складено Акт розмежування балансової належності Газопроводу та ділянок його обслуговування на ГРС "Винники" Бібрського ЛВУМГ УМГ "Львівтрансгаз" від 02.09.2014 (додано представником ПАТ «Львівгаз» із додатковими поясненнями, том 1, а.с. 198-200). Цим актом, до якого долучено відповідну схему, визначено, що межа балансової належності (між УМГ "Львівтрансгаз" та ТзОВ “Спектргаз”) та обслуговування проходить безпосередньо за огорожею ГРС "Винники". Відтак, фактичне володіння ТзОВ “Спектргаз” газопроводом станом на 02.09.2014 р. також спростовує твердження про перебування цього газопроводу у володінні і використанні ПАТ «Львівгаз» станом на 01.09.2014 р.

Виходячи із вищенаведеного, та на виконання обов`язкових вказівок, що містяться в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р., враховуючи вищезгадані положення ст.79, пунктів 3 та 4 частини 4 ст.238 ГПК України щодо вірогідності доказів, суд визнає встановленою обставину щодо відсутності фактичного користування вказаним газопроводом відповідачем ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” протягом спірного періоду з вересня 2014 р. по грудень 2015 р. включно.

Предметом спору у даній справі є стягнення коштів в сумі 11 074 859,91 грн. Спір у цій справі виник через стверджуване позивачем неправомірне використання відповідачем газопроводу, який належить ТзОВ “Спектргаз”.

Зміст поняття права власності розкривається в статтях 316, 317 Цивільного кодексу України. Так, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, власникові належать правомочності з володіння, користування та розпорядження своїм майном, які (ці правомочності) здійснюються власником за своєю власною волею та незалежно від волі інших осіб.

Разом з тим, держава вправі вводити певні обмеження, які стосуються порядку використання окремих видів майна. Такі обмеження, з огляду на особливості такого майна, покликані не лише врегулювати (обмежити) обіг певних речей, встановити особливий порядок їх використання, а й забезпечити безпечну їх експлуатацію, якщо мова йде про використання потенційно небезпечних речей. До таких речей без сумніву належить і газопровід.

На правовідносини сторін поширюються норми Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який був чинним до 30.09.2015. Цей закон втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України "Про ринок природного газу".

Отже, набуваючи у власність газопровід, позивач мав бути обізнаним з тими обмеженнями, які накладаються на власника такого роду речі.

Відповідно до пунктів 8 та 11 частини 1 статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції станом на серпень 2014 року), єдина газотранспортна система України - виробничий комплекс, що складається з магістральних газопроводів та газорозподільних мереж, підземних сховищ газу та інших організаційно і технологічно пов`язаних з ними об`єктів та споруд, призначених для транспортування, розподілу і зберігання природного газу. Газорозподільні мережі - виробничий комплекс, що складається з організаційно і технологічно пов`язаних між собою об`єктів, призначених для розподілу природного газу від газорозподільних станцій безпосередньо споживачам.

Так, у справі №914/4717/13 на розгляд Господарського суду Львівської області було подано позов ПАТ «Іскра» до ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про внесення змін до договору оренди газопроводу №0102111/8104 від 01.01.2011 р. в частині продовження строку дії цього договору по 15.04.2014 р. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 р.(залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р.) в задоволенні позову було відмовлено. В подальшому постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015 р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2015 р. у справі №914/4717/13 та рішення Господарського суду Львівської області від 26.11.2014 р. залишено без змін(том.1, а.с.51-56).

У вказаній постанові від 14.04.2015 р. у справі №914/4717/13 Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив(том.1,а.с.55) "… чинне законодавство не передбачає для ПАТ "Львівгаз" обов`язкового отримання газопроводу на умовах оренди, як зазначає позивач, оскільки стаття 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" надає відповідним суб`єктам можливість вибору, а не встановлює обов`язку. Зокрема, власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов`язані передати належні їм складові ЄГТСУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових".

У зв`язку з цим суд вважає безпідставними аргументи позивача стосовно того що так як саме на відповідача як особу, яка має намір здійснювати розподіл природного газу, покладено обов`язок мати на праві власності або користування газорозподільні системи, то саме відповідач зобов`язаний був ужити заходів з отримання у власність чи користування газопроводу.

Як уже було зазначено вище, частина газорозподільних мереж (газопровід) належала на праві власності ТзОВ “Спектргаз”(газопровід довжиною 8 868,5 п.м.), а частина - ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(33 розподільні газопроводи, 3 газорозподільні пункти, 12 шафних регуляторних пунктів, 83 регулятори тиску, які приєднані до газопроводу позивача довжиною 8 868,5 п.м., і по яких ПАТ “Львівгаз” розподіляв газ споживачам).

При цьому жодна зі сторін не ініціювала питання укладення договору, передбаченого статтею 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу". Суд враховує, що жодна зі сторін цієї справи не мала обов`язку укладати такий договір, рівно ж як і ту обставину, що існувала теоретична можливість укладення як оплатного, так і безоплатного договору на право користування газопроводом ТзОВ “Спектргаз”.

Як вбачається із позовної заяви, позивач, вважаючи, що відповідач порушив його право власності, просить суд стягнути кошти, посилаючись на норми Цивільного кодексу України про захист права власності – статті 16, 386 ЦК України, про відшкодування шкоди – статей 1166, 1192 ЦК України, про відшкодування збитків – статтю 22 ЦК України, про безпідставне користування майном – статей 1212 - 1214 ЦК України.

При цьому, положення статей 1212 - 1214 ЦК України регулюють набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а положення щодо відшкодування збитків регулюються статтями 22, 623, 1166 ЦК України, статтями 224, 225 ГК України.

Позивач, покликаючись на новому розгляді справи при обґрунтуванні правових підстав позову на норми статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, стверджує, що відповідач набув (зберіг у себе) газопровід ТзОВ “Спектргаз” без достатньої правової підстави, а відтак зобов`язаний відшкодувати позивачу всі доходи одержані від цього майна.

На виконання обов`язкових вказівок, що містяться в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. та у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у даній справі, судом встановлено, що спірні правовідносини підпадають під предмет правового регулювання глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави»(ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала. З урахуванням наведених норм кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права.

Також, на виконання обов`язкових вказівок, що містяться в Постанові Верховного Суду від 05.09.2018 р. та у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 р. у даній справі, суд відзначає, що за своєю правовою природою заявлена до стягнення суми є доходами, про які йдеться в абзаці 1 частини 1 ст. 1214 ЦК України, а саме: особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.42, 7.43 Постанови від 25.06.2019 р. у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) вказала, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Також, Велика Палата Верховного Суду у пункті 86 Постанови від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказала, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Статті 1212-1215 Цивільного кодексу України містяться в підрозділі 2 розділу ІІІ книги п`ятої та присвячена такому виду недоговірних зобов`язань, як набуття, збереження майна без достатньої правової підстави. Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Отже, однією з необхідних ознак для виникнення такого роду відносин є те, що набуття або збереження здійснено за рахунок іншої особи (за чужий рахунок). Як правило, це означає, що майно потерпілого зменшується внаслідок вибуття з його складу деякої частини або неотримання доходів, на які ця особа правомірно могла розраховувати. Важливим у цьому контексті є не лише набуття майна, його збереження, а й те, що це відбувається всупереч волі власника.

Як установлено судом, позивач не був позбавлений відповідачем жодної із правомочностей, які включаються до поняття права власності. В цьому контексті суд зауважує, що позивач не обґрунтував, у чому конкретно полягало порушення права власності позивача на газопровід та яку конкретно правомочність (володіння, користування чи розпорядження) ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” порушило. Не встановив такого порушення і суд за результатами розгляду цієї справи, адже ТзОВ «Спектргаз» не був позбавлений жодної з наведених вище правомочностей стосовно газопроводу. Позивач був управі володіти, користуватися та розпоряджатися газопроводом в аналізований період. Про зазначене свідчить наявність контролю над катодними станціями, газорозподільною станцією, висновком експертизи стосовно отримання ліцензії, а також відсутністю доступу до нього ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”.

Додатково слід також відзначити, що позивач навіть теоретично не міг отримати доходи з розподілу газу у спірний період у зв`язку із відсутністю у нього відповідної ліцензії, про що свідчить неодноразове звернення позивача до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із заявами про видачу ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Проте рішеннями НКРЕП від 09.10.2014 р.(том 1, а.с. 57-59), від 23.10.2014 р.(том 1, а.с. 60-62), від 27.11.2014 р.(том 1, а.с. 63-66), від 13.03.2015 р.(том 1, а.с. 67-69), від 23.04.2015 р.(том 1, а.с. 70-73), від 18.06.2015 р.(том 1, а.с. 74-75) відповідні заяви ТзОВ «Спектргаз» було залишено без розгляду як такі, що подані без дотримання встановлених вимог.

Також суд відзначає, що судами уже розглядався аналогічний спір за позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, поданим попереднім власником вищевказаного газопроводу - ПАТ “Іскра”, про стягнення з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” коштів за фактичне користування газопроводом за період до вересня 2014 р., і в задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Так, у справі №914/2511/15 на розгляд Господарського суду Львівської області було подано позов ПАТ «Іскра» до ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” про стягнення 169 890 710,40 грн., які є доходом від безпідставно набутого майна. ПАТ «Іскра» посилалася на те, що ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” в період з 01.01.2014 р. по 01.09.2014 р. після закінчення договору оренди газопроводу №0102111/8104 від 01.01.2011 фактично продовжував здійснювати свою господарську діяльність з розподілу природного газу, а тому має обов`язок сплатити на користь ПАТ «Іскра» спірну суму за таке використання.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 р. у справі №914/2511/15 в задоволенні позовних вимог було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. рішення суду першої інстанції було частково скасовано, стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” на користь ПАТ «Іскра» 19 373 409,35 грн., в решті залишено без змін. Проте Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 р. було скасовано Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2016 р. у справі №914/2511/15, а рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2015 р. у справі №914/2511/15 залишено в силі(том.1,а.с.76-83). Постановою Верховного Суду України від 01.02.2017 р. ПАТ «Іскра» було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 14 червня 2016 року у цій справі.

Суд також відзначає, що кошти, які ТзОВ «Спектргаз» просить стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, отримувалися останнім в якості встановленого для нього регульованого тарифу за здійснення ним як суб`єктом природної монополії (реєстр НКРЕКП) діяльності з транспортування природного газу розподільними трубопроводами та постачання природного газу на території міста Львова і Львівської області, по-перше, є його прибутком, отриманим відповідно до вимог чинного законодавства і який не може бути витребувано відповідно до положень статті 1214 ЦК України, а по-друге, не є доходом отриманим саме від газопроводу ТзОВ «Спектргаз» в розумінні частини 1 ст.1214 ЦК України.

Відповідно, безпідставними є аргументи позивача щодо наявності у нього права на стягнення з відповідача доходів у сумі 11 074 859,91 грн., за період з вересня 2014 року по грудень 2015 року, які отримано відповідачем як вартість послуг з транспортування природного газу ПАТ по газопостачанню та газифікації “Львівгаз” на підставі відповідних постанов Національної комісії регулювання електроенергетики.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову в позові повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке:

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позивачу в позові відмовлено, сплачений останнім судовий збір покладається на позивача.

Також, оскільки судом відмовлено в позові, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги на Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 р. у даній справі судовий збір в сумі 249 184,35 грн. (150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, том 2, а.с. 15) та сплачений відповідачем за подання касаційної скарги на Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.05.2018 р. у даній справі судовий збір в сумі 332 245,80 грн.(200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви,том 2, а.с. 184), а разом в сумі 581 430,15 грн., покладається на позивача.

Доказів понесення сторнами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Виходячи із вищенаведеного, та керуючись ст.ст. 13,74,76-79,86,123,129,236-241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектргаз»(79066, м.Львів, вул. Вулецька, буд.14, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 39258250) на користь Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” (79039,м.Львів, вул.Золота, буд.42, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 03349039) 581 430 (п`ятсот вісімдесят одна тисяча чотириста тридцять) грн. 15 коп. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб -адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://lv.arbitr.gov.ua /sud5015/.

Повне рішення складено 02.03.2020 р.

Суддя Морозюк А.Я.