ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 921/12/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Багай Н.О., Дроботової Т.Б.,

за участю помічника судді, який здійснює повноваження секретаря судового засідання - Корсун Я. В.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - Решетуха А. В. (адвокат),

розглянувши відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 (судді: Кравчук Н. М., Мирутенко О. Л., Плотніцький Б. Д.)

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 (суддя Чопко Ю. О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз"

до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго"

про стягнення 3 219 446,92 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2019 року Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" (далі - КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго") про стягнення 3 219 446,92 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач несвоєчасно здійснив оплату послуг згідно з договором про розподіл природного газу від 31.12.2015 № 250, у зв`язку з чим позивач просив стягнути 298 018,66 грн три проценти річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат та 2 119 330,89 грн пені.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019, позов ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" задоволено. Стягнуто з КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" 298 018,66 грн три проценти річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат та зменшено розмір нарахованої пені на 50% до суми 1 059 665,44 грн. Крім того, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.05.2019 закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 797 882,81 грн на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що матеріали справи не містять графіка погашення заборгованості, можливість складання якого передбачена сторонами у пункті 6.5 договору, у зв`язку з чим позивач правомірно зарахував сплачені КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" грошові кошти у порядку черговості з урахуванням статті 534 Цивільного кодексу України.

2.3. Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність зарахування сплачених відповідачем 2 466 635,19 грн за отримані послуги по договору в рахунок погашення штрафних санкцій, присуджених до стягнення рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/ 589/17-г/5, внаслідок несвоєчасної сплати відповідачем коштів за послуги з розподілу газу в погоджені спільними протокольними рішеннями строки.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" просить змінити оскаржувані судові рішення у частині розміру трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені, а саме вважає обґрунтованими 259118,17 грн три проценти річних, 443887,73 грн інфляційних втрат та 830056,22 грн пені, з урахуванням зменшення її судом на 50 %.

3.2. Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що сплачені відповідачем з рахунку із спеціальним режимом використання кошти у розмірі 2 466 635,19 грн зараховані позивачем не за призначенням платежу, а в рахунок погашення штрафних санкцій, стягнутих у межах справи №921/589/17.

3.3. При цьому скаржник вважає, що умови договору регулюють лише порядок оплати вартості послуг з розподілу газу, а не штрафних санкцій, у зв`язку з чим у позивача були відсутні підстави для зарахування спірної суми коштів у рахунок погашення штрафних санкцій за договором.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 31.12.2015 між ПрАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (оператор ГРМ) та КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" укладено договір розподілу природного газу №250, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

4.3. Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.1 Типового договору розподілу природного газу).

4.4. Умови Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем (затвердженого Постановою від 30.09.2015 N 2494) (пункт 1.2 договору).

4.5. Пунктом 2.3 договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися керуватись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.

4.6. Згідно з пунктом 3.2 договору за наявності підтвердженого обсягу природного газу споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить споживачу, до межі балансової належності його об`єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

4.7. Пунктами 5.2, 5.4 договору сторони погодили, що визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим договором. Порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього договору.

4.8. Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).

4.9. Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (пункт 6.3 договору).

4.10. Згідно з пунктом 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

4.11. У разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов`язань за цим договором (пункт 6.5 договору).

4.12. Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.6 договору).

4.13. Згідно з пунктом 7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

4.14. Пунктом 12.1 договору сторони погодили, що останній укладений на невизначений строк.

4.15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що обставини отримання КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" протягом січня - листопада 2018 року послуг з розподілу природного газу не заперечуються та визнаються в наступних обсягах відповідно до актів приймання-передачі наданих послуг з розподілу природного газу:

- у січні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 705,037 куб. м газу на суму 4 997 582,61 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.01.2018);

- у лютому 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 387,697 куб. м газу на суму 4 862 091,11 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 28.02.2018);

- у березні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 11 115,489 куб. м газу на суму 4 745 869,20 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.03.2018);

- у квітні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 114,385 куб. м газу на суму 902 757,81 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.04.2018);

- у травні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 062,912 куб. м газу на суму 453 820,90 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.05.2018);

- у червні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 762,037 куб. м газу на суму 325 359,31 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.06.2018);

- у липні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 345,241 куб. м газу на суму 147 404,10 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.07.2018);

- у серпні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 309,029 куб. м газу на суму 131 943,02 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.08.2019);

- у вересні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 1 116,260 куб. м газу на суму 476 598,37 грн. (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 30.09.2018);

- у жовтні 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 2 568,014 куб. м газу на суму 1 096 439,27 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.10.2018);

- у листопаді 2018 року позивач розподілив, а відповідач прийняв 8 705,591 куб. м газу на суму 3 715 658,24 грн (акт №56ХQ0000E0YEU004 від 31.11.2018);

4.16. Відповідач факт наявності заборгованості у сумі 9 797 882,81 грн за надані позивачем протягом січня - листопада 2018 року (включно) послуги з розподілу природного газу станом на день звернення позивачем за даним позовом до суду заперечив, визнавши заборгованість в сумі 7 275 523,68 грн.

4.17. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" 298 018,66 грн три проценти річних, 802 097,37 грн інфляційних втрат та 2 119 330,89 грн пені через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг з розподілу газу договором.

4.18. Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

4.19. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.20. За змістом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.21. Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.22. За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

4.23. Згідно з положеннями статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

4.24. Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.25. Згідно із статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

4.26. На виконання вимог статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 18.06.2014 № 217 "Про затвердження порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу" (далі - Порядок № 217).

4.27. Вказаною постановою Кабінету Міністрів України (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 № 1086) врегульовано механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

4.28. За приписами пункт 8 Порядку № 217 усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв`язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

4.29. Згідно з пунктом 9 Порядку № 217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

4.30. Тобто, у відповідності до статті 1 Порядку останній визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

4.31. Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та зазначений Порядок не стосується договірних зобов`язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами й не впливає на них.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/16072/16.

4.32. Ураховуючи викладене, судом відхиляються відповідні твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій положень вказаного Порядку № 217, оскільки останній не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов`язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.

4.33. Разом із цим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що підписавши спільні протокольні рішення, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за послуги з розподілу газу за договором, що встановлено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/589/17, яке набрало законної сили.

4.34. Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши змінений спільними протокольними рішеннями строк здійснення розрахунків, наявність прострочення відповідача з проведення оплати за послуги з розподілу газу за попередні періоди та відсутність погодженого між сторонами графіку погашення заборгованості, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність зарахування позивачем спірної суми коштів у відповідності до статті 534 Цивільного кодексу України.

4.35. При цьому, доводи касаційної скарги про те, що умови договору не передбачають порядок оплати штрафних санкцій, а визначають лише порядок оплати послуг з розподілу природного газу, не спростовують встановлені судами обставини, оскільки відсутність у договорі визначеного порядку сплати передбачених договором штрафних санкцій не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення умов договору.

4.36. Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, є аналогічними доводам, які вже були предметом дослідження та оцінки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки доказів та установлених обставин справи.

4.37. Колегія суддів звертає увагу, що касаційна інстанція переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

4.38. З огляду на імперативні положення статті 300 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд не вправі встановлювати обставини, які не були встановлені у рішеннях судів попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

4.39. За наведених обставин, у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження та не спростовують обставин справи, на які посилався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваних рішень у справі не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.05.2019 у справі № 921/12/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Н. О. Багай

Т. Б. Дроботова