ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 140/2434/19 пров. № А/857/554/20Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засіданняФедак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя Денисюк Р.С., м. Луцьк, повний текст складено 09.12.2019) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо виготовлення та надіслання до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 19.03.2019 № 7/94 та зобов`язати відповідача відкликати з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 19.03.2019 № 7/94 та лист №7/107 від 19.03.2019, яким раніше видані довідки визнані недійсними, зазначивши, що чинною є довідка від 21.03.2018 за № 1111, згідно з якою позивачу нараховувалась пенсія з 01.01.2016 за посадою на день звільнення зі служби «начальник відділу внутрішньої безпеки у Волинській області ДВБ ГУБОЗ МВС України» та прирівняною до неї посадою начальницького складу апарату МВС та посадою поліцейського апарату Національної поліції, без обмеження граничного розміру.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано всі обставини, що мають значення для вирішення справи, тому просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі зазначає, що у період з серпня 1995 року по грудень 2007 року він проходив службу у відділі внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України, який згідно штатного розпису відносився до структури апарату МВС України.

Наказом МВС України від 18.01.2008 №87 о/с позивача було звільнено з кадрів МВС у запас за п.64 «в»(через обмежений стан здоров`я) з посади начальника відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

Пенсію відповідно призначено за вислугу років на умовах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(далі - Закон № 2262-ХІІ), що підтверджується пенсійним посвідченням від 23.04.2008 серії НОМЕР_1 .

21.03.2018 на виконання законодавства про перерахунок пенсій військовослужбовців та прирівняних до них осіб відповідачем обгрунтовано була видана позивачу довідка №1111 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з якою посаду ОСОБА_1 , а саме начальника відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України було прирівняно до посади начальника відділу апарату Національної поліції України і його грошове забезпечення складалось з посадового окладу 4000,00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням «полковник» - 2400,00 грн., надбавки за стаж служби 45% - 2880,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% -600,00 грн., премія 86,21%, що у грошовому виразі складає 8517,55 грн., на підставі чого було зроблено перерахунок пенсії, яке позивач і отримував до квітня 2019 року.

03.04.2019 за № 2761/02-60-ЗР ГУ ПФ України у Волинській області повідомив позивача, що ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області надала нову довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 №7/94 від 19.03.2019 на зміну попередньо поданій у березні 2018 року і відповідно проведено перерахунок пенсії.

Позивач вважає, що при виготовленні довідки №7/94 від 19.03.2019 ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області протиправно, без належного обґрунтування прирівняла останню займану ним посаду «начальник відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» до посади «Начальник відділу, що не входить до складу управління, Апарату головних управлінь Національної поліції», яка фактично не відповідає останній займаній позивачем посаді. Таким чином, відповідачем неправомірно переміщено позивача з посади підрозділу апарату МВС України, звідки він звільнився на пенсію, до підрозділу апарату УМВС України у Волинській області, що вплинуло на визначення розміру посадового окладу, основного розміру грошового утримання, процентного відношення надбавок та доплат, та розмір пенсії в цілому. Вказане призвело до включення у грошове забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії ОСОБА_1 значно меншого розміру посадового окладу та премії, в результаті чого розмір перерахованої повторно пенсії суттєво зменшився (на суму 5467 грн.), що грубо суперечить Закону. Згідно з даною довідкою грошове забезпечення позивача для проведення перерахунку пенсії складається з посадового окладу 3400,00 грн., окладу за військовим (спеціальним) званням «полковник» - 2400,00 грн., надбавки за стаж служби 45% - 2610,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень 15% 510,00 грн. та премії у розмірі 6,70%, що у грошовому виразі становить 597,64 грн.

20 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив добровільно припинити протиправні дії, що призвели до заниження розміру виплати пенсії позивачу і надати до ГУ ПФ України у Волинській області нову довідку про грошове забезпечення, яка б відображала реальні відомості стосовно грошового забезпечення позивача за нормами, чинними на 01.01.2016. У відповіді відповідач у листі 08.05.2019 за вих. № 7/154, обґрунтовуючи причину заміни довідки, послався на лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 28.02.2019 № 22/6-22/6-1020, згідно з яким посади працівників підрозділу внутрішньої безпеки УВБ ГУБОЗ МВС України на день їх звільнення з ОВС з надуманих мотивів були прирівняні до аналогічних посад ГУНП в області. Крім цього, у листі від 08.05.2019 за вих. № 7/154 відповідач відмітив, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, на його думку, мало право не приймати до уваги поданої ним довідки та не проводити перерахунок пенсії у бік зменшення. Вимогу позивача щодо заміни довідки було проігноровано і роз`яснено його право оскаржити дії щодо видачі у березні 2019 року повторної довідки до суду.

Суд без належних на те підстав, погодився з доводами відповідача, що заміна довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 відбулась на підставі листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 28.02.2019 № 22/6- 1020, яким Ліквідаційну комісію УМВС України у Волинській області було повідомлено про те, що управління (відділи) внутрішньої безпеки в областях функціонували в структурі підрозділів, підпорядкованих МВС, а не в структурі апарату МВС і що посадові оклади працівникам зазначеного підрозділу були встановлені на рівні посадових окладів осібначальницького складу органів внутрішніх справ для апарату ГУМВС (УМВС) України з областях, які згідно з діючою на той час структурою також підпорядковувались Міністерству внутрішніх справ України.

Суд, погодившись з цим, не врахував, що твердження відповідача щодо обгрунтованості повторної довідки № 7/94 від 19.03.2019 і прирівняння останньої займаної посади ОСОБА_1 «начальника відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» до посади «начальника відділу, що не входить до складу управління, Апарату головних управлінь Національної поліції» є безпідставними і суперечать як фактичним обставинам, так і нормам чинного законодавства, оскільки, насамперед, лист Міністерства внутрішніх справ України від 28.02.2019 № 22/6-1020 є відповіддю Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності МВС України на лист відповідача від 13.02.2019 № 7/53 з поточних службових питань (у зв`язку із зверненням до Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області конкретної особи - колишнього співробітника підрозділу внутрішньої безпеки ОСОБА_2 ). Суд не врахував того, що згаданий лист не є нормативно-правовим актом, який давав би право вносити зміни у призначену і протягом тривалого часу отримувану пенсію, зменшуючи її розмір, а лише пояснює позицію згаданого підрозділу МВС з конкретного питання і носить рекомендаційний характер. Зазначений лист зводиться до довільного тлумачення норм законодавства, що регулюють прирівнювання посад та не містить належного обґрунтування. Посилання на те, що підрозділи внутрішньої безпеки функціонували в структурі підрозділів, підпорядкованих МВС, а не в структурі апарату МВС, є документально не підтвердженим і неправдивим, однак, суд погодився з таким висновком, не надавши належного обгрунтування прийняття такого рішення.

Та обставина, що посада, на якій позивач проходив службу в органах МВС, має прирівнюватися саме до посади начальника відділу апарату Національної поліції, підтверджується наступним.

Пунктом 6 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 визначено, що відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена. Згідно нормативної бази МВС посади працівників підрозділу внутрішньої безпеки у Волинській та інших областях не є аналогічними або прирівняними до будь яких посад апарату головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, місті Севастополі та на залізницях, а відносяться до структури апарату МВС України.

Це підтверджується наказом МВС України від 7 вересня 1994 року № 480, згідно з додатком №1 до якого, внаслідок перерозподілу штату, відділ внутрішньої безпеки у Волинській області увійшов до складу апарату Управління внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України (апарат міністерства).

Також наказом МВС України від 28.09.2003 № 1111 було затверджене Положення про Департамент внутрішньої безпеки МВС України(далі Положення). Пунктом 1.4. Положення визначено, що управління, відділи та відділення по оперативному обслуговуванню головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях, місті Севастополі, навчальних закладів та на транспорті підпорядковані безпосередньо керівництву Департаменту і входять до його структури. Таким чином, відділи внутрішньої безпеки в областях, є структурними підрозділами Департаменту внутрішньої безпеки, який в свою чергу був підрозділом апарату МВС України.

Суд безпідставно погодився з посиланням представника відповідача про неможливість прирівняння посади, з якої було звільнено позивача, до посади працівників апарату Міністерства з посиланням на розповсюдження її юрисдикції лише на територію Волинської області, оскільки згідно пункту 1.5 Положення про Департамент внутрішньої безпеки МВС України, затвердженого наказом МВС України № 1111 від 28.09.2003, виконання покладених на Департамент завдань здійснювалось за зонально - лінійним принципом на основі проведення гласних та негласних заходів. В даному випадку суд помилково ототожнив поняття юрисдикції органу та функціональні повноваження за посадою.

Відповідно до структури центрального апарату Міністерства внутрішніх справ затвердженої наказом МВС України від 25.12.2003 року № 1616, департамент внутрішньої безпеки входив у структуру центрального апарату Міністерства внутрішніх справ на правах управління.

Як вбачається зі змісту вищезазначених документів, які були чинними станом на 31.12.2007, на момент звільнення позивача з органів МВС( наказ №480 від 07.09.1994 скасовано наказом МВС України № 1932 від 13.11.2012), позивач проходив службу на посаді у відділі внутрішньої безпеки у Волинській області ДВБ ГУБОЗ МВС України, який не підпорядковувався УМВС України у Волинській області. Позивач перебував у штаті МВС, де зберігалась його особова справа. Наказами Міністра внутрішніх справ України вирішувались питання про призначення на посаду, присвоєння спецзвання та ін. Фінансування підрозділу МВС України, в якому проходив службу позивач, було пряме і відбувалось окремо від управління МВС України у Волинській області. Співробітникам внутрішньої безпеки всі складові грошового забезпечення, у тому числі посадовий оклад, надбавки до нього та розміри премії, визначались та встановлювались у Києві начальником Служби внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України та затверджувались виключно наказами МВС України, в свою чергу, УМВС України у Волинській області жодного відношення до визначення розміру грошового забезпечення позивача не мало. Позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу МВС України від 18.01.2008 №87 о/с за підписом Міністра ОСОБА_3 .

Наказом МВС України від 29.11.2006 № 708 о/с позивача було призначено начальником відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, з посадовим окладом 190 грн., який підвищено на 50 відсотків згідно з Указом Президента України від 12.01.2004 №26, установивши йому відповідно до Указів Президента України від 01.10.1996 №926 надбавку за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 відсотків, доплату в розмірі 50 відсотків суми пенсії, від 24.04.2003 №370 щомісячну надбавку за безперервну службу в органах внутрішніх справ у розмірі 70 відсотків, а також відповідно до постанови Верховної Ради України від 16.12.1993 №3720-ХІІ надбавку за роботу в спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю в розмірі 50 відсотків.

На вказаний час посадові оклади осіб начальницького складу центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України були визначені Додатком № 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.1999 № 1223 «Про заходи щодо виконання статті 2 Указу Президента України від 16 червня 1999 року № 650». Згідно з вказаним Додатком посадовий оклад начальника відділу у складі головного управління і управління визначався у розмірі 180 -210 гривень. Таким чином за посадовим окладом посада начальник відділу відносилася до відповідної посади у апараті Міністерства внутрішніх справ України.

Прирівняння посади має проводитись з урахуванням того, ким визначався та встановлювався розмір грошового забезпечення позивача, а не воно виплачувалось. Розмір посадового окладу є лише одним із критеріїв для встановлення рівнозначності посад.

Як вбачається з Протоколу про призначення пенсії за вислугу років від 01.01.2008, на підставі якого ОСОБА_1 було призначено пенсію, остання займана ним посада є «начальник відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України».

Таким чином, з урахуванням назви, підпорядкування, місця даного підрозділу у структурі МВС України, з огляду на виконувані функції, фактичне підпорядкування та місце вказаного підрозділу в структурі МВС України, ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка відноситься до посад апарату МВС України, а за сукупністю класифікаційних характеристик відповідає посаді «начальник відділу» апарату Національної поліції (п. 18 розд. 1 Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що прирівнюються посадам поліцейських, затвердженого наказом МВС України від 17.02.2017, №138, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.03.2017 за №348/30216).

З наведених вище нормативно-правових актів слідує, що посада позивача, на якій він перебував на момент виходу на пенсію, відноситься до посади в структурі центрального апарату МВС, а тому грошове забезпечення позивача повинно бути розраховане виходячи з грошового забезпечення за відповідною посадою поліцейського в структурі центрального апарату Національної поліції.

Суд, грубо порушивши норми матеріального права, вийшовши за межі позовних вимог, зробив висновок, що у довідці від 21.03.2018 № 1111 відповідачем невірно прирівняно посаду позивача, яку він займав до звільнення в органах МВС, до відповідної посади поліцейського, що в свою чергу вплинуло на зазначення грошового забезпечення для перерахунку пенсії і у Ліквідаційної комісії, з врахуванням вище зазначених обставин, були правові підстави для відкликання даної довідки та направлення нової довідки для перерахунку пенсії із зазначенням в ній грошового забезпечення поліцейського за прирівняною посадою.

Посилаючись на те, що правильність визначення грошового забезпечення для перерахунку пенсії підтверджується і довідкою № 70/2 від 24.05.2019, складеною ГУ ПФУ у Волинській області, про результати позапланової перевірки управління МВС з питань достовірності даних, зазначених в довідці для перерахунку пенсії, суд не взяв до уваги, що в ході цієї перевірки територіальний підрозділ Пенсійного Фонду лише погодився з даними, які були надані відповідачем у повторній довідці № 7/94 від 19.03.2019 і на момент повторного перерахунку знаходились у пенсійній справі позивача. Натомість суд не взяв до уваги, що сумнівів у достовірності довідки № 1111 від 21.03.2018 в Пенсійного фонду не виникло і будь-які перевірки легітимності цієї довідки на даний час ніким не проводились.

Видача довідок про розмір грошового забезпечення регулюється Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, а також наказом Міністерства праці та соціальної політики 19 липня 2010 року № 195 «Про затвердження Порядку видачі довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, що відряджалися для виконання службових обов`язків до органів державної влади, місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, ліквідованих без визначення правонаступника, та були звільнені зі служби у зв`язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, або у разі перейменування (відсутності) посад».

Цими нормативно-правовими актами не передбачено відкликання попередніх довідок про розмір грошового забезпечення взагалі, а також автоматичного їх відкликання у разі подання нової довідки. У випадку подання нової довідки про розмір грошового забезпечення, враховуються дані зазначені в цій довідці і проводиться відповідний перерахунок пенсії. Згідно ч.2 ст.51 Закону № 2262 у разі, якщо внаслідок перерахунку пенсій розміри пенсій є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Тому, доводи і дії відповідачів про те, що попередня довідка про розмір грошового забезпечення, який враховується для перерахунку пенсії осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) № 1111 від 21.03.2018 вважається відкликаною, є незаконними.

Зазначені вище обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, який допустив довільне трактування нормативних документів МВС України з питань організаційно-штатної діяльності, замість того проревізувавши законність отримуваної мною протягом тривалого часу пенсії, що вийшло взагалі за межі судового розгляду, чим грубо було порушено права, як громадянина і позивача, оскільки таких вимог апелянт не ставив, що призвело до ухвалення незаконного рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, адже відповідач при формуванні довідки від 19.03.2019 № 7/94 та прирівнюючи останню займану ним посаду до посади «начальника відділу, що не входить до складу управління ГУНП», діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства, а суд, без врахування всіх обставин, що мали значення для правильного прийняття рішення, погодився з цим, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Правова позиція ряду окружних та апеляційних адміністративних судів України по справах з аналогічними позовними вимогами (0640/3774/18, 1340/5876/18, 1340/6172/18, 300/1560/19, № 300/1779/19, 440/1500/19, 440/361/19, 440/2035/19, 480/951/19, 480/2235/19, 857/4586/19, 580/446/19, 580/445/19 та ін.) підтверджує правильність позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФ України у Волинській області просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 у період з серпня 1995 року по грудень 2007 року проходив службу у відділі внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України на посаді начальника відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованої злочинністю Міністерства внутрішніх справ України.

Наказом МВС України від 18.01.2008 №87 о/с позивача було звільнено в запас за пунктом 64 «в» (через обмежений стан здоров`я) згідно з Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, з посади «начальника відділу внутрішньої безпеки у Волинській області Департаменту внутрішньої безпеки Головного управління по боротьбі з організованої злочинністю» і відповідно йому була призначена пенсія на умовах, передбачених Законом України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у 2008 році.

У квітні 2018 року пенсію позивача було перераховано ГУ ПФУ у Волинській області з 01.01.2016, як це передбачалось Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». При цьому, обчислення пенсії проводилось на підставі довідки Ліквідаційної комісії управління МВС України у Волинській області від 21.03.2018 №1111 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, згідно з якою посада ОСОБА_1 , а саме «начальник відділу внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС України» було прирівняна до посади «начальника відділу апарату Національної поліції України» та грошове забезпечення становило: посадовий оклад - 4000,00 грн., окладу за спеціальним званням «полковник поліції» - 2400,00 грн., надбавки за стаж служби 45% - 2880,00 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% - 600,00 грн., премія 86,21% - 8517,55 грн., а всього - 18397,55 грн. Розмір перерахованої пенсії позивача склав 13604,29 грн. (а.с.22-23).

19.03.2019 Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області направила до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку №7/94 із значно меншим розміром грошового забезпечення позивача, згідно якої посада прирівняна до посади «начальник відділу, що не входить до складу управління, Апарату головних управлінь Національної поліції», але вже не в управлінні апарату Національної поліції України, як це було раніше, а в Головному управлінні поліції у Волинській області. Це призвело до зменшення розмірів грошового забезпечення з 18397,55 грн. до 9517,60 грн.

03.04.2019 ГУ ПФ України у Волинській області листом №2761/02-60ЗР повідомило позивача, що Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області надала нову довідку про його грошове забезпечення №7/94 від 19.03.2019 на заміну попередньо наданій довідці №1111 від 21.03.2018, у зв`язку із чим проведено перерахунок пенсії позивача, та її розмір до виплати становить 7410,85 грн.

На звернення позивача та інших осіб Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області листом від 08.05.2019 за вих. №7/154 повідомила про те, що 28.02.2019 до Ліквідаційної комісії надійшов лист Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від №22/6-1020, яким повідомлялося, що регіональні підрозділи внутрішньої безпеки функціонували на окремому штаті і безпосередньо підпорядковувались Управлінню внутрішньої безпеки і розслідувань ГУБОЗ МВС України. Посадові оклади працівникам зазначеного підрозділу були встановлені на рівні посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апарату управління МВС України в областях та прирівняні до аналогічних посад поліцейських ГУНП в області. Таким чином Ліквідаційна комісія керуючись вказівкою МВС України виготовила та направила до органу Пенсійного фонду нові довідки у березні 2019 року. Одночасно повідомлено, що нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду. Також зазначено, що згідно з статтею 63 Закону 2262, у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсії звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Отже, ГУ ПФУ у Волинській області мало право не приймати до уваги подані довідки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції правильно вважав, що у даній спірній ситуації правовідносини між сторонами виникли з приводу прирівняння посади позивача, яку він займав до виходу на пенсію в структурах МВС до рівнозначної посади в структурі Національної поліції для відповідного перерахунку пенсії та правомірності дій відповідача щодо видачі довідки про грошове забезпечення від 19.03.2019.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються

Відповідно до абзацу другого розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

З огляду на це, правильним є висновок суду першої інстанції, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно Кабінет Міністрів України Постановою від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та Постановою від 18.11.2015 № 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» встановив розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями.

24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), пунктом 3 вказаної Постанови № 103 вирішено перерахувати з 01 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

17.02.2017 МВС України прийнято Наказ № 138, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 15.03.2017 №348/30216 «Про затвердження Переліку посад осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб2, що прирівнюються посадам поліції. Однак, вказаним Наказом № 138 не було визначено до переліку яких посад поліцейських слід прирівняти колишніх працівників внутрішньої безпеки МВС України.

Вказана обставина стала підставою для звернення Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області до МВС України щодо надання роз`яснення з питань встановлення посадових окладів та премій до прирівнюваних посад поліцейських пенсіонерів МВС, звільнених з посад ГУБОЗ ДВБ та ДВБ МВС України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листа Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 28.02.2019 № 22/6-1020 повідомлено Ліквідаційну комісію УМВС України у Волинській області, що управління (відділи) внутрішньої безпеки в областях функціонували в структурі підрозділів, підпорядкованих МВС, а не в структурі апарату МВС. Також у вказаному листі зазначено, що посадові оклади працівникам зазначеного підрозділу були встановлені на рівні посадових окладів осіб начальницького складу органів внутрішніх справ для апарату ГУМВС (УМВС) України в областях, які згідно з діючою на той час структурою також підпорядковувались Міністерству внутрішніх справ України. Рекомендовано Ліквідаційним комісіям розміри грошового забезпечення у довідках про перерахунок пенсій привести у відповідність до вищезазначеного.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, у березні 2019 року на заміну довідки від березня 2018 року правильно направив до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області нову довідку № 7/94 від 19.03.2019, відповідно до якої посада позивача на день звільнення зі служби прирівняна до посади начальника відділу, що не входить до складу управління, Апарату Головних управлінь Національної поліції, визначеної на підставі розділу VII Наказу № 138. При цьому суд вважав, що при видачі позивачу довідки від 21.03.2018 для перерахунку пенсії Ліквідаційною комісією невірно прирівняно посаду позивача, яку він займав до звільнення до Центрального апарату Національної поліції України.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає, що з такими висновками суд першої інстанції не можна погодитись з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» спеціальними підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю є Головні управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України. Пунктом 7 вказаної статті передбачено, що у структуру спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю входять інформаційно-аналітичні відділи, оперативно-розшукові, а також оперативно-технічні служби, підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, кадрові та інші служби.

Отже, зазначеним вище Законом, на момент звільнення позивача встановлено, що Департамент внутрішньої безпеки, де позивач перебував на посаді начальника відділу знаходився в структурі ГУБОЗ МВС України, який був структурним підрозділом апарату МВС України.

Крім того, п.2.6. постанови Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720- ХІІ «Про затвердження Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення (спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України» визначено, що в управліннях, відділах по боротьбі з організованою злочинністю створюються інформаційно-аналітичні та оперативно-розшукові відділи, а також підрозділи швидкого реагування, внутрішньої безпеки, оперативно-технічні, тилові, кадрові, фінансові та інші служби. Вказана Постанова Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року №3720- ХІІ втратила чинність 12 лютого 2015 року, тобто уже в період, коли позивач перебував на пенсії.

Матеріалами справи підтверджено, що призначення ОСОБА_1 на посаду та звільнення з посади здійснювалося за наказами Міністра внутрішніх справ України, повноваження якого регламентувалися «Положенням про Міністерство внутрішніх справ України», яке було затверджено Указом Президента України № 1138/2000 від 17 жовтня 2000 року, який втратив чинність тільки 06 квітня 2011 року, тобто тоді, коли позивач вже перебував на пенсії.

Згідно із підпунктом 14-2 п. 9 цього Указу Президента України № 1138/2000 від 17 жовтня 2000 року, який був чинний на момент звільнення позивача Міністр призначає на посади та звільняє з посади в установленому порядку працівників Центрального апарату МВС України.

З огляду на це, колегія суддів вважає, що накази МВС України про призначення на посаду і звільнення з посади позивача, є безперечними доказами того, що займана посада входила в перелік посад апарату МВС України, з огляду на виконувані спеціальні функції, фактичне підпорядкування, фінансування та місце Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ в структурі МВС України.

Крім того, Наказом №480 Міністерства внутрішніх справ України від 07 вересня 1994 року визначено, що підрозділи внутрішньої безпеки входять до головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України та виконують спеціальні функції. Відтак, посада, яку позивач займав у відділі Департаменту внутрішньої безпеки ГУБОЗ МВС країни, відносилася до посади апарату МВС України. Наказ МВС України № 480 від 07.09. 1994 року скасований наказом МВС України № 1032 від 13.11.2012 року, коли останній перебував на пенсії.

Згідно додатку 2 до наказу МВС України «Про нормативне забезпечення організаційно-штатної роботи» від 25 лютого 2004 року № 190 затверджено структуру органів внутрішніх справ і внутрішніх військ МВС України.

Так, в Додатку 2, в розділі І «Структура Міністерства внутрішніх справ України», «Центральний апарат» в пункті 6 вказано: «Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю (Департамент боротьби з організованою злочинністю), а в пункті 6.1 вказується: «Департамент внутрішньої безпеки (на правах управління)».

До цих пунктів є примітки: (на другому аркуші додатку), в яких зазначається: щодо пункту 6, ГУБОЗ: «Реорганізується після внесення необхідних змін до законів України, указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України».

Щодо пункту 6.1 «Департамент внутрішньої безпеки (на правах управління)»: «Функціонує в структурі Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю до внесення необхідних змін до законодавчих актів України».

В Додатку 2 є розділі II «Примірна структура головних управлінь МВС України в автономні Республіці Крим, в місті Києві та Київській області, управліннях МВС України в областях, місті Севастополі та на транспорті», однак, ніде в цьому розділі не зазначені підрозділи внутрішньої безпеки, що в черговий раз підтверджує те, що відділ внутрішньої безпеки з оперативного обслуговування органів та підрозділів внутрішніх справ у Волинській області ДВБ ГУБОЗ МВС України не входив і не підпорядковувався УМВС України у Волинській області.

Відтак, твердження апелянта про те, що посадові оклади працівників внутрішньої безпеки прирівняні до посадових окладів працівників МВС України відповідають дійсності.

Враховуючи положення законодавства України про дію нормативно-правових актів в часі, посада, з якої позивача звільнено наказом № 87 о/с МВС України по особовому складу ДВБ ГУБОЗ за підписом Міністра внутрішніх справ України, від 18 січня 2008 року з кадрів МВС України відносилася до посади апарату МВС України, з огляду на виконувані спеціальні функції, фактичне підпорядкування та місце вказаного підрозділу ДВБ в структурі МВС України.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що відповідачем при формуванні довідки № 7/94 від 19 березня 2019 та прирівнюючи останню займану позивачем посаду до посади, що не входить до апарату Національної поліції, останній діяв з порушенням вимог чинного законодавства, без врахування всіх обставин, що мали значення для правильного прийняття рішення, а тому такі дії підлягають визнанню їх протиправними.

З огляду на це, слід зобов?язати відповідача відкликати з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ від 19.03.2019 № 7/94.

Щодо позовної вимоги про відкликання листа №7/107 від 19.03.2019, яким раніше видані довідки визнані недійсними, зазначивши, що чинною є довідка від 21.03.2018 за № 1111, згідно з якою позивачу нараховувалась пенсія з 01.01.2016 за посадою на день звільнення зі служби «начальник відділу внутрішньої безпеки у Волинській області ДВБ ГУБОЗ МВС України» та прирівняною до неї посадою начальницького складу апарату МВС та посадою поліцейського апарату Національної поліції, без обмеження граничного розміру, то суд апеляційної інстанції вважає, що така задоволенню не підлягає, оскільки скерований лист не породжує порушення прав позивача, а повним способом захисту прав позивача є саме задоволення вище вказаних позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.

Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість у разі необхідності за належної правової допомоги передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об`єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об`єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам справи, а позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п.п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року по справі № 140/2434/19 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо виготовлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 19.03.2019 № 7/94 та зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області відкликати із Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ(міліції) від 19.03.2019 № 7/94.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.В. Ільчишин

повний текст складено 04.03.2020