ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.005571

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Терлецький О.О.,

за участю:

представник позивача Хробак Г.В.,

представник позивача Стреченюк В.В.,

представник відповідача Звір Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом державного підприємства «Львіввугілля» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

державне підприємство “Львіввугілля” звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 000453802.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на 7613779,00 грн. Вказує, що частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово - господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленою Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств. Вказує, що частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом України "Про управління об`єктами державної власності" , хоча і є обов`язковим до сплати підприємствами, але не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 Податкового кодексу України. Відтак, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Представник відповідача, подав до суду відзив на позовну заяву від 25.11.2019 (вх. № 44149), в якому зазначає що Офісом великих платників податків ДФС на виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 24.04.2019 по справі № 2а-8123/12/1370 винесено нове податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 000453802. У вказаній справі судом досліджувалась питання сплати частини чистого прибутку державного підприємства «Львіввугілля». Також зазначає, що відповідачем не пропущено строк для визначення грошового зобов`язання, оскільки відповідно до п 102.4 ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

10.12.2019 на адресу суду надійшли заперечення на відзив (вх. № 47068), відповідно до яких, представник позивача вказує, що відповідачем порушено вимоги ст. 102 Податкового кодексу України оскільки платіж, а саме частина прибутку (доходу), що відраховується державним підприємством до бюджету не є податковим зобов`язанням.

У судовому засіданні суд за клопотанням представника відповідача замінив Офіс великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та запереченнях на відзив. Додатково зазначили, що податкове повідомлення-рішення прийнято не належним контролючим органом. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

30.03.2012 Державною податковою службою у Львівській області проведено планову виїзну перевірку державного підприємства «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 30.09.2011.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки Державною податковою службою у Львівській області складено акт від 30.03.2012 № 57/22-1006/32323256.

На підставі складеного акту перевірки, 26.04.2012 Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові ДПС винесено податкове повідомлення - рішення № 000390802/212, яким збільшеного суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на 9517223,75 грн (за основним платежем – 7613779,00 грн, за штрафними санкціями – 1903444,75 грн).

Державне підприємство «Львіввугілля» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 000390802/212 до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі № 2а-8123/12/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, позов державного підприємства «Львіввугілля» задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 26.04.2012 № 000390802/212.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду згідно від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370 Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено частково. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 скасувано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000390802/212 в частині основного платежу у сумі 7613779,00 грн, в цій частині у задоволенні позову державного підприємства “Львіввугілля” відмовлено. В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015 залишено без змін.

Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у м. Львові Мужрегіонального головного управління ДФС є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Відтак, на підставі акту перевірки від 30.02.2012 № 57/22-1006/32323256, постанови постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370, за встановлені порушення ст. 58 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.2010 № 610 «Про порядок відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу)» винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 000453802, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на 7613779,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податкови повідомленням-рішенням від 15.05.2019 № 000453802 позивач звернувся із позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі – Податковий кодекс).

Як встановлено Верховним Судом в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370, в якій предметом розгляду було повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000390802/212, статтею 9, 10 Податкового кодексу визначено вичерпний перелік загальнодержавних і місцевих податків і зборів. У переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у вказаних статтях, відсутній такий податок (збір), як "частина чистого прибутку (доходу)".

Правові засади управління об`єктами державної власності визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (далі – Закон №185-V).

Відповідно до частини 1 статті 111 Закону №185-V (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів" (1341-15), а також державних підприємств "Міжнародний дитячий центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у порядку (138-2011-п), визначеному Кабінетом Міністрів України: у розмірі 30 відсотків - державні унітарні підприємства, що є суб`єктами природних монополій, та державні унітарні підприємства, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень; у розмірі 15 відсотків - інші державні унітарні підприємства.

Статтею 1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" установлено, що доходи Державного бюджету України на 2010 рік, у тому числі доходи загального фонду Державного бюджету України та доходи спеціального фонду Державного бюджету України, визначені згідно з додатком N 1 до цього Закону, згідно з яким до доходів Державного бюджету України на 2010 рік належить частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доход), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, а також заборгованість за минулі періоди із сплати частини чистого прибутку (доходу) Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та її підприємств (код 21010000).

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу), затвердженого Постановою КМ України від 21.07.2010 № 610 , відрахування у 2010 році державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, в тому числі державними унітарними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та підприємствами, обсяг чистого прибутку яких у поточному році становить більш як 50000 тис. гривень (далі - підприємства та об`єднання), до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) здійснюються відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2008 N 158 (Офіційний вісник України, 2008 р., N 18, ст. 511). Зазначені відрахування здійснюються з урахуванням вимог статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", зокрема того, що державними підприємствами енергетичної галузі чистий прибуток, з якого розраховується та сплачується частина чистого прибутку (доходу), зменшується на суму цільових коштів (обсяг інвестиційної складової), що надійшли у складі тарифу і спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів, рішення щодо яких приймаються Кабінетом Міністрів України, та на обсяг повернення кредитних коштів (у складі тарифу), що були запозичені для фінансування капітальних вкладень на будівництво (реконструкцію, модернізацію) об`єктів згідно з відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Відповідно до до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5,11 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" Кабінет Міністрів України постановою від 23.02.2011 № 138 затвердив Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі – Порядок № 138).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до Закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб`єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.

Пунктами 2, 3 цього Порядку визначено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Тобто, частина чистого прибутку визначається за результатами фінансово-господарської діяльності, розраховується за правилами бухгалтерського обліку та формою розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та декларується і сплачується у строк та в порядку, передбачені для податку на прибуток підприємств.

За змістом вказаних правових норм зазначений платіж, а саме: частина прибутку (доходу), що сплачується до державного бюджету підприємствами, перелік та розмір яких встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та Законом № 185-V, – хоча і є обов`язковим до сплати цими підприємствами, але не включено до переліку загальнодержавних чи місцевих податків і зборів (обов`язкових платежів), визначеного статями 9 та 10 ПК України, а тому вказаний платіж не є податковим платежем.

Нормами статті 126 ПК України передбачено застосування штрафу до платника податків за несвоєчасну сплату платником податків грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом.

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм ПК України, оскільки цей платіж не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Отже, застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України не відповідає змісту вищевказаної норми, дія якої поширюється виключно на випадки несплати платником податків грошових зобов`язань.

При цьому покладення на контролюючі органи повноважень щодо обліку таких платежів, а також сплата його до державного бюджету України, не змінює правової природи такого платежу і не звільняє позивача від обов`язку, встановленого статтею 11 Закону № 185-V щодо сплати частини чистого прибутку, розраховано за 2010 рік та визначеного підприємством у відповідному розрахунку.

Враховуючи наведене, у відповідача немає законних підстав для застосування до підприємства штрафних санкцій, оскільки платіж (частина прибутку (доходу)), що відраховується державними підприємствами до бюджету, не є податковим зобов`язанням, хоча декларування та сплата цього платежу (код 21010100) здійснюється у порядку, передбаченому для податку на прибуток підприємств, а контроль за його відрахуванням покладено на Державну фіскальну службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 106 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету", водночас сума частини чистого прибутку (доходу) як зобов`язання, належне до сплати державними унітарними підприємствами до Державного бюджету України, розраховано правомірно.

Відтак, суд касаційної інстанції залишив без змін рішення першої та апеляційної інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000390802/212 щодо нарахування штрафних санкції, проте в задоволенні позову державного підприємства «Львіввугілля» щодо збільшення основного зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) держаних унітарних підприємств в розмірі 7613779,00 грн відмовлено.

Оскільки позивачем не сплачено зобов`язання зі сплати частини чистого прибутку (доходу) держаних унітарних підприємств в розмірі 7613779,00 грн, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 000453802, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) на 7613779,00 грн.

За змістом підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Такі положення кореспондуються і з приписами, закріпленими в Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (далі також – Порядок).

Так, підпунктом 4 пункту 1 розділу V Порядку передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов`язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.

Пунктом 5 розділу ІІ Порядку визначено, що якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов`язання, зменшення (збільшення) суми податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція (штраф) та пеня за порушення норм іншого законодавства, зазначені у податковому повідомленні-рішенні, зменшуються, то шляхом опрацювання інформації підрозділів правової роботи щодо прийнятих рішень за результатами розгляду скарг в адміністративному та/або судовому порядку складається податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання, зменшену суму зменшення (збільшення) податкових зобов`язань та/або податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені за порушення норм іншого законодавства.

Також пунктом 3 розділу V Порядку встановлено, що у випадках, визначених підпунктами 2 і 4 пункту 1 цього розділу, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 7 розділу II Порядку податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Зміст вказаних вище правових норм вказує на те, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов`язок сплати грошового зобов`язання. Водночас суб`єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає нові грошові зобов`язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення про часткове скасування збільшених грошових зобов`язань, яке набрало законної сили.

Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов`язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а у разі якщо за результатами судового оскарження грошове зобов`язання, визначене платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зменшується, то до платника податків направляється окреме, податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов`язання протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.

Прийняття податковим органом похідних податкових повідомлень-рішень, у зв`язку зі зміною/скасуванням за наслідками оскарження основного податкового повідомлення-рішення, має формальний характер та здійснюється з метою доведення до відома платника податків нових термінів сплати первинно визначеного податкового зобов`язання.

Аналогічної правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 справі № 360/4447/18, від 11.12.2019 у справі № 813/3211/16.

На підставі наведеного суд зазначає, що за наслідками судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 26.04.2012 № 0000390802/212 частково скасовано збільшених грошових зобов`язань державного підприємства «Львіввугілля».

Проте, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду згідно від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370 в частині збільшення грошових зобов`язань за платежем частина чистого прибутку (дохроду) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на 7613779,00 грн залишено без змін.

Таким чином, отримавши постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду згідно від 24.04.2019 у справі № 2а-8123/12/1370 контролюючий орган правомірно виніс податкове повідомлення-рішення від від 15.05.2019 № 000453802.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 15.05.2019 № 000453802 скасуванню не підлягає.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не стягуються.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову державного підприємства «Львіввугілля» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення – відмовити.

Судові витрати не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04.03.2020.

Суддя Костецький Н.В.