ЄУ № 420/1355/19

Провадження №2/942/44/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Колесник Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Новопсковської районної ради Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новопсковська селищна рада Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської селищної ради Луганської області,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнень просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою № АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв.м. у гуртожитку для проживання медичних працівників, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; витребувати у відповідача ОСОБА_1 кімнату № АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв.м. у гуртожитку для проживання медичних працівників, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Новопсковської районної ради шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати кімнату Новопсковській районній раді; стягнути з відповідачів витрати по сплату судового збору по 4311 грн. з кожного.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що гуртожиток у будинку АДРЕСА_1 належить до спільної власності територіальних громад сіл і селищ Новопсковського району Луганської області в особі Новопсковської районної ради на праві комунальної власності. Рішенням Новопсковської районної ради від 29.07.2011 № 8/5 лікарю-анестезіологу Новопсковського РТМО ОСОБА_1 надано житлове приміщення у вказаному гуртожитку - кімнату АДРЕСА_1 загальною площею 67 кв.м., з дозволом на вселення його дружини ОСОБА_2 . На виконання вказаного рішення 01.08.2011 ОСОБА_1 Новопсковським районним комунальним підприємством «Комунальник» видано ордер № 06 серії АК на житлове приміщення у гуртожитку за вказаною вище адресою. У подальшому у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , який також був вселений в кімнату АДРЕСА_1 . У зв`язку із зарахуванням ОСОБА_1 в клінічну ординатуру Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика за спеціальністю «Анестезіологія», на підставі наказу головного лікаря Новопсковського РТМО від 28.08.2014 № 619-к його звільнено з посади лікаря-анестезіолога Новопсковського РТМО за власним бажанням з 29.08.2014. З 01.09.2014 по 31.08.2016 ОСОБА_1 навчався в клінічній ординатурі НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальністю «Анестезіологія» на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії. За інформацією Новопсковського РТМО ОСОБА_1 у трудових відносинах з Новопсковським РТМО не перебуває. Комісією неодноразово проводилася перевірка факту проживання ОСОБА_1 та членів його сім`ї в наданому житловому приміщенні, за результатами якої встановлено факт відсутності зазначених осіб у виділеному їм приміщенні з 30.07.2016 по 03.07.2019. Тобто, після закінчення ОСОБА_1 навчання у навчальному закладі минуло майже три роки і на роботу в Новопсковське РТМО він не повернувся. ОСОБА_1 на даний час працює у Державної установі «Інститут серця МОЗ України» за сумісництвом на посаді лікаря-анестезіолога (по наданню) екстреної допомоги, місцем проживання останнього в 2017-2019 роках є м. Бровари Київської області. ОСОБА_1 має у власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про наявність у нього іншого жилого приміщення. Відповідачі в добровільному порядку не бажають знятися з реєстрації місця проживання та передати кімнату Новопсковській районній раді. Посилаючись на вказані обставини, а також те, що відповідачі не проживають у спірному приміщенні понад шість місяців, залишивши помешкання добровільно, не приймають участь в утриманні житла, тобто повністю втратили зв`язок із житловим помешканням, позивач стверджує, що наявні усі підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку, розташованому у буд. АДРЕСА_1 , та зобов`язання відповідача передати кімнату Новопсковській районній раді.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 10.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, розпочато підготовче провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 10.10.2019, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

10.10.2019 підготовче засідання відкладено до 01.11.2019 у зв`язку з неявкою відповідачів.

01.11.2019 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.11.2019 у зв`язку з витребуванням доказів, продовжено строк проведення підготовчого провадження до 01.12.2019.

28.11.2019 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.12.2019.

26.12.2019 судове засідання відкладено до 21.01.2020 у зв`язку з неявкою відповідачів та ненадходженням витребуваних судом доказів.

21.01.2020 судове засідання відкладено до 20.02.2020 у зв`язку з неявкою відповідачів.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, на позовних вимогах наполягає, просить їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак останні до судового засідання повторно не з`явилися, про наявність поважних причин для цього суд не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи до суду не направили, відзивів на позовну заяву не надали.

Представник третьої особи Новопсковської селищної ради Луганської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, рішення просить винести на розсуд суду.

Представник третьої особи служби у справах дітей Новопсковської селищної ради Луганської області в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі та пояснення на позов, в якому зазначила, що зняття з реєстрації місця проживання малолітньої дитини без реєстрації її за іншим місцем проживання суперечитиме Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Служба у справах дітей не може висловити свою думку про те, чи порушуються права дитини ОСОБА_3 у зв`язку з неможливістю спілкування з батьками дитини.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва на право власності серія САЕ № НОМЕР_1, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Новопсковської селищної ради від 07.02.2012 №2/29, гуртожиток у будинку АДРЕСА_1 належить до спільної власності територіальних громад сіл і селищ Новопсковського району Луганської області в особі Новопсковської районної ради на праві комунальної власності. Вказані обставини також підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав №33689938 від 02.04.2012, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №7472209 від 02.08.2013.

Рішенням Новопсковської районної ради від 29.07.2011 № 8/5 «Про надання житла в гуртожитку лікарю-анестезіологу Новопсковського районного територіального медичного об`єднання ОСОБА_1 » лікарю-анестезіологу Новопсковського РТМО ОСОБА_1 надано житлове приміщення у гуртожитку для проживання медичних працівників Новопсковського РТМО, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 4 - кімнату № АДРЕСА_1 загальною площею 67 кв. м., у т. ч. житловою площею 35,24 кв. м з вселенням його дружини ОСОБА_2 .

На виконання вказаного рішення 01.08.2011 ОСОБА_1 Новопсковським районним комунальним підприємством «Комунальник» видано ордер № 06 серії АК на житлове приміщення у гуртожитку за вказаною вище адресою. Факт отримання ордеру ОСОБА_1 підтверджується записом у журналі обліку ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі.

На виконання вказаного рішення 01.08.2011 ОСОБА_1 Новопсковським районним комунальним підприємством «Комунальник» видано ордер № 06 серії АК на житлове приміщення у гуртожитку за вказаною вище адресою, що підтверджується записом у журналі обліку ордерів, що видаються громадянам на зайняття жилої площі.

З довідки Новопсковської селищної ради Луганської області від 31.10.2018 за вих.№2761 вбачається, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані в спірному житловому приміщенні 01.10.2011, а їх син малолітній ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до п. 2 Положення про гуртожиток для проживання медичних працівників Новопсковського РТМО, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: Луганська область, Новопсковський район, смт Новопсков, вул. Пролетарська, 4 (далі - Положення), затвердженого рішенням Новопсковської районної ради Луганської області від 10.07.2009 № 27/4, в редакції. Яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, гуртожиток призначається для проживання молодих спеціалістів, молодих громадян, переважно для сімей, в яких обоє з подружжя працюють в Новопсковському РТМО чи в державних установах, в органах місцевого самоврядування у період їх роботи на займаних посадах, якщо вони не мають на території Новопсковського району іншого житла.

Відповідно до п. 13 Положення громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вправі вселити в займані приміщення своїх неповнолітніх дітей. На підставі цього в кімнату АДРЕСА_1 вселено неповнолітнього ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що наказом головного лікаря Новопсковського РТМО від 28.08.2014 № 619-к ОСОБА_1 звільнено з посади лікаря-анестезіолога Новопсковського РТМО за власним бажанням з 29.08.2014 у зв`язку з зарахуванням його в клінічну ординатуру Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика за спеціальністю «Анестезіологія».

Згідно з інформацією Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика за вих. № 12/3-1-1671 від 05.08.2016 ОСОБА_1 дійсно навчався в клінічній ординатурі НМАПО імені П.Л. Шупика за спеціальністю «Анестезіологія» на кафедрі анестезіології та інтенсивної терапії з 01.09.2014 по 31.08.2016 (наказ про відрахування від 28.07.2016 №2486).

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 71 ЖК УРСР жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до Розділу VI Положення, працівники, які припинили роботу в установах, за поданнями яких вони були вселені до гуртожитку, підлягають виселенню з нього без надання іншого жилого приміщення.

За інформацією Новопсковського РТМО № 1217 від 04.08.2016, № 2405 від 11.10.2016, № 2293 від 11.09.2017, № 2194 від 19.10.2018, № 1811 від 19.07.2019, ОСОБА_1 у трудових відносинах з Новопсковським РТМО не перебуває.

Згідно інформації Новопсковської селищної ради № 1357 від 02.08.2016, № 1120 від 26.07.2017, № 2761 від 31.10.2018, № 1108 від 02.04.2019 ОСОБА_1 знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з 23.08.2014 і до цього часу він не зареєстрований по даній адресі. Члени його сім`ї - дружина ОСОБА_2 і син ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою.

Судом встановлено, що на виконання розпоряджень голови та заступника голови Новопсковської районної ради комісією неодноразово приводилися перевірки факту проживання ОСОБА_1 та членів його сім`ї в наданому житловому приміщенні, про що складено відповідні акти комісії, зі змісту яких вбачається, що в період часу з 30.07.2016 по 03.07.2019 ОСОБА_1 та члени його сім`ї - дружина ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , не проживали.

Таким чином, судом встанволено, що після закінчення ОСОБА_1 навчання у навчальному закладі минуло майже три роки і на роботу в Новопсковське РТМО лікарем-анестезіологом він не повернувся.

Згідно інформації Державної установи «Інститут серця МОЗ України» (м. Київ) за вих.№ 01-09/884 від 19.07.2019 ОСОБА_1 працює у вказаній державній установі за сумісництвом на посаді лікаря-анестезіолога (по наданню) екстреної допомоги.

Також проведеним моніторингом Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, встановлено, що згідно поданих декларацій за період з 2017 року по 2019 рік ОСОБА_2 фактичним місцем проживання останньої є Київська область, м. Бровари.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 08.04.2019 №162560667 ОСОБА_1 має у власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , що свідчить про наявність у нього іншого жилого приміщення.

Таким чином, відповідачі виїхали з смт. Новопсков Луганської області на постійне проживання до м. Бровари Київської області, більше в надану їм кімнату в гуртожитку не повертались і не проживають в ній тривалий час.

Приписами ст. 71 ЖК УPCP встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Вказана стаття також закріплює вичерпний перелік причин відсутності громадянина понад 6 місяців, що є підставою для збереження житла за відсутнім наймачем.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Змінами до законів України від 19.06.1992 № 2482-ХІІ «Про приватизацію державного житлового фонду», від 04.03.1992 № 2163-ХІІ «Про приватизацію державного майна» передбачено, що гуртожитки включено до об`єктів державного житлового фонду, що підлягає приватизації (Закон України від 03.03.2005 № 2453-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань забезпечення захисту житлових прав громадян, які проживають у гуртожитках»).

Оскільки правовий режим гуртожитків, жилі приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», прирівняний до правового режиму жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, то на мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються норми статей 71, 72 ЖК УРСР.

З урахуванням подібності правовідносин щодо користування жилою площею в гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ч. 1 ст. 71 ЖК УРСР щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутнім права на жиле приміщення протягом шести місяців слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності особи, якій надавалася жила площа для проживання в таких гуртожитках (за відсутності підстав для виселення).

Правова позиція щодо наявності підстав щодо можливості визнання особи, яка користується житловим приміщенням у гуртожитку, такою, що втратила право користування зазначеним приміщенням, підтверджується позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 04.11.2015 у справі № 6-1166.

Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та відповідних положень ЦПК України щодо оцінки доказів.

Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів щодо причин їх тривалої відсутності у гуртожитку.

Як роз`яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12.04.1985 № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями), у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК УРСР), необхідно з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлений строк.

Відповідно до ст. 124 ЖК УРСР робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

З наведеного вбачається, що відповідачі не проживають у спірному приміщенні понад шість місяців, залишивши помешкання добровільно, не приймають участь в утриманні житла, тобто повністю втратили зв`язок із житловим помешканням, тому наявні усі підстави для визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням у гуртожитку, розташованому у буд. АДРЕСА_1 .

У відповідності до ст. 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Приписом ст. 321 ЦК України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений або обмежений в здійсненні права власності.

Згідно ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК України підставою припинення права власності є припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Статтею 379 ЦК України передбачено, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 передбачено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Згідно абз. 2 п. 34 даної Постанови власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Згідно ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 189 ЖК УРСР передбачена юридична відповідальність за неналежне використання житлового фонду та інші порушення житлового законодавства.

Водночас відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя та до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так у рішенні від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» ЄСПЛ висловився щодо можливості виселення особи з жилого приміщення, зазначивши, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла.

Згідно з практикою ЄСПЛ втручання держави у право на житло є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснюється «згідно із законом», не переслідує легітимну мету - одну чи декілька з тих, що перелічені у пункті 2 вказаної статті, - чи не розглядається як «необхідне в демократичному суспільстві».

Формулювання «згідно із законом» не лише вимагає, щоб оскаржуваний захід мав підставу в національному законодавстві, але також звертається до якості такого закону. Зокрема, положення закону мають бути достатньо чіткими у своїх термінах та передбачати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування.

Положення статей 124, 125 ЖК УРСР визначають, що припинення трудових правовідносин з роботодавцем, за виключенням окремих чітко визначених випадків, має наслідком втрату особою права користування службовим приміщенням та є підставою для виселення із службового житла без надання іншого жилого приміщення. Тобто, формулювання вказаних приписів є достатньо чіткими та передбачуваними для особи, якій таке житло надане у користування на час виконання трудових обов`язків.

Службове житло надається особі тимчасово, допоки з роботодавцем, який надав це житло, її пов`язують трудові правовідносини. Після їх припинення службове житло має бути повернене роботодавцю для того, щоб у ньому мали можливість проживати інші працівники, що перебувають з ним у трудових відносинах і за характером їх роботи потребують надання такого житла.

Відтак, виселення особи зі службового житла після припинення трудових правовідносин із роботодавцем переслідує легітимну мету у розумінні статті 8 Конвенції.

Зазначений правовий висновок, викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року по справі № 14-181 цс 18.

При вирішенні питання щодо визнання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд виходить з наступного.

Згідно із ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки.

За приписами ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

При цьому слід зазначити, що діти за своїм віком не можуть залишатися за місцем проживання окремо від батьків, що в такому разі буде суперечити наведеним вище вимогам ст. 29 ЦК України. Право малолітньої особи на користування даним житловим приміщенням є також похідним від права її батьків, на яких відповідно до норм чинного сімейного законодавства покладається обов`язок щодо утримання, піклування та створення належних умов існування малолітньої дитини.

Оскільки суд дійшов висновку, що батьки малолітнього ОСОБА_3 - відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 втратили право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , дитина залишила зареєстроване місце проживання разом з батьками, і на даний час проживає разом з ними за іншою адресою, суд приходить до висновку про можливість позбавлення малолітнього ОСОБА_3 права користування вказаним житловим приміщенням.

Застосування Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», на який посилається представник служби у справах дітей, в даних правовідносинах є недоречним, оскільки в даному випадку дитина не є сиротою та не визнана дитиною, позбавленою батьківського піклування, в той час як згідно преамбули даного закону цей Закон визначає загальні засади соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, які спрямовані на реалізацію бездомними особами і безпритульними дітьми прав і свобод, передбачених Конституцією та законодавством України, створює умови для діяльності громадських та благодійних організацій, що працюють у сфері соціального захисту населення.

За таких обставин, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі - Закон) зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, понесений ним при зверненні до суду, у розмірі по 4133,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 141, 229, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Новопсковської районної ради Луганської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та витребування майна з чужого незаконного володіння, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Новопсковська селищна рада Луганської області, Служба у справах дітей Новопсковської селищної ради Луганської області, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв. м., у тому числі жилою площею - 35,24 кв.м., у гуртожитку для проживання медичних працівників, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , кімнату АДРЕСА_1 , загальною площею 67,0 кв. м., у тому числі жилою площею - 35,24 кв.м., у гуртожитку для проживання медичних працівників, державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Новопсковської районної ради Луганської області шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати кімнату АДРЕСА_1 Новопсковській районній раді.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , на користь Новопсковської районної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 21766338, місцезнаходження: пров. Історичний, 1, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області) 4133,00 грн (чотири тисячі сто тридцять три грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Новопсковської районної ради Луганської області (код ЄДРПОУ 21766338, місцезнаходження: пров. Історичний, 1, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області) 4133,00 грн (чотири тисячі сто тридцять три грн. 00 коп.) в рахунок відшкодування понесеного судового збору.

Третя особа: Новопсковська селищна рада Луганської області, код ЄДРПОУ 04335594, місцезнаходження: вул. Шкільна, 3, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області.

Третя особа: Служба у справах дітей Новопсковської селищної ради Луганської області, код ЄДРПОУ 42886818, місцезнаходження: вул. Шкільна, 3, смт. Новопсков Новопсковського району Луганської області.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частини заочного рішення прийняті у нарадчій кімнаті 20 лютого 2020 року.

Повний текст заочного рішення складено в нарадчій кімнаті 28.02.2020.

Суддя : В.В. Пронька

?