-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПОСТАНОВА
Іменем України
12 лютого 2020 року
Київ
справа №640/17408/19
адміністративне провадження №К/9901/35487/19, №К/9901/36117/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шевцової Н. В. (суддя-доповідач),
суддів - Губської О.А., Кашпур О.В.
за участю
секретаря судового засідання Івашка О. Л.
учасники справи:
представника позивача - Вінниченка О. О.
представника третьої особи - Франюка А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/17408/19
за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» - про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання утриматись від вчинення дій,
за касаційними скаргами Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року у складі головуючого судді - Маруліної Л. О.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Лічевецького І. О., суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - АТ «Нікопольський завод феросплавів», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Національна комісія, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «НЕК «Укренерго», третя особа), в якому просило:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «Укренерго»;
1.2. зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій з прийняття постанов про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
2. 19 вересня 2019 року позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва клопотання про забезпечення адміністративного позову шляхом:
2.1. зупинення дії постанови відповідача від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго»;
2.2. зобов`язання відповідача утриматись від вчинення дій з прийняття постанов про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
3. Заяву про забезпечення позову позивач обґрунтував тим, що оскаржувана постанова є незаконною, створює очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам АТ «Нікопольський завод феросплавів» до ухвалення рішення у справі та наявністю очевидних ознак протиправності постанови НКРЕКП від 01.08.2020 №1622. При цьому позивач зазначив, що заходи забезпечення позову є співмірними заявленим вимогам, відповідають предмету позову та безпосередньо пов`язані з ним, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду по суті, а також є адекватним та ефективним способом забезпечення позову для забезпечення виконання судового рішення.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії, оплата за які здійснюється за встановленим тарифом, в тому числі тарифом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
5. 12 грудня 2018 року НКРЕКП прийнято постанову № 1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на 2019 року», якою встановлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське (оперативно-технологічне) управління об`єднаною енергетичною системою України на рівні 5, 926 коп/кВт.год.
6. 07 червня 2019 року відповідач прийняв постанову № 954 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на ІІ півріччя 2019 року», якою встановив тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347, 43 грн/МВт.год.
7. Також, 07 червня 2019 року НКРЕКП прийнято постанову № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на ІІ півріччя 2019 року, якою послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління встановлено на рівні 8,9 грн/МВт.год.
8. АТ «Нікопольський завод феросплавів» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування названих постанов.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року в справі № 640/11330/19, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року, задоволено заяву АТ «Нікопольський завод феросплавів» про вжиття заходів забезпечення позову та зупинено дію постанов від 07 червня 2019 року № 954 і від 07 червня 2019 року № 955.
10. 01 серпня 2019 року НКРЕКП прийнято постанову № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО», якою установлено ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління на рівні 8,90 грн/МВт год (без урахування податку на додану вартість) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління згідно з додатком. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанова НКРЕКП від 07 червня 2019 року № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО» на ІІ півріччя 2019 року».
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
11. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року задоволено частково заяву позивача про забезпечення адміністративного позову.
11.1. зупинено дію постанови НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.
11.2 в задоволенні решти вимог заяви АТ «Нікопольський завод феросплавів» про забезпечення адміністративного позову відмовлено.
12. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваної постанови НКРЕКП від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «НЕК «УКРЕНЕРГО», якою всупереч Порядку формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затвердженому постановою НКРЕКП від 22 квітня 2019 року №586 затверджено тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) не на календарний рік, а на значно менший період.
12.1. Також суд першої інстанції посилається на висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 13 червня 2019 року № 5-р/2019.
13. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Національною комісією та ПАТ «НЕК «Укренерго» подано апеляційні скарги.
14. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року № 640/17408/19 залишено без змін ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року.
15. Суд апеляційної інстанції загалом погодився з висновками суду першої інстанції. Проте, зазначив, що суд першої інстанції передчасно вдався до аналізу наявності очевидної протиправності постанови відповідача №1622 від 01 серпня 2019 року. Разом з тим, оскільки наведене не призвело до неправильного вирішення питання по суті, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для скасування ухвали про забезпечення позову, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. При цьому апеляційний суд додатково зауважив, що 27 вересня 2019 року Окружним адміністративним судом міста Києва постановлено ухвалу про зміну одного заходу забезпечення позову іншим. Вказаною ухвалою замінено захід забезпечення позову, встановлений ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року в справі № 640/17408/19, на такий: зупинити дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» відносно АТ «Нікопольський завод феросплавів».
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ПАТ «НЕК «Укренерго» та Національна комісія звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами, які зареєстровані 19 грудня 2019 року та 23 грудня 2019 року відповідно.
17. Посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме приписів статті 150 КАС України, заявники касаційних скарг просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та відмовити позивачу в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
18. На обґрунтування вимог касаційних скарг заявники серед іншого зазначають, що позивачем не надано до суду жодного доказу про фактичне порушення, оскаржуваною постановою, його прав та інтересів. Заявники касаційних скарг вважають, що висновок щодо дійсного порушення прав та інтересів позивача може бути встановлено виключно під час розгляду справи по суті, а встановлення судом першої інстанції наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови є фактичним вирішенням справи по суті.
18.1. Також заявники касаційних скарг зазначають, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано положення пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг», яким визначено, що Національна комісія встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу.
18.2. Додатково заявники касаційних скарг зауважують, що норми Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг» стосовно їх повноважень щодо здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Конституційним Судом України не оцінювались та неконституційними не визнавалися (рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5-р/2019).
19. Ухвалами Верховного Суду від 15 січня 2020 року та від 21 січня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу №640/17408/19.
20. До Верховного Суду справа №640/17408/19 із Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла 12 січня 2020 року.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція):
21.1. Приписами статті 6 встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
22. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України, в редакції, чинній до 08 лютого 2019 року):
22.1. Статтею 150 встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
22.1.1. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
а) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
б) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
22.1.2. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
22.1.3. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову".
22.2. Відповідно до статті 151 позов може бути забезпечено:
а) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
б) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
в) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;
г) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
д) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
22.2.1. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб".
22.3. Згідно з частиною першою статті 156 ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження".
23. Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон № 460-IX)
23.1. Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
24. Закон України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (із змінами і доповненнями) (далі - Закон № 1540-VIII)
24.1. Статтею 3 Закону № 1540-VIII встановлено, що до повноважень Комісії належить, зокрема, формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізація відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Комісії законом (пункт 3 частини другої); реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг є одним з основних завдань Комісії (пункт 6 частини третьої).
25. Порядок формування тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, затверджений постановою НКРЕКП від 22 квітня 2019 року №586 (далі - Порядок № 586)
25.1. Пунктом 1.2 Порядку №586 вжиті наступні терміни:
25.1.1. встановлення (формування) тарифу - встановлення рівня тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для суб`єкта господарювання, у тому числі його структури, за заявою суб`єкта господарювання на прогнозний рік;
25.1.2. перегляд тарифу - зміна раніше встановленого тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління для суб`єкта господарювання серед прогнозного року за заявою суб`єкта господарювання або ініціативою НКРЕКП.
25.2. Приписами розділу 3 Порядку № 586 визначений порядок та строки розгляду заяви.
25.2.1. Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 586 для встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління заява та додані до неї документи згідно з положеннями, передбаченими главою 2 цього Порядку, та нормами Порядку проведення відкритого обговорення подаються до НКРЕКП не пізніше ніж до 01 жовтня базового року.
25.2.2. Згідно з пунктом 3.2 Порядку № 586 для перегляду тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління заява та додані до неї документи згідно з положеннями, передбаченими главою 2 цього Порядку, подаються до НКРЕКП не пізніше ніж за 75 днів до запропонованої заявником дати набрання ним чинності.
25.2.3. Пунктом 3.4 Порядку № 586 встановлені строки розгляду заяв для встановлення тарифу на прогнозований рік та для перегляду тарифу серед прогнозованого року.
25.2.3.1. Так, вказаним пунктом зазначено, що заяву та документи, подані для встановлення тарифу на прогнозний рік - у строк не більше 75 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП;
25.2.3.2. Заяву та документи, подані для перегляду тарифу серед прогнозного року - у строк не більше 60 календарних днів з дня надходження до НКРЕКП.
VІ. Позиція Верховного Суду
26. Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
27. Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.
28. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його і отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (пункт 54 рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»).
29. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
30. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
31. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.
32. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що відповідно до Порядку №586, період, на який здійснюється розрахунок тарифу, є календарний рік. Однак, оскаржуваною постановою тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджено не на календарний рік, а на значно менший період, враховуючи, що таку постанову прийнято 01 серпня 2019 року.
33. Верховний Суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції та відхиляє доводи касаційних скарг щодо неврахування судом при встановленні очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, як підстави для забезпечення позову, повноважень у Національної комісії на зміну тарифів за наслідком здійснення державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, оскільки оскаржуваною постановою тариф було встановлено, а не змінено.
34. Також Верховний Суд вважає обґрунтованим посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення заяви про забезпечення позову, на рішення Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року № 5 - р/2019, який дійшов висновку, що створення та функціонування постійно діючого незалежного державного колегіального органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів України і не належить до системи органів виконавчої влади, не відповідає Конституції України, зокрема, статтям 5, 6, 8, частині другій статті 19, статтям 85, 106.
35. Зокрема, пунктом 2 зазначеного рішення Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), частину першу статті 1, пункт 2 частини першої статті 4, частину першу, абзаци перший, другий частини другої статті 5, абзаци другий, третій, четвертий, тридцять дев`ятий, сороковий частини третьої, частину шосту статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII.
36. Водночас оскаржувана постанова прийнята саме шляхом реалізації положень Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», які визнано неконституційними.
37. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваної постанови поза обґрунтованим сумнівом, що вказує на наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови відповідача, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими статтею 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення позову. Перевірка безпосередньо правомірності/протиправності оскаржуваної постанови відповідача має бути здійснена судом при вирішенні спору по суті.
38. Суд апеляційної інстанції, погодившись з доводами скаржників щодо передчасності аналізу судом першої інстанції наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваної постанови, не врахував, що суд першої інстанції не перевіряв її правомірності/протиправності, а лише встановив наявність достатніх вагомих підстав для сумніву у правомірності оскаржуваної постанови поза обгрунтованим сумнівом. Проте, наведене не призвело до неправильного вирішення судом апеляційної інстанції питання по суті, а тому Верховний Суд не знаходить підстав для зміни або скасування постанови апеляційного суду в цій частині.
39. Посилання заявників касаційних скарг на те, що дійсне порушення прав та інтересів позивача може бути встановлено виключно під час розгляду справи по суті є помилковим, оскільки у цій справі судами попередніх інстанцій установлено, що Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії та відповідного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що зміна розміру тарифу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління безпосередньо впливає на права та інтереси позивача.
40. Верховний Суд погоджується з судом апеляційної інстанції щодо врахування при відмові у задоволенні апеляційної скарги ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 вересня 2019 року, якою змінено заходи забезпечення позову, а саме зупинено дію постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 серпня 2019 року № 1622 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» відносно Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів». Таким чином, вжиті оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції від 20 вересня 2019 року заходи забезпечення позову, були змінені самим судом першої інстанції і на теперішній час поширюються виключно на АТ «Нікопольський завод феросплавів».
41. Враховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).
42. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.
VІІ. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 250, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишити без задоволення.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2019 року в справі № 640/17408/19 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2020 року
Головуючий суддя Н. В. Шевцова
Судді О. А. Губська
О. В. Кашпур
скопійовано
-
скопійовано
-
