ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/4812/19 Суддя першої інстанції: Кармазін О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Губської Л.В. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA100010/2019/000041/2 від 21 лютого 2019 року;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21 лютого 2019 року № UA100010/2019/00499.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що під час митного оформлення надала документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

Київська міська митниця ДФС подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що декларантом не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи щодо переміщення товару та вартість перевезення, страхові документи та відомості про вартість страхування, документи, що підтверджують витрати на брокерські послуги, а також всі документи надані без їх перекладу на українську мову. Крім того відповідач зазначає, що до матеріалів митного оформлення надано експортну декларацію, у якій відсутні ціна транспортного засобу, дата проведення митного оформлення, відмітки митних органів країни експортера, що не підтверджує здійснення митного оформлення за цією митною декларацією.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції встановив та сторони справи не заперечують, що 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала до Київської міської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA100010/2019/320718 на легковий автомобіль, що був у використанні, призначений основним чином для перевезення людей, марка - «Skoda», модель - «Octavia», номер кузова - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи водія - 5, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1598 см³, тип кузова - універсал, рік виготовлення - 2014, модельний рік виготовлення - 2014, колісна формула - 4х2, екологічний клас - EURО 5.

Заявлена вартість (ціна) товару за цією митною декларацією дорівнювала 4570 Євро. Митна вартість товару була визначена за ціною договору (контракту).

Київська міська митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000041/2 від 21 лютого 2019 року, у зв`язку з чим також склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100010/2019/00499.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями митного органу, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подані до митниці документи складені іноземною мовою, з яких неможливо встановити вихідні дані, необхідні для перевірки правильності визначення складових митної вартості, заявлених у митній декларації, а надані позивачем під час митного оформлення документи мали розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об`єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованого сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не спростувала доводів відповідача відносно того, що рахунок-фактура оформлений із посередником S.B.Automobile Е.K. (першим власником зазначено Wisad gebaudetechnik Hessen Gmbh@ Co.KG, другим - Ponkina Maryna) та не надано документів за взаємовідносинами з посередником. Позивач також не спростувала відсутність договору Kaufvertrag, який підтверджує передачу транспортного засобу у власність за певну ціну та скріплюється підписом і печаткою продавця. Крім того позивачем не надано документів щодо страхування, проходження техогляду, транспортних витрат. З огляду на вказані обставини суд першої інстанції прийшов до висновку про виникнення у митниці обґрунтованого сумніву щодо дійсних складових митної вартості, що зумовлювало необхідність витребування додаткових документів, які позивачем не надані.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи вбачається, що разом з електронною митною декларацією ОСОБА_1 надала Київській міській митниці ДФС: рахунок-фактуру № 054-19 від 12 лютого 2019 року (2 шт.), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 17 лютого 2019 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 14 лютого 2014 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17 лютого 2014 року, висновок про якісні характеристики товарів № 4614/19-54 від 20 лютого 2019 року, договір про надання послуг митного брокера № 31/01/19 від 31 січня 2019 року, митну декларацію країни відправлення від 13 лютого 2019 року, довідка № 0000455343 від 11 січня 2018 року.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи згідно з переліком.

Отже, обов`язковою передумовою для витребування у декларанта додаткових документів є виявлення розбіжностей у поданих документах, ознаки їх підробки або якщо надані для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постанові від 29 серпня 2019 року у справі № 805/5038/16-а.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Приписи ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 Верховний Суд зазначив, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UА100010/2019/00499 від 21 лютого 2019 року підставою для витребування у ОСОБА_1 додаткових документів стало те, що до митного оформлення не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо митної вартості, які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення.

Також у вказаному рішенні було зазначено, що при митному оформленні спрацювала система управління ризиками.

Посилання на інші підстави витребування у позивача додаткових документів в рішенні про коригування митної вартості товарів № UА100010/2019/00499 від 21 лютого 2019 року - відсутні.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивачу було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, а саме:

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості.

ОСОБА_1 додаткових документів Київській міській митниці ДФС, згідно з рішенням № UА100010/2019/00499 від 21 лютого 2019 року, не надала.

Надаючи оцінку обґрунтованості вимог митного органу щодо витребування у позивача додаткових документів, колегія суддів враховує, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 35 Митного кодексу України одним із обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, якщо рахунок сплачено, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Разом з тим, виконання зазначеної норми права є можливим у разі здійснення розрахунків за товар з використанням послуг фінансової установи.

Натомість розрахунок за придбаний товар був здійснений у готівковій формі. На підтвердження фактичної оплати товару до Київської міської митниці ДФС був наданий рахунок № 054-19 від 12 лютого 2019 року, який містить відмітку про те, що оплата здійснена готівкою 12 лютого 2019 року. Такий напис скріплений печаткою та підписом представника продавця. Крім того, ОСОБА_1 надала митному органу квитанцію № 054-19 від 12 лютого 2019 року, яка підтверджує отримання продавцем від ОСОБА_1 коштів у сумі 4570 Євро.

Зазначені рахунок та квитанція у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100010/2019/00499 зазначені як рахунок-фактура (інвойс) № 054-19 від 12 лютого 2019 року та рахунок-фактура (інвойс) № 054-19 від 12 лютого 2019 року (документам було присвоєно однакову назву).

Переклад вказаних документів на українську мову був наданий позивачем до суду першої інстанції.

Отже, оскільки оплата вартості транспортного засобу здійснювалася без участі банківської установи, банківські платіжні документи у ОСОБА_1 відсутні та не могли бути надані разом з електронною митною декларацією з об`єктивних причин.

Колегія суддів також враховує, що положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, відносить не лише банківські платіжні документи, а й інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Надані позивачем рахунок № 054-19 від 12 лютого 2019 року та квитанція № 054-19 від 12 лютого 2019 року є документами, передбаченими п. 5 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що підтверджують вартість товару.

Дослідивши рахунок № 054-19 від 12 лютого 2019 року, колегія суддів встановила, що у ньому зазначені реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, а саме: виробник, модель, номер кузова, реквізити свідоцтва про право власності на транспортний засіб.

Крім того, ОСОБА_1 надала митному органу висновок експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 20 лютого 2019 року № 4614/19-54, що складений експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який підтверджує відповідність заявленої митної вартості рівню ринкових цін.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що надані позивачем до Київської міської митниці ДФС документи підтверджують, що заявлена митна вартість товару відповідає вартості товару, що була фактично сплачена продавцю.

Відтак, посилання митного органу на відсутність банківських платіжних документів, як на підставу для витребування у ОСОБА_1 додаткових документів, є необґрунтованими.

У якості іншої підстави для витребування у позивача додаткових документів відповідач у п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UА100010/2019/00499 від 21 лютого 2019 року зазначив спрацювання системи управління ризиками.

Надаючи оцінку зазначеному доводу, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду в аналогічній справі, що викладена в постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19. Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками АСАУР, є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд також зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також Верховний Суд врахував, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що Київська міська митниця ДФС не довела наявності передумов для витребування у позивача додаткових доказів.

У свою чергу суд першої інстанції дійшов до висновків про виникнення у митниці обґрунтованого сумніву щодо дійсних складових митної вартості та наявність підстав для витребування додаткових документів, які ґрунтуються на інших обставинах, ніж були викладені в рішенні про коригування митної вартості товарів № UА100010/2019/00499 від 21 лютого 2019 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Надаючи оцінку додатковим доводам митного органу, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вийшов за межі предмету доказування у справі, врахував обставини, які не досліджувалися та не аналізувалися відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції визнав непідтвердженою заявлену позивачем митну вартість товару, посилаючись на відсутність документів, які Київська міська митниця ДФС не запитувала у ОСОБА_1 .

Так, документів за взаємовідносинами з посередником, договору Kaufvertrag, документів щодо страхування, проходження техогляду, транспортних витрат не зазначені як підстава для витребування у позивача додаткових документів. Також зазначені документи відсутні в переліку, який митний орган пропонував додатково надати згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

Також необґрунтованими є доводи суду першої інстанції про те, що у митниці не було можливості встановити вихідні дані, зазначені у приєднаних до електронної митної декларації документах з огляду на їх складення іноземною мовою.

У відповідності до ч. 1 ст. 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зазначена норма права вказує на те, що ОСОБА_1 правомірно надала для здійснення митного контролю та митного оформлення транспортного засобу документи, які складені іноземною мовою. У свою чергу Київська міська митниця ДФС, у разі якщо дані, які містяться в таких документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, мала право вимагати у позивача переклад українською мовою. Обов`язок забезпечити переклад документів українською мовою за власний рахунок виникає у декларанта виключно у разі надходження вимоги митного органу.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення Київської міської митниці ДФС до ОСОБА_1 з вимогою забезпечити переклад документів українською мовою.

Відтак, відсутність у розпорядженні митного органу перекладу документів не стало перешкодою для митного оформлення та підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

У свою чергу до суду першої інстанції ОСОБА_1 надала переклад документів, які були подані до Київської міської митниці ДФС разом з електронною митною декларацією.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є необґрунтованим.

Крім доводів, що були оцінені судом, в апеляційній скарзі мітиться посилання на неналежне оформлення декларація митної вартості країни відправлення.

Надаючи оцінку такому доводу, колегія суддів враховує, що він не був покладений в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару. Додатково колегія суддів враховує, що згідно з п. 1 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 52 Митного кодексу України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою. В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

Обґрунтованих доводів про те, що надання декларації митної вартості у випадку митного оформлення транспортного засобу ОСОБА_1 було обов`язковим - митний орган не наводить.

Враховуючи, що позивач разом з електронною митною декларацією № UA100010/2019/320718 від 22 лютого 2019 року надала документи, які підтверджують митну вартість, а відповідач не довів, що такі документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за транспортний засіб, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA100010/2019/000041/2 від 21 лютого 2019 року є незаконним і підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 09 грудня 2019 року, та є підставами для його скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000041/2 від 21 лютого 2019 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 21.02.2019 № UA100010/2019/00499.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді Л.В. Губська

В.В. Файдюк