ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006852

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Кушик Й.-Д.М.,

від позивача не прибув,

від відповідача ОСОБА_1 ,

від третьої особи не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування вимоги.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_2 із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №Ф-5076-52 від 07.11.2019.

В обґрунтування позову зазначено про те, що позивач 04.12.2019 отримала оскаржувану вимогу, за якою відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі інформаційної системи органів доходів і зборів, відповідач вимагав сплатити 26539,26 грн. єдиного внеску.

Позивач вважає безпідставним нарахування відповідачем вказаної суми, а вимогу протиправною, оскільки вона не має статусу фізичної особи-підприємця, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому не є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Записи у вказаному Реєстрі стосовно позивача відсутні. Позивач не є діючим підприємцем.

З позиції позивача фактичні обставини справи та законодавство України у їх сукупності вказують на необґрунтованість та хибність прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки.

Оскільки позивач не є страхувальником у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не має обов`язку щодо сплати єдиного соціального внеску, а тому вимога відповідача є необґрунтованою та таку слід скасувати.

Ухвалою суду від 23.12.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні, з повідомленням (викликом) сторін.

20.01.2020 за вх. №3113 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що згідно з інформацією з Електронного кабінету платника податків, а саме із даних взяття на облік платника податків, позивач перебуває на обліку в Личаківському управлінні Головного управління ДПС у Львівській області з 11.01.1999.

Згідно з відомостями з Реєстру страхувальників позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 21.04.1999.

Відповідач спростовує доводи позивача щодо відсутності стосовно неї інформації як суб`єкта підприємницької діяльності змінами у законодавстві України. Відсутність інформації у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців обумовлена тим, що позивачем не подано відповідну заяву до реєстратора про включення у вказаний Реєстр.

Позивач не надала суду інформацію про припинення її як фізичної особи-підприємця.

У позивача обліковується недоїмка станом на 07.11.2019 у зв`язку з чим відповідачем виставлено йому оскаржувану вимогу. Відповідачем дотримано повністю порядку і строків щодо її винесення, а тому така є правомірною та слід залишити в силі. Просив у задоволенні позову відмовити.

21.01.2020 за вх. №3362 від позивача надійшли письмові пояснення, у яких повторно навела підстави, з її позиції, протиправності оскаржуваного рішення. За станом здоров`я просила здійснювати розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою суду від 22.01.2020 у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено.

06.02.2020 від позивача надійшло клопотання за вх. №6653 про розгляд справи за її відсутності за станом здоров`я.

06.02.2020 за вх. №6662 від позивача надійшла відповідь на відзив, просила позов задовольнити.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 07.02.2020 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

25.02.2020 за вх. №10602 від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області надійшло пояснення, у якому в тому числі вказано про те, що ОСОБА_2 зареєстрована в органах Пенсійного фонду України з 21.04.1999 як суб`єкт підприємницької діяльності.

З 01.10.2013 функції адміністрування єдиного соціального внеску передано органам доходів і зборів і станом на 01.03.2013 передано від третьої особи до відповідача заборгованість ОСОБА_2 із залишком 0,00 грн.

Третя особа вказала, що не може володіти інформацією щодо сплати єдиного соціального внеску позивачем за період 2017-2019 років.

Позивач в судове засідання не з`явилася, явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила.

Представник відповідача проти позову заперечила, з підстав, що вказані у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечила, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України розгляд справи продовжено за даною явкою.

Суд заслухав пояснення представника відповідача, з`ясував підстави позову, відзиву, письмових пояснень, відповіді на відзив, фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, дослідив письмові докази долучені до матеріалів справи та, -

в с т а н о в и в:

Згідно з даними про взяття на облік платника податку позивач взята на облік як платник податку з 11.01.1999, номер запису 1655/2001 /а.с.34 зворот/.

Згідно з відомостями Реєстру страхувальників ОСОБА_2 зареєстрована платником єдиного внеску з 21.04.1999 /а.с.34/.

Згідно з відомостями облікової картки платника податку позивача у неї обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 26539,26 грн. /а.с.35/

Головним управлінням ДПС у Львівській області 07.11.2019 виставлено ОСОБА_2 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5076-52 на суму 26539,26 грн. відповідно до ст. 25 Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Позивач вважаючи вказану вимогу протиправною, безпідставною та такою, що порушує її права, звернулася до суду за їх захистом.

Вирішуючи справу суд керується таким.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Статтею 2 Закону №2464-VI визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VIвстановлено, що взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах 2, 5 та 7 п. 1 та п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №2464-VI).

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI у редакції, що діє з 01.01.2017, передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI належить до платників єдиного внеску лише у разі, якщо вона має статус фізичної особи-підприємця.

Натомість, позивач вважає, що вона не має статусу фізичної особи-підприємця, оскільки відомості про неї відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Так, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі Закон №755-IV), який набрав чинності 01.07.2004.

Із введенням у дію вказаного Закону створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №755-IV державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, позивачем зазначено, що відповідно до п.п. 2-4, 7-8 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 01.07.2010 №2390-VI (у редакції, що діяла з 19.12.2011) процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, зобов`язані у встановлений п. 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний, відповідно до вимог ст. 19 цього Закону, провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

Разом із тим, позивачем не враховано, що з 12.04.2014 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців до Єдиного державного реєстру» від 25.03.2014 №1155-VII, відповідно до якого пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» були виключені.

Отже, норми права, якими позивач обґрунтовує відсутність у нього статусу фізичної особи-підприємця втратили чинність з 12.04.2014 року.

Натомість, п. 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №755-IV викладений у редакції, яка передбачала, що усі діючі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.

Наслідки невиконання зазначеної вимоги Закону, у тому числі у виді припинення юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, встановлені не були.

З 13.12.2015 Закону №755-IV був викладений у новій редакції, частиною другою статті 18 якого передбачено, що для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу-підприємця, зареєстровану до 01.07.2004, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.

Зазначені норми права вказують на те, що фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01.07.2004, не втрачають відповідного статусу та мають право звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію включення відомостей про себе як фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру.

Суд звертає увагу на те, що у період з 19.12.2011 року по 12.04.2014 року існувала процедура, згідно з якою відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що створені та зареєстровані до 01.07.2004, підлягали внесенню до Єдиного державного реєстру навіть за відсутності звернення таких юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Та обставина, що відомості про ОСОБА_2 не внесені до Єдиного державного реєстру за такою процедурою, не свідчить про втрату ним статусу фізичної особи-підприємця.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Викладене підтверджується і листом міністерства юстиції України Державній податковій службі України від 06.11.2019, у якому вказано про те, що фізичні особи-підприємці, стосовно яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру) не втратили статусу фізичної особи-підприємця.

Згідно з відомостями щодо даних про взяття на облік платника податку, позивач з 11.01.1999 зареєстрована платником податку та з 21.04.1999 є страхувальником.

Згідно з ч. 18 ст. 8 Закону України «Про підприємництво» та п. 33 Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №740, норми яких були чинними до 01.07.2004 (дати набрання чинності Законом №755-IV) скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 9 ст. 4 Закону №755-IV у редакції, що діє на даний час, фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Доказів проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності у встановленому законом порядку не надано.

З огляду на викладене, суд критично оцінює доводи позивача те, що вона не являється платником єдиного внеску з огляду на відсутність у Єдиному державному реєстрі відомостей про нього як фізичну особу-підприємця.

Інших підстав для визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5076-52 від 07.11.2019 адміністративний позов не містить.

З огляду на викладене встановлено, що позивач не виконав свого обов`язку щодо своєчасності та повноти нарахування єдиного внеску, а також не вживав заходів щодо припинення своєї підприємницької діяльності. Тому вимога Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5076-52 від 07.11.2019 прийнята правомірно та скасуванню не підлягає.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки позивач відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з врахуванням приписів ст. 139 КАС України судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.03.2020.

Суддя Кравців О.Р.