Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 р. Справа№200/14591/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-630-23 від 10.02.2017 року,

ВСТАНОВИВ :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-630-23 від 10.02.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 06.11.2019 року з автоматизованої системи виконавчого провадження їй стало відомо про закрите виконавче провадження № 54971232, в якому вона була боржником. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивач дізналась про винесену відповідачем 10.02.2017 року вимогу № Ф-630-23 про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22393,83 грн. ОСОБА_1 зазначає, що ні спірну вимогу, а ні постанов державного виконавця вона не отримувала. 23.10.2019 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважає, що при винесенні спірної вимоги відповідачем не враховано приписи Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, оскільки платники єдиного внеску, визначені статтею 4 даного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. З наведених підстав позивач вважає протиправним винесення спірної вимоги та просить її скасувати.

Ухвалою від 23 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та повинен в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. За даними інформаційної системи органу доходів і зборів станом на 31.01.2017 року позивач мав борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 22393,83 грн., які також включали заборгованість з 21.01.2013 року. На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано і надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-630-23 від 10.02.2017 року.

Підстави для звільнення позивача від обов`язків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) не є безумовною підставою для невиконання чи виконання не в повному обсязі платниками єдиного внеску своїх обов`язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України № 2464-VI, та не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності. Вони звільняють платника від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом, але не скасовую повністю обов`язків платника єдиного внеску, та повинні застосовуватись до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції.

На підставі викладено відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

З `ясовуючи, чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, судом встановлено таке.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована як фізична особа - підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відповідні записи, знаходиться на обліку як платник єдиного соціального внеску в Бахмутській ДПІ (м. Бахмут) Бахмутське управління Головного управління ДФС у Донецькій області.

Місце проживання позивача зареєстроване за адресою: 84500, м. Бахмут, вул. Полярна АДРЕСА_1 буд АДРЕСА_2 .

Відповідач – Головне управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

10 лютого 2017 року відповідачем винесено вимогу № Ф-630-23 про сплату недоїмки з єдиного внеску у розмірі 22393,83 грн. Даних шодо отримання позивачем спірної вимоги відповідачем не надано.

В адміністративному порядку спірна вимога позивачем не оскаржувалась. Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам з урахуванням наданих суду доказів, суд зазначає про таке.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами частини 8, частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі статтею 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Частиною 16 статті 25 Закону № 2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015р. за №508/26953, передбачено, що у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 року № 219-VIII пункт 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464-VI визначено вважати пунктом 9-4.

Таким чином, згідно з пунктом 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464-VI, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014, звільнялися від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII, згідно зі статтею 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до статті 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Артемівськ, який відповідно до постанови Верховної ради України № 984-VIII від 04.02.2016 року перейменовано в м. Бахмут.

Отже, місто Бахмут Донецької області, на території якого розташоване Бахмутське ДПІ Бахмутського управління ГУ ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач, входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р (чинне).

Суд зазначає, що пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ був чинний та не скасований на час прийняття спірних вимог від 08 листопада 2019 року та 21.01.2020 року, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01.01.2016, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669-VII. Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим збереглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.

Вирішуючи справу суд також враховує, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14 січня 2020 року № 440-IX, який набрав чинності 13 лютого 2020 року, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI виключено.

Отже, станом на час прийняття відповідачем спірної вимоги про сплату боргу № Ф-630-23 від 10 лютого 2017 року вказані зміни до Закону № 2464-VI не набрали чинності та відповідно до статті 58 Конституції України не мають зворотної дії в часі

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога № Ф-630-23 від 10 лютого 2017 року на суму 22393,83 грн., винесена відповідачем всупереч вимогам законодавства, що діяло на час її прийняття, оскільки суми недоїмки, зазначені у вказаній вимозі, нарахована за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., наведена сума відповідно до положень частини 1 статті 139 КАС України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок його бюджетних асигнувань

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-630-23 від 10.02.2017 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-630-23 від 10.02.2017 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22393,83 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) 40 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 02 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.А. Чекменьов