П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 року м. Київ

Справа №761/25912/16-ц

Резолютивна частина постанови оголошена 26 лютого 2020 року

Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.

секретарів: Довгополої А.В., Горак Ю.М.

учасники справи: позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

Справа №761/25912/16-ц

№ апеляційного провадження:22-ц/824/2111/2020

Головуючий у суді першої інстанції:Притула Н.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М.

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Притула Н.Г. 08 серпня 2019 року, повний текст рішення вигтоволено 08 вересня 2019 року в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 53 384,29 грн.; витрати за проведення експертної оцінки в розмірі 1 515,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 12 грудня 2015 року в м.Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів «Ніссан», державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача, який в порушення ПДР України здійснив зіткнення з автомобілем «Шкода», державний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкоджень обох транспортних засобів.

Внаслідок пошкодження автомобіля позивача була спричинена шкода, яка визначається в розмірі 53 384,29 грн. За складання звіту позивач сплатив 1 500,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53 384 грн. 29 коп. завданої матеріальної шкоди, 1 515,00 грн. за складання звіту, 551,20 грн. судового збору та 4 290,00 грн. за проведену експертизу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду в зв`язку із зайнятістю в інших судових засіданнях.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання, призначені на 29 січня 2020 року, 26 лютого 2020 року не з`явився двічі, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи (а.с.207,216).

В той же час, від представника відповідача адвоката Горб В.П. двічі надходили заяви про перенесення судових засідань як 29 січня 2020 року так і 26 лютого 2020 року.

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача ОСОБА_2 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_2 .

Крім того, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача адвоката Горб В.П., оскільки відповідач та його представник, будучи завчасно повідомленими про день та час розгляд справи 31 січня 2020 року (а.с.215,216) тобто за місяць до дня розгляду справи 26 лютого 20202 року, не були позбавлені можливості забезпечити явку іншого представника для розгляду справи, з метою дотримання судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою ст.121 ЦПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12 грудня 2015 року в м.Києві за участі автомобілів «Ніссан», державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача та «Шкода», державний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 та під його керуванням відбулась дорожньо-транспортна пригода.

12 грудня 2015 року відносно ОСОБА_2 був складений протокол про порушення п.13.1 ПДР України за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 01 лютого 2016 року матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП направлено до Управління патрульної служби МВС у м.Києві для належного оформлення, виконання вимог ст. 256 КУпАП.

В подальшому постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 11 квітня 2016 року провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 23 травня 2019 року постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року про закриття провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, змінено. Виключено з резолютивної частини рішення про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення. В решті постанову залишено без змін.

Як установлено судом, згідно протоколу про адміністративне правопорушення АП2 № 331948 від 12 грудня 2015 року, вбачається, що ДТП сталася на Софійській площі в м. Києві, проте в схемі ДТП зазначено іншу адресу, а саме АДРЕСА_1 . Місцем складання протоколу інспектором одночасно зазначено дві адреси: м. Київ, Софійська площа та вул. В.Житомирська, 2.

В той же час, як в суді першої інстанції, так під час судового розгляду в апеляційному суді ОСОБА_1 стверджував, що ДТП сталася по вул. В.Житомирській в м. Києві.

У зв`язку з такими суперечливими даними, суд постановою від 01 лютого 2016 року матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 направив до управління поліції для належного оформлення, проте недоліки не були усунуті, а матеріали провадження повернуті до районного суду, оскільки відповідно до ст. 256 КУпАП не передбачено можливості внесення змін, доповнень або уточнень в бланк протоколу про адміністративне правопорушення. Повертаючи матеріали провадження до районного суду, до них були долучені письмові пояснення інспектора патрульної служби, який склав протокол про адміністративне правопорушення від 12 грудня 2015 року, та який стверджує, що дорожньо-транспортна пригода сталася на вул. В.Житомирській, 2 в м. Києві.

Зі схеми дорожньо-транспортної пригоди, з якою згідні були обидва учасника ДТП, про що свідчать їхні підписи в схемі, вбачається, що ДТП мало місце, а також зазначено факт наявності механічних ушкоджень на автомобілях.

Крім того, допитаний в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 не заперечував факту ДТП, як і не заперечував в своїх письмових поясненнях про це інспектор патрульної поліції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції помилково закрив провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

В той же час, суд погодився з висновком судді першої інстанції про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як убачається з матеріалів провадження, а саме: протоколу про адміністративне правопорушення, схеми ДТП, пояснень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та інспектора патрульної поліції, в них є суттєві розбіжності щодо визначення місця ДТП.

Апеляційний суд зазначив, що оскільки лише з обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, може виходити суд при вирішенні справи, а відомості про місце події в ньому протирічать поясненням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення є законним та обґрунтованим.

Так як судом не було встановлено вину учасників дорожньо-транспортної пригоди, на підставі ухвали суду була проведена судова автотехнічна експертиза та згідно з висновком судового експерта від 12 лютого 2019 року в дорожній обстановці, з технічної точки зору, дії водія автомобіля «Нісан» ОСОБА_2 регламентуються вимогами п.13.1 та або п.2.3.б ПДР України та ПДР України для даної дорожньої обстановки не передбачені вимоги, які б регламентували дії водія транспортного засобу до якого небезпека наближається ззаду. Дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п.13.1 та (або) п.2.3.б ПДР України. У експерта відсутні підстави вважати, що дії водія ОСОБА_1 такими, що не відповідали вимогам ПДР України. Також експерт встановив, що невідповідність дій водія автомобіля «Ніссан» ОСОБА_2 вимогам п.13.1 та (або) п.2.3.б ПДР України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У суду не має підстав не брати до уваги зазначений висновок, оскільки експертом повно проаналізовано пояснення учасників пригоди, розташування транспортних засобів та їх пошкодження, висновок експерта є повним та ясним.

Звітом про оцінку матеріального збитку від 03.06.2016 року, складеного ТОВ «Малеас» матеріальний збиток, завданий внаслідок пошкодження після ДТП власнику автомобіля «Шкода», державний номер НОМЕР_2 становить 53 384,29 грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, цивільна відповідальність відповідача на день пригоди була застрахована ТДВ «Експрес-Страхування» згідно з полісом №АІ/3561830, проте позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі статті 37.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - у зв`язку з неподанням впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (стаття 1187 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України визначає, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15- ц; провадження № 14-176цс18 викладеної у п.п. 49 - 51, 53, 55 -57 визначено, що згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

Відповідно до п.п. 33.1.1., 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

Відповідно до п. п. 37. 1., 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Як установлено судом першої інстанції, позивач не звертався протягом 12 місцяв з дня дорожньо-транспортної пригоди до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у провадженні № 14-176цс18, розглядаючи справу, спір у якій стосувався аналогічних правовідносин, відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, зазначивши, що покладення обов`язку з відшкодування у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Враховуючи те, що позивач в порушення вимог діючого законодавства не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування та відповідно у останнього відсутній обов`язок по виплаті страхового відшкодування.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи, так як в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 порушив ПДР України внаслідок яких було пошкоджено автомобіль позивача та спричинена матеріальна шкода, страхова компанія не має законом передбачених підстав для виплати страхового відшкодування, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 53 384,29 грн. завданої матеріальної шкоди та 1 515,00 грн. за складання звіту.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України кожна із сторін процесу подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з частиною другою зазначеної статті у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 134 ЦПК України у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Отже на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду відповідні докази: договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

З матеріалів даної справи убачається, що на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 надав суду Договір про надання правничої допомоги №29/11/19-1 від 29 листопада 2019 року (а.с.223) додаткову угоду №1 до договору паро надання правничої допомоги №29/11/19-1 від 29 листопада 2019 року (а.с.224), копію ордера про надання правничої допомоги серія ВО № 1001908 (а.с.200), Акт про надання послуг від 26 лютого 2020 року (а.с.222), квитанції про сплату 3181 гривень та 5687 гривень, в якій відправником зазначено ОСОБА_1 а отримувачем ОСОБА_3 з призначенням платежу «гонорар згідно договору про надання правничої допомоги 29/11/19-1 від 29.11.2019» (а.с.225,226).

Тобто витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом даної справи, ОСОБА_1 були фактично понесені.

У даному випадку, оскільки, відповідно до угоди про надання правових послуг адвоката від 29 листопада 2019 року сторони досягли згоди, що вартість послуг виконавця (адвоката) за цією угодою встановлюється за домовленістю сторін і підтверджується актом про надання послуг, який був складений 26 лютого 2020 року, після оплати послуг 29 листопада 2019 року та 03 грудня 2019 року, колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08 серпня 2019 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ,адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) 8873 гривні витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна